Бібліографічний список до теми

1, 2, 3, 6, 9, 10, 13, 15, 18, 21, 22, 26, 28.

Тема 5.Культура професійної діалогічної мови

Мета: засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань студентів про культуру мовлення, зокрема про культуру діалогічного мовлення, а саме: культуру ведення суперечки, дискутування, полеміки тощо.

План вивчення теми

1. Етика професійного дискутивно-полемічного спілкування.

2. Конструктивний діалог та його застосування у всіх сферах суспільного життя.

3. Етика ведення суперечки.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

У правовій державі, коли на зміну авторитарному стилю управління прийшов демократичний, зростає роль конструктивного діалогу не лише в політиці та пропаганді, а й у бізнесі, побутовому обслуговуванні населення, культурі, освіті та інших сферах суспільного життя.

При підготовці першого та другого питання студенти мають розглянути не лише види діалогічного спілкування: діалог, репліку, бесіду, дебати, диспут, дискусію, полеміку, - а й мистецтво аргументації при суперечці, засвоїти коректні та некоректні прийоми при дискутивно-полемічному спілкуванні.

При підготовці третього питання студенти мають засвоїти правила етики ведення суперечки, опрацювавши рекомендовану літературу.

Суперечка — це не єдиний спосіб порозуміння, проте необхідний, оскільки є характерною особливістю спілкування людей. Головне завдання суперечок — розв'язання якоїсь конкретної проблеми, прийнятне для обох сторін. Готуючись до суперечки, слід враховувати всі її аспекти: мовний, логічний, психологічний, педагогічний, аксіологічний (оцінний), політологічний і соціологічний.

Завдання до самостійної роботи щодо вивчення навчального матеріалу

1.Опрацюйте теоретичний матеріал теми за рекомендованою літературою.

2.Складіть тези до розглянутих питань.

Питання для самоконтролю

1.У чому сутність дискутивно-полемічної мови?

2.Розтлумачте поняття «еристика».

3.У чому полягає сутність софістики?

4.Яка специфіка діалектичного діалогу?

5.Охарактеризуйте особливості суперечки.

6.Обґрунтуйте поняття «теза», «аргумент», «демонстрація», «критика».

7.Яка основна мета суперечки?

8.Охарактеризуйте шляхи виходу із суперечки.

9.Чим дискусія відрізняється від полеміки?

10.Охарактеризуйте диспут і дебати.

10.Перерахуйте загальні вимоги до суперечки.

11.У чому сутність аргументаційної конструкції?

12.Які синтаксичні конструкції використовують у суперечці?

13.Які помилки можуть виникати в аргументаційній діяльності?

14.Охарактеризуйте коректні і некоректні прийоми суперечки.

15.Яких загальних правил потрібно дотримуватися у дискутивно-полемічному спілкуванні?

Бібліографічний список до теми

1, 2, 3, 6, 9, 10, 13, 15, 18, 21, 22, 26, 28.

Тема 6. Культура побутового мовлення

Мета: засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про:

- лексичне багатство мови;

- лексичні одиниці з обмеженою сферою функціонування;

- слова та форми мовлення, вживання яких не рекомендується літературними нормами.

План вивчення теми

1. Просторічні слова.

2. Жаргонізми. Лайливі і вульгарні слова.

3. Суржик.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Починаючи самостійне вивчення даної теми, студенту слід усвідомити насамперед, що за сферою використання словниковий склад сучасної української мови ділиться на дві групи:

1) загальновживана, або загальнонародна, лексика;

2) лексика обмеженого вживання.

До загальновживаної лексики входять слова, які використовуються в різних мовних сферах і зрозумілі будь-якому носієві мови незалежно від того, де він живе, професії, способу життя, наприклад: картопля, школа, журнал, море, п'ять, літо, понеділок, тисяча, високий, зелений, низько, радісно тощо. Загальнонародна мова становить основу української мови. Певні обмеження сфери функціонування виявляють діалектна, спеціальна, жаргонна.

Требе активно аналізувати власне мовлення та уникати в ньому слів, які знаходяться поза літературними нормами, а саме просторічної лексики, жаргонізмів і лайливих слів, суржику, сленгу. Щоб розрізнити ці мовні одиниці, необхідно зробити конспект теоретичного матеріалу у вигляді тез, де підкреслити, що просторічні слова – слова та форми мовлення, вживання яких не рекомендується літературними нормами, але які фактично у вільному, інтимному, непублічному мовленні охоче вживаються. Наприклад: двера, звиняйте, урем'я, жисть і т. д. До просторічних, таким чином, найчастіше відносять спотворені слова, які засвідчують низький рівень мовленнєвої культури — фактичний або ж умовний, тобто уживаний зі спеціальною метою — створення комічного враження, інтимізації процесу спілкування, створення колориту розмовної невимушеності і т. п. Від усіх інших шарів усного нелітературного мовлення (діалектизми, жаргонізми, професіоналізми, арготизми) просторічні слова відрізняються тим, що їх уживаність не обмежена ні певною територією, ні формами спілкування, прийнятими в певних соціальних чи професійних групах людей.

Слід звернути увагу також і на те, чи вживаєте ви у мовленні молодіжний жаргон. Як відомо, під жаргономрозуміють різновид мови, що використовується переважно в усному спілкуванні окремою соціальною групою, яка об'єднує людей за ознакою професії, інтересів, звичок, занять, суспільного становища чи віку. Сьогодні мовознавці виділяють жаргон молоді, програмістів, філателістів, мисливців, рибалок, спортсменів, п'яниць, декласованих елементів (злодіїв, картярських шулерів та ін.). Молодіжні жаргонізми являють собою експресивні позначення загальновідомих понять: предки (батьки), чувак (хлопець), баскет (баскетбол), бабки (гроші), бухати (випивати), погрімон (прізвисько), олдовий (старий), герла (дівчина), фачити (принижувати, ігнорувати), фацет (чоловік, хлопець), бачик (телевізор), стріха (свідомість, здоровий глузд), кріпак (провінціал, селюк), баклажан (алкоголік), шуфляда (щелепа) тощо.

Неприйнятним для вихованої освіченої людини є вживання лайливих чи вульгарних слів. Требе активно викорінювати суржик із власного мовлення. Для цього слід постійно вдосконалювати мовну культуру, аналізуючи зразки класичної української літератури, працюючи зі словниками, активно спілкуючись літературною мовою.

Треба згадати, що су́ржик (буквально — «суміш зерна пшениці й жита, жита й ячменю, ячменю й вівса і т. ін.; борошно з такої суміші») — побутове мовлення, в якому об'єднані лексичні та граматичні елементи різних мов без дотримання нормлітературної мови. Термін «суржик» (без додаткових визначень) вживається переважно щодо українсько-російського суржику.

При самостійному опрацюванні матеріалу студенту стане у нагоді невеликий словник найпоширеніших слів та виразів, які часто неправильно вживаються в мовленні та їх правильний еквівалент:

НЕПРАВИЛЬНО (Суржик)	ПРАВИЛЬНО (Український відповідник)
	вилка	виделка
	шарік	кулька
	мусорнік	смітник
	мусор	сміття
	рибалка (процес)	риболовля
	рибак (особа)	риболов, рибалка
	бутилка	пляшка
	пробка (матеріал)	корок
	пробка (автомобільна)	затор, тягнучка
	остановка	зупинка
	сігарєта	цигарка, сигарета
	шахмати	шахи
	стройка	будівництво
	тормозити	гальмувати
	канєшна	звісно
	дворнік	двірник
	ножниці	ножиці
	парік	перука
	пилєсос	пилосос/пилосмок/порохотяг
	дєньгі	гроші
	водка	горілка
	посуда	посуд
	адрес (місце перебування)	адреса
	сільодка	оселедець
	утюг	праска
	(пристрій для вирівнювання білизни)
	гладити (білизну)	прасувати
	костилі	милиці
	носілкі	ноші
	спорити	сперечатись
	спорити (в знач. парі)	битись об заклад
	трубка (телефона)	слухавка
	трубка (для куріння)	люлька
	пожарнік / пожар	пожежник / пожежа
	резина	гума
	рельси	рейки
	бувший	колишній
	відмінити	скасувати
	впереді	попереду
	взятка	хабар
	дивитися	виглядати, пасувати
	(різні приклади вживання в різних значеннях див нижче *)
	багаточисельний	численний
	багатократний	багаторазовий
	рахувати (мати думку)	вважати
	капля	крапля
	мішати (перешкоджати)	заважати
	срок	термін
	просрочений	протермінований
	відстрочка	відтермінування
	завідуючий	завідувач
	виконуючий	виконувач
	карман	кишеня
	прикарманити	привласнити
	одіяло	ковдра
	підодіяльник	підковдра
	простиня	простирадло
	чемодан	валіза
	повід	привід
	прівідєніє, прізрак	привид
	оптом	гуртом
	пересікатись	перетинатись
	опасно	небезпечно
	круглодобово	цілодобово