Загальна потреба кормів по культурах на 20… р.
| Вид кормів | Загальна потреба, ц | Вміст перетравного протеїну в 1 ц продукції, кг | Загальний вміст перетравного протеїну, кг | |
| Кормових одиниць | Фізичної маси | |||
| Концентровані: зернові злакові зернобобові Грубі: сіно сіяних трав сіно сіножатей Соковиті: силос кукурудзи силос бобових культур сінаж кормові буряки Зелені: сіяні бобові культури кукурудза на зелений корм озимі на зелений корм зелена маса сіножатей зелена маса пасовищ Всього Вміст перетравного протеїну в 1 к.од., г |
Далі необхідно визначити потребу виробництва кормів по кормових культурах, які необхідно вирощувати, щоб забезпечити потрібну у кормових одиницях і перетравному протеїні для збалансованої годівлі тварин. Ці дані доцільно записати у формі таблиці 10. Слід передбачити страховий фонд кормів у розмірі 10% від розрахункової потреби.
При розрахунку потреби в насінні (табл. 11) спочатку визнають площу, з якої можна забезпечити необхідну кількість продукції для потреб ринку та інших внутрігосподарських потреб діленням цієї кількості на планову урожайність у рік освоєння сівозмін. Потім визначають потребу в насінні кожної культури, як добуток величини визначеної площі на норму висіву насіння цієї культури (додаток 4).
Таблиця 11
Розрахунок потреби в насінні сільськогосподарських культур
| Культура | Кількість продукції для продажу на ринку, внутрігосподарські потреби, ц | Планова урожайність на рік освоєння сівозмін, т/га | Площа посіву для забезпечення вказаної кількості продукції, га | Норма висіву насіння, кг/га | Потреба в насінні на всю площу, ц | Насіннєвий фонд ярих, 15% до потреби в насінні ярих і озимих, ц | Валова потреба в насінні, ц |
Всі розраховані вище окремі статті потреби в продукції рослинництва потім заносять до підсумкової таблиці 12.
Таблиця 12
Річна потреба в продукції рослинництва, вирощуваної в
господарстві на рік освоєння нових сівозмін
| Назва продукції | С.-г. культури | Потреба, ц | ||
| продаж на ринку | внутрігосподарські потреби, побутові | насіння | корми | всього |
4.4.Структура посівних площ на рік освоєння сівозмін
Виходячи з перспективного плану розвитку господарства, реалізації сільськогосподарської продукції і забезпечення внутрігосподарських потреб у кормах та насінні розробляють структуру посівних площ відповідно до природних і економічних умов господарства. На цій основі встановлюють систему польових, кормових та спеціальних сівозмін. При розробці сівозмін обов’язковою умовою є забезпечення охорони ґрунтів від ерозії та підвищення їх родючості. Розробка структури посівних площ проводиться у такій послідовності.
На основі визначеної потреби у виробництві продукції рослинництва (табл. 12), планової врожайності (табл. 7) розраховуємо загальну структуру посівних площ на рік освоєння нових сівозмін. Ці дані зручно подати в табл. 13.
Після складання структури посівних площ на рік освоєння сівозмін (табл. 13) необхідно зробити її аналіз, визначити спеціалізацію (напрямок розвитку) рослинницької галузі господарства, для цього використайте додаток 5. Важливо, щоб розраховані площі посіву культур забезпечували план виробництва продукції рослинництва на рік освоєння нових сівозмін у межах існуючої площі ріллі з урахуванням трансформації земельних угідь.
Таблиця 13
Структура посівних площ для господарства на рік освоєння сівозмін, 20… р.
| Загальна потреба продукції рослинництва (дані табл. 12) | Культури | Планується | |||
| валовий збір, ц | урожай-ність, ц/га | площа, га | % до ріллі | ||
| Зерно, __________ц Технічні, ____________ ц Овочі, ____________ ц | Зернові, у т.ч. озима пшениця озиме жито ярий ячмінь озимий ячмінь кукурудза на зерно овес гречка просо Зернобобові, у т.ч. горох люпин соя вика Технічні, у т.ч. цукрові буряки соняшник льон картопля Овочі, у т.ч. капуста столові буряки помідори цибуля тощо |
4.5. Організація нових сівозмін та їх агротехнічне обгрунтуваннчя
Кількість сівозмін у господарстві визначають виходячи з таких критеріїв:
1. Бажано щоб кожний структурний підрозділ мав свою польову сівозміну залежно від спеціалізації та умов господарства, а також кормову чи спеціальну сівозміни.
2. На кількість сівозмін впливає строкатість грунтового покриву, враховуючи, що в межах однієї сівозміни має бути одна грунтова відміна, або близькі, за родючістю грунти.
3. При визначенні кількості сівозмін враховують кількість населених пунктів, рельєф території, пересіченість її транспортними магістралями, річками і таке інше. Якщо в господарстві сівозміни нарізані у відповідності з вище навединими критеріями, то введення і освоєння нових сівозмін, слід проводити у межах існуючої нарізки полів. У тому випадку, коли є якість інші причини, за яких існуюча організація території не відповідає новим завданням. Слід проводити нове землевпорядкування з визначенням кількості сівозмін, полів у сівозмінах, нарізкою полів на території. При цьому кількість полів у конкретній сівозміні визначають, враховуючи структуру посівних площ культур, що будуть розміщені в ній, та всю площу сівозміни. Спочатку розподіляють загальну посівну площу сільськогосподарських культур між окремими сівозмінами. Цей розподіл проводиться таким чином, щоб врахувати внутрігосподарську спеціалізацію виробничих підрозділів, вимоги окремих сільськогосподарських культур до умов вирощування, а також можливість розміщення однієї культури в окремому полі.
Для виконання даної роботи складають таблицю.
Таблиця 14
Структура посівних площ в конкретних сівозмінах, кількість полів у них та кількість полів, зайнятих окремими культурами
| Номер і тип сівозміни | Площа сівозміни, га | С.-г. культури | Площа | Середній розмір поля у сівозміні, га | Число полів у сівозміні | |
| га | % від площі сівозміни | |||||
Середній розмір поля у сівозміні визначають так, щоб він задовольняв принаймні такі критерії: 1. Щоб розміри полів були сприятливими для високопродуктивної роботи сучасних тракторних агрегатів та комбайнів. 2. Розмір поля повинен бути таким, щоб більшість культур визначеної структури посівних площ могли бути розміщені в цілих полях, а збірних полів було якомога менше. 3. Щоб всі культури можна було розмістити по кращих попередниках. Поля у сівозмінах планують рівновеликими (допускається відхилення від середнього розміру до 3 – 5%). Кількість полів визначається розміром одного поля і може бути: при розмірі одного поля 10% від сівозмінної площі – 10 полів, 11,1 – 12,5% - 9 – 8 полів, 14,3% - 7 полів, 16,7% - 6 полів, 20% - 5 полів, 25% - 4 поля.
Після встановлення кількості полів у кожній сівозміні та кількості полів, що зайняті окремими культурами, складають ланки схеми чергування культур. Ці ланкиповинні бути складені таким чином, щоб сума в них була рівною числу всіх полів кожної сівозміни. Ланки можуть об’єднувати в собі 2 – 3 культури. В основу побудови ланки необхідно покласти поле провідної зернової культури, найбільш вибагливої до попередників - озимої пшениці. Отже, кількість ланок сівозміни буде рівною кількості полів озимини. Потім визначаємо кращі з наявних у структурі посівних площ сівозміни попередники озимих та записуємо найкращі ланки з озимими за зразком: попередник озимих – озимі. Наприклад, у структурі посівів сівозміни маємо 3 поля озимих і кращими попередниками для них: конюшина, однорічні трави на зелений корм, горох. Крім того, у сівозміні є два поля цукрових буряків і одне поле кукурудзи на зерно. Отже, в даному випадку ланки сівозміни можуть бути такі:
1. Конюшина – озима пшениця – цукрові буряки;
2. Горох – озима пшениця – цукрові буряки;
3. Однорічні трави на зелений корм – озима пшениця – кукурудза на зерно.
Решту культур у сівозміні розміщуємо у складених уже ланках, враховуючи їх вимоги до попередників.
Склавши ланки будуємо з них нову схему чергування культур сівозміни, звертаючи особливу увагу на забезпечення реальності переходу від першої до другої ротації. Для цього необхідно, щоб остання культура заключної ланки була найкращим попередником для першої культури початкової ланки даної схеми. Після цього необхідно подати схему чергування культур старої сівозміни та нової, яку необхідно освоїти.
Потім необхідно дати агротехнічне обґрунтування правильності розміщення культур в опрацьованих сівозмінах, де вказати вплив кожної попередньої культури на ріст. Розвиток та продуктивність наступної. При цьому головну увагу слід звернути на такі фактори:
1. Зміну умов мінерального живлення рослин, вплив попередників на органічну речовину ґрунту.
2. Зміну фізичних умов ґрунту, водного, повітряного, теплового режимів, структурного складу.
3. Вплив попередника на забур’яненість посівів, поширення шкідників, хвороб, які можуть пошкодити наступну культуру.
Зробити аналіз та висновок про забезпеченість і раціональне використання трудових та енергетичних ресурсів у господарстві при освоєнні розробленої системи сівозмін.