Походження трипільської культури

В епоху енеоліту на території, що охоплює майже всю Правобережну Україну і окремі землі Польщі, Молдови, Румунії, формується і досягає значного розвитку трипільська культура,(за назвою поселення поблизу с. Трипілля на Київщині, де у 1856 р. археолог В. Хвойка знайшов матеріальні залишки невідомої на той час культури).

Див.: слайд 1

Відкриття В. Хвойки зайняло почесне місце серед яскравих археологічних відкриттів кінця ХІХ – поч. ХХ ст., коли Г. Шліманн розкопав Трою, Мікени, Тірінф, а А. Евансн знайшов залишки держави із Кносським палацом легендарного царя Міноса. І це знакові співпадіння. Трипільська культура, що розвивалася у IV – II тисячоліттях до н. е., належить до найдавніших у світі (а якщо вчені зможуть довести, що графічні позначки на трипільській кераміці – це своєрідні літери, то можна вважати, що саме ця культура мала найдавнішу з відомих досі форму звукового письма).

Проблема походження трипільської культуризалишається дискусійною, і жодна з трьох основних концепцій не може вважатися остаточно доведеною: ані запропонована В. Хвойкою теорія автохтонного характеру трипільської культури, ані концепція, за якою дністровські місцеві племена були асимільовані боянськими (балкано-дунайськими) прийшлими племенами, результатом чого й стала трипільська культура (В. Маркович, В. Даниленко); ані концепція східного походження цієї культури, що через Егейське та Мармурове море прийшла з берегів Малої Азії або через Середземне море з Фінікії або Єгипту (Ф. Біляшівський, О. Спіцин, В. Городцов). Існує й думка, що предками трипільців були пелазги – прародичі греків (М. Марр).

Основою життєдіяльності трипільських племен було землеробство. Поступово розвивалося і скотарство, бо трипільська культура безпосередньо межувала та підтримувала зв’язки з найбільшим у стародавньому світі ареалом скотарських культур євразійських степів. В умовах лісостепу трипільці були вимушені кожні 50 – 80 років залишати засновані поселення через виснаження ґрунту й переселятися на нові землі. Ось чому цю культуру називали ще “культурою пересувних землеробів”, яка дуже швидко поширилася на величезній території близько 190 тис. км². Окрім землеробства і скотарства, трипільці займалися збиральництвом, полюванням, прядінням, ткацтвом. Жили трипільці в невеликих обмазаних глиною дерев’яних будинках на одну, а іноді декілька сімей.

Див.: слайди 2, 3

В трипільських поселеннях, які вважають протомістами, будинки групувалися навколо великої центральної будівлі кільцеподібними вулицями (Майданецьке городище на Черкащині) площею 200 га з 1575 будівлями.

Див.: слайд 4

Зазначимо, що подібна технологія будівництва з дерну та глини зберігалася на території сучасної України дуже довгий час. Навіть і зараз у передмістях Дніпропетровська можна побачити будівлі такого роду.

Але якщо цей факт дозволяє припустити, що трипільці були предками слов’ян, то інші етноанатомічні показники свідчать, що стверджувати це остаточно навряд чи можливо. В. Хвойка був упевнений, що трипільці – предки праслов’ян, за П. Третьяковим, слов’яни жили північніше і лише у ІІІ – ІІ ст. до н. е. змішалися з трипільцями, є навіть думка про те, що трипільці були кельтами. Тобто це питання залишається відкритим. Але те, що ця землеробська культура багато в чому позначилась на подальшій долі культури на українських землях, не викликає сумнівів.

Вірування і світогляд

Відтворити цілісну картину первісних уявлень трипільців про світобудову досить важко, бо головна інформація такого роду зафіксована не в пам’ятках писемності, як це було, наприклад в культурах Стародавнього Сходу, а в “керамічній міфології” – зображеннях й орнаментах, що прикрашали керамічний посуд і культові фігурки.

Розпис трипільського поліхромного посуду свідчить, що в основі космологічних уявлень носіїв цієї культури лежали так звані солярні вірування, коли Сонце сприймалося як верховне божество Всесвіту, від якого залежало усе. Навколо такого солярного центру й будувалася картина світу з дво, чотиричастковим поділом. Серед стилізованих антропоморфних та зооморфних зображень домінує символіка, пов’язана зі змієм, який був знаком не тільки кінця, а й відродження світу в новій, вищій якості. Вважається, що трипільці вірили в звірину, яка ковтає сонце. Можливо, нею була саме змія. До того ж змія – спіраль на трипільській кераміці — втілює циклічне уявлення про час, що його уявляли як безкінечну дорогу, що рухається навколо центру Всесвіту.

Див.: слайд 5

Хвилясті лінії на посуді розповідають про те, що трипільці жили біля річок, а гілочка в орнаменті – про їх землеробське господарство. Простежується й намагання за допомогою чергування зображень відтворити певний перебіг подій у їх послідовності – сівба та проростання зерна, відділення колоса від стебла. “Стрічковий” стиль, що формується на початку пізнього етапу розвитку трипільської культури, фіксує ярусне розташування рослин, тварин і людей (подібно до скіфської пекторалі, але за 3 тис. років до неї).

Див.: слайди 6, 7

Культові обряди та церемонії проводились як у звичайних житлах, так і у спеціальних святилищах. Одна з таких споруд на поселенні Сабатинівка (басейн Південного Бугу) являла собою будинок з коридором. У віддаленій від входу частині приміщення знаходилась піч, біля якої були розставлені зернотерки, глиняні жіночі статуетки і посуд (в одному з горщиків виявлені кістки бика).

Вздовж стіни був зведений глиняний вівтар, а поряд з ним, в кутку, – масивне глиняне крісло, спинка якого закінчувалась двома роговидними виступами, – так званий “рогатий трон”. На вівтарі виявлено 16 глиняних сидячих жіночих фігурок та мініатюрні моделі кріслець з “рогами” на кінцях спинок, пофарбованими в червоний чи білий кольори. Поряд стояв великий горщик із рельєфним зображенням чотирьох жіночих грудей, котрий, вірогідно, призначався для води. Мабуть, це святилище було своєрідним жіночим будинком, в якому випікали ритуальний хліб.

Уявлення про потойбічний світ обумовили форми поховального обряду. Якщо на ранньому етапі померлих спалювали, то пізніше їх стали закопувати у скорченому вигляді, що нагадував ембріон, бо уявляли, що після смерті людина переходила з одного світу в інший — перенароджувалася.

Над похованням зводився курган. Насипи оточувалися кам’яними кромлехами, що утворювали коло і служили розмежуваннями двох світів – дійсного та потойбічного. Камені кромлехів лежали у кілька ярусів, а у південно-західному секторі вони мали “ворота”, утворені з великих вертикально вкопаних брил. На деяких з них знайдені рельєфні або прокреслені зображення людей та тварин. Часто під насипами курганів виявляють жертовні ями, вогнища з кістками тварин та посуд. У похованих знаходять знаряддя праці, зброю, жіночі прикраси, пряслиця, що свідчить про те, що трипільці вірили в продовження життя після смерті. Зразки таких курганів знайдено під Одесою (Красна Слобідна), Херсоном (Білозірка), в с. Усативі, де поховальна камера мала вигляд склепіння заввишки 1,5 м, на побудову якого пішло близько 8 тис. каменів.

Див.: слайд 8

Художня культура

Зооморфні та антропоморфні уявлення про космогонію і світобудову виявляються в різних видах художньої діяльності трипільців, найхарактернішим з яких було керамічне виробництво і антропоморфна пластика.

Керамічний посуд виготовлявся з гончарської глини з домішками кварцового піску і черепашок прісноводних молюсків. Він ліпився без гончарного кола на твердій основі, товщина днища була більшою за товщину стін, а форма посуду не була ідеально правильною. Великий посуд ліпився з двох окремих частин. Зовнішня поверхня була рівною і вкривалася нанесеною до розпису і обпалення червоною фарбою.

За формою посуд був різних типів: горщики, миски, глечики, накривки, так звані біноклеподібні посудини та ін.

Див.: слайди 9, 10, 11

Посуд прикрашався орнаментом – переважно спірально-меандровим (від гр. Maiandros – Меандр, грецька назва звивистої річки в Малій Азії), що поєднує спіралеподібні та прямокутні мотиви. Пізній період характеризується мотузковим і штамповим орнаментом, типовим для культур епохи бронзи.

Див.: слайд 12

На ранніх етапах орнамент прокреслювався на вогкій глині, пізніше виконувався чорною фарбою (монохромний), потім чорна лінія обводилася білою або червоною фарбами (біохромний), на середньому етапі поширився поліхромний орнамент. Іноді траплялися в орнаменті зображення тварин і людей у вигляді трикутників із головою, ногами, руками, піднятими вгору або приставленими до пояса.

Див.: слайди 7, 9

Зооморфізм і антропоморфізм обумовили відповідні форми посуду. Так, вже на ранньому етапі існували птахоподібні посудини, рогоподібні наліпи-букранії, посудини на ніжках, які мислилися як тварини в цілому.

Див.: слайд 13

Великого поширення набуло надання людських рис не тільки посуду, але й предметам побуту. Це грушоподібні посудини, які зображували спочатку постать без голови, але з ознаками жіночої статі, а в середньому Трипіллі цей тип посудин поєднується з покришками, тобто “отримує голову”. До цієї ж групи можна віднести й посудини із “личиною”, й стільці-трони з антропоморфними спинками.

Див.: слайд 14

Антропоморфна пластика є одним з варіантів палеолітичних венер з їхніми типологічними ознаками: відсутністю обличчя, схематизмом, підкреслено розвинутими сідницями як ознакою життєродної сили жінки. Як і в інших стародавніх культурах, ці венери мали ритуальний, культовий характер, уособлюючи культ Землі-Праматері.

Див.: слайд 15

На пізньому етапі з’являються портретні зображення, натомість нижча частина тіла передається схематично. Зображення ці стають настільки реалістичними, що вчені навіть вважають за можливе визначити за ними антропологічний тип трипільців.

Див.: слайд 16

Жіночі статуетки свідчать і про матріархальний характер устрою трипільського суспільства.

Але у всякої культури є початок і кінець. Були вони і у Трипілля. З приводу її поступового зникнення висловлюється кілька гіпотез: це і порушення екологічного балансу, що було пов’язано з екстенсивним веденням господарства; й певне похолодання клімату; і спроба перебудувати землеробську основу економіки на скотарську; і внутрішні протиріччя та протистояння трипільських общин. Вірогідно, що була не одна, а декілька причин зникнення. Близько 2000 р. до н. е. трипільська культура занепадає.

Література

1. Бурдо Н.Б. Населення раннього етапу трипільської культури межиріччя Дністра та Південного Бугу. – К., 1993.

2. Пассек Т. Трипільська культура. – К., 1941.

3. Колесников А.Г. Трипольское общество среднего Поднепровья: опыт социальных реконструкций в археологии. – К., 1993.

4. Бунятян К.П. Давнє населення України. – К., 1999.

5. Залізняк Л.Л. Первісна історія України. – К., 1999.

6. Історія української культури. т.І. Історія давнього населення України. Гол. ред. Патон Б.Є. – К., 2001.

Контрольні питання

1. Чому трипільська культура має таку назву?

2. На якій території сформувалась ця культура?

3. Як вирішується проблема походження трипільської культури?

4. Чому ця культура називається “культурою пересувних землеробів”?

5. Які вірування лежать в основі космологічних уявлень трипільців?

6. Якими були поховання трипільців?

7. Про що розповідає орнамент керамічного посуду трипільців? Які види орнаменту трипільського посуду ви знаєте?

8. Назвіть типологічні риси палеолітичних венер в антропоморфній пластиці трипільців.

Ілюстративний матеріал

1. Карта культур мідного віку на території України: 1 – трипільська культура (5400 – 2750 рр. до н. е.).

2. Модель двоповерхового трипільського житла, (перша половина ІV тис. до н. е., с. Розсохуватка Черкаської обл.).

3. Поселення трипільської культури (IV тис. до н. е., с. Майданецьке Черкаської обл.). Реконструкція М.М. Відейка за матеріалами розкопок М.М. Шмаглія та М.Ю. Відейка.

4. Схема забудови с. Майданецького Черкаської обл.

5. Трипільський посуд. Зразки розпису.

6. Кубок із зображенням рослин та горщик. Кін. ІV тис. до н. е., трипільська культура.

7. Фрагмент посудини із зображенням людини. Кін ІV тис. до н. е., трипільська культура.

8. Кромлех кургану доби енеоліту (IV тис. до н. е. поблизу Запоріжжя).

9. Посуд із заглибленим орнаментом. Друга половина ІV тис. до н. е., трипільська культура.

10. Розписні посудини трипільської культури (перша половина ІV тис. до н.е., с. Черкасів Сад Одеської обл. ).

11. Ритуальні бінокулярні посудини. Трипілля. ІV – ІІІ тис. до н. е.

12. Спірально-меандровий орнамент на трипільських посудинах. Розписна посудина трипільської культури (перша половина ІV тис. до н. е., с. Конівка Чернівецької обл.).

13. Фрагмент посудини із “личною”. Друга пол. ІV тис. до н. е., трипільська культура.

14. Статуетки раннього етапу трипільської культури (перша половина V тис. до н. е.).

15. Жіночі статуетки трипільської культури (ІV тис. до н. е.).

1. Карта культур мідного віку на території України: 1 – трипільська культура (5400 – 2750 рр. до н. е.).

2. Модель двоповерхового трипільського житла, (перша половина ІV тис. до н. е., с. Розсохуватка Черкаської обл.).

3. Поселення трипільської культури (IV тис. до н. е., с. Майданецьке Черкаської обл.). Реконструкція М.М. Відейка за матеріалами розкопок М.М. Шмаглія та М.Ю. Відейка.

4. Схема забудови с. Майданецького Черкаської обл..

5. Трипільський посуд. Зразки розпису.

6. Кубок із зображенням рослин та горщик. Кін. ІV тис. до н. е., трипільська культура.

7. Фрагмент посудини із зображенням людини. Кін ІV тис. до н. е., трипільська культура.

8. Кромлех кургану доби енеоліту (IV тис. до н. е. поблизу Запоріжжя).

9. Посуд із заглибленим орнаментом. Друга половина ІV тис. до н. е., трипільська культура.

10. Розписні посудини трипільської культури (перша половина ІV тис. до н. е., с. Черкасів Сад Одеської обл.).

11. Ритуальні біноклеподібні посудини середнього етапу трипільської культури (друга половина V тис. до н. е., с. Шкарівка Київської обл.).

12. Спірально-меандровий орнамент на трипільських посудинах. Розписна посудина трипільської культури (перша половина ІV тис. до н. е., с. Конівка Чернівецької обл.).

13. Зооморфна посудина раннього етапу трипільської культури з Луки-Врублівецької.

	15б. Фрагмент антропоморфної статуетки раннього етапу трипільської культури (перша половина V тис. до н. е., с. Олександрівка Одеської обл.).
14. Фрагмент посудини із “личиною”. Друга половина ІV тис. до н. е., трипільська культура.
15а. Статуетки раннього етапу трипільської культури (перша половина V тис. до н. е., с. Сабатинівка Кіровоградської обл.).

16а. Жіноча статуетка трипільської культури (перша половина ІV тис. до н. е., с. Кирилівка Одеської обл.).

16б. Жіноча статуетка пізнього етапу трипільської культури (кінець ІV тис. до н. е., с. Троянів Житомирської обл.).