Модуль 3. культура нового часу
ЗАТВЕРДЖУЮ
Заступник начальника коледжу,
з навчальної роботи – начальник
навчального відділу,
кандидат педагогічних наук, доцент,
полковник внутрішньої служби
С.О. Чебоненко
„_____”____________2014 року
ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
(назва навчальної дисципліни)
Програма
нормативної навчальної дисципліни
підготовки «бакалавр»_____________
(назва освітньо-кваліфікаційного рівня)
напряму 6.030401 «Правознавство»______
(шифр і назва напряму)
(Шифр за ОПП НСГ 3)
Чернігів
2014 рік
РОЗРОБЛЕНО ТА ВНЕСЕНО: ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ КОЛЕДЖ ДЕРЖАВНОЇ ПЕНІТЕНЦІАРНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ__________________________________________
(повне найменування вищого навчального закладу)
РОЗРОБНИК ПРОГРАМИ:кандидат історичних наук, старший викладач циклу,
полковник внутрішньої служби О.А. Любич
Обговорено та схвалено
на засіданні циклу
від « » 2014 року
протокол №
Обговорено і схвалено
на засіданні Педагогічної
ради коледжу
від « » 2014 року
протокол №
Вступ
Програма вивчення нормативної навчальної дисципліни “Історія української культури” складена відповідно до освітньо-професійної програми підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» за напрямом підготовки «Правознавство» (6.030401).
Предметом вивчення навчальної дисципліни є цілісний процес створення пам'ятків духовної та матеріальної культури, що включає вивчення самих цих пам’ятків як культурних явищ, історичних умов їх створення та вплив на подальший розвиток культури, конкретні способи та результати діяльності українців у духовній і матеріальній сфері.
Міждисциплінарні зв’язки: дана дисципліна у структурно-логічній схемі підготовки фахівців для кримінально-виконавчої служби України займає особливе місце, оскільки у сучасному суспільстві набуває особливо важливого значення естетичне виховання. Історія української культури є необхідною ланкою серед дисциплін, що викладаються в коледжі, вона логічно пов’язана з ними. Так «Історія України», «Логіка», «Основи економічної теорії», «Історія пенітенціарної служби» вивчаються перед курсом, «Філософія», «Професійна етика та естетика», «Релігієзнавство» – паралельно з ним, а «Політологія», «Історія держави і права зарубіжних країн», «Пенітенціарна педагогіка», «Пенітенціарна психологія» - після даного предмету.
Програма навчальної дисципліни складається з таких змістових модулів:
1. Стародавня та середньовічна культура.
2. Культура Нового та Новітнього часу.
1. Мета та завдання навчальної дисципліни
1.1. Метою викладання навчальної дисципліни “Історія української культури” є оволодіння знаннями про культурно-історичні надбання українського народу, як специфічну функцію й модель людського буття; ознайомлення із методикою аналізу й вивчення духовних здобутків українського народу, особливостями розвитку української культури, в контексті світової культури.
1.2.Основними завданнями вивчення дисципліни “Історія української культури” є розвиток у курсантів (студентів) почуття патріотизму, національної свідомості, високого рівня духовності, адже саме навернення людей до культури у її глибокому розумінні сприяє утвердження загальнолюдських цінностей.
1.3. Згідно з вимогами освітньо-професійної програми курсанти (студенти) повинні:
знати :
– основні етапи культурного розвитку українського народу;
– особливості культурних епох, їх духовні цінності та пріоритети;
– основні терміни та поняття, що склалися в українській культурі;
– досягнення в різних галузях духовної української культури;
– художні стилі та шедеври української культури;
– види та жанри українського мистецтва, його художню мову;
– провідних діячів науки і культури, які визначають характер та особливості тієї чи іншої епохи в історії української культури.
вміти:
– аналізувати явища духовного життя, усвідомлювати природу різних жанрів художньої творчості та видів мистецтв, орієнтуватися у багатому світі духовної української культури;
– розрізняти світобачення і світорозуміння кожної культурно-історичної епохи в історії української культури;
– збагачувати власну духовну культуру шляхом самоосвіти, творчо працювати над поповненням і вдосконаленням культурно-освітніх знань;
– бути толерантними до надбань культури інших народів;
– проаналізувати вплив історичних подій на культурний розвиток України;
– дати порівняльну характеристику різним етапам розвитку української культури.
На вивчення навчальної дисципліни відводиться 60 годин / 2 кредити ECTS.
2. Інформаційний обсяг навчальної дисципліни
Змістовий модуль 1.
Модуль 1. «Вступ до курсу».
Тема 1. Предмет і методологічні основи дисципліни “Історія української культури”.
Теоретичні проблеми взаємодії української культури і суспільства. Завдання і принципи національної культури. Періодизація розвитку української культури. Виникнення й історична еволюція поглядів на культуру. Сучасне розуміння категорії «культура» її сутність, функції та структура. Поняття світової та національної культури. Культура і сучасна цивілізація. Регіональна типологія світової культури.
Тема 2. Витоки української культури .
Історичні передумови виникнення української культури. Загальна характеристика первісної епохи та її періодизація. Расова диференціація людини, її основні ознаки та поширення на Землі. Виникнення мовних сімей, причини їх формування й еволюція. Характеристика первісних форм релігійних вірувань, їх специфіка та особливості. Первісне мистецтво, його синкретичний характер, перші здобутки. Вплив релігії на формування культури. Особливості мистецтва народів, що мешкали на території України. Трипільська культура. Культура кіммерійців, скіфів, сарматів, греків північного Причорномор’я. Розвиток культури у ранніх слов’ян. Мистецтво, будівництво, міфологія, релігія слов’янських племен України.
Модуль 2. Середньовічна культура.
Тема 3. Культура Київської Русі.
Вплив християнства на культуру Київської Русі. Прийняття християнства в Київській Русі. Писемність і літературна традиція. Освіта та наукові знання. Мистецтво Київської Русі. Архітектура та скульптура. Ігри. Міфологія. Література. Театр. Музика. Культура Галицько-Волинського князівства.
Тема 4. Українська культура XIII-XV ст.
Наука й освіта. Розвиток книжкової справи і літератури. Політична культура. Архітектура й будівництво. Живопис й іконопис. Малярство. Книжкова мініатюра. Скульптура та різьблення. Декоративно-ужиткове мистецтво. Музичне мистецтво та спів.
Модуль 3. Культура Нового часу.
Тема 5. Українська культура другої половини XV – першої половини XVII століття.
Освіта. Література пізнього середньовіччя. Образотворче і декоративно-ужиткове мистецтво. Осередки культури. Літературно-перекладацький гурток князя Андрія Курбського в Миляновичах. Острозька слов’яно-греко-латинська академія. Києво-Могилянська академія. Братства та їх школи. Друкарство в Україні (Іван Федоров). Архітектура та містобудування. Скульптура. Театральне мистецтво. Обрядовість. Містерія. Ярмаркові вистави. Інтермедія. Фарс. Скоморохи. Вертеп. Шкільний і народно-містеріальний театр. Пісенний фольклор. Церковна та інструментальна музика.
Змістовний модуль 2.
Модуль 1. Українська культура в умовах іноземного панування.
Тема 6. Українська культура другої половини XVII – XVIII століття.
Книгодрукування і література. Освіта і наука. Архітектура. Образотворче мистецтво. Музика. Театр. Себастіян Кленович. Мелентій Смотрицький. Літописці: Самовидець, Григорій Граб’янка, Самійло Величко. Григорій Сковорода. Д. Левицький. В. Боровиковський. Максим Березовський, Артемій Ведель, Дмитро Бортнянський. Лазар Баранович, Дмитрій Туптало, Георгій Кониський.
Тема 7. Українська культура другої половини XVIII – початку ХІХ століття.
Освіта. Наука. Природничі науки. Гуманітарні науки. Національні культурні організації і рухи. Література. Театр. Музика. Образотворче мистецтво. Архітектура. В. Каразін. П. Гулак-Артемовський. І. Котляревський. Г. Квітка-Основ’яненко. М. Костомаров. М. Максимович. П. Чубинський. «Руська трійця». Кирило-Мефодіївське товариство. «Москвофіли».
Тема 8. Українська культура другої половини ХІХ – початку XХ століття.
Освіта. Наукові знання. Розвиток української мови та літератури. Драматургія і театр. Музика. Образотворче мистецтво. Скульптура та архітектура. Проблема культури модерну в Україні. «Руська бесіда», «Матиця руська», «Просвіта». Т.Г. Шевченко. М. Гоголь. Л. Українка. І. Нечуй-Левицький. П. Куліш. І. Франко. М.М. Коцюбинський. М. Вороний. І. Карпенко-Карий. П. Саксаганський. Лесь Курбас. В. Вернадський. В. Винниченко. М. Лисенко. М. Івасюк.