Удосконалення структури посівних площ і системи сівозмін. З метою раціонального використання землі та створення сприятливих умов для вирощування провідних культур в господарствах запроваджують систему сівозмін.
З метою раціонального використання землі та створення сприятливих умов для вирощування провідних культур в господарствах запроваджують систему сівозмін.
Система сівозмін у даному господарстві включає в себе: польова № 1, польова № 2, кормова № 1. Основою сівозміни є первинна структура посівних площ, яка залежить від спеціалізації господарства, його ґрунтово-кліматичних та організаційно - господарських особливостей. Система сівозмін господарства є основою для розробки системи обробітку ґрунту, удобрення вирощуваних культур, захисту культур від шкідників, хвороб, бур'янів та захисту ґрунтового покриву від розвитку ерозійних процесів.
У відповідності до поділу орних земель господарства на категорії за інтенсивністю використання, в господарстві розроблена нова система сівозмін. Таблиця 6
Структура посівних площ і розподіл культур по сівозмінах
Структура посівних площ і розподіл культур по сівозмінах
| Культури | Існуюча | Перспективна | Перспективна структура по сівозмінах | ||||||||
| площа, га | % | площа, га | % | польова №1 | польова №2 | кормова №1 | |||||
| площа, га | % | площа, га | % | площа, га | % | ||||||
| 1З | |||||||||||
| Земля в обробітку (площа посіву -пари) | 2318,3 | 2318,3 | 621,5 | 1267, 7 | |||||||
| Чорні пари | 200,5 | 8,6 | 200,5 | 8,6 | 75,5 | 12,1 | 9,9 | - | - | ||
| Зернові –всього в т.ч. озимі: | |||||||||||
| з них: пшениця | 537,5 | 23,2 | 644,9 | 27,8 | 37,3 | 377,9 | 29,8 | ||||
| ячмінь | 74,5 | 3,2 | - | - | - | - | - | - | - | - | |
| в т.ч. ярі: | |||||||||||
| кукурудза | 330,8 | 14,2 | 8,9 | 12,7 | - | - | |||||
| ячмінь | 7,2 | 163,8 | 7,1 | 126,8 | 20,4 | - | - | 14,8 | |||
| овес | - | - | 1,5 | - | - | - | - | 13,6 | |||
| просо | - | - | 5,6 | - | - | 10,2 | - | - | |||
| Зернобобові: | |||||||||||
| з них: горох | 5,7 | 8,9 | 12,5 | - | - | - | - | ||||
Продовження таблиці 6
| Олійні культури –всього: | ||||||||||
| в.т.ч. соняшник | 8,6 | 8,7 | 12,5 | 9,9 | - | - | ||||
| Кормові –всього: | ||||||||||
| з них: кукурудза на силос | 212,4 | 9,2 | 4,9 | 12,7 | - | - | ||||
| кукурудза на з/к | 1,4 | 1,5 | - | - | - | - | ||||
| кормові коренеплоди | 1,5 | - | - | - | - | - | - | - | - | |
| Багаторічні трави – всього: | ||||||||||
| з них: люцерна | 4,7 | 3,2 | - | - | - | - | 29,6 | |||
| еспарцет | 74,5 | 3,2 | 5,5 | 20,6 | - | - | - | - | ||
| Однорічні трави –всього: | ||||||||||
| з них: озимі на зелений корм | 1,5 | - | - | - | - | - | - | - | - |
Висновок:Аналізуючи дані, наведені в таблиці 6, можна зробити висновок, що площа земель в обробітку у перспективі не змінюється. Суттєвих, кардинальних змін чергування культур не спостерігається. Але ми вводимо нову культуру – горох, оскільки вона цінна на білок і є цінним попередником, який збагачує ґрунт поживними речовинами. Ярий ярий ячмінь з підсівом еспарцету виведено з сівозміни, оскільки її вирощування у господарстві недоцільно. В цілому ж структури посівних площ господарства і процентне співвідношення культур відповідає рекомендаціям для півдня України і спеціалізації господарства.
Проектування сівозмін
Проекти сівозмін розробляються одночасно із складанням перспективного плану розвитку господарства, в якому вирішуються всі питання, пов'язані з його напрямом і спеціалізацією, потребою в кормах, структурою посівних площ, заходами підвищення врожайності культур, продуктивності тваринництва. Серед багатьох питань організаційно-господарський план передбачає раціональну систему землеробства, план впровадження сівозмін і систему агротехнічних заходів інтенсивного вирощування польових культур.
Роботу з проектування нових або удосконалення раніше впроваджених сівозмін виконують у два етапи: підготовчий і власне проектування сівозмін, їх впровадження та освоєння.
Під час підготовчого періоду уточнюється спеціалізація господарства, докладно вивчаються кліматичні і грунтово-гідрологічні умови господарства. Дані аналізу цих умов використовуються для обґрунтування структури посівних площ, правильного підбору і розміщення сільськогосподарських культур на території господарства. До уваги беруть і нормативні показники — врожайність сільськогосподарських культур, природних кормових угідь, пасовищ, сіножатей, продуктивність тварин, раціони їх годівлі та ін. Одночасно визначають склад і введення в сівозміни нових цінних високоврожайних культур. Після цього починають другий етап — власне проектування сівозмін, їх впровадження та освоєння.
На основі плану землекористування з чітко визначеними межами і розмірами різних видів сільськогосподарських угідь (особливо орних земель) і з урахуванням спеціалізації господарства складають структуру посівних площ. Насамперед встановлюється співвідношення між групами культур за їх господарським значенням (зернові, технічні, кормові, овочеві), що залежить від спеціалізації господарства. Виходячи з господарських потреб, структуру посівних площ можна вдосконалювати, замінюючи одну культуру іншою, більш продуктивною, або змінюючи площу її посіву.
На основі розробленої структури посівних площ і детального вивчення ґрунтів визначають кількість сівозмін, їх площу, кількість і розмір полів у сівозмінах, склад, пропорції та чергування культур у кожному з них.
Економічне значення сівозміни визначається таким розміщенням сільськогосподарських культур на території, яке забезпечує найкраще використання землі, техніки і людських ресурсів. При цьому враховують організаційну структуру господарства, кількість населених пунктів, бригад і відділків, можливість організації роботи механізованих ланок на принципах колективного підряду, оренди і ряд інших обставин.
При визначенні кількості полів у сівозміні враховують в основному площу культур, які висіваються, та їх біологічні особливості. Крім того, беруть до уваги природні межі земельного масиву. Важливо, щоб кожна культура або їх група розміщувалася в одному або кількох полях. Розмір поля залежить від типу сівозміни. Зменшені розміри полів можуть мати місце в спеціальних і прифермських сівозмінах, які займають невеликі площі. Розміри полів сівозмін, які впроваджуються, по можливості повинні бути рівновеликими (хоч цю вимогу задовольнити дуже важко). Допустиме відхилення від середнього розміру поля має бути в межах 5 % і лише в окремих випадках—10%. Бажано, щоб поля мали прямокутну форму. Слід зазначити, що останню вимогу не можна задовольнити на схилах при контурно-меліоративній системі землеробства.
Складання проекту внутрішньогосподарського землевпорядкування закінчується розробкою плану агротехнічних заходів у кожному полі (способи і строки обробітку ґрунту, сівба і внесення добрив, система догляду за рослинами, заходи боротьби з бур'янами і шкідниками рослин тощо). Сівозміна вважається впровадженою, коли проект перенесено на територію землекористування господарства.
Освоєння сівозміни — це перехід до розміщення сільськогосподарських культур після попередників, передбачених схемою. Слід зазначити, що після землевпорядкування розміщення культур на полях не завжди відповідає запроектованому. Для освоєння сівозміни необхідний певний період, на який складається план освоєння запроектованої сівозміни. Для цього складають спеціальну перехідну таблицю, записують номери і площу полів, культури, які вирощувалися в кожному полі за останні 2 роки із зазначенням їх площі, а також планове розміщення культур на полях і по роках на цей період. При складанні плану-переходу враховують також заходи захисту рослин, внесені добрива та обробіток ґрунту під культури, які вирощували на полях протягом останніх 2 років. Ці дані називаються історією полів. План переходу складається і тоді, коли землевпорядкування не змінюється, а змінюється структура посівних площ або схема чергування культур.