Австралія – туристичний материк

Острови Нової Зеландії

6.3. Туристичні ресурси Океанії

Австралія – туристичний материк

Австралія – це материк-держава, який повністю знаходиться в південній півкулі. Країні належать численні острови в Індійському та Тихому океанах. Переважна частина території має висоти до 600 м. Вздовж східного узбережжя простягнувся Великий Вододільний хребет, найвищі частини якого часто називають Австралійськими Альпами. Далі на захід знаходяться горбисті рівнини та низовини з найбільшими і непостійними за площею солоними озерами. Ще далі – Західно-Австралійське плоскогір'я, яке майже по всьому периметру оконтурене невисокими хребтами. Це найпосушливіше місце материка. На півострові Арнем-Ленд знаходяться невисокі гори. В країні немає землетрусів та вулканів.

Ресурси поверхневих вод – обмежені: постійні водотоки характерні лише для басейну Муррею з Дарлінґом, східних схилів Великого Вододільного хребта та крайньої півночі материка. Тваринний та рослинний світ континенту, зважаючи на його тривалу відособленість, надзвичайно цікавий, унікальний та ендемічний. Свідченням цього є численні об'єкти, які мають світове значення. Великий Бар'єрний риф – справжнє диво природи, оскільки це найкрупніше, створене живими істотами, утворення на Землі. Воно включає в себе понад 2500 окремих рифів, має довжину близько 2300 км і є результатом 28 млн. років існування, адже колонії поліпів потрібно цілий рік, щоб утворилася 5-ти сантиметрова гілочка коралу. Посеред рифів мешкає понад 14000 видів живих істот. Національний парк Улуру (Ейєрс-Рок) є священним місцем для аборигенів. Згідно легенд, ця найбільша у світі скеля, яка знаходиться в пустелі неподалік «світової столиці пиятики» м. Аліс-Спрінґс, є величезним сплячим китом. Вік червоної скелі оцінюється в 600 млн. років, висота становить 348 м, а стінки печер прикрашені давніми малюнками аборигенів – острів Фоейзер – найбільший піщаний острів світу з самобутньою флорою і фауною. Цікавим є також рельєф місцевості. Вологі ліси Східного узбережжя (Новий Південний Вельс) є справжнім оазисом дикої вологолюбної природи найсухішого континенту світу. Архіпелаг Лорд-Іау – це залишки згаслого вулкана в Тасмановому морі. Заслуговує на увагу і найпівденніший кораловий риф світу. Об'єктами ЮНЕСКО є національні парки Какаду (наскальний живопис аборигенів, представлені 25% птахів Австралії), Вет-Тропікс (включає 90% вологих тропічних лісів континенту; тут росте 90 видів орхідей та найбільша кількість папороті в Австралії, мешкають найбільші та найменші в світі цикади), Шарк-Бей (Західна Австралія), Західної Тасманії (льодовиковий рельєф, найглибше озеро Австралії Сент-Клер, наскальний живопис тасманійців), Пурнулулу. острови Герд і Макдональд.

Вартими уваги природними туристичними ресурсами Австралії є о. Кенгуру з евкаліптовими гаями, парк «Янчеп» з найдревнішими скам'янілими організмами світу (строматоліти), піщаникові гряди Ґрампіан поблизу Мельбурна, о. Роттнест з кораловим узбережжям, лісами з чайного дерева та крихітними сумчастими куокка, кораловий риф Нінґалу (одне з найкращих місць для дайвінґу в березні-квітні), скелі Дванадцять апостолів, водоспади о. Тасманія тощо.

Австралія знаходиться в декількох кліматичних поясах, що значно розширює туристичні можливості країни. Найсприятливіші кліматичні умови характерні для південного сходу та південного заходу (субтропічний клімат) і о. Тасманія (помірний клімат). Решта регіонів мають менш сприятливі або ж несприятливі умови: дуже спекотливе літо з ймовірністю тропічних циклонів на півночі або клімат пустель та напівпустель на захід від Вододільного хребта. Повсюдно найтеплішим місяцем є січень, найхолоднішим – липень. Постійний сніговий покрив характерний лише для г. Косцюшко та районів о. Тасманія.

Більшість нинішніх жителів Австралії – це вихідці з Європи (в т.ч. українців - 35 тис. чол.), динамічно збільшується частка вихідців зі Східної та Південно-Східної Азії. Австралійські аборигени, спосіб життя яких є цікавим туристичним ресурсом, становлять лише 1,5% населення. Існує багато археологічних знахідок, які проливають світло на спосіб життя аборигенів у минулому. Такими є Вілландра (регіон був заселений вже 40000 років тому) скелі Монтвінгі, гірські райони Тасманії. Поблизу Кернса функціонує відтворене поселення аборигенів. Загалом, зважаючи на етнічне різноманіття, етнічний туризм є дуже перспективним.

Історико-архітектурна спадщина континенту почала формуватися з приходом сюди європейців, тому її вік не перевищує 250 років. Важливими осередками туризму є Мельбурн (Королівський монетний двір, будинок Королівської виставки і сади Карлтон. меморіал Джеймса Кука, собори Сент-Джеймс та Сент-Пол, католицький собор Сент-Френсіс), Сідней (колоніальний центр, собори Сент-Мері, Сент-Ендрю, церкви, Королівський ботанічний сад, опера). Канберра (кафедральний собор Сент-Кристофер, церкви Олл-Сентс, Сент-Джон, Сент-Ендрю, ботанічний сад), Аделаїда, Брісбен, Гобарт, Перт, Таунсвілл тощо. В країні проводиться багато спортивних змагань, міжнародних конференцій та фестивалів.

Туристична інфраструктура країни є високорозвинутою, про що свідчить і розвиток курортів. Австралія в першу чергу асоціюється з приморськими курортами, більшість з яких мають чудові можливості для віндсерфінгу та дайвінґу. Найбільш унікальними (суперовий дайвінґ, цілорічний купальний сезон) є острови-курорти Великого Бар'єрного рифу: Лізард, Хайман, Бремптон, Дейдрім, Орфеус, Фіцрой, Ріббон та ін. На східному узбережжі, поблизу Брісбена, сформувалась курортна зона Ґолден-Кост. Цей тропічний курорт, що об'єднує близько 20 поселень (найвідоміші з них – Серфейз-Парадайз, Кулангатта і Саутпорт), простяглися на 40 уздовж чудових піщаних пляжів. Тут функціонує декілька аквапарків, найбвільше в Австралії казино, Діснейленд, парк «Світ кіно» та безліч інших розважальних закладів.

На півострові Кейп-Йорк функціонує курорт Керне, на північ від Брісбена – Саншайн-Кост, на південному заході країни – Перт тощо. Розвивається курортне господарство Кокосових (Кілінґ) островів, о. Пасхи та о. Норфолк.

Австралія володіє декількома визнаними гірськолижними курортами, які знаходяться на півдні Великого Вододільного хребта (між Сіднеєм та Мельбурном) і на о. Тасманія. Перш за все, це Косцюшко Хайлендс, Маунт-Буллєр, Перішер-Блю, Тредбо. Сезон катання триває з кінця червня до кінця вересня. Мальовничі Голубі гори, які знаходяться на захід від Сіднея, вважа­ються визнаним гірськокліматичним курортом. Найвідомішими бальнеологічними курортами країни є Дейлсфорд та Морі.

Острови Нової Зеландії

Нова Зеландія включає два великі (Північний та Південний) і низку дрібних островів Океанії. Великі острови переважно гористі, з численними вулканами та гейзерами, мальовничими гірськими озерами та льодовиками, водо- та льодоспадами. Берегова лінія в окремих місцях дуже розчленована, їй притаманні довгі глибокі фіорди. Ріки Нової Зеландії мають переважно гірський характер, багаті на рибу. Природа цієї невеликої країни надзвичайно різноманітна і сприятлива для розвитку екотуризму. Свідченням цьому є заповідник Те-Вахіпоунаму. який займає лише 10% площі архіпелагу, однак включає фіорди пустелю, 3 великих льодовики, піщані дюни та 28 з 29 новозеландських вершин, з висотою понад 3000 метрів. Цікавими туристичними об'єктами є національні парки Тонґаріро (з мови маорі – «віднесений вогонь», включає численні вулкани, які для маорі є священними) та Фіордленд, льодоспад Гохштеттера, де висота падіння льоду близько 1000 метрів. Загалом 75% рослин та 93% птахів Нової Зеландії є ендеміками. Країна багата на бальнеологічні ресурси (мінеральні та термальні води, грязі). Клімат Північного острова – середземноморський, Південного – переважно помірний з яскраво вираженими порами року. З червня по жовтень в горах формуються сприятливі умови для зимових видів спорту (Квінстаун, Туроа, Вакапапа, Ванака, Маунт-Хатт). Деякі острови (Кука, Токелау (Юніон)) знаходяться у вологому тропічному, деякі (Баунті, Окленд, Антиподів, Кемпбел) – помірному поясах.

Несприятливими природними чинниками є землетруси, активна діяльність вулканів (Руапеху, Нґаурухое, Таравера, Таранакі та ін.), холодні течії, які омивають Південний та східне узбережжя Північного островів, субтропічні циклони.

В історико-географічному відношенні Нова Зеландія є складовою Полінезії. Корінні жителі – маорі – нині становлять близько 10% населення країни. Вони зберігають надзвичайно цікаву і самобутню культуру, з якою можна познайомитися в Роторуа. Матеріальні свідчення мистецтва маорі – різьблення по дереву та кістці, петрогліфи, наскальний живопис – зустрічаються повсюдно. Решта населення – переважно вихідці з Європи (Британських островів). Важливими осередками історико-культурної спадщини є Веллінґтон (собор Сент-Пол, церква Сент-Ендрю, ботанічний сад), Окленд (собори Св. Трійці, Сент-Патрик, церква Сент-Ендрю, трояндовий сад Парнелла), Крайстчерч, Гамілтон. В країні часто проводяться фестивалі, міжнародні зустрічі та спортивні змагання (особливо з водних видів спорту та регбі).

Останнім часом Нова Зеландія дуже активно просувається на ринку антарктичного туризму, організовуючи різноманітні тури до Антарктиди та прилеглих територій. Розвиваються інші види екстремального туризму: банжі-джампінґ (батьківщина цього виду), хелі-скі, планеризм, рафтинґ, катання на швидкісних катерах по фіордах, вилов акул тощо.

Курортів в країні небагато. Найвідоміший бальнеологічний курорт Нової Зеландії – Роторуа – знаходиться на березі однойменного озера на відрогах Вулканічного плато, в оточенні діючих вулканів, гейзерів, киплячих грязьових озер. Розвинуту інфраструктуру мають національний парк Абєля Тасмана та гірсько-кліматобальнеологічний курорт Туапо. Найвідоміші приморські курорти – Бей-ов-Айлендз (Затока Островів), Нельсон, Фіордленд (дайвінґ); розвивається інфраструктура на островах Ніуе, Кука, Токелау, Кермадек.

Наши рекомендации