| 1. Звуки і букви(37 годин) Звуки слова. Відтворення слідом за вчителем і самостійно ланцюжка звуків слова, що складається з 3-7 звуків. Заміна, додавання, вилучення одного зі звуків слова так, щоб вийшло інше слово (сон – слон). Українська абетка (алфавіт). Назви літер за абеткою. Розташування слів за абеткою з орієнтацією на першу літеру. Уміння користуватися абеткою в роботі з навчальним словником. Склад. Вимовляння слів, «розтягуючи» їх по складах (ба-бу-ся). Перенос частин слів з рядка в рядок по складах. Правила переносу слів зі збігом двох і кількох приголосних звуків. Правила переносу частин слів з літерами й та ь у середині слів. Голосні звуки [а], [о], [у], [и], [і], [е]. Спостереження за роботою мовленнєвих органів під час промовляння голосних звуків. Букви, що позначають голосні звуки. Наголос. Вправляння у правильному вимовлянні слів, у яких допускають помилки в наголосі (список слів складається учителем з урахуванням реальної мовленнєвої ситуації). Спостереження за словами з ненаголошеними голосними, в яких вимова не повністю відповідає написанню (листи – лист, земля – землі). Відпрацювання правильної вимови слів з ненаголошеними голосними [е], [и]. Приголосні звуки. Спостереження за роботою мовленнєвих органів (язик, губи, зуби) під час вимови приголосних звуків. Правильне вимовляння (за зразком учителя), розрізнення на слух дзвінких – глухих, твердих – м’яких приголосних звуків. Практичне засвоєння і вдосконалення нормативної (неоглушеної) вимови дзвінких приголосних у кінці слова і складу: дуб, сад, сядь, віз, ложка, казка, берізка. Удосконалення вимови слів з апострофом перед я, ю, є, ї. Записування слів з апострофом під диктування та правильне їх читання (твердо вимовляючи приголосні звуки [б], [п], [в], [м], [ф], [р] перед сполученнями [йа], [йу, [йе], [йі]). 2. Слово(31 година і протягом року) Спостереження за лексичним значенням слова. Розвиток уявлень про те, що слово служить для назви предмета, якості, дії. Тематичні групи слів. Розподіл слів на тематичні групи за такими ознаками, як колір, матеріал, форма та ін. Складання рядів слів за певною змістовою ознакою (видовою або родовою). Добір слів для доповнення речення, складання речень зазначеного змісту (скласти речення, яке можна було б використати під час обговорення письмової роботи однокласника, використати слова, потрібні для визначення позитивного в роботі). Слова, близькі за значенням. Слова, протилежні за значенням. Формування початкових уявлень про частини мови; про те, що слова поділяються на групи залежно від того, на яке питання вони відповідають. Слова, які відповідають на питання хто? що? (іменники).Постановка до слова одного з цих питань (використовуються слова з предметним і абстрактним значенням: книжка, зима, радість). Складання груп слів із пропонованим лексичним значенням (слова, що позначають осіб, які працюють у школі; предмети, розміщені у класі; почуття учня, який добре виконав роботу і т. ін.). Знаходження серед слів тих, що подібні чи протилежні за лексичним значенням. Змінювання слів, які відповідають на питання хто? що?, за числами (один – багато). Утворення множини іменників (у простих випадках, без уживання терміна). Правильне вживання іменника у множині чи однині у складеному реченні. Слова, що відповідають на питання який? яка? яке? які? (прикметники). Зв’язок прикметників з іменниками. Практичне змінювання цих слів за числами. Складання груп слів цієї категорії, які мають різне лексичне значення: назви кольорів, розміри предметів, ознаки за відношенням до пори року, матеріалу, з якого виготовлено предмет, інші ознаки. Виявлення серед прикметників слів, подібних чи протилежних за значенням. Утворення сполучень слів, які відповідають на питання хто? що? та який? яка?... Добір слів, які відповідають реальним ознакам того чи іншого предмета. Слова, які відповідають на питання що робити? що зробити? що робив? що буде робити? (дієслова). Складання груп дієслів із певним лексичним значенням дії: слова, що позначають говоріння, навчальні дії, виявлення почуттів та ін. Знаходження серед дієслів тих, які подібні чи протилежні за значенням. Службові слова, до яких не ставлять питань, але без яких майже неможливо побудувати речення: на, в, із, по, до, у, над, під, а, але, і, чи, тому що. 3. Корінь слова. Спільнокореневі (споріднені) слова(9 годин) Спостереження за значенням спільнокореневих (споріднених) слів. Виділення кореня в поданих словах. Добір спільнокореневих слів із найуживанішими в мовленні школярів коренями. Складання речень зі спільнокореневими словами з метою усвідомлення значення кореня. Спостереження за словами з омонімічними коренями. Вимова і правопис слів з ненаголошеними звуками [е], [и] в корені слова. 4. Речення(12 годин і протягом року) Зміст і завершене інтонаційне оформлення речення. Речення, у яких є повідомлення, запитання, прохання або наказ, спонукання до дії. Спостереження за інтонацією таких речень. Розділові знаки у кінці речення (? !), велика літера у першому слові речення. Інтонація речень, різних за метою висловлювання. Поширення речення за питаннями, поданими вчителем. Обʹєднання двох простих речень в одне складне – за зразком, без уживання термінів (в усному мовленні). Використання безсполучникових зв’язків, а також сполучників а, і. (Дме вітер, іде дощ. Батько читає газету, а я готую уроки і т. ін.). Розуміння змісту речення. Встановлення різниці у змісті подібних речень, які розрізнюються одним – двома словами. 5. Текст(5 годин і протягом року) Заголовок тексту. Удосконалення вміння добирати заголовок відповідно до змісту тексту. Спостереження за побудовою тексту: речення-зачин, у якому повідомляється, про що йтиметься в тексті; основна частина, у якій викладено зміст висловлювання; речення-кінцівка, яке свідчить про те, що висловлювання завершено. Спостереження за роллю абзаців у тексті. Дотримування абзаців, які відповідають трьом основним частинам висловлювання (зачин – основна частина – кінцівка). Спостереження за використанням слів (він, вона, вони, цей, ця, це, ці, тоді, після того) для зв’язку речень у тексті. Удосконалення текстів шляхом заміни в них окремих слів, що повторюються, на близькі за значенням, і ті, що були вжиті раніше. 6. Мова і мовлення(4 години і протягом року) Уявлення про мову як засіб людського спілкування. Ознайомлення з мовними і немовними знаками. Усне і писемне мовлення (говоріння і письмо). Культура мовлення і культура спілкування. Слова ввічливості. Сила голосу і темп мовлення в процесі читання, говоріння, діалогічного спілкування. 7. Повторення вивченого за рік(4 годин) Виконання навчальних і контрольних завдань. 8. Правопис(протягом року) Позначення звуків буквами у тих випадках, коли написання відповідає вимові. Використання знака м’якшення (ь) та букв я, ю, є, і для позначення м’якості приголосних звуків. Зіставлення вимови (читання) і написання слів (використовуються слова з ненаголошеними голосними, з апострофом перед я, ю, є, ї). Уживання слів в усному і писемному мовленні відповідно до правил вимови і написання. «Орфографічне» промовляння (самодиктування) слів за правилами написання у процесі контрольованого письма. Уживання великої букви на початку речення, в іменах людей, кличках тварин, назвах міст, сіл. Уживання розділових знаків (крапка, знак питання, знак оклику) у відповідних за метою висловлювання та інтонацією реченнях, сприйнятих на слух. Списування навчальних друкованих і рукописних текстів з дотриманням правил оформлення письмових робіт. Письмо під диктування: навчальні диктанти, матеріалом для яких є слова, речення, тексти. Контрольний диктант. Слова, значення, вимову і написання яких учні повинні засвоїти: алфáвіт і алфавíт, Батьківщúна, ведмíдь, вéресень, вýлиця, герóй, диктáнт, дивáн, дитúна, духмяний, дятел, жáйворонок, завдáння, зáєць, календáр, кúлим, медáль, метрó, недíля, ознáка, пóмилка і помúлка, понедíлок, предмéт, рáнець, середá, теáтр, учúтель, читáння, червóний, черговúй, черевúки, четвер. (32 слова). 9. Графічні навички письма. Техніка письма. Культура оформлення письмових робіт(протягом року) Закріплення графічних, гігієнічних навичок письма. Вільні розчерки. Письмо великих, рядкових букв та їх поєднань у розчерках і окремо. Безвідривне поєднання 2-3 букв. Поступове прискорення письма в міру індивідуальних можливостей учнів. Оформлення письмової роботи. Запис слів, віршів у стовпчик. Вписування в таблицю слів. Підкреслення слів лініями заданої форми. Зображення форми умовного позначення під час виділення частин слова. Письмо на дошці | Учень (учениця): виконує усно звуковий і звуко-буквений аналіз слів із 4-5 звуків; виконує під керівництвом учителя аналітико-синтетичні і конструктивні навчальні дії зі словами на звуковому (буквеному) рівні; правильно читає (напам’ять або із запису) українську абетку; розташовує 5-6 слів за абеткою з орієнтацією на першу букву; ділить дво-, трискладові слова на склади; не розриває злиття приголосного з голосним при перенесенні частини слова з рядка в рядок; застосовує правило переносу слів зі збігом приголосних (шап-ка, ша-пка); не відриває при переносі літер ь, йвід попередньої літери; перелічує голосні звуки (шість) і називає букви на їх позначення (десять); впізнає голосні звуки на слух та за вимовною ознакою (відсутність перешкоди на шляху видихуваного повітря); вимовляє слова так, щоб чітко було чути наголошений звук (не розтягуючи слово по складах); правильно наголошує слова, передбачені програмою; правильно вимовляє (самостійно або слідом за вчителем) слова з ненаголошеними голосними [е], [и]; впізнає і розрізнює на слух та за способом вимовляння приголосні звуки (утворення перешкоди на шляху видихуваного повітря); розрізнює на слух та за способом вимовляння тверді і м’які, дзвінкі і глухі приголосні (самостійно або з допомогою вчителя); правильно вимовляєслова з дзвінкими приголосними звуками в кінці слова і складу перед глухим; правильно вимовляє, читає і списує слова з апострофом у процесі виконання навчальних вправ під керівництвом учителя. Учень (учениця): розрізнює слова, що називають предмети, ознаки, дії; добираєсамостійно4-6 слів, які відповідають на різні питання (хто? що? який? яка? яке? які? що робить? що роблять? та ін.); розподіляє ряд слів на 2 групи за смисловою ознакою; доповнює кожну групу 2-3 словами; доповнює речення одним-двома словами за змістом; розпізнає слова, близькі і протилежні за значенням; виявляє в ряду слів ті, що є близькими або протилежними за значенням; розподіляє слова на групи за значенням та питаннями (за частинами мови); розрізнює іменники, які відповідають на питання хто? і що?; змінює (за зразком) іменники за числами (один – багато); впізнає слова, які відповідають на питання який? яка? яке? які?, окремо та в реченнях, у тексті; правильно ставить питання до прикметників різного роду й числа; знаходить серед прикметників слова з подібним і протилежним значенням; добирає такі слова з допомогою вчителя та самостійно; утворюєсловосполучення іменників із прикметниками; добирає до відомого предмета відповідні ознаки; впізнає слова-назви дій самостійно або з допомогою вчителя; ставить до них питання; виявляє і добирає синоніми й антоніми (без уживання термінів) зі значенням дії; упізнає в реченні, тексті службові слова, пише їх окремо від інших слів; пов’язує між собою слова, частини складного речення за допомогою службових слів; Учень (учениця): виділяє корінь у поданих спільнокореневих (споріднених) словах; знаходить серед поданих слів спільнокореневі; добирає1-3 широко вживаних у дитячому мовленні слів із заданим коренем. правильно вимовляє слова з ненаголошеними звуками [е], [и] в корені слів; добирає перевірні слова способом словозміни і пошуком спільнокореневих (споріднених) слів. Учень (учениця): характеризуєречення за його основними ознаками; розрізнює на слухзавершене і незавершене речення; виділяє на слух окремі речення у висловлюванні;визначає кількість речень у тексті з 4-5 речень; дотримується розстановки розділових знаків у кінці речень у процесі списування, самостійного складання тексту, у диктанті; правильно відтворює інтонацію розповідних, питальних і спонукальних речень; речень, у яких виражено сильні почуття (з додатковою окличною інтонацією); поширює речення словами за поданими питаннями; об’єднує з допомогою вчителя або в колективній роботі два прості речення в одне складне (в усному мовленні). розрізнює зміст двох подібних, але не тотожних між собою речень. Учень (учениця): добирає або вибирає з-поміж запропонованих учителем заголовок до навчального тексту; визначає в тексті зачин, основну частину, кінцівку; пояснює самостійно та з допомогою вчителя наявність абзаців у навчальних текстах; дотримується абзаців у процесі списування текстів; використовує займенники, прислівники, контекстні синоніми (без уживання термінів) для зв’язку речень у тексті; удосконалюєнавчальні і власні тексти, усуваючи лексичні повтори. Учень (учениця): пояснює, для чого людині потрібна мова; розрізнюємовні і немовні знаки; пояснює, коли використовується усне та писемне мовлення; вживає у своєму мовленні і спілкуванні слова ввічливості; володіє у процесі читання монологічних і діалогічних текстів силою голосу і темпом мовлення, наближеними до природного говоріння і спілкування. Учень (учениця): використовує здобуті протягом навчального року мовні знання і мовленнєві вміння у процесі виконання навчальних і контрольних завдань. Учень (учениця): правильно записує сприйняті на слух слова підручникової лексики, вимова і написання яких не розходяться; правильно позначає на письмі м’якість приголосних звуків; пояснює різницю між вимовою і написанням слів, що пишуться за вивченими правилами; коментує правильне написання слова відповідно до опрацьованого орфографічного правила; знає і дотримуєтьсяправил уживання великої літери на початку речення та у власних назвах; правильно вживає розділові знаки під час списування та запису на слух речень, різних за метою висловлювання та інтонацією; списує текст (30-50 слів) із друкованого шрифту, дотримуючись правил каліграфії; перевіряє написане, виправляє допущені помилки; пише диктант обсягом 30-50 слів, написання яких здійснюється за фонетичним принципом та за вивченими правилами (інші складні для написання слова записуються вчителем на дошці); правильно вимовляє, наголошує і записує слова, передбачені програмою. Учень (учениця): дотримується гігієнічних і технічних правил письма; каліграфічно пише великі і малі літери алфавіту, дотримуючись відповідних поєднань їх у словах; пише безвідривно (в міру можливості швидко) буквосполучення типу: ди, ви, вм, ту, ем, щу, ли і под; розташовує самостійно заголовок у рядку; дотримується поля правого краю сторінки, вертикальності лівого її краю, абзаців; робить акуратні виправлення; розташовує слова і віршові строфи у стовпчик; вписує слова у таблицю; підкреслює від руки чи під лінійку слова під час розбору речення; зображує умовні позначки під час виділення частин слова; виконує письмові завдання на дошці, зберігаючи пропорційність літер |
