Загальні уявлення про інтерпретацію даних ГДС.
Майже вся нафта і газ, які видобувають сьогодні, містяться у поровому просторі таких порід як пісковики, вапняки і доломіти. Об’єм нафти і газу, який міститься у одиничному об’ємі пласту, є функцією пористості та насиченості її простору вуглеводнями. Поряд з пористістю і насиченістю вуглеводнями необхідно оцінити об’єм пласту і економічну вартість запасів. Необхідні знання про ефективну потужність і площу пласту для розрахунків його об’єму.
Для оцінки продуктивності пласту необхідні знання про його проникність, яка характеризує ступінь рухливості флюїду у системі пор пласту.
Таким чином, основними петрофізичними параметрами, які характеризують пласт гірської породи, є його пористість, насиченість, проникність, товщина і площа.
Поряд з цим такі параметри, як температура, пластовий тиск і літологія відіграють значну роль для оцінки закачування свердловин і видобувних можливостей пласту. Деякі з цих параметрів можуть бути виміряні тільки безпосередньо у пластових умовах, інші логічно визначені за каротажними вимірами.
Використання методів ГДС з метою геологічної документації свердловин, а також оцінювання технічного їх стану отримало широке розповсюдження на нафтових і газових родовищах.
Інтерпретація (тлумачення) результатів геофізичних досліджень розрізів свердловин (перехід від геофізичних вимірів до геологічних даних) умовно поділяється на два етапи: геофізичний і геологічний.
Під геофізичною інтерпретацією розуміють визначення фізичних властивостей пласту за даними геофізичних вимірів (дійсних питомих опорів пластів за діаграмами ПО, величин самочинних потенціалів ПС, природної радіо активності ГК тощо).
Геологічна інтерпретація полягає у визначенні геологічних властивостей пластів (літологічних ознак, пористості, проникності, глинистості, нафто-, газо- та водонасичення та ін.), які встановлюються за сукупністю результатів геофізичної інтерпретації, геологічних даних і лабораторних досліджень керна.
Результати геофізичних досліджень розрізів свердловин використовуються у нафтогазовій геології для вирішення таких основних задач.
1. Розчленування розрізу за літологічними ознаками порід.
2. Співставлення каротажних діаграм свердловин з розрізами, встановленими за даними аналізу кернів.
3. Побудова кореляційних схем для локальних площ і крупних регіонів.
4. Встановлення положення у розрізі нафтогазоносних горизонтів.
5. Оцінювання нафтогазонасиченості і колекторських властивостей продуктивних пластів.
Сучасні методи ГДС базуються на впровадженні сучасних приладів, комплексному їх використанні, застосуванні електронних засобів реєстрації і аналізу даних досліджень.
Звичайно у геологічних розрізах, складених однотипними породами (теригенними, карбонатними), літологічний склад пластів за даними каротажу визначається більш впевнено, ніж у розрізах з різноманітними за літологічним складом породами. Для літологічного розчленування розрізу у першому випадку достатньо лише стандартного каротажу, тоді як у другому випадку необхідно проводити комплексні дослідження, які складаються окрім стандартного каротажу і з іншими методами промислової геофізики.
У районах з добре вивченим розрізом, наприклад на експлуатаційних площах, достатньо провести каротаж одним чи двома методами, тоді як при розвідці для визначення літологічного складу порід розрізу необхідне використання більшої кількості різних методів.
Електричні методи використовують тільки у не обсаджених свердловинах, у той час як радіоактивні методи каротажу не менш успішно використовують і в обсаджених свердловинах. На результати радіоактивних методів не впливає склад розчину і навіть сам факт його присутності.