Засоби гасіння.При значних витіканнях слід використовувати піну, порошок. У приміщеннях застосовують об’ємне гасіння. Невеликі вогнища можна гасити порошком, СО2. 3 страница

т. плавл. -19 ⁰С; при 120 ⁰С розкладається. Т. межі займ.: нижня 38 ⁰С, верхня

84 ⁰С. Легко розчиняється у воді.

Засоби гасіння.При великих виливах слід використовувати піну, порошки. У приміщеннях застосовувати об’ємне гасіння. Невеликі вогнища рекомендується гасити порошком, СО₂.

Основна небезпека.Горюча рідина; сильно токсична смертельно небезпечна отрута; добре просочується крізь шкіру; викликає опіки шкіри. Небезпека виникає при вдиханні, потраплянні в шлунок; відомісмертельні випадки під час обливанні А одягу.

Дія на шкіру. Шкіра помітно не пошкоджується. Нанесення на шкіру морських свинок А. в дозі 1.1 і 0,45 мл/кг призвело до їх загибелі через 1-2 і 4 год. відповідно. При нанесенні 100 мг/кг кролі гинули через 5-180 хв. У виробничих умовах на шкірі робітників виявляли 0,01-0,03 мг/дм³ А.

ГДК р.з.:0,9 мг/м³.

ГДК м.р.:0,01 мг/м³ (ОБРВ).

За ступенем дії на організм людини:2 клас - “високонебезпечні”.

За ступенем токсичності:2 група - “сильнотоксичні”.

За характером токсичності: смертельнонебезпечна отрута.

Л.Д. _{50 шл.}:2,9 мг/кг (миші), 13,3 (щури), 13,5 (кролі).

Л.Д. _{50 шк.}:1,1 - 0,45 мл/кг (щури загибель через 2-4 год.).

Токсична дія.А. діє подібно до НСN. Добре всмоктується крізь шкіру. Можливо, що токсичність залежить частково і від дії цілої молекули. Можлива смерть. Небезпечний при вдиханні, потраплянні в шлунок. Діє через непошкоджену шкіру. Викликає головний біль, серцебиття, блювоту, втрату свідомості, судоми, порушення дихання.

При гострому отруєнніпочаткові симптоми: головний біль, серцебиття, нудота, блювота. У виробничих умовах відомі випадки гострих отруєнь при потраплянні А. на шкіру. Є випадки втрати свідомості від вдихання парів А., під час його перекачуванні. Потерпілі прийшли до тями на свіжому повітрі після змивання А. з рук. Більш тяжкі і смертельні випадки відомі при обливанні одягу. В одному такому випадку після 2-3 год. спостерігалися погане самопочуття, блювота, після госпіталізації і повернення на роботу знову почалась нудота. При поверненні додому - втрата свідомості, судоми і смерть через 5-6 год. від моменту просякання одягу. Другий випадок аналогічний. Облитий одяг було змінено не відразу; блювота, задишка, втрата свідомості і судоми розвинулись дуже швидко, смерть настала через 1,5 год., незважаючи на лікувальні заходи. Гостре отруєння відзначено при обливанні одягу 40 мл А. В іншому випадку А. потрапив у рукавичку, яку було знято, але також і на одяг. Через 5 хв. з’явилась нудота, через 10 хв. потерпілий втратив свідомість. Незважаючи на швидке застосування антидотних засобів, знову розвинулись різкі судоми, тризм, послаблення дихання, судинний колапс. Людина, що випила спирт, який містив сліди А., була знайдена без свідомості, і незважаючи на активну терапію і короткочасне повернення до свідомості, загинула через 12 год. після госпіталізації. На розтині померлих не було встановлено нічого особливого. При хронічному отруєнні відбуваютьсярізкі судоми, судинний колапс. Можлива смерть.

Ознаки отруєння: головний біль, серцебиття, блювота, втрата свідомості, судоми, порушення дихання.

Надходження в організм, розподілення, перетворення і виведення з організму.А. надходить в організм через органи дихання, шкіру, стравохід. В організмі перетворюється і легко дисоціює на ацетон і сильну отруту - ціановодень (НСN).

Наслідки дії у майбутньому.Хронічні захворюваннясерцево-судинної та дихальної систем.

Перша домедична допомога і невідкладна терапія. Застосовують антидоти: амілнітрит; тіосульфат натрію; хромосмон; амінофеноли, наприклад, N,N - n-амінофенол (в/в по 0,35 мг/кг маси тіла), який переводить гемоглобін крові в феррігемоглобін; оксокобаламін, який утворює з ціанідами не токсичний комплекс. Слід негайно винести потерпілого з небезпечної зони. Миттєво дати вдихати амілнітрит (на ваті з ампули) протягом 15-30 с, повторювати кожні
2-3 хв. Необхідні свіже повітря, тепло, спокій. Слід зняти з потерпілого забруднений одяг, обмити тіло теплою водою з милом, стежити за кров’яним тиском. Рекомендується вдихання зволоженого кисню або карбогену. За показниками застосовують штучне дихання, кардіостимулятори. Вводять в/в 10-15 мл 2 % нітрилу натрію (вводити із швидкістю 2,5-5 мл на хв. і 50 мл хромосмону, через 3-5 хв. 20-50 мл 30 % тіосульфату натрію вводити з тією ж швидкістю). В разі збереження або повторення симптомів отруєння повторити антидотну терапію. Рекомендується введення в/в 50 мл 40 % розчину глюкози з вітаміном В₁ (1 мл 5 % розчину), нікотинової (1 мл 2,5 % розчину) і аскорбінової (5 мл 5 % розчину) кислоти, а також ліпоєвої кислоти (0,025-0,05 г). Штучне дихання не припиняти, ввести лобелін, цитітон. Під час госпіталізації реанімаційні заходи не припиняти в транспорті і не припиняти без указівки лікаря.

В разі отруєння через рот слід негайно викликати блювоту, негайно здійснити промивання шлунку слабким розчином перманганату калію або введення в шлунок активованого вугілля або 2 % розчину соди. У подальшому необхідно застосовувати ту ж саму антидотну і оживляючу терапію.

Уражені ділянки, особливо при опіках, відразу треба змастити 1 % спиртовим розчином генцианвіолету, бриліантової зелені або метиленової сині, у подальшому використовувати пасти, креми із антибіотиками і глюнокортікоїдами. Уражені очі слід промивати струменем чистої води (10- 15 хв.), пустити по 1-2 краплини 0,5 % розчину дикаіну з адреналіном (1:1000) або по 1-2 краплині 2 % розчину новокаїну. У випадку подразнення верхніх дихальних шляхів потрібні содові або олійні з ментолом інгаляції, тепле молоко з боржомом або содою.

Засоби індивідуального захисту.Рекомендується найретельніший захист органів дихання і шкіри. Бавовняна і шерстяна тканина не захищають від проникання парів і рідкого А. Рекомендується використання плівок із поліетилену, просочених оксидом титану або плівки із фторопласта-4. Захищає і плівка з поліетилену завтовшки 110 мкм або гума, яка використовується для протигазів. Для рукавичок, нарукавників, фартухів тощо може бути використана брезентова тканина з нижнім шаром із вказаних вище матеріалів. Для дегазації забрудненого одягу рекомендовано окиснення А. до ціанідів хлорвмісними окисниками в лужному середовищі при нагріванні. Необхідний тривалий догляд у випадках гострих отруєнь А. навіть при задовільному стані потерпілих. Потрібен найретельніший захист органів дихання від парів та аерозолів А. і від потрапляння їх в організм через рот (промисловий фільтруючий протигаз марки А з фільтром або без нього). При небезпечній концентрації в повітрі НСN - промисловий фільтруючий протигаз марки В або БКФ (протигаз марки В при наявності в повітрі тільки НСN і концентрації його в повітрі до 10 мг/м³ протягом 60 хв.). У випадках дуже високих концентрацій - ізолюючі шлангові протигази з примусовим подаванням свіжого повітря - шланговий ПШ-1, ПШ-2 тощо. В разі небезпеки контакту зі шкірою рідкого А., чи його парів високої концентрації слід застосовувати рукавички, нарукавники, взуття з непроникливих матеріалів (з гумовим, текстовініловим, поліхлоридним, латексним та іншим покриттям), захисний костюм ТоЯж.

Дія на засоби захисту, прилади, техніку: пошкоджує лакофарбові покриття, металеві поверхні.

Нейтралізація (дегазація).Невеликі витікання треба засипати матеріалом, що поглинає рідину, зібрати в ємкість. Для дегазації забрудненого одягу рекомендовано окиснення А. до ціанідів хлорвмісними окисниками в лужному середовищі при нагріванні.

БЕНЗИЛ ХЛОРИСТИЙ

(хлортолуол, бензилхлорид, хлорметилбензол)

Молекулярна формула: С₆Н₅СН₂Сl. М = 126,59.

Агрегатний стан за н. у.:рідина.

Зберігання і транспортування:Б.х.зберігають в ємкостях, цистернах, резервуарах; перевозиться в залізничних цистернах.

Фізичні і хімічні властивості.Безбарвна рідина з різким запахом. Т. плавл. мінус 39 ⁰С, т. кип. 179,3 ⁰С, густина 1100 кг/м³ (25 ⁰С), тиск парів (в кПа): 0,1 (22 ⁰С), 1,3 (60,8 ⁰С), 8,0 (100,5 ⁰С), 26,6 (134,0 ⁰С). Б.х. безмежно розчиняється в етанолі, хлоформі, бензолі, не розчиняється у воді. Легко вступає в реакції нуклеофільного заміщення атома хлору, а також електрофільного заміщення атомів водню ароматичного ядра. Під дією слабких окисників перетворюється на бензальдегід. Стійкий у холодній воді, у киплячій - повільно гідролізує до бензилового спирту. Світло прискорює гідроліз.

Вибухо-і пожежонебезпечність. Горюча речовина;т. спал. 60 ⁰С (з.т.), 74 ⁰С (в.т.), т. самозайм. 585 ⁰С, нижн. конц. межа пош. полум’я 1,1 % (об.). Коеф. диф. пари у повітрі 0,076 см²/с;

Засоби гасіння.Великі витікання слід гасити піною, порошком. У приміщеннях слід використовувати об’ємне гасіння. Невеликі вогнища можна гасити порошком, СО₂.

Основна небезпека:горючий; надзвичайно токсичний; діє на очі і шкіру.

Поріг сприйняття запаху:подразнення в носі при першому вдиханні настає при концентрації в повітрі 500 мг/м³.

Поріг подразнювальної дії на очі: 40 мг/м³;подразнює слизові оболонки очей.

Дія на шкіру: рідкий Б.х. викликає запальні захворювання шкіри.

ГДК р.з.:0,5 мг/м³.

ГДК м.р.:0,05 мг/м³ (ОБРВ).

За ступенем дії на організм людини:1 клас небезпеки - “надзвичайно небез-печні”.

За ступенем токсичності:1 група - “надзвичайнотоксичні”.

За характером токсичності:групи “подразнюючі”, “припікаючі”.

Л.Д. _{50 шл.}:1500 мг/кг (миші, 2 год.).

Л.К. ₅₀:390 мг/м³ (миші), 740 мг/м³ (щури), 1900 мг/м³ (собаки, 8 год.).

Токсична дія.Подразнює слизові оболонки і шкіру. У високих концентраціях має загальну токсичну дію; при концентрації парів у повітрі 160 мг/м³ спостерігається сильне подразнення очей, слабше подразнення слизової оболонки носа. Дія концентрації парів в 85 мг/м³ переноситься протягом 1 хв. вдихання. Легке подразнення очей протягом 10 с викликають пари Б.х. за концентрації 40 мг/м³, подразнення в носі при першому вдиханні настає за концентрації 500 мг/м³. Рідкий Б.х. викликає тяжкі запальні хвороби шкіри.

Ознаки отруєння: подразнення очей, слизової оболонки носа, тяжкі запальні хвороби шкіри.

Надходження в організм, розподілення, перетворення і виведення з організму.Б.х., який потрапив у шлунок, виводиться переважно у вигляді бензилмеркаптурової кислоти (мабуть утворюється через S-бензилцистеін).

Наслідки дії у майбутньому:запальні хвороби шкіри.

Перша домедична допомога і невідкладна терапія.Необхідно вивести потерпілого на свіже повітря, дати кисень або карбоген, шкіру промити проточною водою протягом не менш 15 хв. Слід промити шлунок 2 % розчином соди або водою (10-12 л) через зонд, після чого госпіталізувати потерпілого.

Засоби індивідуального захисту.Для захисту очей і органів диханнявикористовують фільтруючий промисловий протигаз марки А, ізолюючий протигаз, герметичні окуляри. Для захисту шкіри від контакту з Б.х. і його парів потрібні захисний костюм ТоО, гумові чоботи, рукавички, шолом.

Дія на засоби захисту, прилади, техніку:розчинник, справляє корозійну дію на лакофарбові поверхні.

БЕНЗОЛ

Молекулярна формула: С₆Н₆. М= 78,12.

Агрегатний стан за н. у.:рідина.

Зберігання і транспортування:Б. зберігається в залізничних цистернах, металевих ємкостях, скляних бутлях; перевозиться в залізничних і автомобільних цистернах, скляних бутлях.

Фізичні і хімічні властивості. Чистий бензол (Б.) безбарвний. Т. плавл.
5,5 ⁰С. Т. кип. 80,1 ⁰С. Т. крит. 289,5 ⁰С. Густина 879 кг/м³. Густина крит.
304 кг/м³ . Тиск крит. 4,83 МПа. Змішується в будь-яких співвідношеннях із неполярними розчинниками: вуглеводнями, скипидаром, ефірами; розчиняє жири, каучук, смоли (гудрон) тощо. З водою утворює азеотропну суміш з
т. кип. 69,25 ⁰С, розчинність у воді 0,18 % (мас.) при 25 ⁰С. Утворює подвійні і потрійні азеотропні суміші з багатьма сполуками. Коеф. розчин. пари у воді: 3,73 (22 ⁰С); 2,8 (37 ⁰С). У водному розчині альбуміну розчиняється 0,5 % Б.;
1 моль білку зв’язує 30-40 молів Б. (37 ⁰С): зв’язок оборотний, білок не втрачає своєї інформації. Технічні сорти Б. можуть містити значну кількість інших ароматичних вуглеводнів. Існує ряд технічних сортів Б.: безсірчистий кам’яновугільний Б. (густина 0,8775, т. кип. 79,5-80,6 ⁰С, вміст СS₂ не більше 0,0001 %, тіофену 0,001-0,0005%); Б. з нафти (густина 0,875-0,880, т.кип 79,5-80,5 ⁰С) тощо.

Вибухо- і пожежонебезпечність. Легкозаймиста безбарвна рідина. Тепл. згор. 3169,4 кДж/моль; тепл. утвор. 82,9 кДж/моль; т. спал. мінус 11 ⁰С; т. самозайм. 560 ⁰С; конц. межі пош. полум’я 1,43-8 % (об.); т. межі пош. полум’я: нижн. мінус 15 ⁰С, верхн.13 ⁰С; МВВК 11,5 % (об.) при розбавленні пароповітряної суміші азотом і14,4 % (об.) при розбавленні діоксидом вуглецю; мінімальна енергія запалювання 0,22 МПа/с, макс. норм. швидк. пош. полум’я 0,478 м/с; швидк.вигор.11,2 х 10^-2 кг/(м²с); ад. т. гор. 2333 К; мін. флегматизуюча конц.: діоксиду вуглецю 31 % (об.), азоту 45 % (об.).

Засоби гасіння. Великі витікання слід гасити піною, порошком, у приміщеннях використовувати об’ємне гасіння. Невеликі вогнища гасити порошком, СО₂.

Основна небезпека. Легкозаймиста рідина; можливе утворення вибухонебезпечних сумішей парів з повітрям. Високотоксична речовина діє на очі і шкіру; може потрапляти крізь шкіру в організм. Відомі тяжкі отруєння зі смертельним результатом при вдиханні парів і після миття рук Б.; при дуже високих концентраціях парів у повітрі настає майже миттєва смерть.

Дія на шкіру.При частому контакті рук із Б. виникають сухість шкіри, тріщини, свербіння, почервоніння (частіше між пальцями), набряклість, пухирчаті висипи. Б. може потрапляти крізь шкіру, тим самим викликає характерні зміни в крові. Відомі тяжкі отруєння зі смертельними наслідками від вдихання парів і після миття рук Б. Експерименти на людині показали, що Б. просочується крізь шкіру зі швидкістю 0,4 мг/см². Небезпека токсичної дії Б. при інтенсивному контакті зі шкірою реальна.

ГДК р.з.: 5 мг/м³.

ГДК м.р.: 1,5 мг/м³.

ГДК с.д.: 0,1 мг/м³.

За ступенем дії на організм людини: 2 клас небезпеки - “високонебезпечні”.

За ступенем токсичності: 2 група - “високотоксичні”.

За характером токсичності: групи -“печінкові”, “кров’яні”.

Л.Д. _{50 шл.}: 4600 мг/кг (миші, 2 год.).

Л.К. 50:45000 мг/м3 (миші).

Токсична дія.Б. надзвичайно небезпечний. Велика концентрація парів діє на Ц.Н.С. (наркотична і судомна дія): при багаторазовій дії за низьких концентрацій на першому етапі настають зміни в крові і кровотворних органах (особливо руйнуються клітинки миєлоідного ряду). Рідкий Б. досить сильно подразнює шкіру. Руйнівну дію на кровоносну систему підвищує накопичення Б. в кістковому мозку, в клітинах якого відбувається підвищений метаболізм, утворюється депо Б. і його метаболітів. Є дані щодо змін структури нуклеїнових кислот (ДНК), що веде до руйнування продукції клітинок, їх неповноцінністю, порушенню хромосомних структур тощо. За надто високих концентрацій настає смерть протягом кількох хвилин. Забарвлення обличчя стає синюшне, слизова оболонка частіше вишнево-червона. За менших концентрацій настає збудження, як алкогольне, потім сонливість, загальна слабкість, запаморочення, нудота, блювота, головний біль, втрата свідомості, спостерігаються посмикування м’язів, які можуть перейти в тонічні судоми. Зіниці часто розширені, не реагують на світло. Частота дихання спочатку підвищена, а потім знижена. Температура тіла різко знижується. Пульс підвищений, малого наповнення. Кров’яний тиск знижений. Відомі випадки серцевої аритмії.

Після тяжких отруєнь іноді відзначається тривале погіршення стану здоров’я: плеврити, катари верхніх дихальних шляхів, захворювання рогівки і сітківки, ураження печінки, серцеві захворювання тощо. При вдиханні парів розчинника з 40-50 % Б. (ще приблизно 25 % циклопентадієну і СS₂) і концентрації Б. в повітрі 5 мг/л через кілька хвилин наставала втрата свідомості і смертьчерез 5 год.

Перебуванняпротягом 20 хв. в атмосфері, де концентрація Б. становить 10-15 мг/л, важко перенести. Після вдихання повітря, що містить 1 мг/л парів Б., вміст Б. в крові становить 7-8 мг/л. У тяжких випадках за суб’єктивними і нехарактерними об’єктивними симптомами, на які часто не звертають уваги (головний біль, надзвичайна стомленість, задишка, запаморочення, слабкість, нервовість, сонливість, безсоння, порушення травлення, нудота, а іноді блювота, відсутність апетиту, посилене сечопускання), розвиваються сильні кровотечі із слизової оболонки рота, особливо носа і ясен, що триває годинами і навіть добами. Численні дрібні крововиливи у шкірі, кров у калі, крововиливи в сітчатку, сама кровотеча, а частіше лихоманка, (т. тіла до 40 ⁰С і вище) приводять отруєних до лікарні. У таких випадках прогноз завжди серйозний. Причиною смерті іноді є повторні інфекції, відомі випадки запалення надкісниці і некрозу щелепи, тяжких виразкових захворювань запалених ясен, загального сепсису з септичним ендометритом, коми з агрануцилоцитозом. Іноді при тяжких отруєннях розвиваються симптоми нервових захворювань: прискорення сухожилкових рефлексів, позитивний симптом Бабинського, ознаки ураження задніх стовпів спинного мозку і пірамідних шляхів. Найбільш типовими є зміни крові. Кількість еритроцитів різко знижена до 102 млн. і нижче, вміст гемоглобіну падає до 10 %. У подальшому може розвинутися характерна картина тяжкого отруєння - апластична анемія. Спостерігається сильна кровотеча.

Більш легкі хронічні отруєння Б. характеризуються рядом загальних симптомів: головним болем, запамороченням, підвищеною дратівливістю, загальною стомленістю, сонливістю або безсонням, хрипотою, поганим апетитом, нудотою. Зміни в крові полягають у помірній анемії і лейкопенії. Мають місце явища поліневриту, особливо при контакті Б. зі шкірою або фізичному напруженні рук. Явища, зумовлені отруєнням, можуть зберігатися, а то й прогресувати через місяці і навіть роки. Тривалий час утримуються симптоми органічного ураження Ц.Н.С. Нормалізація кількості лейкоцитів настає тільки через декілька років після отруєння. У випадках більш тяжких змін відновлення картини крові відмічалося протягом 5-7 років, в окремих випадках - через 9-12 років. Були випадки смертіпісля 9 років. Траплялися порушення в хромосомному апараті лейкоцитів і клітинок кісткового мозку через багато років після перенесеної хронічної інтоксикації у людей, які мали контакт із Б., пізні ураження нервової системи через крововиливи у нервову тканину.

Особливо чутливі до дії Б. люди молодого віку. Навіть при концентрації Б. в повітрі в межах допустимих, у 95 % робітників віком 18-23 років виявлено типові гематологічні порушення, зміни з боку нервової системи, зниження кров’яного тиску, збільшення печінки. Дія Б. в суміші з алкілбензолами та іншими розчинниками аналогічна до дії чистого Б., навіть за малого вмісту його в суміші. Звикання до дії Б. у людини не відзначено.

При концентраціях парів Б. у повітрі 0,06-0,87 мг/л спостерігалося порушення здоров’я у жінок, при 0,15 мг/л - випадки отруєння. При середній концентрації 0,3 мг/л (коливання від 0,16 до 1,6 мг/л) відзначаються скарги на недомагання, блювоту, кровотечу, у деяких людей настають типові зміни крові, у трьох випадках зафіксовано смерть.

Протягом 1957-1960 років було зареєстровано 16 випадків отруєння Б., із них 7 смертельних при концентрації пари у повітрі 0,065-0,133 мг/л. Смертельні отруєння мали місце при концентрації Б. у повітрі 0,19-1,3 мг/л.

Ознаки отруєння. Головний біль, надзвичайна стомленість, задишка, запаморочення, слабкість, нервовість, сонливість або безсоння, порушення травлення, нудота, а іноді блювота, відсутність апетиту, посилене сечопускання.

Надходження в організм, розподілення, перетворення і виведення з організму.Б. виявляється, головним чином, у мозку, нирках, печінці і крові. Окиснення Б. відбувається в печінці і кістковому мозку. Період напіввиведення Б., який циркулює в крові із повітрям, що видихається, становить 0,5-1 год., а Б., який виводиться із жирових депо і кісткового мозку - 12-24 год. Виділення фенолу з сечею триває протягом 24 год. після експозиції, слідові кількості екскретуються до 3 днів. Для оцінки концентрації Б. у повітрі робочого приміщення застосовуються як експозиційні проби визначення Б. у повітрі, що видихається так і визначення органічних сульфатів у сечі, визначення фенолів у сечі. При концентрації Б. у повітрі в припустимих межах вміст фенолу в сечі становив 19,4 мг/л, при ГДК в 2-2,5 рази - 26-29 мг/л (на контролі 11,3 мг/л).

Наслідки дії у майбутньому.Явища, зумовлені отруєнням, можуть зберігатися і прогресувати через місяці і навіть роки. Довго утримуються симптоми органічного ураження Ц.Н.С. Відновлення картини крові відмічалося протягом 5-7 років, в окремих випадках - через 9-12 років. Є випадки смерті після 9 років. Мали місце порушення в хромосомному апараті лейкоцитів і клітинок кісткового мозку через багато років після перенесеної хронічної інтоксикації у людей, які мали контакт із Б., а також пізні ураження нервової системи через крововиливи у нервову тканину.

Перша домедична допомога і невідкладна терапія. У тяжких випадках в разі різкого послаблення або повної зупинки дихання слід негайно зробити штучне дихання “рот у рот”, ввести в/в (не швидко) бемегрід (2-5 мл 0,5 % розчину), етимізол (0,1 г), лобелін (1 мл 1 % розчину). Адреналін і адреномиметичні препарати забороняється вживати. Слід негайно госпіталізувати хворого, не припиняючи штучного дихання. При легких гострих отруєннях потрібні свіже повітря, спокій, тепло. Треба звільнити потерпілого від тісного одягу, дати заспокійливі і седативні засоби (настоянка валеріани, пустирнику, седуксен, еленіум тощо). При втраті свідомості потерпілому необхідно надати горизонтального положення із трохи схиленою головою, примусити вдихати нашатирний спирт з ватки, ввести п/ш 1 мл 10 % кофеїну, або 25 % кордіаміну, або 20 % камфори. При тяжких отруєннях потрібна інгаляція зволоженого кисню, яку слід чергувати з вдиханням карбогену. В разі різкого послаблення або зупинки дихання треба робити штучне дихання методами “рот у рот” або “рот у ніс”, або апаратами для штучного дихання, продовжувати його безперервно до відновлення самостійного дихання, ввести дихальні аналептики: в/в 2-5 мл 0,5 % розчину бемегриду, 1 мл 10 % лобеліну. При потраплянні Б. в шлунок слід дати потерпілому 2-3 столові ложки рідкого вазелінового масла і робити промивання шлунку до зникнення запаху Б. у промивних водах. Не рекомендується викликати штучну блювоту і вводити блювотні засоби (через небезпеку потрапляння блювоти в дихальні шляхи і розвитку аспіраційної пневмонії). За показниками застосовуються киснева терапія, серцеві та інші засоби. Потрібні тепло, спокій, госпіталізація

Засоби індивідуального захисту. За помірних концентрацій парів Б. застосовується фільтруючий протигаз марки А. Тривалість його захисної дії від пари Б. при концентрації 0,5 мг/л - від 13 до 14 год., при 1 мг/л - біля 6 год., при
2 мг/л - 3,5 год., при 3 мг/л - 2,3 год. і при 5 мг/л -1 год. 15 хв. За наявності протигаза марки А з фільтром (коричнева коробка з білою смугою) тривалість захисної дії зменшується удвічі. За високих концентрацій Б. потрібні шлангові ізолюючі протигази з примусовим подаванням повітря ПШ-1, ПШ-2, РМП-62. Рекомендується шолом з примусовим подаванням повітря, виготовлений з полівінілхлориду або неопренового каучуку, нейлону, з маскою з ацетатної пластмаси. Необхідно додержуватися заходів особистої гігієни, користуватися спецодягом із бавовняної тканини з хлорвініловим або силікатно-казеіновим покриттям або зі з’ємними накладками з непроникного матеріалу для Б.; рекомендується ізолюючий костюм КІ -АУ “Ікар”. Для захисту шкіри придатні жирні і захисні мазі, звичайні косметичні креми, захисні креми, наприклад ІЕР, “Миколан”, “Ялот”, ХІОТ, ПМ-1, мазь Селиського.

Дія на засоби захисту, прилади, техніку:як розчинник пошкоджує пофарбовані поверхні, розчиняє вироби з каучуку.

Нейтралізація (дегазація): за допомогою води, яка розпилюється технічними засобами.

БРОМ

Молекулярна формула:Br₂ М = 159,82.

Агрегатний стан за н. у.:рідина.

Зберігання і транспортування:у скляних бутлях або глиняних ємкостях, ізолювати від горючих речовин.

Фізичні і хімічні властивості.Б. - важка рідина з різким запахом, у віддзеркаленому світлі темно-фіолетового, майже чорного кольору, у прохідному - темно-червоного; легко утворює жовто-бурі пари; т. плавл. мінус 7,25 ⁰С; т. кип.
59,2 ⁰С, Т. крит. 315 ⁰С, тиск крит. 100 МПа; густина 3105,5 кг/м³, густина крит. 848 кг/м³.

Твердий Б. - червоно-коричневі голчасті кристали із слабким металевим блиском, які при мінус 252 ⁰С стають безбарвними. Б. кристалізується в ромбічній сингонії. Густина твердого Б. 4,073 г/см³ (мінус 7,3 ⁰С), рідкого - 3,1055 г/см³ (25 ⁰С). Б. розчиняється у воді (3,58 г в 100 г при 20 ⁰С), у присутності хлоридів і особливо бромідів розчинність підвищується, а в присутності сульфатів зменшується. Розчинність води в рідкому Б. 0,05 % мас. Насичений водний розчин Б. у воді називається бромною водою. У концентрованій Н₂SО₄ і Н₃РО₄ Б. розчиняється слабо, у розчинах лугів на холоду утворює бромід і гіпоброміт відповідного металу, а при підвищених температурах - бромід і бромат. Б. змішується у будь-яких співвідношеннях з більшістю органічних розчинників. За реакційною здатністю Б. займає проміжне місце між Сl₂ і I₂. З іншими галогенами Б. утворює нестійкі сполуки, з О₂ і N₂ не реагує навіть при підвищених температурах, його нестійкі сполуки з цими елементами (Вr₂О, BrO₂, Br₃O₈, NBr₃ 6NН₃) отримують опосередкованими методами. Б. не реагує також з вуглецем. При взаємодії Б. з S, Se, Те, Р, Аs та Sb утворюються, відповідно, броміди: S₂Br₂, PBr₃, PВr₅ та нестійкі SeBr₄ і SeBr₂, ТеВr₄, AsBr₃, SbBr₃. Бор і Si утворюють із Б. при нагріванні BBr₃ і SiBr₄. Деякі метали (К, Аl) енергійно взаємодіють із сухим Б., але в більшості випадків через утворення на поверхні захисної плівки броміду, нерозчинного в Б., реакція енергійно іде тільки в присутності води, яка розчиняє захисну плівку. Стійкі до дії Б. Pt і Та, в меншій мірі - Ag, Pb і Ті. З воднем при нагріванні Б. утворює бромоводень (бромідну кислоту). Б.- сильний окисник, він окиснює у водних розчинах І⁺ до І, сульфіти і тіосульфати - до сульфатів, нітрити - до нітратів, NH₃ до N₂. Іон брому у водних розчинах бромідів окиснюється Cl₂, KMnO₄, K₂Cr₂O₇, H₂O₂ до Br₂. Серед реакцій Б. з органічними сполуками найбільш характерними є реакції приєднання за кратними зв’язками і заміщення водню (в присутності каталізатора або під дією світла).

Вибухо-і пожежонебезпечність.Негорюча, сильноокиснююча рідина. Взаємодія з сіркою, селеном, телуром, фосфором, арсеном, стибієм і бісмутом супроводжується сильним розігріванням. Енергійно взаємодіє з деякими металами (калій, алюміній, золото). Реагує з органічними сполуками. У деяких випадках взаємодія супроводжується самозайманням.