Контроль виконання лабораторної роботи. 1. Який вміст сечовини у крові та сечі здорової людини?

1. Який вміст сечовини у крові та сечі здорової людини? Яким методом його можна визначити?

2. За допомогою якої реакції можна діагностувати фенілкетонурію?

3. У лікарню привезли дворічну дитину. Після споживання їжі в неї часто виникає блювота. Дитина відстає у масі тіла, фізичному та розумовому розвитку. Волосся темне, але є сиве пасмо. Проба сечі після додавання FeCl₃ набула зеленого забарвлення. Результати кількісного аналізу сечі такі: вміст фенілаланіну – 7 ммоль/л за норми 0,01; вміст фенілпірувату – 4,8 ммоль/л за норми 0; вміст феніллактату – 10,3 ммоль/л за норми 0. Про яке порушення метаболізму свідчать отримані дані? Що можна порекомендувати для нормалізації метаболізму стосовно лікувального харчування у цьому випадку?

4. У маленьких дітей хворих на квашіоркор у перші дні після переведення на повноцінну дієту спостерігається втрата ваги. Поясніть причину цього феномену.

Приклади тестів „Крок-1”

1. У хворого сеча має специфічний запах кленового сиропу. Який біохімічний дефект є причиною цього захворювання?

А. Порушення окиснювального декарбоксилування кетокислот з розгалуженим вуглеводневим ланцюгом

В. Порушення окиснювального декарбоксилування α-кетокислот

C. Порушення декарбоксилування глутамінової кислоти

D. Зниження активності 5-окситриптофандекарбоксилази

E. Зниження активності НАД-дегідрогенази цитрату і декарбоксилази щавелевобурштинової кислоти

2. У дитини спостерігаються порушення функцій центральної нервової системи. Клініко-біохімічними дослідженнями виявлено гіперамоніємію та уремію. Попередній діагноз – спадкова гіперамоніємія, зумовлена порушенням синтезу сечовини. Ензимопатія якого ензиму може спричинити це захворювання?

А. Глутатіонтрансферази

В. Сульфотрансферази

С. Гліцинтрансферази

D. Глюкуронілтрансферази

Е. Орнітинкарбомоїлтрансферази

3. У крові пацієнта віком 50 років спостерігається високий рівень серотоніну, в сечі – різке зростання 5-оксііндолілацетатної кислоти. Порушення метаболізму якої амінокислоти може спричинити такі зміни?

А. Метіоніну

В. Триптофану

С. Глутамату

D. Фенілаланіну

E. Гістидину

4. Оксид азоту при участі складної Са²⁺-залежної ферментної системи, що називається NО-синтазою, утворюється із амінокислоти:

А. Аргініну

В. Аланіну

С. Аспартату

D. Лізину

E. Лейцину

Індивідуальна самостійна робота студентів

1. Особливості функціонування орнітинового циклу в нормі та при патології.

2. Шляхи метаболізму фенілаланіну; спадкові ензимопатії обміну фенілаланіну.

Література

Основна:

1. Біохімічний склад рідин організму та їх клініко-діагностичне значення. Довідник // За ред. Склярова О.Я. Київ: Здоров’я, 2002. – С.50-57.

2. Гонський Я.І., Максимчук Т.П. Біохімія людини. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. – С. 413-434.

3. Губський Ю.І. Біологічна хімія. Київ-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – С. 242-263.

4. Практикум з біологічної хімії / За ред. Склярова О.Я. – Київ: Здоров’я, 2002. – С.153-167.

5. Біологічна хімія. Тести та ситуаційні задачі. / За ред. О.Я. Склярова. – Львів: Світ, 2006. – 271 с.

Додаткова:

1. Березов Т.Т., Коровкин Б.Ф. Биологическая химия. – М.: Медицина, 1998. – С. 446-468.

2. Гуревич К.Г., Шимановський Н.Л. Оксид азота: биосинтез, механизмы действия, функции // Вопросы биол. медиц. и фармацевт. химии, 2000. – №4. – С.16-56.

3. Кольман Я., Рем К.-Г. Наглядная биохимия. – М.: Мир, 2000. – С. 182-187.

4. Кононов И.Н., Журбина А.И., Филимонов А.Ю. Аргинин в медицинской практике (Обзор лит.) // Журн. АМН України, 2004. – Т. 10, № 2. – С. 339-351.

5. Марри Р., Греннер Д., Мейес П., Родуэлл В. Биохимия человека. – М.: Мир, 1993. – Т. 1. – С. 311-355.

6. Меркулова Ю.В., Чайка Л.А., Гомон О.Н., Белостоцкая Л.И. Фармакологические основы фармакотерапии гипераммониемии // Фармакологічний вісник, 1998. – № 6. – С. 13-18.

7. Мещишен І.Ф., Яремій І.М. Особливості обміну речовин у дітей. – Чернівці: БДМА, 2003. – С. 4-18.

8. Надинская М.Ю. Печеночная энцефалопатия (Обзор литературы) // Рос. журн. гастроэнтерол., гепатол., колопроктол, 1998. – № 8 (2). – С. 25-32.

9. Николаев А.Я. Биологическая химия. – М.: Высшая школа, 1989. – С. 315-339, 343-345,411-426.

10. Пентюк О.О., Луцюк М.Б., Постовітенко К.П. та ін. Гіпергомоцистеїнемія // Досягнення біол. та медицини, 2004. – №1. – С. 35-38