Засоби гасіння.При значних витіканнях слід використовувати піну, порошок. У приміщеннях застосовують об’ємне гасіння. Невеликі вогнища можна гасити порошком, СО2. 1 страница
Довідник
Основних сдор, які обертаються на хімічнонебезпечних об’єктах україни
Київ
Довідник розроблений згідно з тематичним планом робіт Українського науково-дослідного інституту пожежної безпеки МВС України за замовленням ГУДПО МВС України.
В довіднику наведено інформацію щодо основних фізико-хімічних властивостей, характеру дії на організм людини, надання першої домедичної допомоги потерпілим, засобів захисту, нейтралізації і дегазації для 39 основних сильнодіючих отруйних речовин (СДОР), які обертаються на хімічно-небезпечних об’єктах України.
Довідник призначений для працівників пожежної охорони, цивільної оборони, які займаються організацією ліквідацій аварій і пожеж на об’єктах з наявністю СДОР, для формувань ВГРЧ, для працівників народного господарства, які залучені у виробництві, використанні, зберіганні і транспортуванні СДОР. Довідник може бути корисним для викладачів та студентів навчальних закладів хімічного і медичного профілю.
Довідник складено під загальним керівництвом к.х.н. Д.Г. Білкуна.
Автори: Ю.В. Бабенко, к.х.н. М.В. Білошицький, к.х.н. В.П.Орел, І.Д. Будьонний, С.В. Кутеко, к.м.н. К.М. Міщенко.
Розділ довідника “Експрес-інформація у символах щодо основних сильнодіючих отруйних речовин (СДОР), які обертаються в Україні” викладено відповідно до довідника експрес-інформації у символах “Небезпечні хімічні речовини в природі, промисловості і побуті” під ред. О.В. Гайдука -К.: Чорнобильінформ, 1998. -640с.
Набір тексту на комп’ютері виконала О.М. Ботяновська.
Рецензенти:
- від ДержНДІТБХВ: заступник директора з наукової роботи, к.т.н. В.В. Захарченко; завідуючий лабораторією захисту від шкідливих факторів к.х.н. М.І. Буковський; завідуюча відділом випробувань засобів індивідуального захисту Н.В. Михайлова;
- від Луганського ДМУ: завідуючий кафедрою фармакології, доктор медичних наук, професор В.Д. Лук’янчук; асистент кафедри медичної хімії,
к.х.н. Г.К. Гризунова;
- від управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Луганській області: перший заступник начальника В.В. Сапон; начальник відділу радіаційного і хімічного захисту С.В.Нікульшин.
Висловлюємо щиру подяку ЗАТ “Інститут Спецавтоматика” за надану інформацію щодо установок автоматичного пошуку, локалізації СДОР під час аварій та сповіщення обслуговуючого персоналу і мешканців району зараження.
ЗМІСТ
| Стор | |||
| ПРИЙНЯТІ СКОРОЧЕННЯ І ОСНОВНІ ВИЗНАЧЕННЯ. . . . . . . . . . . . . . . . | |||
| 1 АМІАК . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | |||
| 2 АНГІДРИД ОЦТОВИЙ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | |||
| 3 АНГІДРИД СІРЧИСТИЙ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | |||
| 4 АНІЛІН . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | |||
| 5 АЦЕТОНЦІАНГІДРИН . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | |||
| 6 БЕНЗИЛ ХЛОРИСТИЙ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | |||
| 7 БЕНЗОЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | |||
| 8 БРОМ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | |||
| 9 БРОМБЕНЗОЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | |||
| 10 БРОМИСТИЙ ГЕПТИЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | |||
| 11 ГІДРАТ ГІДРАЗИНУ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | |||
| 12 ДИМЕТИЛАМІН . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | |||
| 13 ДИХЛОРЕТАН . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | |||
| 14 МЕТАНОЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | |||
| 15 МЕТИЛАКРИЛАТ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | |||
| 16 МЕТИЛБРОМІД . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | |||
| 17 МЕТИЛХЛОРИД . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | |||
| 18 НІТРАТНА КИСЛОТА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | |||
| 19 НІТРИЛ АКРИЛОВОЇ КИСЛОТИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | |||
| 20 ОКСИД ЕТИЛЕНУ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | |||
| 21 ОКСИД ПРОПІЛЕНУ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | |||
| 22 ОЛЕУМ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | |||
| 23 ОЦТОВА КИСЛОТА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | |||
| 24 ПЕРОКСИД ВОДНЮ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | |||
| 25 ПЕРХЛОРЕТИЛЕН . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | |||
| 26 СІРКОВОДЕНЬ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | |||
| 27 СІРКОВУГЛЕЦЬ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | |||
| 28 СОЛЯНА КИСЛОТА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | |||
| 29 ТОЛУОЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | |||
| 30 ТРИХЛОРЕТИЛЕН . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | |||
| 31 ТРИХЛОРСИЛАН . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | |||
| 32 ФОСГЕН . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | |||
| 33 ФТОРОВОДЕНЬ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | |||
| 34 ФУРФУРОЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | |||
| 35 ХЛОР . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | |||
| 36 ХЛОРБЕНЗОЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | |||
| 37 ХЛОРОФОРМ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | |||
| 38 ХЛОРСУЛЬФОНОВА КИСЛОТА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | |||
| 39 ХЛОРПІКРИН . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | |||
| МАРКУВАННЯ НЕБЕЗПЕЧНИХ ВАНТАЖІВ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | |||
| ЗАГАЛЬНИЙ ПОКАЖЧИК ЛІТЕРАТУРИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | |||
| ЕКСПРЕС-ІНФОРМАЦІЯ У СИМВОЛАХ ЩОДО ОСНОВНИХ СИЛЬНО-ДІЮЧИХ ОТРУЙНИХ РЕЧОВИН (СДОР), ЯКІ ОБЕРТАЮТЬСЯ В УКРАЇНІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . | |||
ПРИЙНЯТІ СКОРОЧЕННЯ І ОСНОВНІ ВИЗНАЧЕННЯ
ад. т. гор. - адіабатична температура горіння;
атм. - атмосфера;
БЕМЗ- безпечний експериментальний максимальний зазор;
верхн. - верхній;
в.т. - відкритий тигель;
ВХВ - відходи хімічних виробництв;
в/в - внутрішньовенно;
в/м - внутрішньом’язово;
год. - година;
густ. - густина;
з.т. - закритий тигель;
коеф. диф. - коефіцієнт дифузії;
конц. межі пош. пол.- концентраційні межі поширення полум’я;
мас. - масовий;
макс. - максимальний;
МВВК - максимальний вибухонебезпечний вміст кисню;
мін. - мінімальний;
М - молекулярна маса;
М - моль;
нагр.- нагрівання;
нижн. - нижній;
норм. шв. пош. полум’я – швидкість переміщення фронту полум’я відносно суміші, яка незгоріла, в напрямку перпендикулярному до його поверхні;
н.у. - нормальні умови: для рідин і твердих речовин - 20 0С і 101325 Па; для газів - 0 0С і 101325 Па;
мас. - масовий;
об. - об’ємний;
п/ш- під шкіру;
розр. - розрахунковий;
т. - температура;
т. плав. - температура плавлення (при тиску 101325 Па);
тепл. згор. - теплота згоряння;
тепл. згор.- теплота згоряння;
тепл. утвор. - теплота утворення;
т. займ. - температура займання;
т. кип. - температура кипіння (при тиску 101325 Па);
т. межі пош. пол. - температурні межі поширення полум’я;
т. самозайм. - температура самозаймання;
т. спал. - температура спалаху;
Ц.Н.С. - центральна нервова система;
хв. - хвилина;
гостре отруєння – отруєння, яке спричинюється нетривалою дією відносно великих кількостей шкідливих речовин і характеризується яскравим типовим проявленням під час дії або через невеликий (декілька годин) прихований (латентний) період, виникає в результаті аварій, пошкодження обладнання і грубих порушень технології;
гранично допустима концентрація хімічної речовини у повітрі робочої зони, мг/м3,(ГДК р.з.) – найвища концентрація хімічної речовини у повітрі р.з., за якої при повсякденній (крім вихідних днів) роботі протягом 8 год. або при іншій тривалості, але не більше 41 год. на тиждень, протягом всього робочого стажу вплив хімічної речовини не може викликати захворювань або відхилень в стані здоров’я, що виявляються сучасними методами досліджень, в процесі роботи або в подальші періоди життя теперішнього і майбутніх поколінь;
гранично допустима концентрація середньодобова, мг/м3, (ГДК с.д.) - – найвища концентрація хімічної речовини у повітрі населених міст за якої ця речовина не повинна справляти на людину прямої чи іншої шкідливої дії при невизначено тривалому (роками) вдиханні;
гранично допустима максимальна разова концентрація хімічної речовини у повітрі населених пунктів, мг/м3,(ГДК м.р.) - максимальна концентрація хімічної речовини у повітрі, за якої ця речовина при вдиханні протягом 30 хв. не повинна викликати змін у здоров’ї людини;
клас небезпеки- класифікаційна характеристика шкідливих речовин (ГОСТ 12.1.007-76) за ступенем дії на організм; встановлено 4 класи небезпеки шкідливих речовин: 1 - речовини надзвичайно небезпечні; 2 - речовини високонебезпечні; 3 - речовини помірно небезпечні; 4 - речовини малонебезпечні [1].
коефіцієнт розчинності - освальдівський коефіцієнт розчинності, тобто відношення концентрації речовини у рідкій фазі до концентрації його у газовій фазі;
опік першого ступеню – опік, який характеризується почервонінням, припухлістю шкіри і хворобливістю;
опік другого ступеню – опік, який характеризується появою пухирів; можливе нагноєння;
опік третього ступеню – опік, який характеризується глибокими пошкодженнями; виникають ділянки змертвіння (некрози) тканини;
опік четвертого ступеню – опіки, які характеризуються ураженням глибоких тканин. При опіках хімічними речовинами, які здатні прилипати до шкіри (горючі смоли, жовтий фосфор та ін.), виникає ще й небезпека загального отруєння організму;
орієнтовний безпечний рівень впливу шкідливих речовин у повітрі (ОБРВ) - тимчасовий орієнтовний гігієнічний норматив вмісту шкідливих речовин у повітрі робочої зони, який затверджено на термін 2 роки, після чого він може бути змінений, перезатверджений на новий термін або відмінений у залежності від перспективи використання речовини і наявної інформації щодо його токсичних властивостей;
порогова концентрація - мінімальна ефективна концентрація речовини, за якої вплив цієї речовини може викликати відчутний фізіологічний ефект; при цьому уражені відчувають тільки первинні ознаки ураження і зберігають працездатність;
робоча зона (р.з.) – елемент простору висотою 2 м над рівнем підлоги або майданчика, де знаходяться місця постійного або тимчасового перебування робітників;
середня смертельна доза при потраплянні у шлунок, мг/кг, (Л.Д. 50 шл) - доза речовини, віднесена до 1 кг маси тварини, яка викликає загибель 50 % тварин при одноразовому введенні в шлунок;
середня смертельна доза при потраплянні на шкіру, мг/кг,(Л.Д. 50 шк.) - доза речовини, віднесена до 1 кг маси тварини, яка викликає загибель 50 % тварин при одноразовому нанесенні на шкіру;
середня смертельна концентрація в атмосферному повітрі, мг/м3, (Л.К. 50) - концентрація речовини в повітрі, за якої настає загибель 50 % тварин при 2-4 - годинній інгаляційній дії;
сильнодіюча отруйна речовина (СДОР) - хімічна речовина, що використовується в народногосподарчих цілях, яка в разі виливання або викиду може призвести до забруднення повітря в уражаючих концентраціях (ГОСТ 22.0.002-86);
токсична дія речовини - результат взаємодії організму, шкідливої речовини і навколишнього середовища. Токсична дія залежить від кількості речовини, яка потрапила в організм, її токсичності, тривалості надходження і хімізму взаємодії речовин; вона залежить також від статі, віку, індивідуальної чутливості організму, від метеорологічних умов, від хімічної структури і фізичних властивостей шкідливої речовини;
шкідлива речовина (ш.р.) - речовина, яка при контакті з організмом людини у випадках порушення вимог безпеки спроможна викликати професійні захворювання, травми на виробництві або відхилення в стані здоров’я, що виявляються сучасними методами як в процесі роботи, так і в віддалені періоди життя теперішнього і майбутніх поколінь (ГОСТ 12.1.007-76);
Клас небезпеки шкідливих речовин встановлюють в залежності від норм показників, які наведено в таблиці 1 [1]. Віднесення речовини до класу небезпеки здійснюють за показником, значення якого відповідає найвищому класу небезпеки.
Таблиця1 - Класифікація небезпечності речовин за ступенем дії на організм людини
| Показник | Норми для класу небезпеки | |||
| ГДК СДОР в повітрі робочої зони, мг/м3 | до 0,1 | 0,1-1 | 1,1-10 | більше 10 |
| середня смертельна доза при потраплянні в шлунок, мг/кг | до 15 | 15-150 | 151-5000 | більше 5000 |
| середня смертельна доза при нанесенні на шкіру, мг/кг | до 100 | 100-500 | 501-2500 | більше 2500 |
| середня смертельна концентрація в повітрі, мг/м3 | до 500 | 500-5000 | 5001-50000 | більше 50000 |
| коефіцієнт можливого інгаляційного отруєння (КМІО) | більше 300 | 300-30 | 29-3 | до 3 |
| зона гострої дії | до 6 | 6-18 | 18,1-54 | більше 54 |
| зона хронічної дії | більше 10 | 10-5 | 4,9-2,5 | до 2,5 |
хронічне отруєння - отруєння, що виникає поступово внаслідок тривалої дії шкідливих речовин, які потрапляють в організм у відносно невеликих кількостях. Воно розвивається внаслідок накопичення шкідливої речовини в організмі (матеріальна кумуляція) або викликаних ним змін (функціональна кумуляція). У таблиці 2 наведено класифікацію шкідливих речовин за ознаками отруєння [2].
Таблиця 2 - Класифікація шкідливих речовин за ознаками отруєння
| Група речовин | Ознаки отруєння |
| Нервові - вуглеводні, спирти жирного ряду, анілін, сірководень, тетраетилсвинець, трикрезилфосфат, аміак, фосфорорганічні сполуки та ін. | Викликають порушення функцій нервової системи, судоми, параліч. |
| Подразнюючі - хлор, аміак, діоксид сірки, тумани кислот, оксиди азоту, фосген, дифосген, ароматичні вуглеводні та ін. | Уражають верхні і глибокі дихальні шляхи. |
| Припікаючи і подразнюючи шкіру і слизові оболонки - неорганічні кислоти, луги, деякі органічні кислоти, ангідриди та ін. | Уражають шкіру, викликають утворення наривів, виразок. |
| Ферментні - ціанідна кислота та її сполуки, арсен і його сполуки, солі ртуті, фосфорорганічні сполуки. | Порушують структуру ферментів, інактивують їх. |
| Печінкові - хлоровані вуглеводні, бромбензол, фосфор, селен. | Викликають структурні зміни тканини печінки. |
| Кров’яні - оксид вуглецю, гомологи бензолу, ароматичні смоли, свинець і його неорганічні сполуки та ін. | Інгибують дію ферментів, які задіяні в активації кисню, взаємодіють з гемоглобіном крові. |
| Мутагени - етиленімін, оксиди етилену, деякі хлоровані вуглеводні, сполуки свинцю, ртуті та ін. | Діють на генетичний апарит клітини. |
| Алергени - деякі сполуки нікелю, похідні піридину, алкалоїди та ін. | Викликають зміни в реактивній спроможності організму. |
| Канцерогени - кам’яновугільна смола, 3,4-бензпірен, ароматичні аміни, азо- і діазосполуки та ін. | Викликають утворення злоякісних пухлин. |
За фізико-хімічними характеристиками СДОР поділяються на 5 груп, а також на підгрупи А і Б [3]. В таблиці 3 наведено класифікацію СДОР за групами і їх характеристики.
Таблиця 3 - Класифікація СДОР за фізико-хімічними характеристиками.
| Група | Характеристика | СДОР |
| Сипучі і тверді СДОР, нелеткі при температурі зберігання до 40 0С. | Алкалоїди (бруцин, нікотин, цинхонін та ін.), жовтий фосфор, оксиди арсену (V;III), хлорид ртуті (II) (сулема). | |
| Сипучі і тверді СДОР, леткі при температурі зберігання до 40 0С. | Ціаніди. | |
| Рідкі летючі СДОР, що зберігаються під тиском (стиснені і зріджені гази) підгрупа А. підгрупа Б. | Аміак, оксид вуглецю(II); Оксид сірки(IV), сірководень, хлор, фосген. | |
| Рідкі леткі СДОР, які зберігаються при нормальному тиску підгрупа А підгрупа Б | Аміачна вода (25 %), аміно- і нітросполуки ароматичного ряду, ціанідна кислота. Дихлоретан, дифосген, сірковуглець, тетраетилсвинець, хлорпікрин. | |
| Димлячи речовини. | Нітратна, сульфатна, соляна кислоти (концентровані), хлорангідриди сульфітної і дисульфатної кислот, хлорсульфонова і фтороводнева кислоти. |
За ступенем токсичності при інгаляційному (через органи дихання) і пероральному (через шлунок) потраплянні в організм хімічні речовини поділяються на 6 груп [4], як показано в таблиці 4. Віднесення речовини до групи токсичності здійснюють за показником, значення якого відповідає найвищому класу токсичності.
Таблиця 4 - Токсичність хімічних речовин
| Група токсичності. | LC50, мг/л. | LD50, мг/кг. |
| Надзвичайно токсичні | Нижче 1 | Нижче 1 |
| Високотоксичні | 1-5 | 1-50 |
| Сильно токсичні | 6-20 | 51-500 |
| Помірно токсичні | 21-80 | 501-5000 |
| Малотоксичні | 81-160 | 5001-15000 |
| Практично не токсичні | Більше 160 | Більше 15000 |
В залежності від шкідливих факторів для захисту від СДОР використовують захисні костюми таких типів [5]:
- Вн - водонепроникний;
- Вп- від розчинів поверхнево-активних речовин;
- Кк - від кислот, концентрація яких вища 80 % (по Н2SO4);
- О - від органічних розчинників, лаків, фарб на їх основі;
- Тн - від низьких температур;
- Яа - від токсичних речовин;
- Яж - від рідких токсичних речовин;
- Ят - від твердих токсичних речовин.
АМІАК
(амоніак; водний розчин – аміачна вода)
Молекулярна формула: NH3. М=17,03.
Агрегатний стан за н. у.:газ.
Зберігання і транспортування.А. зберігають у зрідженому стані під тиском 2МПа або при атмосферному тиску і температурі мінус 33 0С в сталевих балонах, цистернах, ємкостях; водні розчини аміаку зберігають в скляних бутлях. А. транспортують в сталевих балонах, які пофарбовані в жовтий колір з написом “Аміак” чорного кольору, у залізничних і автомобільних цистернах; транспортування по воді здійснюється в спеціальних танкерах.
Фізичні і хімічні властивості.Безбарвний газ із задушливим різким запахом, т. плавл. мінус 77,75 0С; т. кип. мінус 33,35 0С; т. крит. 132,4 0С ; густина 0,771 кг/м3 (0 0С, 101325 Па); густина крит. 235 кг/м3; тиск крит. 113 МПа; розчинність А. у воді (% мас.): 42,8 (0 0С), 33,1 (20 0С), 23,4 (40 0С), 14,1 (60 0С); густина водних розчинів (кг/м3): 970 (8 % мас. А.), 947 (16 %), 889 (32 %),
832 (50 %), 733 (75 %); А. добре розчиняється (але гірше, ніж у воді) в спирті, ацетоні, хлороформі, бензолі та інших органічних розчинниках; рідкий А. розчиняє лужні і лужноземельні метали, Al, P, S, I, багато інтерметалідів та ін. У водному розчині частково іонізується на NH+4 і ОН,- що обумовлює лужну реакцію розчину. Характеризується високою реакційною здатністю. Типовими є реакції приєднання, особливо протона при взаємодії з кислотами. В результаті утворюються солі амонію, які за багатьма властивостями подібні до солей лужних металів.
А. горить у присутності кисню з утворенням води і вільного азоту:
4NH 3+3O2=2N2+6H2O.
А. - горюча речовина. При нагр. в атм. А. багато металів і неметалів (Zn, Cd, Fe, B, Si та ін.) утворюють нітриди. При взаємодії з СО2 А. утворює карбамат амонію NH2COONH4, який при 160-200 0С і тиску до 40 МПа розпадається на воду і сечовину. Подавання води на поверхню рідкого А. призводить до його інтенсивного закипання і утворення аерозольної суміші, що містить, крім парів, краплинки А. розміром 10-30 мкм. Така аерозольна хмара має більшу густину, ніж навколишнє повітря; основним фактором, який визначає рух хмари, є сила тяжіння, тому вона рухається над поверхнею землі по низинах і рівчаках. Траплялось, що хмара рухалась проти вітру. На повітрі А. швидко переходить в (NH4)2СО3 або поглинається вологою з утворенням гідроксиду амонію NH4ОН. При 20 0С стійкий. Вступає в реакції приєднання, заміщення і окиснення.
Вибухо- і пожежонебезпечність. Горючий газ, тепл. згор. 316,5 кДж/моль; т. самозайм. 650 0 С; конц. межі пош. полум’я у повітрі 15-28 % (об.), у кисні 13,5-79 % (об.); мін. енергія запалювання 680 мДж; макс. тиск вибуху 588 кПа; МВВК 6,2 % (об.); ад. т. гор. 1777 К; норм. швидк. пош. полум’я 0,23 м/с при 150 0С. Контакт А. зі ртуттю, хлором, йодом, бромом, кальцієм і деякими іншими речовинами приводить до утворення вибухових сполук. Межі вибухонебезпечних концентрацій в повітрі 15-28 %.
Засоби гасіння:вогнегасні порошки, тонкорозпилена вода, у приміщеннях застосовують об’ємне гасіння.
Основна небезпека. А. горюча речовина, сильно токсична, викликає хімічні опіки шкіри та очей. Рідкий А. спричинює обмороження; газоподібний А. потрапляє в організм через органи дихання і викликає смерть від зупинки дихання і серцевої недостатності.
Поріг сприйняття запаху:0,50-0,55 мг/м3.
Поріг подразнювальної дії на очі:490 мг/м3.
Дія на шкіру:викликає опік шкіри, ступінь якого залежить від концентрації.
ГДК р. з.: 20 мг/м3.
ГДК м. р.: 0,2 мг/м3.
ГДКс. д.: 0,04 мг/м3.
За ступенем дії на організм людини: 3 клас небезпеки - “помірно небезпечні”.
За ступенем токсичності:3 група - “сильно токсичні”.
За характером токсичності: групи “нервові” і “подразнюючі”.
Л.К. 50 : для людини (експозиція 0,5-1 год.)1500-2700 мг/м3.
Токсична дія.Водні розчини А. високої концентрації викликають сльозотечу, біль в очах, задуху, сильні напади кашлю, запаморочення, біль у шлунку, блювоту, затримку сечі. Важке отруєння проходить на тлі різкого зменшення вентиляції легенів, гострої емфіземи, збільшення печінки, ацидозу, прискорення глутаміноксалатної активності. Вже через декілька хвилин після дії А. настає м’язова слабкість з підвищеною рефлекторною збудливістю судом, різко знижується поріг слуху, внаслідок чого сильний звук викликає новий напад судом. Порушується обмін глютамінової і кетоглутарової кислот у корі головного мозку, значно зменшується здатність тканин мозку поглинати кисень. А. має курареподібну дію, під впливом А. в дуже високих концентраціях потерпілі іноді збуджені, знаходяться в стані буйного марення, не здатні стояти. Виникають різкі порушення дихання і кровообігу; в перші години (іноді і в перші хвилини) після отруєння може настати смерть від серцевої недостатності або зупинки дихання у фазі вдихання при спазмі голосової щілини (рефлекс трійничкового нерву). Частіше смерть настає через декілька годин або днів після нещасного випадку від набряку гортані і легенів. У ряді випадків причиною загибелі є запалення легенів і бронхів. Можливий хімічний опік очей і верхніх дихальних шляхів. Концентрації 350-700 мг/м3 небезпечні для життя людини.