Біохімічний склад рідин організму та їх клініко – діагностичне значення. Довідник / За ред. Склярова О.Я. €

Актуальність теми

Перетравлення поживних речовин – це процес гідролізу відповідних сполук продуктів харчування у ШКТ, що призводить до утворення простих біомолекул, які шляхом спеціального мембранного транспорту всмоктуються у кров.
У зв’язку з тим, що відсоток людей з патологією органів травної системи щорічно зростає, знання механізмів виникнення гастроентерологічних захворювань є необхідним для правильної та своєчасної їх діагностики та подальшого лікування. Якісна та кількісна оцінка секретів травних залоз (залози шлунка, підшлункова залоза) є важливим діагностичним критерієм для корекції патохімічних процесів.

Мета заняття:

Ø засвоїти біохімічні аспекти процесу травлення у шлунку та кишках,

Ø вивчити біохімічні механізми ферментативних процесів травлення та надходження до тканин складових компонентів нутрієнтів при спадкових та набутих порушеннях синтезу та активності ферментів розщеплення поживних речовин

Ø уміти проводити якісні реакції на вуглеводи та деякі продукти їх метаболізму.

Конкретні цілі:

Трактувати фізіологічні потреби та енергетичну цінність основних поживних речовин – складових компонентів харчування людини: білків, вуглеводів, ліпідів та незамінних компонентів: вітамінів, мікроелементів.

Пояснювати біохімічні механізми ферментативних процесів травлення та надходження до тканин складових компонентів нутрієнтів при розщепленні білків, вуглеводів і ліпідів.

Пояснювати біохімічні механізми виникнення основних патологічних процесів, спадкових та набутих ензимопатій травлення в шлунку та кішківнику.

Теоретичні питання

1. Хімічний склад поживних речовин, біологічна цінність та добові потреби для людини.

2. Механізм перетравлення білків, ліпідів та вуглеводів.

3. Характеристика ферментів перетравлення :

· локалізація синтезу,

· механізм активації,

· оптимум рН,

· специфічність дії.

· приклади спадкової недостатності

4. Азотистий баланс.

5. Роль жовчних кислот у перетравленні та всмоктуванні ліпідів.

6. Механізми всмоктування кінцевих продуктів перетравлення білків, ліпідів та вуглеводів.

7. Порушення перетравлення окремих нутрієнтів в шлунку та кишківнику; спадкові ензимопатії процесів травлення.

8. Біохімічні зміни при порушеннях функції шлунка та їх клініко-біохімічна діагностика.

9. Порушення секреторної функції підшлункової залози при гострому та хронічному панкреатитах, їх клініко-біохімічна характеристика.

10. Види стеаторей:

· панкреатична стеаторея (дефіцит панкреатичної ліпази при панкреатитах),

· гепатогенна стеаторея (дефіцит жовчі в кишечнику),

· ентерогенна стеаторея (інгібування ферментів ліполізу та ресинтезу триацилгліцеролів у кишківнику).

11. Спадкові ензимопатії недостатності дисахаридаз кишечника. Клініко-біохімічна діагностика непериносимості лактози, сахарози.

Практична робота

Дослід1 Якісна реакція на моносахариди. Реакція Тромера

Принцип методу: моносахариди в лужному середовищі окиснюються та відновлюють солі міді у закиси. Ця реакція застосовується для якісного визначення відновлювальних (або редукуючих) моносахаридів, молекули яких містять карбонільну групу.

Хід роботи: у пробірку вливають 1-2 мл розчину глюкози, доливають 1-2 мл 5% розчину NаОН і по краплях 2 мл 5% роз-чину сірчанокислої міді. Розчин забарвлюється в синій колір. Пробірку обережно (на малому вогні) нагрівають до кипіння. Випадає спочатку жовтий осад гідрату закису міді Сu(ОН)₂, який потім переходить у червоний осад закису Сu₂О.

Дослід 2. Визначення фруктози реакцією Селіванова.

Принцип методу: Реакція Селіванова характерна для фруктози. Під впливом концентрованої соляної кислоти фруктоза конденсується з резорцином, даючи зз'єднання вишнево-червоного забарвлення. Проба також застосовна для виявлення інших кетоз. Альдози в цих же умовах взаємодіють повільніше і дають блідо-рожеве забарвлення або взагалі не взаємодіють. Вона заснована на тому, що оксіметилфурфурол утворюється з кетоз легше, ніж з альдоз, не вимагаючи кип'ятіння. При тривалому ж кип'ятінні і глюкоза може викликати невелике почервоніння розчину, але це вже не має ніякого відношення до реакції, запропонованої Селівановим для відкриття фруктози.

вишнево-червоне забарвлення

.

Хід роботи: До досліджуваного розчину додати рівний об'єм концентрованої HCl і кілька крапель розчину резорцину (0,05 г резорцина в 50 мл води), після чого нагрівати реакційну суміш тільки до початку кипіння. Якщо в розчині присутній фруктоза у вільній або в пов'язаної формі (наприклад, у складі сахарози), спостерігатиметься яскраво-червоне забарвлення.

Зробити висновок.

Література

Основна:

1. Губський Ю. І. Біологічна хімія. – Київ-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – 508 с.

2. Вороніна Л.М., Десенко В.Ф., Мадієвська Н.М. та ін. Біологічна хімія. – Харків: Основа. – 608 с.

3. Гонський Я.І., Максимчук Т.П., Калинський М.І. Біохімія людини. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – 744 с.

Біохімічний склад рідин організму та їх клініко – діагностичне значення. Довідник / За ред. Склярова О.Я. – Київ: Здоров’я, 2003. – 192 c.

Додаткова:

1. Ангельскі С., Якубовскі З., Домінічак М. Г. Клінічна біохімія.– Сопот, 1998.– 451 с.

2. Березов Т. Т., Коровкин Б. Ф. Биологическая химия. – М.: Медицина, 1990. – 528 с.

3. Кольман Я., Рем К.-Г. Наглядная биохимия. – Москва: Мир, 2000. – 470 с.

4. Марри Р., Греннер Д., Мейес П., Родуэлл В. Биохимия человека. – Москва: Мир, 2004. – С. 63-71, 79-83.