Методика проведення мікрозондування

Запис кривих позірного опору МГЗ і МПЗ виконується одночасно за допомогою двоканальної апаратури, що працює як на багатожильному, так і на одножильному кабелі.

У зондовому пристрої стабілізований струм живлення частотою 400 Гц силою 2 мА протікає від струмового електрода (А) через досліджувану гірську породу до зворотного електрода живлення (В), що знаходиться на броні каротажного кабелю. При цьому з вимірювальних електродів мікроустановки знімаються значення потенціалів, що є пропорційними питомому опору гірських порід, і передаються на детектор.

Діапазони вимірів позірного питомого електричного опору гірських порід потенціал-мікрозондом та градієнт-мікрозондом знаходиться в межах від 0.1 до 50 Ом·м.

Діапазон вимірів радіусів свердловини при розкритті важелів притискного пристрою складає від 50 до 200 мм.

На рис. 28 наведена структурна схема принципу вимірів ПО мікрозондами на трижильному кабелі.

Рис. 28. Схема вимірів методом мікрозондування. В каналі МГЗ вимірюється різниця потенціалів між електродами М₁ та М₂ (ρ_МГЗ ~ ∆U_М1М2); в каналі МПЗ вимірюється потенціал електроду М₂ по відношенню до віддаленого електрода N (ρ_МПЗ ~ ∆U_М2N). Г – генератор змінного струму I_AB в ланцюгу живлячих електродів А, В; ФЧВ – фазочутливий випрямляч.

Мікрозонди проводять в інтервалах реєстрації кривих БЕЗ у масштабі глибин 1:200. Масштаб складає 0.5-2 Ом·м/см. Швидкість реєстрації – 1000-2000 м/год і залежить від ступеню диференціації пластів гірських порід, що складають розріз, за .

Застосування мікрозондування

Найбільш широкого вжитку мікрозондування знайшло при дослідженні свердловин, що буряться на нафту, газ і воду з метою детального розчленування геологічного розрізу й уточнення його літології, виділення малопотужних прошарків, виділення пластів-колекторів (за розходженням кривих МПЗ і МГЗ) і уточнення їхньої ефективної (нафто-, газо- або водонасиченості) потужності. За результатами кількісної інтерпретації діаграм мікрозондів визначають питомий опір промитої частини пласта-колектора , який використовують у подальшому при оцінці пористості пласта, його нафтогазонасиченості та нафтовіддачі.

РЕЗИСТИВІМЕТРІЯ

Резистивіметрія – це метод визначення питомого електричного опору промивальної рідини, що заповнює свердловину, за допомогою спеціальних приладів – резистивіметрів.

Резистивіметри поділяються на поверхневі (лабораторні) й свердловинні. До ГДС відноситься резистивіметрія за допомогою свердловинних резистивіметрів, що дозволяють безперервно реєструвати питомий опір рідини по стовбуру свердловини.

Свердловинний резистивіметр – це мікрозонд, розташований у спеціальному корпусі, який дозволяє до мінімуму зменшити вплив гірських порід чи обсадної колони на величину вимірюваного опору розчину.

При переміщенні резистивіметра у свердловині рідина вільно проходить крізь прилад, в корпусі якого є спеціальні отвори. Таким чином в момент виміру всередині приладу знаходиться саме той розчин, що присутній в свердловині на поточній глибині.

Виміри проводяться зазвичай за схемою однополюсного мікроградієнт-зонду: через електроди A і B подається струм I, між електродами M і N вимірюється різниця потенціалів (рис 20, а). Зареєстрований опір свердловинної рідини визначається за відомою формулою

,

де – коефіцієнт резистивіметра, що визначається експериментально (аналогічно до мікрозондів).

Виміри резистивіметром можна проводити як при спусканні, так і при підйомі кабелю із швидкістю до 4000 м/год. Масштаб глибин 1:200. Омічний масштаб 0.01-0.1 Ом·м/см для солоних розчинів, 0.05-2.5 Ом·м/см – для прісних розчинів.