Тема № 7. Біосинтез та біотрансформація холестеролу. Патології ліпідного обміну: стеаторея, атеросклероз, ожиріння. Транспортні форми ліпідів-ліпопротеїни плазми крові.

Мета заняття:Вивчити шляхи біотрансформації холестерину та основні порушення ліпідного обміну. Зрозуміти природу вільнорадикальних реакцій, механізми реакцій перекисного окиснення ліпідів та значення їх у біологічних процесах у нормі та при патології.

Актуальність теми: Порушення процесів біотрансформації холестерину зумовлює ряд захворювань, серед яких атеросклероз, ожиріння та інші. Тому дослідження показників ліпідного обміну є необхідним для діагностики та лікування різних захворювань.

Утворення вільних радикалів та продуктів ПОЛ є необхідною ланкою в нормальному метаболізмі. У нормі інтенсивність процесів ПОЛ регулюється системою антиоксидантного захисту. Порушення співвідношення між активністю про- і антиоксидантних систем проявляється у вигляді різних патологічних процесів, що і пояснює необхідність їх вивчення.

Конкретні завдання:

Ø Трактувати етапи біосинтезу холестерину.

Ø Пояснювати регуляцію синтезу холестерину в організмі людини.

Ø Аналізувати шляхи біотрансформації холестерину: етерифікацію, утворення жовчних кислот, стероїдних гормонів, вітаміну D₃ ; екскреція холестерину з організму.

Ø Пояснювати патологію ліпідного обміну: атеросклероз, цукровий діабет, ожиріння, стеаторея.

Ø Пояснювати процеси ліпідної пероксидації за умов норми та патології.

Ø Трактувати регуляцію вільнорадикальних реакцій в організмі людини.

Теоретичні питання

1. Біосинтез холестерину в організмі людини:

· локалізація цього процесу, значення;

· етапи синтезу холестерину;

· ферментативні реакції синтезу мевалонової кислоти;

· регуляція синтезу холестерину.

2. Шляхи біотрансформації холестерину (етерифікація, утворення жовчних кислот та стероїдних гормонів, синтез вітаміну D₃, екскреція з організму).

3. Патології ліпідного обміну:

a. атеросклероз: механізми розвитку, роль генетичних факторів, гіперхолестеринемії, класифікація ВООЗ;

b. порушення ліпідного обміну при цукровому діабеті;

c. патологічні процеси обміну ліпідів, які ведуть до розвитку ожиріння;

d. жировий гепатоз, ліпотропні фактори.

6. Процеси пероксидного окиснення ліпідів та механізми дії ензимів антиоксидантного захисту:

a. процеси ліпідної пероксидації в нормі та за умов патології;

b. регуляція вільнорадикальних реакцій в організмі людини;

c. характеристика антиоксидантів та прооксидантів, їх значення для

перебігу реакцій пероксидації ліпідів.

7. Будова ліпопротеїнів крові

8. Особливості метаболізму ліпопротеїнів крові

Практична робота

Дослід 1. Якісна реакція на жовчні кислоти (реакція Петенкофера)

Принцип методу.Реакція базується на утворенні забарвлених продуктів конденсації у разі взаємодії жовчних кислот з оксиметилфурфуролом. Останній утворюється з фруктози, що є продуктом гідролізу внаслідок додавання до сахарози концентрованої сульфатної кислоти.

Матеріальне забезпечення:жовч, 20 % розчин сахарози, концентрована Н₂SO₄, пробірки.

Хід роботи.У пробірку наливають 10-15 крапель жовчі, додають 1 краплю свіжого розчину сахарози і злегка струшують. В іншу пробірку вміщують 10-15 крапель сульфатної кислоти. Розчин, що містить жовч, нашаровують на сульфатну кислоту. На межі розподілу рідин утворюється осад жовчних кислот і з’являється червоно-фіолетове кільце. У разі обережного струшування рідина набуває вишнево-червоного забарвлення.

Зробити висновок.

Клініко-діагностичне значення. Головним емульгатором ліпідів є жовч, яка містить жовчні кислоти, що утворюються в печінці (10 – 15 г за добу ). До них належать: холева, дезоксихолева, хенодезоксихолева, літохолева та інші, які виділяються з жовчю у вільному стані та у вигляді парних жовчних кислот, які зв’язані з гліцином або з таурином. Жовчні кислоти емульгують ліпіди, активують панкреатичну ліпазу, беруть активну участь у процесі всмоктування жирних кислот, утворюють холеїнові комплекси, стабілізують холестерол. Дефіцит жовчі в кишківнику може бути пов’язаний із захворюваннями печінки (механічна жовтяниця, гепатити, цироз), жовчного міхура або жовчних шляхів (жовчокам’яна хвороба, пухлини жовчовивідних шляхів). При копрологічних дослідженнях спостерігають зменшення або відсутність у калі жовчних пігментів (ахолічний кал) та високий вміст мил, особливо кальцієвих.