Робота 5. Вивчення активності амілази слини за методом Вольгемута.

Примітка:

1) Для досліду взяти 7 пробірок;

2) Час інкубації - 30 хвилин при кімнатній температурі;

3) Слину попередньо розвести водою у 10 разів.

Техніка роботи:

1. В 7 пробірок налити по 1 мл води. В першу пробірку відміряти 1 мл розведеної слини, перемішати. З першої пробірки перенести в другу пробірку 1 мл розведеної слини, перемішати і 1 мл перенести з другої пробірки в третю і т.д. до сьомої пробірки. З сьомої пробірки 1 мл розчину вилити геть.

2. В усі пробірки налити ще по 1 мл води.

3. Починаючи з останньої, налити в усі пробірки по 2 мл розчину крохмалю. Перемішати і залишити при кімнатній температурі на 30 хвилин.

4. Через 30 хвилин в кожну пробірку додати по 2 краплі розчину йоду. Перемішати і спостерігати перехід кольору від жовтого до синього. Жовтий колір свідчить про відсутність крохмалю, червоно-бурий — про наявність декстринів, а синій — про наявність крохмалю.

Схема протоколу

№ пробірки
1. Н2О
2. Кількість слини – 1 мл	1/20	1/40	1/80	1/160	1/320	1/640	1/1280
3. 0,1% р-н крохмалю
Реакція з йодом
Розщеплення крохмалю

Розрахунок амілазної активності :

АА (20/30) = 2 х а, де а – розведення.

Висновок:______________________________________________________

_______________________________________________________________

________________________________________________________________

________________________________________________________________

Робота 6. Вивчити вплив фосфаколу і іонів кальцію на активність холінестерази.

Хід роботи: 3 пробірки заповнюють за схемою. Кількість NaOH, витрачене на титрування, є мірою активності ферментів.

	Вміст пробірок
1.	Сироватка крові, мл	0,5	0,5	0,5
2.	Розчин СaCl2, краплі	-		-
3.	Розчин фофакола, краплі	-	-
4.	Розчин 2 % ацетилхолін, мл	1,5	1,5	1,5
5.	Фенолфталеїн, краплі
5.	Кількість NаОН, що пішло на титрування

Висновок:______________________________________________________

_______________________________________________________________

________________________________________________________________

________________________________________________________________

Тестові завдання.

1. Абсолютну специфічність до субстрату виявляє фермент:

а). Карбоксипептидаза.

б). Хімотрипчин.

в). Уреаза.

г). Лізоцим.

д). Папаїн.

2. Фермент піруваткіназа належить до класу:

а). Трансфераз.

б). Лігаз.

в). Оксидоредуктаз.

г). Гідролаз.

д). Ізомераз.

3. Ацетил-КоА-карбоксилаз є:

а). Транферазою.

б). Гідролазою.

в). Ліазою.

г). Ізомеразою.

4. Серин і гістидин утворюють активний центр:

а). Аспартатамінотрансферази.

б). Алкогольдегідрогенази.

в). Хімотрипсин.

г). Лізоцим.

д). Цитохромоксидази.

5. Пантатенова кислота є складовою частиною:

а). Ліпоєвої кислоти.

б). Коензиму А.

в). Тіамінпірофосфату.

г). Глутатіону.

д). Тетрагідрофолієвої кислоти.

6. Майже всі реакції перетворення амінокислот пов’язані з участю коферменту:

а). Тіаманпірофосфату.

б). Цианкобаламіну.

в). НАД, НАДФ.

г). ФАД, ФМН.

в). Піридоксальфофату.

7. Вітамін В₅ входить до складу коферменту:

а). НАД, НАДФ.

б). ФАД, ФМН.

в). ТПФ.

г). Піридоксальфосфату.

д). Тетрагідрофолієвої кислоти.

8. Пепсин проявляє оптимальну активність при рН:

а). 8 – 9.

б). 4 – 5.

в). 6 – 7.

г). 1,5 – 2,5.

д). 10 – 11.

9. Формілтрансферазні реакції протікають за участю коферменту:

а). Тіамінпірофосфат.

б). Піридоксальфосфат.

в). Коензим А.

г). Тетрагідрофолієва кислота.

д). флавінаденіндинуклеотид.

10. Простетичною групою родопсину – рецепторного білка сітківки ока є:

а). Кальциферол.

б). Рибофлавін.

в). Ретиналь.

г). Токоферол.

д). Філохінон.

11. Вітамін В₇ є складовою частиною коферменту:

а). Пірифоксальфосфату.

б). Біотину.

в). Флавінаденіндинуклетиду.

г). Нікотинамідаденіндинуклеотиду.

д). тіамінпірофосфату.

12. Тіамінпіросфат, ліпоєва кислота і коензим А одночасно входять в якості коферментів до складу:

а). Синтетази вищих жирних кислот.

б). Піруватдегідрогенази декарбоксилюючої.

в). Глутаматдегідрогенази.

г). Лактатдегідрогенази.

д). Каталази.

13. Ділянка молекули ферменти, яка відповідає за приєднання субстрату і за його перетворення називається:

а). Каталітичний центр.

б). Активний центр.

в). Гідрофобний центр.

г). Алостеричний центр.

д). Субстратний центр.

14. Серин, гістидин, глутамінова кислота і тирозин утворюють активний центр ферменту:

а). Лізоциму.

б). Ацетилхолінестерази.

в). Цитохромоксидази.

г). Аспартатамінотрансферази.

д). Альдолази.

15. Реакція, що відбувається за рівнянням R₁-О-R₂ + Н₃РО₄ → R₁-О-Н₂РО₄+R₁-ОН є реакцією:

а). Гідролізу.

б). Протеолізу.

в). Фосфоролізу.

г). Трансметилювання.

д). Ізомеризації.

16. Перетворення 2Н₂О₂ → 2Н₂О+О₂ відбувається за участю ферменту:

а). Оксигенази.

б). Каталази.

в). Пероксидази.

г). Оксидази.

д). Дегідрогенази.

17. Окислювальне декарбоксилювання піровиноградної кислоти відбувається за участі вітаміну:

а). А.

б). В₁.

в). В₆.

г). В₁₂.

д). D.

18. Абсолютну специфічність до субстрату проявляє:

а). Лізоцим.

б). Пепсин.

в).Карбоксипептидаза.

г). Хімотрипсин.

д). Амілаза.

19. Ферментом, що розщеплює пептиди в шлунковому тракті є:

а). Ліпаза.

б). Пепсин.

в). Амілаза.

г). Альдолаза.

д). Холінестераза.

20. Для діагностики захворювань печінки визначають в сировотці крові активність:

а). АТФ-ази.

б). РНК-ази.

в). Пепсину.

г). Аспартатамінотрансферази.

д). Гектокінази.

21. До якого класу ферментів належить фермент триспин:

а). Трансфераз.

б). Гідролаз.

в). Ліаз.

г). Оксидоредуктаз.

д). Ізомераз.

22. В сироватці крові хворого значно підвищена активність ізофементу ЛДГ₁. В якому органі має місце патологічний процес:

а). У м’язах.

б). В щитовидній залозі.

в). В селезінці.

г). В серці.

д). В печінці.

23. Який вираз є правильним:

а). Ферменти – це вуглеводи.

б). Ферменти – це ліпіди.

в). Ферменти – це кінцеві продукти розпаду білків.

г). Ферменти – це каталізатори білкової природи.

д).Ферменти – це вітаміни.

24. Що покладено в основу класифікації ферментів:

а). Назва кінцевих продуктів ферментативної реакції.

б).Тип ферментативної реакції.

в). Назва субстрату.

г). Назва коферменту.

д). Амінокислотний склад.

25. До складу оксидоредуктаз належить фермент:

а). Пепсин.

б). Амілаза.

в). Метилтранфераза.

г). Ліктатдегідрогеназа.

д). Гексокіназа.

26. Механізм антибактеріальної дії сульфаніламідів полягає в:

а). порушенні синтезу білків клітинної стінки бактерій.

б). Зменшення проникності мембран.

в). Конкурентний антагонізм з ПАБК (параамінобензойною кислотою).

г). Коагуляції білка.

д). Блокуванні сульфгідрильних груп тіолових ферментів.

27. У хворого вірусний кон’юнктивіт. Який препарат у вигляді крапель необхідно призначити для лікування.

а). Лізоцим.

б). Розчин борної кислоти.

в). Кортизон.

г). Адреналін.

д). Дезоксиринуклеаза.

28. Чим обумовлюється висока специфічність ферментів:

а). Унікальною структурою коферментів.

б). Унікальною структурою апофермету.

в). Температурою.

г). Комплементарністю активного центру ферменту і субстрату.

д). рН середовища.

29. Органоспецифічні ферменти печінки:

а). Ліпаза і амілаза.

б). Трипсин і пепсин.

в). Креатинкіназа і лактатдегідрогеназа.

г). Аланінамінотрансераза і аспартатамінотрансфераза.

д). Гексокіназа і гліцеролкіназа.

30. Коферментами можуть бути:

а). Похідні вуглеводів.

б). Похідні ліпідів.

в). Похідні нуклеотидів.

г). Похідні фосфоліпідів.

д). Похідні вітамінів.

31. Активний центр ферменту – це:

а). Ділянка ферменту, що контактує з субстратом.

б). Ділянка ферменту, що контактує з гормоном.

в). Ділянка ферменту, що контактує з продуктом реакції.

г). Ділянка ферменту, що зв’язується з низькомолекулярними сполуками.

д). Ділянка ферменту, що зв’язується з коферментом .

32. Органоспецифічні ферменти серця:

а). Ліпаза і амілаза.

б). Креатинкіназа і лактатдегідрогеназа.

в).Трипсин і пепсин.

г). Аланінамінотрансераза і аспартатамінотрансфераза.

д). Гексокіназа і гліцеролкіназа.

33. Конкурентним інгібітором для ферменту сукцинатдегідрогеназа є:

а). Молочна кислота.

б). Лимонна кислота.

в). Оцтова кислота.

г). Малонова кислота.

д). Піровиноградна кислота.

34. Фосфорорганічні сполуки є незворотними інгібіторами для ферментів:

а). Що містять в активному центрі гідроксильну групу серину.

б). Що містять в активному центрі сульфгідрильну групу цистеїну.

в). Що є гемопротеїнами.

г). Що містять в активному центрі іони цинку.

д). Що містять в активному центрі іони магнію.

35. Синильна кислота і її солі цианіди є незворотними інгібіторами для ферментів, що:

а). Містять в активному центрі гідроксильну групу.

б). Є гемопротеїдами.

в). Містять в активному центрі іони міді.

г). Містять в активному центрі іони кальцію.

д). Містять в активному центрі сульфгідрильну групу цистеїну.

36. Яка температура є оптимальною для дії більшості ферментів:

а). 50 – 60 ^ОС.

б). 15 – 20 ^ОС.

в). 70 – 80 ^ОС.

г). 90 – 100 ^ОС.

д). 35 – 40 ^ОС.

37. Який рН-оптимум має фермент пепсин:

а). 1,5 – 2,5.

б). 4 – 5.

в). 6 – 7.

г). 8 – 9.

д). 10 – 11.

38. Який рН-оптимум має фермент аргіназа:

а). 1,5 – 2,5.

б). 4 – 5.

в). 6 – 7.

г). 8 – 9.

д). 10 – 11.

39. Який рН-оптимум має фермент амілаза слини:

а). 1,5 – 2,5.

б). 3,5 – 4.

в). 4,5 – 5.

г). 6,9 – 7.

д). 8 – 9.

40. Який фермент має стереоспецифічність:

а). Альдолаза.

б). Фумаратгідротаза.

в). Піруватдегідрогеназа.

г). Оксидази L-амінокислот.

д). Ліпаза.

41. Як називається ділянка молекули ферменту, що приєднує субстрат:

а). Гідрофобний центр.

б). Каталітичний центр.

в). Активний центр.

г). Адсорбционний центр.

д). Алостеричний центр.

42. Для якого ферменту активатором є іони магнію:

а). Фосфорилаза.

б). Амілаза.

в). Карбоксипептидаза.

г). Трипсин.

д). Гексокіназа.

43. Які реакції каталізують ферменти класу гідролаз:

а). Окислювально-відновні.

б). Декарбоксилювання.

в). Синтезу.

г). Розщеплення різних зв’язків з приєднанням види за місцем розривом.

д). Ізомеризації.

44. Як називають ферменти, що каталізують внутрішньомолекулярне перенесення груп:

а). Мутази.

б). Рацемази.

в). Оксигенази.

г). Гідролази.

д). Ізомерази.

45. Який фермент каталізує відщеплення амінокислот від С-кінця поліпептидного ланцюга:

а). Пепсин.

б). Карбоксипептидаза.

в). Амінопептидаза.

г). Трипсин.

д). Хімотрипсин.

46. Яку реакцію каталізують гідролази:

а). Відщеплення води.

б). Приєднання води.

в). Відщеплення водню.

г). Приєднання водню.

д). Реакції гідролізу.

47. Яку реакцію каталізують дегідрогенази:

а). Відщеплення водню.

б). Приєднання водню.

в). Відщеплення карбоксильної групи.

г). Відщеплення аміногрупи.

д). Розщеплення ефірних зв’язків.

48. До неспецифічних інгібіторів ферментів належать

а). Малонова кислота.

б). Антивітаміни.

в). Глутатіон.

г). Фосфорорганічні сполуки.

д). Висока температура.

Змістовий модуль 7.

Основні закономірності обміну речовин. Цикл трикарбонових кислот.

ЗАНЯТТЯ № 5-6.

Теми:

1. Фундаментальні закономірності обміну речовин: катаболізм, анаболізм. Стадії катаболізму. Спільні шляхи перетворень білків, вуглеводів, ліпідів – 3 год.

2. Осоливості функціонування циклу трикарбонових кислот – 3 год.

Мета: Трактувати біохімічні закономірності протікання обміну речовин: катаболічні, анаболічні, амфіболічні шляхи метаболізму; біохімічні закономірності функціонування циклу трикарбонових кислот, його анаплеротичні реакції та амфіболічну сутність. Пояснювати біохімічні механізми регуляції циклу трикарбонових кислот та його ключову роль в обміні речовин та енергії.

Професійна орієнтація студентів:

Окиснення ПВК в організмі є ключовою реакцією, що започатковує загальні шляхи метаболізму речовин. Тому своєчасне виявлення причин гальмування даної реакції і нагромадження ПВК, лактату в крові забезпечує попередження розвитку ацидозу, енергетичного дефіциту і їх наслідків для організму.

1. Програма самопідготовки студентів до заняття.

І Фундаментальні закономірності обміну речовин: катаболізм, анаболізм. Стадії катаболізму. Спільні шляхи перетворень білків, вуглеводів, ліпідів.

1. Поняття «метаболізм», його суть і значення для організму.

Відповідь________________________________________

2. Стадії обміну речовин в організмі.

Відповідь:

Стадія1. ________________Стадія2_________ Стадія3.________

3. Схема специфічних та загальних шляхів катаболізму вуглеводів, білків, ліпідів.

4. Спільні метаболіти специфічних перетворень білків, вуглеводів,ліпідів.

Відповідь:___________________________________________________________

5. Якими реакціями започатковуються загальні шляхи катаболізму?

Відповідь: (написати рівняння реакцій)

__________

__________

6. Механізм окисного декарбоксилювання ПВК, роль поліферментного комплексу. Назвати ферменти та коферменти комплексу.

Відповідь:___________________________________________________________________

____________

___________

_____________

_____________

______________

ІІ Особливості функціонування циклу трикарбонових кислот.

1. Цикл трикарбонових кислот, послідовність реакцій(написати реакції, що складають ЦТК), роль ферментів та коферментів.

Відповідь______________________________________________________________________________________

2. Біологічні функції ЦТК.

Відповідь:______________________________________________________

3. НАД - залежні реакції циклу.

4. Відповідь:______________________________

5. ФАД- залежні реакції циклу

Відповідь:______________________________________________________

6. Реакція субстратного фосфорилювання.

Відповідь:__________

7. Сумарний енергетичний вихід окиснення піровиноградної, оцтової кислот (кількість АТФ)

Відповідь:__________

8.

2. Зразки тестових завдань та ситуаційних задач.

1. За добу з сечею виділяється 45 мг/ПВК. Дати оцінку результату. Можливі причини та наслідки для організму.

Відповідь:______________________________________________________

2. Встановлено, що у хворого загальмоване окиснювальне декарбоксилювання ПВК. Скільки молекул АТФ недоотримає організм в цій ситуації від кожної молекули ПВК?

Відповідь:________________

3. Якщо до ізольованих мітохондрій в аеробних умовах додати піруват, спостерігається поглинання кисню (дихання). Якщо ж до цієї суміші внести малонову кислоту, то дихання раптово припиняється і нагромаджується один із проміжних продуктів метаболізму. Що це за метаболіт? Чому спостерігаються такі зміни? Як можна відновити дихання?

Відповідь:__________________________________________

4. В склад піруватдегідрогеназного комплексу входять три ферменти:

А. Піруваткарбоксилаза, лактатдегідрогеназа, цитратсинтаза

В. ПіруватДГ, дигідроліпоїлацетилтрансфераза, дигідроліпоїл- ДГ.

С. Кетоглутарат ДГ, ацетилтрансфераза, аконітаза

Д. НАДН2-дегідрогеназа

Е. Сукцинат-ДГ, альдегід-ДГ.

5. Цикл Кребса виконує чотири головні функції. Котра з нижче названих функцій не є притаманна йому?

А. Окиснення оцтової кислоти до СО₂ і Н₂О

В. Донор атомів водню для дихального ланцюга

С. Окиснення лактату до ПВК

Д. Утворення АТФ

Е. Забезпечує субстратами для утворення гему

4. Джерела інформації

Основні:

1. Губський Ю.І. Біологічна хімія. – К. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2000, - С. 115-121, 137-142.

2. Гонський Я. І., Максимчук Т.П. Біохімія людини - Тернопіль: Укрмедкнига, 2001 - С. 244-255, 312-319, 321-323.

3. Конспекти лекцій.

Додаткові:

1. Березов Т.Т., Коровкин Б.Ф. Биологическая химия. - М.: Медицина, 1990. - 543 с.

2. Савицкий И.В. Биологическая химия – К.: Вища школа, 1982. -470 с.

3. Николаев А.Я. Биологическая химия. - М: Высшая школа, 1989. - 496 с.

4. Ленинджер А. Основы биохимии: Перевод с англ. - М.: Мир, 1985. - 1024 с.

5. Методика виконання практичної роботи.

Виконання практичної роботи відбувається згідно з “Методичними вказівками для студентів” з обов’язковим висновком в кінці кожної роботи.

І Фундаментальні закономірності обміну речовин: катаболізм, анаболізм. Стадії катаболізму. Спільні шляхи перетворень білків, вуглеводів, ліпідів.

Робота 1. Визначення вмісту ПВК в сечі колориметричним методом.

Принцип: ПВК в лужному середовищі при взаємодії з 2,4-дінітрофенілгідразіном утворює 2,4-дінітрофенілгідразон коричнево-червоного кольору, інтенсивність якого пропорціальна концентрації ПВК і визначається фотометрії.

Техніка роботи.

ПВК визначається у сечі. Беруть 2 пробірки. У 1-у вносять мікропіпеткою 0,1 мл сечі, в 2-у - 0,1 мл стандартного розчину ПВК. Потім в обидві пробірки додають по 0,9 мл Н₂О і по 0,5 мл 0,1% розчину 2,4-дінітрофенілгідразіна. Рідини змішують і залишають на 20 хв у темному місці. Потім в обидві пробірки додають по 1 мл 12% розчину NaOH. Через 10 хв визначають на фотоелектроколориметр (ФЕК) оптичну щільність забарвлених розчинів проти води при синьому світлофільтрі.

Концентрацію ПВК в досвіді визначають по формулі:

Ест

ПВК (мг / добу) =

С_ст - концентрація стандартного розчину ПВК (20 мг/1л);

Е_ОП - оптична щільність досвіду;

Ест - оптична щільність стандарту;

1,5 - перерахунок на добову кількість сечі (1,5 л).

Клініко-діагностичне значення. У здорових людей з сечею за добу виділяється 10-25 мг ПВК. Збільшення спостерігається при дефіциті віт. В₁, захворюванні печінки, цукровому діабеті, серцевої декомпенсації, гіпоксіях, токсикозах.

Висновок:____________________________________________________

______________________________________________________________________

ІІ Особливості функціонування циклу трикарбонових кислот.

Робота 2. Виявлення сукцинатдегідрогенази (СДГ) у м'язах.

Принцип: Метод заснований на відновленні та знебарвленні 2,6-дихлорфеноліндофенола (реактиву Тільманса) в реакції з бурштиновою кислотою в присутності м'яза, як джерела сукцинатдегідрогенази, окислює бурштинову кислоту. Конкурентне інгібування СДГ викликає малонова кислота, за структурою схожа на бурштинову.

Техніка роботи.

Свіжий м'яз (1г) подрібнюють ножицями і розтирають у ступці з 2 мл Н₂О. Отриманий гомогенат поміщають у лійку з 2 шарами марлі, промивають водою, потім гомогенат переносять на фільтрувальний папір і підсушують.

Беруть 3 пробірки і поміщають в них реактиви згідно схеми:

№ пробірки	Ι	ΙΙ	ΙΙΙ
Реактиви	(дослід)	(контроль)	(інгібітор)
Фосфатний буфер рН 7,4	3 мл	3 мл	3 мл
1/3 м'язового гомогенату	+	+	+
3% бурштинова кислота	5 крапель	─	5 крапель
0,1 н NaOH	5 крапель	─	5 крапель
H2O дист	. ─	10 крапель	─
Малонова кислота 3%	─	─	5 крапель
0001н 2,6-дихлорфенолиндофенол	1 мл	1 мл	1 мл

Вміст кожної пробірки перемішують і ставлять на водяну баню (37 º) на 40 хв. В яких пробірках спостерігається знебарвлення, в яких це не сталося? Пояснити

Висновок:____________________________________________________

______________________________________________________________________

Робота 3. Вивчити функціонування ЦТК за утворенням СО₂ і вплив малонової кислоти на функцію ЦТК. Перетворення ацетил-КоАв присутності мітохондрій, що містять ферменти ЦТК супроводжується утворенням СО₂ Як джерело ацетил-КоА, використовуємо піровіноградну кислоту (ПВК). Яка під дією ферментативного комплексу мітохондрій піддається окислювальному декарбоксилуванню з утворенням ацетил КоА. Для зв‘язування вуглекислого газу в інкубаційне середовище додають Са(ОН)_2. Після інкубації зв‘язаний вуглекислий газ визначають (виділення бульбашок) шляхом додавання сірчаної кислоти.

вміст пробірок, мл	Контроль, мл	дослід 1, мл	дослід 2, мл
Фосфатний буфер рН 7,4	2,0	2,0	2,0
Р-н пірувату	0,5	0,5	0,5
Малонова кислота 3%			0,5
фізіологічний р-н		0,5
дистильована вода	0,5
Са(ОН)2.	0,5	0,5	0,5
суспензія мітохондрій	0,5	0,5	0,5
виділення бульбашок газу

Вміст контрольної пробірки кип‘ятять, інші поміщують в термостат на 15 хв. при температурі 37ºС. Після інкубації в кожну пробірку додають по 1 мл 0,1 н Н₂SO₄ і спостерігають виділення бульбашок вуглекислого газу.

Висновок:__________________________________________________

_______________________________________________________________________

Робота 4. Вивчити функціонування ЦТК за вивільненням атомів водню і вплив малонової кислоти на функцію ЦТК. Результати досліджують за зміною інтенсивності забарвлення вмісту пробірок через 10 хв. після інкубації при температурі 37ºС

вміст пробірок, мл	Контроль, мл	дослід 1, мл	дослід 2, мл
Фосфатний буфер рН 7,4	2,0	2,0	2,0
Р-н пірувату	0,5	0,5	0,5
Малонова кислота 3%			0,5
дистильована вода	0,5	0,5
суспензія мітохондрій	0,5	0,5	0,5
зміна забарвлення

Вміст контрольної пробірки кип‘ятять, в кожну пробірку додають по 0,5 мл метиленової сині і поміщують в термостат на 15 хв. при температурі 37ºС. Після інкубації визначають інтенсивність забарвлення вмісту пробірок.

Висновок:__________________________________________________

_______________________________________________________________________

6. Семінарське обговорення теоретичних питань і практичної роботи

7. Вихідний рівень знань та вмінь перевіряється шляхом розв’язування ситуаційних задач з кожної теми, відповідями на тести типу “Крок”, конструктивні запитання тощо .

8. Студент повинен знати:

1. Обмін речовин (метаболізм) - загальні закономірності протікання катаболічних та анаболічних процесів.

2. Спільні стадії внутрішньоклітинного катаболізму біомолекул: білків, вуглеводів, ліпідів.

3. Цикл трикарбонових кислот. Локалізація, послідовність ферментативних реакцій, значення в обміні речовин.

4. Енергетичний баланс циклу трикарбонових кислот. Біологічні функції реакцій ЦТК.

9. Студент повинен вміти:

1. Визначати кількість ПВК в сечі та оцінювати за її вмістом стан аеробного процесу окиснення речовин, забезпеченість організму вітамінами.

2. Визначати активність сукцинатдегідрогенази м’язів, за результатами дослідження оцінювати функціонування ЦТК.

Навести загальне рівняння окислювального декарбоксилювання

__________________________________________________________

Написати схему ЦТК

1) Загальна кількість реакцій ---

2) Реакцій дегідрування _____ферменти ціх реакцій___________________________________

_________________________________________ при цьому виділяється ____атомів водню

3) Реакцій гідрування______ ферменти ціх реакцій____________________________________

_________________________________________

4) Реакцій декарбоксилювання____ ферменти ціх реакцій__________________________ при цьому виділяється ____молекул вуглекислого газу

5) Навести загальне рівняння ЦТК

__________________________________________________________

_________________________________________________________

6) Енергетичний баланс ЦТК дорівнює _____молекул АТФ. При чому ____молекул утворюється шляхом біологічного окислення в дихальному ланцюзі, а ____мол. АТФ, шляхом субстратного фосфорилювання в реакції перетворення _______________ в _____________.

Тестові завданя.

1. Головна функція циклу Кребса це: а) окислення лактату; б) окислення пірувату; в) окислення ацетату; г) окислення ацетил-КоА; д) окислення цитрату.	2. Макроергічними зв’язками називаються: а) хімічні зв’язки, на утворення яких потрібно багато енергії; б) зв’язки, що входять в склад вуглеводів, ліпідів і білків; в) хімічні зв’язки, при розриві яких виділяється більше, ніж 21 кДж енергії; г) зв’язки, при гідролізі яких виділяється 15 кДж енергії д) зв’язки утворені вугільною кислотою
3. Енергія макроергічних зв’язків використовується для всіх процесів, крім: а) біосинтезу речовин; б) механічної роботи; в) активного транспорту іонів; г) транспорту сечовини, гліцерину; д) генерації нервового імпульсу	4. Які перетворення в циклі трикарбонових кислот пов’язані з гідратацією субстратів: а) малат в оксалоацетат б) ізоцитрат в a-кетоглутарат в) сукциніл-КоА в сукцинат г) фумарату в малат д) цитрату в цис-аконітат
5. На якому етапі циклу Кребса утворюється молекула ГТФ: а) перетворенні цитрату в ізоцитрат б) перетворенні ізоцитрату в a-кетоглутарат в) перетворенні a-кетоглутарату в сукциніл-КоА г) перетворенні сукциніл-КоА в сукцинат д) перетворенні сукцинату в фумарат	6. Ферменти циклу трикарбонових кислот локалізовані: а) на зовнішній мембрані мітохондрій б) на рибосомах в) в апараті Гольджі г) в матриксі мітохондрій д) в ядрі клітини
7. Обмін речовин — це єдність: а) декарбоксилювання і дезамінування б) гідролізу і трансамінування в) катаболізму і анаболізму г) синтезу сечовини і сечоутворення д) знешкодження аміаку і утворення амонійних солей	8. Назвати коферменти, які не беруть участі в реакціях циклу трикарбонових кислот: а) НАД+ б) КоА-SH в) ФАД г) ТГФК д) ТПФ
9. Загальним кінцевим продуктом внутрішньоклітинного катаболізму вуглеводів, ліпідів та амінокислот є: а) гліцерин б) піровиноградна кислота; в) ацетил-КоА; г) глюкоза; д) сечовина.	10. Скільки молекул НАДН, ФАДН2, АТФ і СО2 утворюється при окисненні однієї молекули ацетил-КоА? а) 2, 2, 3 і 2 відповідно; б) 3, 1, 1 і 2 відповідно; в) 1, 3, 1 і 2 відповідно г) 2, 1, 1 і 3 відповідно; д) 3, 2, 1 і 1 відповідно
11. Процес синтезу макроенергів називається: а) декарбоксилювання б) дезамінування в) амінування г) карбоксилювання д) фосфорилювання	12. Назвати кількість реакцій дегідрування при повному окисленні Ацетил-КоА до СО2 і Н2О: а) 8 б) 6 в) 5 г) 4 д) 3
13. Які перетворення в циклі трикарбонових кислот пові¢язані з гідратацією субстратів: а) малат в оксалоацетат б) ізоцитрат в a-кетоглутарат в) сукциніл-КоА в сукцинат г) фумарату в малат д) цитрату в цисаконітат	14. На якому етапі циклу Кребса утворюється молекула ГТФ: а) перетворенні цитрату в ізоцитрат б) перетворенні ізоцитрату в a-кетоглутарат в) перетворенні a-кетоглутарату в сукциніл-КоА г) перетворенні сукциніл-КоА в сукцинат д) перетворенні сукцинату в фумарат
15. Назвати коферменти, які не беруть участі в реакціях циклу трикарбонових кислот: а) НАД+ б) КоА-SH в) ФАД г) ТГФК д) ТПФ	16. До флавінзалежних дегідрогеназ належить: а) глутаматдегідрогеназа б) ізоцитратдегідрогеназа в) малатдегідрогеназа г) a-кетаглутаратдегідрогеназа д) сукцинатдегідрогеназа
17. Кінцевим акцептором атомів водню a-кетоглутаратдегідрогеназного комплексу є: а) НАД+ б) НS-КоА в) ТПФ г) ПФ д) ФАД	18. При повному окисленні однієї молекули Ацетил-КоА в ЦТК і спряженому з ним ди-хального ланцюга утворюється: а) 38 АТФ б) 24 АТФ в) 12 АТФ г) 11 АТФ д) 1 АТФ
19. Які кофактори дегідрогеназ відновлюються в циклі трикарбонових кислот? а) тетрагідрофолат б) тіаміндифосфат в) піридинові і флавінові коферменти г) тільки флавінові коферменти д) тільки піридинові коферменти	20. Чи утворюється АТФ безпосередньо в циклі Кребса: а) ні б) так, 3 молекули в) так, 1 молекула г) так, 12 молекул д) так, 38 молекул
21. Фермент піруваткіназа належить до класу: а). Трансфераз. б). Лігаз. в). Оксидоредуктаз. г). Гідролаз. д). Ізомераз	22. При взаємодії оксалооцтової кислоти з активним ацетатом утворюється: а) ізоцитрат б) цитрат в) a-кетаглутарат г) малат д) фумарат
23. Вітамін В5 входить до складу коферменту: а). НАД, НАДФ. б). ФАД, ФМН. в). ТПФ. г). Піридоксальфосфату. д). Тетрагідрофолієвої кислоти.	24. Окислювальне декарбоксилювання піровиноградної кислоти відбувається за участі вітаміну: а). А. б). В1. в). В6. г). В12. д). D.

ЗАНЯТТЯ №7-8

Теми:

1. Біоенергетичні процеси: біологічне окиснення, тканинне дихання. Молекулярна організація мітохондріального дихального ланцюга– 3год.

2. Хеміосмотична теорія окисного фосфорилювання. Інгібітори і роз’єднувачі окисного фосфорилювання – 3 год.

Мета: Трактувати роль біологічного окиснення, тканинного дихання та окисного фосфорилювання в генерації АТФ за аеробних умов. Аналізувати порушення синтезу АТФ за умов дії на організм людини патогенних факторів хімічного, фізичного, біологічного походження.

Професійна орієнтація студентів:

Дослідження активності ключових ферментів тканинного дихання, агентів, що їх гальмують, необхідне для пояснення перебігу окисних процесів в організмі і пов’язаних з цим способів перетворення і нагромадження енергії життєдіяльності в здоровому організмі та за умов їх порушення при хворобах, інтоксикаціях, отруєннях.

1. Програма самопідготовки студентів до заняття.

І Біоенергетичні процеси: біологічне окиснення, тканинне дихання. Молекулярна організація мітохондріального дихального ланцюга.

1. Вузлові питання біоенергетики: енергетичні субстрати, механізм вилучення і запасання енергії, шляхи використання енергії в організмі.

Відповідь:______________________________________________________________________________________

2. Екзергонічні і ендергонічні процеси.

Відповідь:______________________________________________________________________________________

3. Типи реакцій біологічного окиснення: дегідрогеназні, оксигеназні, оксидазні, вільнорадикальні, їх суть і біологічне призначення.

Відповідь:______________________________________________________________________________________

4. Макроергічний зв’язок, макроергічні сполуки. Шляхи утворення макроенергів в клітині.

Відповідь:______________________________________________________________________________________

5. Шляхи синтезу АТФ в клітинах: субстратне та окисне фосфорилювання, їх відмінності.

Відповідь:______________________________________________________________________________________

6. Тканинне дихання: локалізація, молекулярна організація мітохондріального дихального ланцюга, послідовність реакцій, редокс-потенціали.

Відповідь:___________________________________________________

Схема

7. Ферменти біологічного окиснення в мітохондріях: піридинові, флавінзалежні дегідрогенази, цитохроми, їх будова і функції.

Відповідь:___________________________________________________

_______________________________________________________________________________________________

8. Молекулярні комплекси внутрішньої мембрани мітохондрії: НАДН-КоQ-редуктаза, сукцинат-КоQ-редуктаза, КоQ- цит.с₁- редуктаза, цит. с – оксидаза.

Відповідь:___________________________________________________

Схема

9. Шляхи включення НАДН і ФАДН₂ в дихальний ланцюг мітохондрій.

Відповідь:___________________________________________________

Схема

ІІ Хеміосмотична теорія окисного фосфорилювання. Інгібітори і роз’єднувачі окисного фосфорилювання.

1. Суть хеміосмотичної теорії окисного фосфорилювання:

а) механізм формування трансмембранного потенціалу протонів на внутрішній мембрані мітохондрій;

б) будова, механізм функціонування Н⁺ АТФ-синтетази;(навести схему):

Відповідь:___________________________________________________

Схема

в) ділянки спряження окиснення і фосфорилювання в дихальному ланцюзі мітохондрій для НАДН і ФАДН₂;(позначити на схемі)

г) коефіцієнт окисного фосфорилювання, дихальний контроль.

2. Умови ефективного спряження окиснення і фосфорилювання, роль вітамінів.

3. Причини і наслідки порушень тканинного дихання і окисного фосфорилювання:

а) інгібітори транспорту електронів, приклади, місце їх дії;

б) роз’єднувачі окиснення і фосфорилювання, приклади.

2. Зразки тестових завдань та ситуаційних задач.

1. У хворого гіперфункція щитовидної залози. Як це вплине на процес тканинного дихання і окисного фосфорилювання?

Відповідь:______________________________________________________________________

2. Встановлено, що у хворого має місце активація перекисного окиснення ліпідів. Як це вплине на окисне фосфорилювання?

Відповідь:______________________________________________________________________

3. Субстратами мітохондріального дихального ланцюга є продукти, що утворюються в:

А. ШКТ

В. В гліколізі (анаеробна фаза)

С. Циклі Кребса

Д. Ендоплазматичному ретикулумі

Е. В глюконеогенезі

4. Де відбувається утворення АТФ в час окисного фосфорилювання?

А. В мітохондріях (зовнішня мембрана)

В. В цитозолі

С. В дихальному ланцюгу мікросом

Д. На рибосомах

Е. На АТФ-синтетазі, що знаходиться в матриксі і пронизує внутрішню мембрану

4. Джерела інформації

Основні:

1. Губський Ю.І. Біологічна хімія. – К. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2000, - С. 122-136.

2. Гонський Я. І., Максимчук Т.П. Біохімія людини - Тернопіль: Укрмедкнига, 2001 - С. 256-283.

3. Біологічна хімія: лабораторний практикум / За ред. Я.І.Гонського. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. – С. 112-115, 117-119, 124-125.

4. Конспекти лекцій.

Додаткові:

1. Березов Т.Т., Коровкин Б.Ф. Биологическая химия. - М.: Медицина, 1990. - 543 с.

2. Савицкий И.В. Биологическая химия – К.: Вища школа, 1982. -470 с.

3. Николаев А.Я. Биологическая химия. - М: Высшая школа, 1989. - 496 с.

4. Ленинджер А. Основы биохимии: Перевод с англ. - М.: Мир, 1985. - 1024 с.

4. Методика виконання практичної роботи.

Виконання практичної роботи відбувається згідно з “Методичними вказівками для студентів” з обов’язковим висновком в кінці кожної роботи.

І Біоенергетичні процеси: біологічне окиснення, тканинне дихання. Молекулярна організація мітохондріального дихального ланцюга.

Робота 1. Дослідити наявність цитохромоксидази у м’язі

ІІ Хеміосмотична теорія окисного фосфорилювання. Інгібітори і роз’єднувачі окисного фосфорилювання.

Робота 2. Дослідити роз'єднання окиснювального фосфорилювання за допомогою 2,4-динітрофенолу.

6. Семінарське обговорення теоретичних питань і практичної роботи.

7. Вихідний рівень знань та вмінь перевіряється шляхом розв’язування ситуаційних задач з кожної теми, відповідями на тести типу “Крок”, конструктивні запитання тощо.

8. Студент повинен знати:

1. Реакції біологічного окиснення; типи реакцій (дегідрогеназні, гідроксилазні, оксидазні, оксигеназні, вільнорадикальні), їх суть і біологічне значення. Тка­нинне дихання.

2. Ферменти біологічного окиснення в мітохондріях: піридин-, флавінзалежні дегідрогенази, цитохроми.

3. Послідовність компонентів дихального ланцюга мітохондрій. Молекулярні комплекси внутрішніх мембран мітохондрій.

4. Хеміосмотичну теорію окисного фосфорилювання: трансмембранний потенціал протонів, пункти спряження дихання і фосфорилювання, механізм функціонування Н⁺ АТФ-синтетази.

5. Інгібітори транспорту електронів та роз’єднувачі окисного фосфорилювання, наслідки їх впливу на організм.

6. Мікросомальне окиснення: молекулярна організація оксигеназних ланцюгів переносу електронів, цитохром Р-450, в_5.

9. Студент повинен вміти:

1. Дослідити наявність цитохромоксидази у м’язах, проаналізувати значення цього фермента в процесі тканинного дихання.

2. Дослідити вплив 2, 4-динітрофенолу на окисне фосфорилювання, пояснити механізм його роз’єднуючої дії.

Робота 1. Дослідити наявність цитохромоксидази у м’язі

Принцип: Виявлення цитохромоксидази засновано на їївластивості окислювати з участю киснюповітря деякі органічні речовини, я саме сполука парафенілендіаміна та α-нафтола (реактив «НАDН»), який при цьому забрвлюється в синій колір.

Техніка роботи.

До 1 г роздрібненої м‘язової тканини додають 5 мл H₂О. Отриманий гомогенат поміщують на воронку с двома шарами марлі та фільтрують, можна промити залишок водою та віджати. Гомогенат поділяють на 2 частини. Одну частину поміщують на фільтровальний папір, а другу – в пробірку з 1 мл H₂О , яку кип‘ятять 1 хв та охолоджують під водою. Рідину, що залишилась, з пробірки виливають, м‘язовий гомогенат переносять стекляною паличкою на фільтровальний папір, окремо від першою частини. Готують реактив «НАDИ». Для цього змішують 0,5 мл α-нафтола и 0,5мл п-фенілендіаміна. На зразки гомогенатів наносять по 1-2 краплі реактива «НАDИ». На якій частині гомогената з‘являється синій колір, а на якій не спостерігається? Пояснити.

Висновок:__________________________________________________________________________

Робота 2. Дослідити роз'єднання окиснювального фосфорилювання за допомогою 2,4-динітрофенолу.

Принцип: Про інтенсивність окислювального фосфорилювання говорить зменшення неорганічного фосфата, який використовується для синтезу АТФ, в реакційному середовищі малат + суспензія мітохондрій. Неорганічний фосфат визначають молибденовою реакцією.

Техніка роботи.

Беруть 2 пробірки та вносять реактиви:

І контроль	ІІ дослід
1 мл інкубаційної суміші	1 мл інкубаційної суміші
0,02 мл АДФ (2 краплі)	0,02 мл АДФ (2 краплі)
0,5 мл малата	0,5 мл малата
0,5 мл 0,85% NaCl	0,5 мл 2,4-динітрофенола
0,5мл суспензії мітохондрій	0,5мл суспензії мітохондрій

Проби перемішують та дві пробірки залишають при кімнатній температурі на 15 хв. в пробірки додають по 1 мл 10% трихлороцетової кислоти. Фільтрують вміст кожної пробірки в 2 чисті та визначають в них неорганічний фосфат. Для цього додають по 1 мл 2,5% р-ну молібденового реактива, перемішують, додають по 0,5 мл 0,5 % р-ну ейконогена (або аскорбінової кислоти), знов перемішують та залишають при кімнатній температурі на 5 хв для розвитку забарвлення. Порівнюють інтенсивність забарвлення в контролі та досліді, після чого роблять висновок про дію 2,4-динітрофенола на окислювальне фосфорилювання (використовується H₃PO₄ для синтеза АТФ из АДФ).

Висновок:__________________________________________________________________________

Тестові завдання

1. Точки спряження в дихальному ланцюгу – це точки, в яких поєднуються: а) окислення і відновлення б) окислення і трансмінування в) окислення і дезамінування г) окислення і декарбоксилювання д) окислення і фосфорилювання	2. Ферменти, які каталізують перенесення електронів двох атомів водню від коензиму Q до молекулярного кисню: а) гідроксилази б) оксидази в) цитохроми г) дегідрогенази д) диоксигенази
3. Дегідрогенази, які входять до складу дихального ланцюга, мають коферментом: а) тіамінпірофосфат б) тетрагідрофолат в) піридоксальфосфат г) ФАД д) коензим А	4. Процес синтезу макрофагів називається: а) декарбоксилювання б) дезамінування в) амінування г) карбоксилювання д) фосфорилювання
5. Окисне фосфорилювання було відкрите: а) Е. Андре і К. Хоу б) О. Хаяші і Г. Мезоном в) О. Варбургом і Д. Кейліном г) Т. Тунбергом і Д. Самнером д) В. Енгельгардтом і В. Беліцером	6. Передача електронів від НАДН на дихальний ланцюг мітохондрій відбувається за допомогою: а) гемопротеїдів б) купропротеїдів в) фосфопротеїдів г) убіхінону д) флавопротеїдів
7. До процесу використання кисню з “енергетичною метою” належить: а) біологічне окислення б) пероксидне окислення в) мітохондріальне окислення г) мікросомальне окислення д) окислювальне дезамінування	8. До процесу використання кисню з “пластичною метою” належить: а) окислювальне декарбоксилювання б) окислювальне дезамінування в) пероксидне окислення г) мікросомальне окислення д) мітохондріальне окислення
9. До флавінзалежних дегідрогеназ належить: а) глутаматдегідрогеназа б) ізоцитратдегідрогеназа в) малатдегідрогеназа г) a-кетаглутаратдегідрогеназа д) сукцинатдегідрогеназа	10. Коефіцієнт окислювального фосфорилювання у головному дихальному ланцюгу дорівнює: а) 1 б) 4 в) 3 г) 2 д) 5
11. До переносників електронів по дихальному шляху належать: а) нуклеопротеїди б) глікопротеїди в) ліпопротеїди г) металопротеїди д) гемопротеїди	12. Ферменти дихального ланцюга локалізовані а) в апараті Гольджі б) в рибосомах в) в матриксі мітохондрій г) на внутрішній мембрані мітохондрій д) в ендоплазматичному ретикулумі
13. Кінцевим акцептором атомів водню a-кетоглутаратдегідрогеназного комплексу є: а) НАД+ б) НS-КоА в) ТПФ г) ПФ д) ФАД	14. Назвати кількість функціональних комплексів дихального ланцюга мітохондрій: а) 10 б) 8 в) 6 г) 4 д) 2
15. Мікросомальному окисленню підлягають: а) a-кетаглутарат б) гліцерин в) глутамінова кислота г) жирні кислоти д) стероїдні гормони	16. В повному дихальному ланцюгу є точок спряження: а) 1 б) 2 в) 3 г) 4 д) 5
17. Редокс система це: а) окисник та відновник б) альдолаза та альдоза в) трансфераза та група атомів г) пептидаза та білок д) естераза та ефір	18. Компоненти дихального ланцюга розміщені: а) відповідно до шифру фермента б) відповідно до просторової структури фермента в) по мірі зростання молекулярної маси молекул фермента г) по мірі зростання розмірів редокс-потенціалів д) по мірі зростання розмірів молекули фермента
19. Основу тканинного дихання складають: а) реакції біологічного окислення б) реакції синтезу в) реакії ізомерзації г) реакції метилювання д) реакції гідролізу	20. Перенос моносахаридних радикалів відбувається за участі: а) АТФ; б) УДФ; в) ГТФ; г) АМФ; д)ЦДФ.
21. Перенос холіну та етаноламіну відбувається за участі: а) АТФ; б) УДФ; в) ГТФ; г) АМФ; д)ЦДФ.	22. Підвищенну стійкість “моржів” до холодної води пояснюють тим, що у них синтезується у великих кількостях гормони що підсилюють процеси окислення і утворення тепла в мітохондріях шляхом роз’єднання. Які це гормони (гормон)? а) Йодвмісткі гормони щитовидної залози (йодтироніни) б) Адреналін та норадреналін в) Глюкагон г) Інсулін д) Кортикостероїди
23. Судово-медичний експерт при розтині трупу 20-річної дівчини встановив, що смерть настала внаслідок отруєння ціанідами. Порушення якого процесу найбільш вірогідно було причиною смерті дівчини? а) Тканинного дихання б) Синтезу гемоглобіну в) Транспорту кисню гемоглобіном г) Синтезу сечовини д) Транспорту водню за допомогою малат-аспартатного механізму	24. Цианіди є надзвичайно потужними клітинними отрутами, які при надходженні в організм людини можуть спричинити смерть. Блокування якого ферменту тканинного дихання лежить в основі такої їх дії: а) Цитохромоксидази б) Ферохелатази в) Каталази г) Гемоглобінредуктази д) Глюкозо-6-фосфатдегідрогенази
25. При дослідженні перетворення харчового барвника було встановлено, що знешкодження цього ксенобіотика відбувається тільки в одну фазу – мікросомального окислення. Назвіть компонент цієї фази. а) Цитохром Р-450 б) Цитохром в в) Цитохром с г) Цитохром а д) Цитохромоксидаза	26. У лікарню доставлений хворий з отруєнням інсектицидом - ротеноном. Яка ділянка мітохондріального ланцюга переносу електронів блокується цією речовиною? а) НАДН – коензим Q редуктаза б) Сукцинат - коензим Q редуктаза в) Коензим Q – цитохром с редуктаза г) Цитохром с оксидаза д) АТФ- синтетаза

1. Прелік питань для підготовки студентів до підсумкового модульного контролю з модуля 1

Змістовний модуль 5. Введення в біохімію. Біохімічні компоненти клітин.

1. Біологічна хімія ( біохімія) як наука. Місце біохімії серед інших медико-біолгічних дисциплін.

2. Об'єкти вивчення та завдання біохімії. Провіна роль біохімії у встановленні молекулярних механізмів патогенезу хвороб людини.

3. Зв'язок біохімії з іншими біомедичними науками. Медична біохімія. Клінічна біохімія. Біохімічна лабораторна діагностика.

4. Історія біохімії; розвиток біохімічних досліджень в Україні.

5. Структурно-функціональні компоненти клітин, їх біохімічні функції. Класи біомолекул. їх ієрархія та походження.

Змістовий модуль 6. Ферменти та коферменти. Регуляція метаболізму.

1. Ферменти: визначення; властивості ферментів як біологічних каталізаторів.

2. Класифікація та номенклатура ферментів, характеристика окремих класів ферментів.

3. Будова та механізми дії ферментів. Активний та алостеричний (регуляторний) центр.

4. Кофактори та коферменти. Будова та властивості коферментів, вітаміни як попередники в біосинтезі коферментів.

5. Коферменти: типи реакцій, які каталізують окремі класи коферментів.

6. Ізоферменти, особливості будови та функціонування, значення в діагностиці захворювань.

7. Механізми дії та кінетика ферментативних реакцій: залежність швидкості реакції відконцентрації субстрату, рН та температури.

Активатори та інгібітори ферментів: приклади та механізми дії.

8. Типи інгібірування ферментів: зворотнє(конкурентне, неконкурентне) та незворотнс інгібування.

9. Регуляція ферментативних процесів. Шляхи та механізми регуляції: алостеричні ферменти; ковалентна модифікація ферментів.

10. Циклічні нуклеотиди (цАМФ, цГМФ) як регулятори ферментативних реакцій та бологічних функцій клітини.

11. Ензимопатії - уроджені (спадкові) вади метаболізму вуглеводів, амінокислот, порфіринів, пуринів.

12. Ензимодіагностика патологічних процесів та захворювань.

13. Ензимотерапія - застосування ферментів, їх активаторів та інгібіторів в медицині.

14. принципи та методи виявлення ферментів у біооб'єктах.Одиниці виміру активності та кількості ферментів.

Змістовий модуль 7. Основні закономірності обміну речовин. Цикл трикарбонових кислот.

Обмін речовин (метаболізм) -