Хід виконання практичного заняття. 1. Розрахувати рН буферного розчину, одержаного при змішуванні 40 см3 0,1М розчину Н2СО3 та 60 см3 0,1М розчину NaHCO3
Завдання №1
1. Розрахувати рН буферного розчину, одержаного при змішуванні 40 см3 0,1М розчину Н2СО3 та 60 см3 0,1М розчину NaHCO3. Константа дисоціації Н2СО3 становить 4,4·10-7.
2. Обчислити буферну ємність крові за лугом, якщо до 100 см3 крові додали 14 см3 0,1 М розчину натрій гідроксиду, при цьому рН змінилось від 7,36 до 9,36.
Завдання №2
а) Використовуючи дані таблиці, визначити оптимальний компонентний склад буферного розчину із заданим рН.
| Назва буферного розчину | Слабкий електроліт | Сіль | Константа дисоціації кислоти (основи) | Межі рН |
| Ацетатний | CH3COOH | CH3COONa | 1,8·10-5 | 3,7 – 5,6 |
| Гідрогенкарбонатний | H2CO3 | NaHCO3 | 4,4·10-7 | 5,5 – 7,4 |
| Фосфатний | NaH2PO4 | Na2HPO4 | 6,3·10-8 | 6,2 – 8,2 |
| Амонійний | NH4OH | NH4Cl | 1,8·10-5 | 8,4 – 10,3 |
б) Обчислити концентрацію [H+] у буферному розчині:
[H+] = - antlg рН.
в) Використовуючи рівняння [H+]=Ka 
розрахувати об’єми кислоти (х) і солі (50 – х), необхідних для приготування 50 см3 буферного розчину:
[H+] = Ка 
, х = 
г) Шляхом змішування обчислених об’ємів розчинів кислоти та солі виготовити буферний розчин.
Завдання №3
а) у пробірку відміряти 1 см3 виготовленого буферного розчину і додати 9 см3 дистильованої води. Виміряти рН до і після розведення буферного розчину за допомогою універсального індикатора. Зробити висновок.
б) у дві пробірки відміряти по 10 см3 виготовленого буферного розчину. У першу додають 0,5 см3 0,1 М розчину HCl, а в другу - 0,5 см3 0,1М розчину NaOH. Визначити рН одержаних розчинів. Зробити відповідні висновки.
Контрольні запитання
1. Що таке буферна система?
2. Які є типи буферних систем? Навести приклади.
3. Пояснити механізм буферної дії на прикладі ацетатного буферного розчину.
4. Як обчислюють рН буферних розчинів?
5. Від яких факторів залежить величина рН буферних систем?
6. Як впливає розведення на величину рН буферних систем?
7. Що таке буферна ємність? Від яких факторів вона залежить?
8. Як розрахувати буферну ємність за кислотою та за лугом?
9. Назвати найважливіші буферні системи організму, їх біологічне значення.
10. Що таке кислотно – основний стан крові? До чого призводить його порушення?
Тестові завдання
1. Для чого використовують буферні системи ?
A. Для зменшення електролітичної дисоціації
B. Для посилення гідролізу
C. Для підвищення розчинності речовин
D. Для підтримання сталого осмотичного тиску
E. Для підтримання сталого значення рН.
2. Вказати речовини, що входять до складу гідрогенкарбонатого буферного розчину:
A. H2CO3
B. CO2
C. Na2CO3
D. NaHCO3
E. CO.
3. Які буферні системи функціонують в плазмі крові?
A. Гемоглобінова, білкова, ацетатна
B. Ацетатна, карбонатна, фосфатна
C. Гідрогенкарбонатна, фосфатна, білкова
D. Карбонатна, білкова, амонійна
E. Ацетатна, амонійна, гемоглобінова.
4. Механізм дії буферних систем пояснюють:
А. Певним співвідношенням компонентів буферного розчину
В. Природою компонентів буфера
С. Здатністю компонентів буферного розчину зв’язувати йони Н+ або ОН-
D. Стійкістю компонентів буферного розчину у воді
Е. Дисоціацією речовин, що входять до складу буфера.
5. Зміщення кислотно – основного стану крові в напрямку підвищення концентрації йонів Гідрогену називають:
А. Гомеостазом
В. Гідролізом
С. Концентруванням
D. Ацидозом
Е. Алкалозом
6. Значення рН буферних розчинів залежить від:
А. Молекулярної маси його компонентів
В. Концентрації вихідної кислоти або основи
С. Співвідношення концентрацій кислоти (основи) та солі
D. Ступеня дисоціації солі
Е. Температури.
7. До 5 см3 сироватки крові додали 1,8 см3 0,1 М розчину HCl, при цьому величина рН змінилася від 7,36 до 7,00. Вказати буферну ємність сироватки крові за кислотою:
А. 0,05 моль/дм3
В. 0,036 моль/дм3
С. 0,07 моль/дм3
D. 0,2 моль/дм3
Е. 0,1 моль/дм3.
8.Вказати рН ацетатного буферного розчину, в якому концентрація кислоти і солі 0,25 М.
А. 5,2
В. 4,74
С. 4,43
D. 4,0
Е. 3,82.
Література
1. Музиченко В.П. Медична хімія: підручник / В.П. Музиченко, Д.Д. Луцевич, Л.П. Яворська; за ред. акад. АН ВШ України Б.С. Зіменковського. – К.: ВСВ «Медицина», 2010. – 496с.
2. Мороз А. С., Луцевич Д. Д., Яворська Л.П. Медична хімія. – Вінниця: Нова Книга, 2013. – 776 с.
3. Миронович Л.М., Мардашко О.О. Медична хімія: Навч. посібник. – К.: Каравела, 2008.- 168 с.