Заходи захисту від небезпечних хімічних речовин

Тема: Хімічна безпека

Класифікація небезпечних хімічних речовин за ступенем токсичності, здатності до горіння, впливом на організм людини

Об’єкти господарювання, на яких використовуються небезпечні хімічні речовини, є потенційними джерелами техногенної небезпеки. Це так звані хімічно-небезпечні об’єкти (ХНО). Під час аварій або руйнування цих об’єктів можуть виникати масові ураження людей, тварин та сільськогосподарських рослин сильнодійними отруйними речовинами.

Хімічно-небезпечний об’єкт (ХНО) - це промисловий об’єкт (підприємство) або його структурні підрозділи, на яких перебувають в обігу (виробляються, переробляються), перевозяться, завантажуються або розвантажуються, використо­вуються у виробництві, розміщуються або складуються, знищуються тощо одне або кілька НХР (до ХНО не належать залізниці).

Небезпеча хімічна речовина (НХР) - це хімічна речовина, безпосередня чи опосередкована дія якої може спричинити загибель, гостре чи хронічне захворювання або отруєння людей і (чи) завдати шкоди довкіллю.

Для кількісної характеристики токсичності різних хімічних сполук викорис­товують поняття токсичної дози (токсодози).

Токсодоза - це кількісна характеристика токсичності НХР, яка відповідає певному ступеню ураження людини (живої істоти) під час дії на неї НХР.

Токсодози визначаються:

- під час інгаляційних уражень - як добуток середньої за часом концент­рації НХР у повітрі (С) на час дії (експозицію) (і).

- під час шкіряно-резорбтивних уражень - це маса рідкої НХР (Д), яка внаслідок потрапляння на шкіру призводить до значного її ураження (на одиницю площі поверхні або одиницю маси).

На практиці часто застосовуються такі токсодози:

Середня смертельна токсодоза (ЬОзо) - де кількість НХР, які під час перорального надходження спричиняють загибель 50 % уражених.

Середня смертельна концентрація (ЬС^о) - де кількість НХР, які викликають під час інгаляційного надходження спричиняють загибель у 50 % уражених.

Одиницею вимірювання є відповідно: мг/кг, мг/л, та мг/м³.

За здатністю до горіння НХР поділяють на:

- горючі - легко займаються від джерела вогню та продовжують горіти після його вилучення (аміл, акрилонітрил, гептил, аміак-газ, сірковуглець, оксиди азоту);

- важкогорючі - легко займаються під впливом джерела вогню, не здатні самостійно горіти після вилучення останнього (аміак рідкий, ціаністий водень тощо);

- негорючі - не здатні до горіня в атмосфері нормального складу (з кон­центрацією кисню до 21 %) за температури до 900 °С (хлор, азотна кислота, фтористий водень, фосген, сірчаний ангідрид);

- негорючі пожежонебезпечні - розкладаються за низьких температур, виділяють горючі гази (пара), це окислювачі (хлор, азотна кислота).

У системі стандартів безпеки праці за ступенем дії на організм людини НХР поділяються на чотири класи небезпеки:

Характеристика класів небезпеки згідно із ступенем їхньої дії на людину

Для адміністративно-територіальних одиниць ступінь небезпеки від хімічно-небезпечного об’єкта оцінюється частиною території, що потрапляє у зону можливого хімічного забруднення (ЗМХЗ) під час аварій на хімічно- небезпечному об’єкті.

Перший ступінь хімічної небезпеки адміністративно-територіальних одиниць фіксується тоді, коли до зони можливого хімічного забруднення належить більше 50 % території, другий - від 30 до 50 %, третій - від 10 до 30 % і четвертий - менше 10 %.

Залежно від виду НХР, викинутих унаслідок аварії, розрізняють чотири види осередків хімічного ураження:

1. Осередок ураження нестійкими швидкодійними НХР (кислота синильна, аміак, бензол, дихлоретан тощо).

2. Осередок ураження нестійкими повільнодійними НХР (оросген, метилбромід, гранозан тощо).

3. Осередок ураження стійкими швидкодійними НХР (анілін, фурфурол тощо).

4. Осередок ураження стійкими повільнодійними НХР (кислота сульфат­на тощо).

3. Особливості забруднення місцевості, води, продуктів харчування у разі виникнення аварій з викидом небезпечних хімічних речовин

До особливостей хімічного забруднення, яке впливає на життєзабезпе­чення населення, можна зарахувати таке:

- небезпечні концентрації НХР можуть існувати від кількох годин до кількох діб;

- незначна імовірність ураження населення НХР через шкіряні покрови не вимагає залучення засобів захисту шкіри під час евакуації;

- низька здатність до забруднення предметів одягу, меблів, предметів побуту дає змогу використовувати їх після провітрювання без спеціального оброблення;

- надзвичайна оперативність у проведенні заходів захисту, оскільки перебування людей протягом кількох хвилин у хмарі НХР може призвести до масового ураження;

- труднощі виявлення НХР через відсутність надійних технічних засобів специфічної індикації;

- дальність евакуації залежить від масштабів аварій, але, як правило, складає не більше ніж 15 км від зони забруднення;

- забруднення джерел водопостачання, продовольства та харчової сиро­вини можливе тоді, коли отруйна речовина буде в рідкій фазі і, в окремих випадках, у твердому стані;

- більшість видів продовольчої сировини та продуктів харчування, які зберігаються відкрито, після впливу на них газоподібних НХР досить провітрити або піддати кулінарному обробленню, щоб надалі викорис­тати за призначенням.

Усього в Україні функціонує понад 1,7 тис. об’єктів промисловості, на яких зберігається або використовується у виробничій діяльності понад 300 тис. тонн хімічно небезпечних речовин.

Ці об’єкти розподілені за ступенями хімічної небезпеки:

I ступінь - 69 об’єктів (у зонах можливого хімічного зараження від кожного з них мешкає більше 3,0 тис. осіб);

II ступінь - 42 об’єкти (у зонах можливого хімічного зараження від кожного з них мешкає від 0,1 до 0,3 тис. осіб);

III ступінь - 1134 об’єкти (у зонах можливого хімічного зараження від кожного з них мешкає від 0,3 до 3,0 тис. осіб);

IV ступінь - 526 об’єктів (у зонах можливого хімічного зараження від кожного з них мешкає менше 0,1 тис. осіб).

Заходи захисту від небезпечних хімічних речовин

Висока швидкість формування та дії уражальних факторів викликають потребу прийняття оперативних заходів щодо захисту працівників хімічно небезпечного об’єкта та населення, яке знаходиться поблизу.

Комплекс заходів щодо захисту від НХР охоплює:

1. Інженерно-технічні заходи щодо правильного зберігання, транспор­тування та використання НХР.

2.Підготовка сил та засобів для ліквідації можливих хімічно-небезпечних аварій.

3.Навчання порядку та правилам поведінки в умовах виникнення аварій працівників об’єкта та населення.

4.Забезпечення засобами індивідуального та колективного захисту.

5.Щоденний хімічний контроль.

6.Прогнозування зон можливого хімічного забруднення.

7.Попередження (оповіщення) про безпосередню загрозу ураження НХР.

8.Хімічна розвідка району аварії.

9.Тимчасова евакуація працівників на об’єкті та населення із небезпеч­ного району.

10.Пошук постраждалих та надання їм допомоги.

11.Локалізація та ліквідація наслідків аварії.

Санітарно-гігієнічні та медико-профілактичні заходи:

1.Створення санітарно-захисних зон (СЗЗ). Для хімічно небезпечних об’єктів передбачається створення санітарно-захисних зон, у яких забороня­ється розміщення житлових будинків, дитячих та лікувально-оздоровчих установ та інших об’єктів, які не належать до хімічно небезпечних.

Відповідно до “Санитирньїх норм прозктирования промьішленньїх пред- приятий” (СН 245-71) радіус СЗЗ для хімічно небезпечного об’єкта повинен бути не меншим ніж 300 м, а для хімічно небезпечного об'єкта який має об’єм хімічно небезпечної речовини більше 8000 м , - не менше 1000 м. За наявності у населених пунктах поруч з хімічно небезпечним об'єктом місць масового скупчення людей (стадіони, базари тощо) - ця відстань подвоюється.

2- Дотримання населенням гігієни харчування, контроль за чистотою продуктів та питної води.

Згідно з наказом Міністра НС за № 186 від 06.08.2002 р. була введена в дію

’‘Методика спостережень щодо оцінки радіаційної та хімічної обстановки”.

Методика визначає єдиний порядок спостережень щодо оцінки х радіаційного та хімічного становища у разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру,

У межах цієї Методики введені такі терміни:

- зона відповідальності - це визначена територія, на якій здійснюється *- радіаційне та хімічне спостереження відповідно до встановленихзавдань регламенту;

- пост радіаційного та хімічного спостереження (ПРХС) - позаштатне спеціалізоване формування (від 2 до 4 осіб), яке здійснює періодичне або постійне радіаційне та хімічне спостереження відповідно до встановлених завдань та регламенту;

- диспетчерська служба - передбачені штатним розписом підприємства, організації або установи в разі потреби (виробничої, службової тощо) підрозділ, який здійснює цілодобове чергування силами одній або декількох осіб (далі - черговий об’єкта);

- радіаційне та хімічне спостереження - комплекс заходів щодо збирання, обробляння, передавання, збереження та аналізу інформації про радіаційне та хімічне становище для прийняття рішень про своєчасне реагування на негативні зміни стану довкілля у разі виникнення надзвичайної ситуації або інших подій з радіоактивними та хімічними речовинами;

- розрахунково-аналітична група (РАГ) - позаштатне спеціалізоване формування, яке здійснює збирання, оброблення, передавання та збереження інформації про стан радіаційного та хімічного становища.