Робота з пальником Бунзена

1. Закрийте доступ повітря.

2. Відкрийте газовий кран і запаліть газ біля виходу пальника.

3. Якщо газ не загоряється зразу, дайте повітрю вийти і запаліть пальник.

4. Регулюйте подачу повітря так, щоб полум'я було незадимлене, прозорого

блакитного кольору.

Правила роботи з електронагрівальними приладами

1. Не нагрівайте неперемішані розчини.

2. Покладіть скляну паличку при нагріванні розчину в хімічній склянці і

періодично помішуйте її вміст, щоб запобігти нерівномірному нагріванню.

3. Нагрівайте легкозаймисті рідини тільки на банях.

4. Не залишайте без нагляду ввімкнуті в електромережу нагрівальні прилади.

Колбонагрівач

Колбонагрівачі використовуються для нагрівання розчинів, сумішей, проб, зразків в колбах.

Тема 3:

Прилади для зважування

Терези: аптечні, технохімічні та аналітичні, торсійні, різноважки.

1. Будова терезів:

а) аптечних;

б) технохімічних;

в) торсійних;

г) аналітичних.

2. Правила зважування:

а) на технохімічних терезах;

б) на торсійних терезах;

в) на аналітичних терезах.

Теоретичні відомості

Правила роботи на аптечних (ручних) терезах

При зважуванні терези беруть за кільце обіймиці великим і вказівним пальцями лівої руки так, щоб середній і безіменний пальці, не торкаючись обіймиці, могли обмежувати коливання стрілки як в один, так і в другий бік, а після зважування притримувати стрілку посередині обіймиці.

Чутливість терезів перевіряють шляхом визначення мінімального навантаження (мг), яке спричинило стандартне відхилення від положення стрілки рівноваги. За стандартне відхилення для ручних терезів приймають вихід стрілки із обіймиці до половини своєї довжини. У неробочому стані аптечні терези зберігають у підвішеному стані на гачку спеціального штатива або ж у коробці.

Будова аптечних терезів

Мал. 14. Аптечні терези:

1 — обіймиця; 2 — стрілка; 3 — кільце; 4 —

щічки; 5 — вантажоприймальні призми; 6 —

сережки; 7 — шальки; 8 — коромисло

Аптечні терези (мал. 14) складаються з коромисла (8), що несе стрілку (2) і опирається своєю опорною призмою на кільцеподібну подушку, запресовану в обіймиці (1) з кільцем (3). Щічки (4) оберігають призму від зісковзування з обіймиці. На кінцях коромисла прикріплені вантажоприймальні призми (5), на які прикріплені сережки (6). До останніх на шовкових шнурах підвішені пластмасові шальки ( 7). У сучасних конструкціях аптечних терезів шовкові шнурки можуть бути замінені на спеціальні тримачі шальок,що виготовляються із спеціального дроту.

Аптечні ручні терези застосовують для відважування сипких речовин у кількості0,01—100 г.

Аналітичні терези

Аналітичні терези дуже точний і делікатний прилад, на якому можна зважувати з точністю до 0,0001—0,0002 г. Максимальне навантаження терезів 200 г. Приступаючи до роботи, слід пам'ятати, що аналітичні терези — один з найточніших і дуже важливих вимірювальних приладів у лабораторіях кількісного аналізу. Поводитися з ними треба обережно (мал. 15). Крім названих, існують ще й торсійні терези (мал. 16).

Правила роботи на аналітичних терезах

1. Перед кожним зважуванням необхідно перевіряти стан терезів. Акуратно витерти пил, перевірити нульову точку.

2. При виявленні неполадок не лагодити терези самому.

3. Не можна допускати ніяких зіткнень з неаретованими терезами. Опускати і піднімати аретир треба обережно плавним поворотом ручки.

4. Не зсувати терези з місця.

5. Не перевантажувати терези (>200 г).

6. Категорично забороняється зважувати речовини безпосередньо на шальці терезів. Зважувану речовину поміщають в бюкс, тигель, або на годинникове скельце.

7. Додавати або зменшувати кількість речовини, яку зважують, можна тільки поза футляром терезів.

8. Не можна зважувати гарячі або дуже холодні предмети, а також мокрі і брудні. Зважувані предмети повинні мати температуру вагової кімнати, для цього і'х треба покласти на 15—20 хв біля терезів.

9. Проводити усі зважування одного аналізу треба на одних і тих самих терезах, користуючись одними і тими ж різноважками.

10. Після закінчення зважування необхідно переконатися, що терези аретовані, навантаження знято, дверцята повністю зачинені.

Порядок зважування на аналітичних терезах

1. Перевіряють, чи не забруднені терези і чи правильно вони встановлені; перевіряють наявність усіх різноважок у комплекті.

2. Вмикають терези в освітлювальну мережу.

3. Перевіряють нульову точку. Для цього відкривають до відка-зу аретир і дивляться на екран вейтрографа. При ненавантажених терезах нуль шкали повинен точно збігатися з вертикальною відділковою лінією на екрані; якщо такого збігання немає, то невеликим поворотом головки коректора, що знаходиться вище від ручки аретира, його досягають. Таким чином можна установити нульову точку, якщо вона відхилена на 2—3 поділки. Якщо ж відхилення більше, необхідно налагодити терези.

4. Кладуть предмет на ліву шальку терезів і зачиняють дверцята.

5. Відчиняють праві дверцята і починають підбирати різноваж-ки, починаючи від більшої до меншої по черзі. Після кожної поставленої різноважки відчиняють аретир і дивляться, куди відхиляється стрілка терезів.

Повністю відчиняти при цьому аретир не можна!

Ручку аретира повертають настільки, щоб було чітко видно, куди відхиляється стрілка. Якщо чергова різноважка покаже, що маса її велика, треба зменшити масу поставлених різноважок на 1 г і починати підбирати частки грама.

6. Спочатку підбирають десяті частки грама, повертаючи відповідний диск, і суміщують з показником різні цифри. При кожному повороті диска терези необхідно попередньо аретувати. Коли навантаження, навішане цим диском, виявиться великим, його зменшують на 0,1 г.

7. Підбирають соті частки грама, повертаючи відповідний диск.

8. Знайшовши певну масу з точністю до 0,01 г, відчиняють аретир повністю і знімають показники шкали за допомогою вейтогра-фа. Великі поділки шкали позначені цифрами із знаком плюс або мінус. Знак плюс означає, що величину відліку треба додати, а знак мінус — що величину відліку треба відняти. Важко підібрати соті частки грама так, щоб відлік по шкалі був із знаком плюс.

9. Записують результат зважування в робочий журнал. Маса зважуваного предмета (речовини) повинна бути записана в журнал з точністю до четвертого знака після коми.

Взяття наважки

Наважкою називається певна кількість речовини, зважена на аналітичних терезах. Речовину зважують у бюксі або на годинниковому скельці на аналітичних терезах з точністю до 0,0002 г.

1. Перевіряють, щоб бюкс або годинникове скельце були чистими і абсолютно сухими.

2. Дотримуючись усіх правил зважування, зважують бюкс або годинникове скельце.

3. Додають масу бюкса або скельця з масою необхідної наважки, визначаючи їх загальну масу.

4. Знімають з терезів навантаження, відповідне масі бюкса і кладуть нове, рівне загальній масі бюкса і наважки.

5. Знімають бюкс із терезів, насипають у нього трохи речовини і знову кладуть на терези. Обережно відкриваючи аретир, спостерігають за відхиленням стрілки і встановлюють, мало чи багато речовини в бюксі. Досипають або відсипають речовину, знімаючи бюкс із шальки терезів, доки не набереться потрібна маса.

Правила зважування на технохімічних терезах

1. Перевірте справність терезів (мал. 17).

2. Зрівноважте терези.

3. Насипте зважуваний матеріал на чистий листок паперу, на годинникове скло, в

бюкс або скляночку.

4. Стежте за відхиленням стрілки терезів, вивільняючи аретир.

5. Підбирайте різноважки або набирайте потрібну кількість матеріалу доти, поки

терези не будуть зрівноважені, тобто стрілка не буде стояти на нулю шкали.

6. Підрахуйте отримані значення маси за порожніми гніздами, запишіть результати

зважування в робочий журнал.

7. Різноважки складіть у футляр.

Правила зважування на аналітичних терезах

1. Перевірте стан терезів: витріть пил і забруднення спеціальним гладким пензлем.

2. Покладіть праворуч від терезів різноважки, а зліва — ексикатор або зважуваний предмет.

3. Увімкніть терези в освітлювальну мережу.

4. Установіть нульову точку терезів.

5. Відчиніть ліві дверцята терезів і поставте в центр лівої шальки предмет, який потрібно зважити, після цього закрийте дверцята.

6. Відчиніть праві дверцята. Візьміть пінцетом грамову гирку і покладіть її в центр шальки терезів.

7. Поверніть лівою рукою ручку аретира і помітьте, куди відхиляється стрілка. Не відкривайте повністю аретир.

8. Повертайте обережно ручку аретира. Якщо поставлена різно-важка покаже, що маса її велика, зменшіть масу поставлених різно-важок на 1 г і починайте підбирати частки грама.

9. Підбирайте спочатку десяті частки грама, повертаючи від повід ний диск.

10. Аретуйте терези попередньо при кожному повороті диска.

11. Підбирайте соті частки грама, повертаючи відповідний диск.

12. Відчиніть аретир повністю, знайшовши певну масу з точністю до 0,01 г.

13. Зніміть показники шкали за допомогою вейтографа (великі поділки шкали позначені цифрами із знаком плюс або мінус. Знак плюс означає, що величину відліку треба додати, а знак мінус — що величину відліку треба відняти).

14. Запишіть результат зважування в робочий журнал з точністю до четвертого знака після коми.

Тема 5 :

Посуд і скляні прилади

Тема 6 :

Мірний посуд

Скляний посуд загального призначення: пробірки, лійки, склянки, колби (конічні, круглодонні), кристалізатори, промивалки тощо.

Посуд спеціального призначення: ексикатори, колби Бунзена та Вюрца, дефлегматори, поглинальні склянки, апарат Кіппа.

Мірний посуд: циліндри, мензурки, піпетки Мора, градуйовані піпетки, мікропіпетки, бюретки, мікробюретки, мірні колби.

Фаянсовий посуд: тиглі, чашки для випарювання, ступки, стакани, лійки.

Металеве обладнання: штативи з набором лапок, кілець, муфт, штативи для пробірок, затискачі Мора, Гофмана, триноги, тигельні та муфельні щипці, пінцети, ступки.

Допоміжне приладдя: ножиці, ножі, молоток, дріт, плоскогубці, викрутка тощо.

Теоретичні відомості

Лабораторний посуд

Під час роботи в лабораторії користуються пробірками, хімічними склянками, колбами, кристалізаторами тощо. Пробірки бувають різних розмірів. Є пробірки спеціального призначення: центрифужні, градуйовані, для напівмікро- та мікроаналізу.

У клінічній лабораторії для деяких визначень користуються пробірками з тугоплавкого молібденового скла розміром 20x2 см.

Розчин у пробірці повинен займати не більше третини її об'єму, щоб рідину було легко розмішати. Не можна перемішувати вміст пробірки, закриваючи її отвір пальцем.

Хімічні склянки бувають різної ємності. їх виготовляють із тонкого скла. Такі склянки можна нагрівати, але не на відкритому вогні, а обов'язково на азбестовій сітці або на азбестовому картоні. Склянки та інший тонкостінний скляний посуд не можнаставити після нагрівання на холодну поверхню. Переносити великі склянки з рідиною можна тільки обома руками.

Для розчинення і осадження взятих на хімічний аналіз речовини використовують склянки і колби ємністю 100, 200 або 400 мл. Миють склянки і колби хромовою сумішшю.

Колби є круглі і конічні (колби Ерленмейєра). Круглі колби бувають круглодонні і плоскодонні. Горло в таких колб може бути різної ширини і довжини. Для спеціальних визначень, особливо в органічному синтезі, застосовують колби, які мають два або три горла.

Круглодонні колби розміщують на спеціальних підставках або кільцях. Колби, особливо плоскодонні, як і тонкостінні склянки, слід нагрівати на азбестовій сітці.

Колби Ерленмейєра застосовують для титрування, оскільки з них легко видаляти вміст і розмішувати його без небезпеки розбризкати. Для переливання рідини з посудини із широким горлом в посудину з вузьким горлом або для фільтрування застосовують скляні або фаянсові лійки. Кристалізатори бувають різних діаметрів. Це плоскодонні скляні товстостінні чашки, які не можна нагрівати. У хімічних лабораторіях великі чашки застосовують для збирання газу над водою, охолодження посудини водою, кристалізації, очищення речовин перекристалізацією.

Вимірювальний посуд

До вимірювального посуду належать мензурки, мірні циліндри, мірні колби, піпетки, бюретки тощо (мал.1).

Мензурки — це конічні склянки з поділками для вимірювання об'ємів рідин. Мензурки нагрівати не можна.

Мірні циліндри не призначені для точного вимірювання об'ємів. їх використовують для приготування розчинів приблизної концентрації.

Мірні колби розраховані на вміст певного об'єму рідини — від 10 до 2000 мл. Це плоскодонні колби з вузькою і довгою шийкою, на яку нанесено кругову позначку. Якщо в колбу влити рідину до певної позначки, то об'єм рідини точно відповідатиме об'єму, вказаному на колбі. Щоб правильно виміряти об'єм рідини в мірній колбі, необхідно, щоб око спостерігача було в одній площині з позначкою на шийці колби. При цьому нижня мірних колбах не можна нагрівати і зберігати розчини.

Піпетки використовують для перенесення певного об'єму рідини з однієї посудини в іншу. Піпетки бувають двох видів: розраховані на певний об'єм (піпетки Мора) і градуйовані.

Перед початком роботи піпетку добре миють і декілька разів ополіскують

дистильованою водою з промивалки. Після цього її промивають і витирають зверху фільтрувальним папером, а залишену всередині воду видувають грушею. Перед тим як узяти піпеткою який-небудь розчин, її 1—2 рази ополіскують невеликою кількістю цього розчину: тримають горизонтально, повертають і нахиляють її то в один, то в інший бік, щоб розчин омив усі стінки піпетки. Після цього розчин з піпетки виливають у раковину.

Наповнення піпетки рідиною. Піпетку беруть великим і середнім пальцями і глибоко опускають її нижній кінець у рідину. Через верхній кінець втягують гумовоюгрушею рідину в піпетку так, щоб її рівень піднявся вище від позначки. Потім знімають грушу, швидко закривають вказівним пальцем верхній отвір піпетки, не даючи рідині витікати з неї. Виймають нижній кінець піпетки з рідини і витирають її зверху шматком фільтрувального паперу. Тримаючи піпетку строго вертикально, встановлюють познач-ку на рівні очей, потім потроху послаблюють натискування пальцем на верхній отвір піпетки, щоб рідина повільно витікала. Коли нижня частина меніска опущеної рідини торкнеться позначки, отвір знову закривають пальцем. Піпетку переносять у підготов-лений посуд і, тримаючи її вертикально, дають рідині витекти. При цьому не можна опускати піпетку низько, кінчик її треба тримати біля верхнього краю посудини. Коли весь розчин з піпетки витече, слід зачекати кілька секунд, доторкуючись її кінчиком до стінки посудини і злегка повертаючи. Ні в якому разі не можна видувати з піпетки залишену краплю розчину!

Бюретки призначені для вимірювання об'єму рідини. Найчастіше використовують бюретки місткістю 25 і 50 мл. Бюретки бувають з краном і без крана. Поділки на бюретці відповідають мілілітрам і десятим часткам мілілітра. Точність відліку по бюретці становить 0,03 мл (25 мл) або 0,05 мл (50 мл) залежно від вмісту бюретки. Перед початком роботи бюретку добре миють і ополіскують кілька разів дистильованою водою. Під час роботи вона повинна бути у вертикальному положенні.

Наповнюють бюретку за допомогою лійки.

Мірні циліндри використовують для приготування розчинів приблизної концентрації.

Посуд спеціального призначення

Годинникове скло використовують для зважування сипких речовин. Більшим годинниковим склом накривають склянки і колби.

Лійки застосовують для відфільтровування і промивання осаду. У макроаналізі часто користуються лійками діаметром 7—9 см.

Промивалки використовують для змиву осаду зі стінок склянки, фільтра, годинникового скла, бюкса.

Скляними паличками перемішують рідини, переносять рідини під час фільтрування. Найбільш зручні скляні палички з гумовим наконечником для збирання частинок осаду зі стінок склянки.

Бюкси — це маленькі скляночки з пришліфованою скляною покришкою. Вони призначені для зважування твердих та рідких речовин.

Фаянсові тиглі використовують для прожарювання осаду. Найкращі з них — № 3 діаметром 25 мм і висотою 35 мм. Маса нового тигля при прожарюванні завжди зменшується, тому перед використанням тиглі прожарюють у муфельній печі декілька годин до набуття ними постійної маси. Написи на тиглях роблять на дні із зовнішнього боку насиченим розчином хлориду заліза (III), а потім закріплюють написи прожарюванням протягом кількох хвилин. Порцелянові тиглі, які були у використанні, очищують гарячою розведеною (1:1) хлоридною кислотою, водою і знову прожарюють.

Часто рештки деякого осаду повністю видалити не вдається, оскільки вони сплавилися з поверхнею порцеляни. Проте такі тиглі можна використовувати для подальшої роботи.

Ексикатори виготовляють з грубого скла з пришліфованою, щільно прилягаючою покришкою. Між верхньою і нижньою частинами ексикатора кладуть порцелянову пластину з отворами, на які ставлять тиглі, бюкси тощо. На дно ексикатора кладуть осу-шувальні речовини: найчастіше прожарений СаС12, рідше — Р205 або концентровану Н2SО4. Притерті поверхні ексикатора та покришки змащують вазеліном. Тиглі і бюксипісля прожарювання або висушування витримують в ексикаторі для охолодження до кімнатної температури перед зважуванням на аналітичних терезах. В ексикаторах зберігають осади і речовини, які можуть вбирати вологу з повітря.

Більшість дослідів проводять у скляному посуді: у пробірках різної місткості та хімічних склянках, колбах плоскодонних, круглодонних, колбах Ерленмейєра, Вюрца.

У процесі роботи використовують скляні лійки для фільтрування, ділильні лійки, крапельні лійки. Для випарювання — порцелянові чашки, для спалювання і прожарювання — фаянсові тиглі. Для розмішування рідин і твердих речовин застосовують різні скляні палички, для виведення газів з приладів — скляні трубки, для відмірювання невеликої кількості рідини — різні піпетки.

Для промивання осадів на фільтрі, під час титрування та з іншою метою використовують промивалки. Посуд під час роботи закріплюють за допомогою штативів Бунзена з кільцями та затискачами. Для пробірок використовують штативи. Для того щоб плоскодонний скляний посуд не тріскався при нагріванні, під нього підставляють азбестові сітки відповідних розмірів.

Нагрітий скляний посуд не можна класти відразу на холодну поверхню.

Для збирання газів використовують такий скляний посуд: циліндри, кристалізатори. Цей посуд нагрівати не можна. Для подрібнення речовин застосовують фаянсові ступки з фаянсовим товкачиком. Вони повинні бути чистими і добре висушеними. Подрібнювати в них можна речовини не більш ніж на 1/3 об'єму ступки. У ступці речовини можна тільки розтирати, але не товкти.

Кислоти краще закривати скляними притертими пробками, а концентровані

кислоти — ще й притертими ковпачками. Склянки з лугами не можна закупорювати скляними пробками, оскільки внутрішня поверхня горла склянки піддається дії вуглекислого газу з повітря, і через це в просторі між пробкою і горлом склянки утворюються кристали вуглекислих солей. Унаслідок цього пробка "заїдає" і її важко вийняти. Тому склянки з лугами закривають гумовими пробками або пластмасовими закрутками, які інколи для ізоляції лугу від навколишнього середовища парафінують.

Пробку потрібно підбирати до того, як у склянку налито речовину. Гумова пробкаповинна тісно входити в посудину, при цьому не менше ніж третина її має виступати зпосудини. Якщо через пробку потрібно пропустити скляну трубку, а отвору в пробцідля цього немає, то його треба просвердлити, підбираючи діаметр свердла відповіднодо діаметра трубки.

Для спалювання речовин у кисні застосовують залізні ложечки. Спалюванняпроводять у циліндрі або склянці, на дно яких треба насипати шар піску, щоб вони нетріснули, коли на дно впаде частинка розжареної речовини.

Під час роботи напівмікрометодом реактиви використовують у дуже малих

кількостях — краплями і крупинками. Усі необхідні для роботи реактиви повиннізнаходитись у крапельницях, розміщених на спеціальному штативі-гірці. Розчини з нихвідбирають крапельними піпетками, а сухі речовини — мікрошпателем.

1 — Колби Ерленмейєра; 2 — мірні циліндри; З — мензурка конічна; 4 — мірні колби; 5 — колба Бунзена; 6 — колба Вюрца; 7 — ділильні лійки; 8 — склянка Тищенка; 9 — крапельниці; 10 — чашка Петрі; 11 — лабораторний стіл; 12 — фаянсова чашка; 13 — фаянсовий тигель; 14 — ступки (а — фаянсова ; б — мідна; в — агатова); 15 — холодильник Лібіха (1 — внутрішня трубка; 2 — зовнішня трубка; З — вихід; 4 — вхід); 16 —промивалка; 17 — дефлегматор; 18 — ексикатор

Тема 7 :

Обслуговування приладів та обладнання

Теоретичні відомості

Догляд за лабораторним посудом

Скляний посуд потребує спеціального зберігання. Зберігати його слід на стелажах, де кожна полиця відповідає висоті розміщеного посуду. Круглодонні колби зберігають на полицях з невисокими виступами. Бюретки, піпетки, скляні прилади треба зберігати в ящиках, дно яких встелене ватою.

Пробірки до використання зберігають замотаними в цупкий папір по 10 штук у кожній пачці. Пробірки, якими користувалися, після миття і сушіння акуратно складають у спеціальний для цього ящик.

Не можна зберігати пробірки і скляний посуд разом з металевими деталями.

Робоче місце завжди має бути чистим і сухим. Усі зайві речі повинні бути сховані, а всі необхідні реактиви розставлені у відповідному порядку.

Весь лабораторний посуд повинен бути старанно вимитий. Посуд тоді чистий, коли на ньому немає ніяких видимих забруднень, і якщо вода по його стінках стікає рівномірно, не залишаючи крапель. Поява крапель вказує на забрудненість жировими речовинами. Особливо шкідливе забруднення мірного посуду жиром, оскільки при виливанні рідини частина її залишається на стінках.

Скляний посуд спочатку миють гарячою водою з використанням "йоржиків", потім обробляють хромовою сумішшю з концентрованою сульфатною кислотою. Цією сумішшю змочують усі стінки. Можна потерти стінки посуду скляною паличкою з гумовим наконечником. Піпетки поміщають у скляний циліндр і заливають хромовою сумішшю (дихромат калію К2Сг2О7 і к. Н28О4 96— 98 %) на деякий час або втягують хромову суміш гумовою грушею до половини об'єму піпетки і виливають через широкий отвір. Потім хромову суміш потрібно злити в той посуд, де вона знаходилась.

Після оброблення хромовою сумішшю посуд необхідно ретельно помити водопровідною водою (10 разів), а потім сполоснути зсередини невеликими порціями дистильованої води. Користуватись хромовою сумішшю потрібно обережно, оскільки суміш може спричинити сильні опіки. Якщо хромова суміш потрапила на шкіру, необхідно це місце промити великою кількістю води, потім розчином МаНСО3.

Хромову суміш використовують багаторазово. Після тривалого використання її темно-оранжевий колір може стати світло-оранжевим або зеленим (відновлення Сг2О72~ до Сг3+). Це вказує на непридатність хромової суміші.

Посуд зручно мити сумішшю Комаровського, яка складається з однакових об'ємів: 6 н. розчину НС1 і 5—6 % розчину пероксиду водню. Підігріту до ЗО—40 °С суміш наливають у посуд, омивають нею стінки, а потім виливають у посудину, в якій вона зберігалась, для повторного використання. Після цього посуд багаторазово миють проточною водою і ополіскують дистильованою водою. Посуд можна мити різними побутовими засобами (порошками для прання білизни, гірчицею). Після цих засобів необхідно ретельно мити посуд водою. Коли потрібний дуже чистий посуд, його попередньо миють за одним із методів, після чого обробляють гарячою водяною парою протягом 1 год. (пропарюють).

Перевірка чистоти посуду здійснюється за методом Болотова. Для перевірки готують суміш: у 70 мл нагрітого до 60 °С 90 % етилового спирту розчиняють 0,2 г барвника судану-3 або 0,2 г метиленового синього, додають 10 мл 20 % розчину аміаку і 10 мл води і все ретельно перемішують. У посуд наливають суміш Болотова, омивають нею стінки, а потім виливають назад у посудину. Якщо на стінках посуду є плями, то він недостатньо вимитий. Після перевірки суміш ретельно змивають водою.

Стерилізація

Стерилізація кип'ятінням здійснюється за допомогою електрокип'ятильників і дистильованої води протягом 45 хв.

Стерилізація сухим гарячим повітрям здійснюється в спеціальних сухожарових шафах (температура 200 °С).

Стерилізація парою під тиском здійснюється в парових стерилізаторах (автоклавах).

Газова стерилізація здійснюється газовою сумішшю (суміш етилену оксиду з бромистим метилбромідом).

Хімічна стерилізація (медичних інструментів) здійснюється антисептичними речовинами (6 % розчин пероксиду водню, 96 % етилового спирту, розчин первомуру

— суміш пероксиду водню та мурашиної кислоти).

У тих випадках, коли потрібна дистильована вода більшої чистоти, її піддають повторній дистиляції і отримують бідистилят. Щоб очистити дистильовану воду від органічних речовин, до неї перед вторинною дистиляцією додають небагато(приблизно 0,1 г/л) перманганату калію і декілька крапель концентрованої сульфатної кислоти.

Вода, що не містить слідів органічних речовин, називається апірогенною.

Бідистильовану воду добувають і зберігають у посудинах із кварцу, олова, срібла, платини.

Для очищення води широко використовують йонообмінні смоли. Воду послідовно пропускають через ряд колонок, заповнених катіонітами та аніонітами. Одержана таким чином вода (її називають демінералізованою водою) за ступенем очистки і властивостя-ми практично не відрізняється від дистильованої води.

Дистильована вода для пиття непридатна, оскільки не містить мікроелементів.

АЛГОРИТМ № З

Миття лабораторного посуду хромовою сумішшю

1. Вимийте скляний посуд гарячою водою, використовуючи "йоржики".

2. Змочіть хромовою сумішшю (К2Сг2О7 і к. Н28О4 96—98 %) усі стінки скляного посуду.

3. Помістіть піпетки в скляний циліндр і втягніть хромову суміш гумовою грушею до половини об'єму піпетки.

4. Вилийте хромову суміш через широкий отвір піпетки в той посуд, де вона була раніше.

5. Помийте ретельно 10 разів посуд водопровідною водою.

6. Сполосніть посуд із середини дистильованою водою. При необережному поводженні хромова суміш, може спричинити сильні опіки.

Перша допомога — промити це місце великою кількістю води, потім — розчином питної соди.

АЛГОРИТМ № 4

Миття лабораторного посуду сумішшю Комаровського

1. Приготуйте суміш Комаровського (однакові об'єми 6 н. розчину НС1 і 56 % розчину Н2О2).

2. Підігрійте суміш Комаровського до ЗО—40 °С.

3. Налийте суміш у скляний посуд і омийте нею стінки посуду.

4. Вилийте суміш у посуд, у якому вона зберігалась для повторного використання.

5. Вимийте багаторазово посуд проточною водою.

6. Сполосніть посуд декілька разів дистильованою водою.

7. Для отримання дуже чистого посуду попередньо його помийте за одним із методів, а потім обробіть гарячою водяною парою протягом 1 год.

АЛГОРИТМ № 5

Перевірка чистоти лабораторного посуду за методом Болотова

1. Приготуйте суміш Болотова: підігрійте 70 мл 90 % етилового спирту до 60 °С, розчиніть у ньому 0,2г барвника судану-3 або 0,2г метилового синього. Додайте 10 мл 20 % розчину аміаку і 10 мл води. Усе ретельно перемішайте.

2. Налийте в посуд суміш Болотова, омийте нею стінки.

3. Вилийте суміш у посудину, в якій вона була раніше.

4. Суміш ретельно змийте проточною водою, потім дистильованою. Посуд недостатньо вимитий, якщо на його стінках є плями.