Особливості організації навчання учнів історії за програмою

З психолого-дидактичної точки зору програму побудовано на поєднанні особистісно орієнтованого,діяльнісного та компетентнісного підходів до навчання.

Реалізація цих підходів у практиці навчання у поєднанні з істотними змінами в структурі викладу матеріалу та розвантаженням окремих курсів потребує суттєвих змін в організації навчального процесу. У пропонованій програмі такі зміни відображено у нових структурних елементах: вступних уроках, практичних заняттях, уроках узагальнення, уроках тематичного оцінювання та оглядових уроках.

Програма кожного з навчальних курсів історії України та всесвітньої історії у 6–9 класах розпочинається двома вступними уроками. Перший з цих уроків під назвою у тексті програми «Повторення» має на меті повторення матеріалу попереднього навчального року (ідейно-культурна спадщина періоду, основні етапи вивченого періоду, головні події, що відбулися в житті суспільства до початку нового періоду, ключові історичні особи тощо). Така актуалізація знань і уявлень полегшить засвоєння нового матеріалу та сприятиме розумінню учнями безперервності та цілісності історичного процесу. Другий урок кожного курсу під назвою «Вступ» передбачає ознайомлення учнів з метою вивчення предмета на кожному році навчання та особливостями певного періоду розвитку суспільства.

З метою набуття школярами історичної та інших компетентностей відповідно до державних вимог до загальноосвітньої підготовки учнів окремою структурною складовою програми вперше стають спеціальні практичні уроки – практичні заняття. Їх уведено до програми здебільшого на етапі вивчення певного історичного змісту, що має допомогти учням сформувати загальне уявлення про тему, яка вивчається. Кожне із пропонованих практичних занять має тему і несе велике змістове навантаження згідно із місцем заняття у контексті певної теми. Практичне заняття передбачає здебільшого самостійну роботу учнів над певним аспектом змісту теми, використовуючи різноманітні джерела знань (підручники, де вміщено необхідні відповідно до теми історичні джерела різного виду (як текстові, так і візуальні), довідковий матеріал, завдання, Інтернет-ресурси, фонди музеїв чи оглянуті учнями разом з учителем місцеві історичні пам’ятки тощо). Під час практичного заняття вчитель виконує роль консультанта в процесі самостійної роботи учнів, надаючи їм необхідну допомогу відповідно до віку та пізнавальних можливостей учнів.

Відповідно до вікових можливостей учнів та історичного контексту практичні заняття мають сприяти відпрацюванню школярами навичок аналізу різноманітних історичних джерел, розумінню учнями важливості таких категорій як час і простір, зміни та безперервність, причини і наслідки, значущість подій та процесів, культурна різноманітність, важливість доказів та можливість різних інтерпретацій.

Програмою передбачені також уроки узагальнення до окремих розділів та уроки узагальнення до окремих курсів. На цих уроках учні за допомогою вчителя мають можливість систематизувати вивчене, відрефлексувати процес навчання і повернутися до найскладніших моментів, узагальнюючи вивчене, що дає змогу піднести розуміння навчального матеріалу учнями на новий рівень, використати міжкурсові та міжпредметні зв’язки. Деякі з уроків узагальнення вчитель може проводити як інтегровані, об’єднуючи історію України та всесвітню, заради поглиблення розуміння учнями взаємозумовленості історичних процесів національної та європейської історії, проведення доречних співставлень і порівнянь.

Перевірка результатів навчання учнів історії за пропонованою програмою передбачає поточне та тематичне оцінювання засвоєних ними знань і сформованих умінь та навичок. Окремий навчальний час виділено у програмі для проведення тематичного оцінювання навчальних досягнень учнів. Для тематичного оцінювання слід добирати завдання, що передбачають осмислення, систематизацію, узагальнення знань та умінь з теми. Воно може відбуватися як тематична письмова (за запитаннями, відкритими або тестовими завданнями) робота або як усний залік чи усні контрольні вправи. Для перевірки таких елементів історичної компетентності учнів, як опрацювання (аналіз, застосування, оцінка) історичних джерел і документів, порівняння, співставлення, обґрунтування власного ставлення учня, його позиції, оцінки історичної події, явища, діяча можна використовувати також такі форми контролю, як розгорнуті есе, твори, дослідження, портфоліо та проекти тощо.

Проте за будь-якої форми вчитель має орієнтуватися на визначені програмою державні вимоги до підготовки учнів і відповідно до них добирати завдання.

Деякі теми пропонуються для вивчення на оглядових уроках, що має сприяти розвантаженню учнів, як і використанню міжпредметних та міждисциплінарних зв’язків із курсами української літератури, зарубіжної літератури, географії, мистецтва, правознавства тощо.

Наприкінці кожного курсу обов’язково передбачено години резервного часу, які вчитель використовуватиме на власний розсуд.