Гетьман Іван Виговський. Лаляцька угода. битва під конотопом1659 р.
Після смерті Богдана Хмельницького (6 серпня 1657 р.) старшина обрала спочатку регентом, а незабаром і гетьманом України сподвижника Хмельницького, генерального писаря Івана Виговського. За часів Хмельницького Виговський був співтворцем великих планів гетьмана в зовнішній та внутрішній політиці. Він твердо тримався основної лінії Хмельницького – забезпечити самостійність України, утримуючи приязні стосунки з усіма її сусідами.
Виникла опозиція гетьманській владі. Сталися глибокі протиріччя між Гетьманським урядом і Запорозькою Січчю.
Конотопська битва або Соснівська битва (27 червня — 29 червня / 7 липня — 9 липня 1659 року) — битва між військами Гетьмана Івана Виговського та Кримської Орди з одного боку і московським військом з іншого біля міста Конотопа сучасної Сумської області.- відбулася у ході російсько-української війни (1658-1659), під час періоду української історії, який прийнято називати Руїною — добою після смерті Богдана Хмельницького, часу відвертої громадянської війни, інтервенції сусідів України і подальшого знищення залишків надбань минулих років визвольної війни. Протиріччя між Московським урядом, який після смерті Хмельницького посилив своє втручання в справи Гетьманщини, продовжували загострюватися. З приходом до влади нового гетьмана Івана Виговського московські воєводи в багатьох містах, і зокрема в Києві, почали відкрито підтримувати українську опозицію Виговському і фактично сприяли загостренню громадянської війни в Україні. В цих умовах Виговський був вимушений укласти Гадяцький договір, за яким Україна отримувала рівноправне місце в Речі Посполитій під назвою Велике Князівство Руське поряд з Польщею та Литвою, заборонялася Унія та гарантувалися права Православної Церкви. Однак сейм Річі Посполитій у травні 1659 року ратифікував договір лише в урізаному виді, викресливши з нього основні пункти, включаючи створення Великого князівства Руського.[8] Уряд Московії перейшов до збройного вторгнення в Україну восени 1658 року. З'єднавшись з ворогами Виговського — Іваном Безпалим, осавулом Вороньком та запорожцями кошового Барабаша, армія Григорія Ромодановського захопила низку українських міст і вирізала не тільки прихильників гетьмана, але також і грабувала мирне населення.
Конотопська битва залишалася довгий час ледве не забороненою темою в російській та особливо радянській історіографії. Протягом століть інформація про неї замовчувалася, бо правда про події під Конотопом розвінчувала багато великодержавних міфів, особливо про «споконвічне прагнення українців до союзу з Росією». Останнім часом події Конотопської битви також ідеалізуються і в деяких українських колах. Незважаючи на великі сподівання та на героїзм козаків, особливо загону Григорія Гуляницького, Конотопська битва залишається змарнованим шансом і чи не найхарактернішим прикладом виграної битви та програної війни.
№23. Переяславсько-Московська угода 1654 р……….
Переяславсько-Московський договір 1654 року :умови і політико-правове значення
Протягом 1653 р. тривали бойові дії на Брацлавщині, де козаки під проводом ІБогуна одержали декілька перемог над противником. Восени коронне військо потрапило в оточення під Жванцем пі над Дністром. Але й цього разу польські війська від повного знищення врятували татари. Кримський хан Іслам-Гірей Ш, підкуплений польським королем Яном П Казимиром, уклав з Польщею сепаратну угоду. За цих обставин Б.Хмельницький був змушений піти на переговори і погодитися на умови польського уряду, оскільки дізнався про рішення Земського собору Московської держави прийняти Військо Запорозьке "під руку" царя Олексія Михайловича Б.Хмельницький розумів, що для успіху національно-визвольної війни необхідна підтримка ззовні. Саме тому він все більше уваги звертав на зовнішню політику. Свою першу дипломатичну перемогу гетьман здобув, залучивши до союзу з козаками кримських татар.Але цей союз виявився ненадійним. Існували і внутрішні причини, які вимагали шукати нових союзників. Дедалі відчутнішим ставало виснаження сил України довголітньою напруженою війною. Проводячи восени 1653 р. мобілізацію до війська, Б.Хмельницький вперше зіткнувся з небажанням значної частини населення йти на військову службу. З великими труднощами гетьману вдалося набрати лише 30-тисячну армію. 8 січня 1654 р. відбулася Переяславська рада , на якій Б.Хмельницький та частина старшини склали односторонню присягу на вірність московському цареві. Запорозькі козаки, частина старшини, духовенство на чолі з митрополитом С.Косовим відмовлялися підтримати такі дії Б. Хмельницького,небезпідставно о стерігаюч и сь поширення московських порядків на українські землі. Вимоги української сторони були затверджені у Москві в березні 1654 р. сшр „ 3 18 Загадам докулгент підтверджував незалежне становище Гетьманщини, однак окрелй статті обмежували зовнішньополіти чну компетенцію гетьмана та по-різному трактувалися субТектами Московський договір був складений так неясно, що й досі історики сперечаються про характер встановлених ним відносин. Так званими "Березневими статтями", зокрема, передбачалося: 1) підтвердження прав і привілеїв Війська Запорозького на маєтності; 2) 60-тисячний козацький реєстр; 3) збереження місцевої адміністрації, податкової і судової системи; 4) право козацтва обирати гетьмана; 5) право зносин гетьмана з іноземними державами, за винятком Польщі і Туреччини; 6) збереження прав київського митрополита; 7) похід російського війська на Смоленськ; 8) зобов'язання обороняти Україну від татар. У ході переговорів виникли розходження в питаннях щодо збору податків і перебування на Україні російських воєвод. стор.12 3 18 В результаті досягнутого компромісу сторони домовились про перебування двох воєвод у Києві та Чернігові, а також про те, що частина податків, яку збирає в Україні місцева адміністрація направлятиметься в московську казну. Була створена основа відокремлення козацько-гетьманської держави від Речі Посполитої. Договір став юридичним визнанням держави. Військо Запорозьке та її козацького устрою.. Нарешті, дозволяв у союзі з Московською державою завершити справу об'єднання етнічно українських земель у межах однієї української держави. Отже, хоча договір певною мірою і обмежував суверенітет України, але й гарантував їй збереження державності. Навесні 1654 р., згідно з домовленостями, Московська держава розпочала війну проти Речі Посполитої. На допомогу союзникам Б.Хмельницький вислав 20-тисячний корпус козаків під командуванням І Зол отар є нка. Спільно з московським військом козаки здобули Смоленськ, Мінськ та Вільно, що насамперед відповідало планам московського царя. 13 з 18 Спроби І. Зол отар є нка запровадити на відвойованих землях козацький устрій наштовхнулися на опір московської адміністрації та воєначальників. Восени 1654 р. Річ Посполита, уклавши союз з Кримом, спрямувала збройні сили на Поділля і Брацлавщину. Населення краю й козацькі полки чинили героїчний опір противнику. На початку 1655 р. відбулась битва під Охяииповим на Київщині, яка не принесла перемоги жодній із сторін. Протягом серпня-вересня 1655 р. Б.Хмельницький здійснив похід у Галичину, який завершився розгромом польського війська у Городоцькій битві наприкінці жовтня. В листопаді козаки удруге обложили Львів.У жовтні 1656 р. Московська держава та Річ Посполита уклали сепаратне Віленське перемир'я Щ . На вимогу московської сторони українську делегацію не було допущено до переговорів. Проте Б.Хмельницький не поспішав розривати союз з Москвою, маючи на меті створення 14 18 антипольської коаліції європейських держав, але реалізувати свої далекосяжні плани йому не вдалося. 27 липня 1657 р. Б.Хмельницький передчасно помер.