Обрядові і побутові рушники. Рушник – прямокутний шматок лляного чи конопляного полотна

Що таке рушник?

Рушник – прямокутний шматок лляного чи конопляного полотна. Рушник має на кінцях, а часто і на всьому полі вишиті або виткані композиції, які відображають світогляд та звичаї наших предків, несуть інформацію із глибини віків про добро , достаток, здоров`я. Рушник є символом матеріальної культури народу, важливою складовою обрядів та ритуалів. Вишити рушник – давній український народний звичай. Рушник донині не втратив свого значення в побуті. І тепер ним прикрашають інтер`єри помешкань, вівтарів та ікон в церквах. І надалі він залишається атрибутом народних звичаїв та обрядів.

Види вишитих рушників

« Хата без рушника, що сім’я без дітей»,– говорили в народі. Майже в кожній, навіть найбіднішій оселі, завжди на видному місці висіло декілька видів рушників. «Утирач» використовували для рук і обличчя, «стирок» – для посуду, стола і лав, «покутник» і «кільковий» – оздоблення стін, покуті, «божник» – для облямування дорогих ікон. Окремо зберігалися ритуальні рушники. Плечовий призначался для сватів. Викуп молодої теж не обходився без рушника. На дівич-вечір, коли відбувався обряд прощання з дівуванням, молода й подружки обв'язувались рушником. На картині Ф. Кричевського «Наречена» відображено саме цей момент, коли дружка тримає рушник, щоб обв'язати наречену. Обв'язування молодої рушником мало обрядово-магічний захист від злих сил. Батьки благословляють молодих хлібом на рушникові.

Весільні рушники також використовуються для різноманітних весільних обрядів. Так, при оформленні шлюбу молоді «ставали на рушник», так роблять і зараз. У рушник загортали народженика, на довгих рушниках опускали домовину в могилу. До речі, рушник «на смерть» господині готували заздалегідь. У скринях можна було знайти і численні подарункові рушники. Ними вшановували дорогих гостей, їх дарували родичам, друзям, майстрам. Існував звичай, коли колодязнику, що завершував роботу, господар вручав нову сорочку, відро, рушник.

Обрядові і побутові рушники

Вишитий рушник має символічне значення, передусім він є оберегом, що захищає житло та долю людини від усього лихого. Він супроводжував людину протягом усього життя, використовувався в багатьох обрядах. Рушник був символом гостинності і доброзичливості. Перед тим, як запросити гостя до столу,господиня вішала йому на плечі чистий рушник «утирач», лила на руку воду з кухлика. Хліб - сіль дорогим людям завжди вручали на рушнику. Рушниками накривали хліб на столі, паску і крашанки, які на Пасху несли святити до церкви, хлібну діжу після випікання паляниць. У деяких місцевостях сволок хати піднімали на рушниках, які потім дарували майстрам. А коли стіни були зведені, у кутку вішали ікону, а поверх неї рушник. Довгим рушником – наміткою жінка покривала голову після одруження, чоловіки використовували рушники як пояси.

Широко використовувався рушник і в жниварських обрядах. Ним скріплювали купівлю-продаж. На ньому підіймали першу колоду, будуючи хату. Тим, хто зводив хату, також дарували рушники. Як і раніше, сьогодні рушниками прикрашають образи, портрети родичів, дзеркала. До речі, в традиційному помешканні рушники вивішували саме в тих місцях - над дверима та вікнами - звідки могли з'явитися злі сили. Рушник був найдорожчим подарунком матері в дорогу синові, як пам`ять про дім, побажання щасливого майбутнього в новому житті. Проводжаючи мати промовляла: « Рушай щасливо, хай благословить тебе Бог!» Рушник дарували у дорогу не випадково. За дослідженням етнографів, семантика рушника (полотно) розкрилась у значенні дороги, пов`язаної із світлим радісним життєвим початком, з одного боку,і переходу в інший світ – з другого.

Як вишивали рушники?

Дівчата, що вже могли тримати голку в руках, починали вишивати рушники. Досвідчені наставниці привчали непосидючих дівчаток до копіткої праці вишивальниць. Кожна молодиця намагалася вишити для свого коханого рушник, який не був би схожий на вироби подруг. У кожної досвідченої майстрині були свої великі і малі секрети, за допомогою яких вона досягала особливої соковитості фарб, казковості візерунків, поетичності сюжетів. Деякі вишивальниці з багатою уявою і звичкою до тонкої не метушливої роботи розміщали на полотні цілі картини.

Символіка

Символіка вишивки та кольорове наповнення - це своєрідне відтворення світогляду народу, його смаків, духовних витоків. Птахи – обереги є неодмінним мотивом в орнаментуванні весільних рушників Донеччини. Так, оберегами сімейного вогнища є пави, які поважно розсідають на весільних рушниках. Пава на гілочці винограду – символ продовження роду, родовий оберег. Часті гості на родинних рушниках – два півня – символ нового дня й оберег роду. Поширеним сюжетом родинних рушників є Дерево Роду, де розвинений мотив: птах по боках дерева(при корені, на гілках, при вершині) – три покоління, що нас оберігають. Окрім поширеного на Донеччині мотиву Дерева Життя, також одним з найулюбленіших є символ Богині – Берегині, що була посередником між сонцем і людьми, зображалася з піднесеними руками, часто с птахами. На рушниках, які жінки дарували чоловікам, щоб тих обминало лихо, можна побачити двоголового орла. Орел увібрав у себе символ міцного кохання і непорушної вірності. Так на подарунковому чоловічому рушнику двоголовий орел символізує мужність, владу і силу,а також охороняє життя і спокій чоловіка. Через цього птаха жінка могла висловити своє кохання. На рушниках оберегами виступають «чисті» птахи: голуб, ластівка, жайворонок, журавель, лелека, лебідь, півень, пава,орел, соловейко. Також використовували ще таки символи: дуб, калина, виноград, мак, лілія,троянда, хміль, чорнобривці .

Дуб - святе дерево, що уособлювало Перуна, бога сонячної чоловічої енергії, розвитку, життя. Хлопці й молоді чоловіки мали при собі чудодійний оберіг життєдайної сили роду.

Калина - дерево нашого українського роду. Колись у сиву давнину вона пов'язувалася з народженням Всесвіту, вогненної трійці: Сонця, Місяця і Зірки. Тому і назву свою має від давньої назви Сонця - "Коло". А оскільки ягоди калини червоні, то й стали вони символом крові та невмирущого роду.

Виноград.Символіка винограду розкриває нам радість і красу створення сім'ї. Сад-виноград - це життєва нива, на який чоловік є сіячем, а жінка має обов'язок ростити й плекати дерево їхнього роду.
Мак.З давніх - давен на Україні святили мак і обсівали людей і худобу, бо вірили, що мак має чарівну силу, яка захищає від усякого зла.
А ще вірили, що поле після битви навесні вкривається маками. Ніжна трепетна квітка несе в собі незнищену пам'ять народу.
Лілія. Таємницю життя приховує в собі і квітка лілії. В легендах квітка лілії - то символ дівочих чарів та чистоти. Вишита квітка лілії допоможе розгадати таємницю тих чар. Якщо пильно придивитися до контурів геометричного узору, то вимальовуються силуети двох пташок - знаку любові та парування. Крім квітки, невід'ємною частиною орнаменту є листок і пуп'янок, що складають нерозривну композицію триєдности. У ній закладено народження, розвиток та безперервність життя.
В орнаменті лілію неодмінно доповнює знак, що нагадує собою хрест. Він магічний, тому й благословляє пару на утворення сім'і. Адже хрест є прадавнім символом поєднаних сонячної батьківскої та вологої материнскої енергій.
Троянда. Пишні троянди рясно розквітли на сорочках і рушниках багатьох областей України. Мотив троянди вважається не дуже давнім, а деякі дослідники твердять, що зображення цієї квітки було запозичене, навіть бездумно перенесене з банальних фабричних зразків. Та чи насправді це так? Троянда - улюблена квітка українців, її дбайливо плекали під вікнами хати, адже квітка ця нагадує Сонце.
Хміль. Близький до символіки води й винограду, бо несе в собі значення розвитку, молодого буяння та любові. Узор хмелю - це весільна символіка. Чорнобривці. Дуже тісно пов'язані поетичні образи народної пісні та вишивки. Бо те, що любе й миле народові, завжди знайде своє втілення в мистецтві. Милують вони наше око, лікують наше тіло, а тому й просяться на біле поле рушника. В кожному садочку ростуть чорнобривці, що заплітаються радісною й красивою хвилею, такою ж, як наша прекрасна природа.
Берегиня.Її створив народ такою загадковою, багатоликою та могутньою незнаною квіткою, що тримає в собі материнську силу жінки. Она сама Мати-природа, яка несе в світи і суть творення, і суть захисту, а через це - вічне оновлення та гармонію життя.

Берегиня- дорогий нам символ, поширений по всій Україні. Вона і життєтворча Мати-природа, і жінка-Мати, яка дарує світові сина, і Дерево життя.
Вода і Сонце. Вся українська вишивка позначена благословенними знаками Води і Сонця. Сонце часто зображується восьмипелюстковою розеткою чи квіткою, а знак Води нагадує згорнутого вужа. Дві стихії, що утворили земне життя, а тому їх треба розуміти як вологу материнську і вогненну батьківську енергії. З глибини минувщини дійшли в орнаментах українських вишивок ці символи - Земля і Сонце, що в поєднанні з Водою складають життєдайнутрійцю. Це знаки тих сил, без яких неможливе саме життя.

Кольори в рушниковій композиції

Коли добре придивитися, можна помітити на багатьох рушниках два однакові кольори. Чорний і червоний. У кожного кольора своя історія… Чорний – колір землі нашої родючої, а інколи смуток. Червоний – колір калини, яку завжди любили і шанували в Україні, колір щастя,ясного сонечка, кохання.

Контраст червоного і чорного став також ознакою фізичної краси: червоні щоки (губи) - чорні брови (очі). У червоно-чорній (на білому тлі) рушниковій вишивці відтворено світовідчуття й світосприймання народу, що виявляються передусім у символізації контрастів природи, особистого та соціального життя людини. За народним повір'ям, червона барва означає кохання й милосердя, коричнева - щасливу дорогу, зелена – зустріч з добрими людьми, синя – чисте небо, жовта – символ здоров`я, успіху.

Висновки

Як показує наше дослідження , український рушник відіграє велику роль в житті людини. В ньому відображається і щастя, і горе, і радість, і смуток. Ціле життя людини пов`язане з рушником, адже на рушник приймають новонародженого, з рушником людина закінчує своє життя, з ними її проводжають у останню путь. Мабуть у всьому декоративному мистецтві немає такої речі, яка б концентрувала у собі стільки символічних знаків. У вишивці рушників знаходять відображення орнаменти з образами добра, краси, захисту від усього злого на землі. Орнаменти вишивки рушників – це народна пам`ять про життєдайні сили землі і сонця.

В українському вишитому рушникові знайшли своє відображення і історичний розвиток народу і його культурно-побутові традиції.

Робота над проектом активізує пошукову та дослідницьку діяльність учнів, сприяє розширенню їх світогляду відтворенню культурних і духовних надбань нашого народу на сучасному рівні.

Знайомство з проектними технологіями вчить дітей самостійно планувати свою діяльність, працювати в групах, узгоджувати свою діяльність.

Додаток

ВІРШІ ПРО РУШНИК

Пісня про рушник

Андрій Малишко

Рідна мати моя, ти ночей недоспала,
І водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала.
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.
Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,
І зелені луги, й солов'їні гаї,
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші твої.
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,

І засмучені очі хороші блакитні твої.
Я візьму той рушник, простелю, наче долю,

В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:

І дитинство, й розлука, і вірна любов.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:

І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.

Яна Литвиненко

Невмирущий оберіг

Коли мені тяжко буде,

Коли буде душа страждать,

Згадай матусеньку любу,

Що вчила мене вишивать.

Як згляну на той рушничок,

Що з нею ми вдвох вишивали,

Червоний із чорним стібок

Висвітлює образ твій, мамо…

Згадаю дитинство роки,

Усмішку твою світанкову,

Ніжний дотик твоєї руки,

Твоє тихе і лагідне слово.

Андрій Мороз

Бабусин рушник

Заходжу у світлицю,

Дивлюся в куток червоний,

Там– в рушникові ряснім

Бабусині ікони

Ще від своєї мами

Бабуся вспадкувала

Цей рушничок барвистий

В куточку з образами.

Моя родина вірить

В щасливу мою долю.

Тому хотів би мати

Той рушничок з собою.

Щоб у житті веселім

І у тяжкі часи

Мені допомагали

Рушник і образи.

О. Добжанська

Навчи вишивати мене, мамо …

Навчи вишивати мене, мамо!
І навчи мене, рідна, отак,

Щоб шиття лебеділо словами,

Промовляли волошки і мак.

Щоб у серці моєму розквітлому

Стали піснею ситець і шовк

Щоб я вишила милому, рідному

Подарунок з вкраїнських квіток.

Як же народжувалися узори на рушнику

Біле поле полотняне
Рівно ткане, чисто пране.
А по ньому голка ходить,
За собою нитку водить.

Покрутнеться так і сяк –
Зацвіте червоний мак.
Зазирне і там , і тут –
Васильки зацвітуть.

Застрибає навпрошки –
Пожовтіють колоски.
А пройдеться поволі –
Заряснять листочки в полі.

Біле поле полотняне
Рушничком барвистим стане.

М.Сингаївський

Вишиванка

Ми своїми вправними руками,
Вишиваєм рушничок для мами.
Щоб на свято маму привітати,
Нашу радість їй подарувати.

Є на ньому півники святкові
Є на ньому квіти малинові,
Щоб на свято маму привітати
Нашу радість їй подарувати.

Синя нитка – птиці прилітають,
А червона – квіти розквітають.
Щоб на свято маму привітати,
Нашу радість їй подарувати.

Листя вишиваєм зеленаве,
Сонце вишиваємо ласкаве.
Щоб на свято маму привітати
Нашу радість їй подарувати.

Люблю я мамин рушничок

Людей гостинно звідусіль
Стрічати з хлібом в вишиванці,
Щоб цей рушник у день весіль,
Кружляв у запальному танці.

Щоби давав пісням політ
Й нові узори, мов перлини,
Щоб цей рушник стелився в світ
Як добрий оберіг родинний.

Люблю я мамин рушничок,
На ньому пісня солов`їна,
То, може, пісня зірочок?
А , може , доля України.