Музеєзнавство і архівознавство.
Тема 10. Спеціальні історичні дисципліни.
ПЛАН:
1. Історична географія.
2. Музеєзнавство і архівознавство.
3. Хронологія.
4. Документознавство, дипломатика, генеалогія, палеографія.
5. Геральдика, сфрагістика, вексилологія, нумізматика, боністика, фалеристика, медальєрика, метрологія.
Історична географія.
Історична географія вважається як правило спеціальною історичною дисципліною, але вона знаходиться на стику історії і географії тому її можна вважати прикордонною (міждисциплінарною) наукою.
Проте на відміну від інших міждисциплінарних наук вона довгий час не розвивалася швидкими темпами. Можливо це було пов’язано з тим, що значна частина принципових питань не отримали повного вирішення. І головним з них було нечітке визначення об’єкту і предмету дослідження.
Як і вся історична наука, історична географія пройшла довгий шлях теоретичного переосмислення об’єкту дослідження. Теоретичні основи розвивалися від географічного детермінізму суть якого полягала у виключному впливі географічного середовища на характер, формування і долю етносів до цивілізаційної концепції де одним з факторів виступали географічні умови.
У цілому загальне визначення зводилося до сентенції визначеної І.А. Вітвером – «Історична географія вивчає конкретну географію минулого і її зміни на різних історичних етапах».
Узагальнення зроблені видатним істориком В.К. Яцунськимі іншими спеціалістами в царині історичної географії дозволили на сьогоднішній день сформулювати основні вісім напрямків:
v Історична фізична географія (історичне землезнавство) вивчає загальні питання розвитку і змін географічного середовища за історичний час.
§ Зміна кліматичних умов у добу переходу від пізнього палеоліту до мезоліту – зміни тваринного світу.
v Історична політична географія вивчає політичну карту, кордони держав і їх устрій, географію воєн і повстань.
§ Територія Волинського князівства включала землі заселені балтськими племенами. Битва 1239 р. Волинського війська з військом Тевтонського ордену. Напад на Україну – реальна географія експансія обох на території балтів.
§ Зміна кордонів Великого князівства Литовського, Кримського ханства і Московського царства.
§ Події війни 1653 р. Загроза нападу Польщі – реальна географія – наступ козацьких військ на польські території.
v Історична географія населення вивчає його демографічні, етнічні, релігійні особливості, а також питання, пов’язані з його розміщенням і міграціями на різних етапах історичного розвитку.
§ Демографія і етнічний склад населення півдня України у ХІХ – на початку ХХ ст.
v Історична соціальна географія вивчає соціальний склад суспільства, взаємодію різних суспільних прошарків і класів, зміну суспільних формацій протягом історичного минулого.
v Історична економічна географія вивчає поступовий хід розвитку виробництва в цілому і окремих галузей, а також зміни в їх просторовій структурі.
§ Шлях з варяг у греки– реальний статус транзитна магістраль, що стала продовженням Великого шовкового шляху і магістраль монопольного експорту товарів з Русі.
§ Зрошувальна система –вплив на агропромисловий комплекс півдня України.
v Історична культурна географія вивчає історико-географічні аспекти розвитку матеріальної і духовної культури.
§ Поширення освітянських закладів по регіону.
v Історична географія взаємодії суспільства і природи вивчаєпрямі і зворотні зв’язки між соціально-економічним розвитком і навколишнім середовищем і їх вплив на формування антропогенних ландшафтів різних типів.
§ Зміна руху мусонів– посуха в Північній Африці і на Близькому сході призвели до скорочення мисливських тварин і примусили населення перейти до землеробства.
§ Висихання степу– наслідок послаблення Скіфів через зміну характеру пасовиськ і скорочення кормової бази для великої рогатої худоби, просування зі Сходу з сухих степів Прикаспія Сарматів.
v Історико-географічне країнознавство вивчає перераховані вище напрямки у прилаштуванні до окремих територій.
З історичною географією тісно пов’язані такі спеціальні історичні дисципліни:
v Топоніміка– вивчає історію створення, перетворення та функціонування географічних назв. поділяються на макротопоніми (назви великих об’єктів) і мікротопоніми (назви малих об’єктів – ставки, луки, струмки), також вони поділяються на водні і земні.
§ Водні:
o пелагоніми – назви морів
o гідроніми – назви водних об’єктів на суші (річки (потамоніми), озера (лімноніми), болота (гелоніми), джерела )
§ Земні:
o каньйони та плато (ороніми),
o печер та гротів (спелеоніми),
o рік, що течуть під землею (спелеогідроніми),
o населених пунктів (ойконіми), для сел (хороніми),
o вулиць (годоніми),
o площ (агороніми),
o шляхів (дромоніми),
o лісів (дрімоніми) та ін.
Територія України має унікальну топонімічну систему, сформовану різними народами, що мешкали на цих територіях в різні часи (східні слов’яни, балти, сармати-алани, греки, германці, тюрки, поляки угорці та ін.) та впливом політичних систем під владою яких вона перебувала.
Ø Історична картографія – розробляє і вивчає теорію і методи створення, та використання історичних мап і атласів.
Музеєзнавство і архівознавство.