Порядок та критерії оцінювання повідомлення

Методичні рекомендації

Щодо написання та оформлення ПОВІДОМЛЕНЬ

Загальні положення щодо сутності повідомлення

Написання і захист повідомлення є важливою формою самостійної навчальної діяльності студентів.

Повідомлення припускає, головним чином, виклад та висловлювання власної точки зору з проблеми, що досліджується хоча б у гіпотетичній формі як припущення, що може бути доведене і аргументоване згодом.

Більше того, повідомлення має на меті формування власного ставлення до проблеми, яка вивчається.

Повідомлення відрізняється від курсової і дипломної робіт тим, що ступінь творчості в ньому менша. У повідомленні подається лише первинне осмислення і узагальнення певного об’єму інформації, яка накопичена вченими і викладена в літературі.

Структура, зміст та обсяг повідомлення

Повідомлення як результат науково-дослідної роботи складається з наступних структурних елементів:

· титульна сторінка;

· вступ;

· основна частина, яка за бажанням може бути поділена на пункти та підпункти;

· висновки;

· список використаних джерел;

· додатки (за необхідності).

У вступі має бути визначено актуальність та ступінь розробленості обраної проблеми, мета та завдання дослідження.

За своєю сутністю повідомлення може бути аналітичним оглядом історії вивчення питання (що нового вніс той чи інший дослідник) або сучасного її стану, критичним аналізом наукової дискусії (зіставлення різних підходів до вирішення наукової проблеми), а також у вигляді розгорнутої рецензії конкретної наукової роботи.

Основна частина повідомлення складається з розділів та підрозділів, в яких мають бути послідовно розглянуті всі питання теми. При цьому слід мати на увазі, що кількість розділів та підрозділів не регламенту­ється, але недоцільно їх робити невеликими за обсягом. Якщо матері­ал важко розбити на декілька частин через його тісну змістовну і логі­чну послідовність, розділ можна не розбивати на підрозділи.

При визначенні назв розділів і підрозділів необхідно знати, що назва розділу не може повторювати назву теми роботи, а назва підроз­ділу повторювати назву розділу.

Заключна частина повідомлення має містити висновки, в яких формулюються результати дослідження, оцінки проаналізованого матері­алу, пропозиції чи рекомендації з досліджуваної проблематики.

Вступ і висновки повідомлення разом не повинні перевищувати одну чверть його обсягу.

Зміст повідомлення має відповідати його темі, меті і завданням. Послідовно необхідно розкрити всі передбачені планом питання, обґрунтувати, пояснити основні положення, підкріпити їх конкретними прикладами і фактами, формулювати думки чітко, просто, правильно і недвозначно (щоб і самому було зрозуміло), а також прагнути логічно структурувати текст. У повідомленні бажано висловлювати своє ставлення до того, що викладається. власні та запозичені міркування потрібно аргументувати. Варто прагнути, щоб виклад матеріалу був виразним і літературно грамотним, уникати повторень і марнослів'я. Обов’язковими є посилання на першоджерела.

Висновки– самостійна частина повідомлення, в якій не слід просто переказувати зміст роботи. У них потрібно:

· охарактеризувати ступінь досягнення мети і виконання завдань роботи;

· перерахувати і стисло охарактеризувати відомі наукові підходи досліджених проблеми, а також виділення нових аспектів, дискусійних питань, що підлягають подальшому вивченню;

· визначити, що є цінним у реферованих роботах, що вимагає додаткового аналізу й уточнення, а що викликає сумніви.

Обсяг повідомлення в цілому з усіма структурними елементами – до 24 сторінок.

Оформлення повідомлення

Студент повинен пам'ятати, що через оформлення повідомлення, його зовнішній вигляд, викладач формує першу думку про зміст матеріалу. Тому кожному студенту необхідно опанувати техніку й етику оформлення наукової праці та дотримуватись стандартних вимог, які висуваються щодо повідомленняів.

Починається робота з титульного листа, який оформлюється згідно зі зразком (додаток 1).

Відстань між заголовком і подальшим чи попереднім текстом має бути не менше ніж один інтервал.

Усі сторінки, починаючи з третьої, послідовно нумеруються з проставленням арабських цифр за загальним правилом у нижньому правому куті, без крапки в кінці. Слід мати на увазі, що першою сторінкою повідомлення є титульний лист, на якому нумерація сторінки не ставиться, але враховується при нумерації наступних сторінок.

Повідомлення пишеться чітким, розбірливим почерком, або друкується на одному боці аркуша білого паперу формату А4 (розмір 210x297 мм) через півтора інтервалу для комп'ютера, з обов'язковим додержанням при цьому такої ширини полів: зверху і знизу — 20 мм, зліва — 2530 мм, справа — 10 мм. На одній сторінці повинно бути не більше 3240 рядків.

. Текст наукової роботи набирається шрифтом з відсічками (Times або подібним до нього) розміром 14 пунктів, лінійки розміщуються з інтервалом 1.5.

Загальний обсяг повідомлення не повинен перебільшувати 6 сторінок (без урахування додатків).

Робота повинна бути зброшурована і підшита. На останній сторінці ставиться число, місяць та рік виконання роботи, а також підпис виконавця.

Оформлення списку використаних джерел є важливою складовою написання повідомлення. В список включаються тільки ті джерела, які використовувались при написанні повідомлення або на які зроблено посилання у самій роботі.

При оформленні списку використаних джерел його слід умовно розділити на дві частини: нормативно-правові акти і спеціальна література (нумерація, при цьому залишається наскрізною).

Нормативно-правові акти розміщуються за їх юридичною силою (Конституція, закони, підзаконні нормативні акти — укази Президента, постанови Кабінету Міністрів України і т. ін.). Нормативно-правові акти однакової юридичної сили розміщуються у хронологічному порядку. Наприклад:

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Голос України. — 1996. — 13 липня.

2. Декларація про державний суверенітет України: (16 липня 1990 р.). — К.: 1991. 8 с.

3. Постанова Верховної Ради УРСР "Про оголошення незалеж­ності України" від 24 серпня 1991 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1991. — № 38 — Ст. 502.

До спеціальної літератури відносяться монографії, підручники, навчальні посібники, наукові статті та ін. Дані джерела розміщуються в алфавітному порядку назв або прізвищ перших авторів. Спочатку вказують прізвище автора, його ініціали. Потім — назву праці, місто видання, видавництво, рік видання, кількість сторінок. Якщо праця автора розміщена у збірнику робіт, журналі чи газеті, то після назви ставиться дві косі лінії, а далі назва збірника чи журналу, місце, рік видання та його номер (або випуск), і на яких сторінках даний матеріал надрукований. Для газетної статті, крім назви і року видання, вказують так само дату. При цьому джерела треба писати мовою оригіналу.

Наприклад:

1. Опришко В. Державно-правова реформа в Україні: основні напрямки // Право України. — 2008. — №1. — с. 273.

2. Прокопенко В. І. Трудове право України: Підручник. Вид. третє. — X.: Консум, 2002. — 528 с.

Важливе значення має правильне оформлення посилань на джерела та матеріали, які студент використовує при написанні повідомлення. Рекомендується наступний варіант оформлення посилань. Нумерація усіх посилань з визначенням номера джерела даного посилання у списку використаної літератури. У такому разі посилання оформлюється у квадратних дужках з указанням сторінки.

Наприклад:

Цитата в тексті: "В теорії держави і права загально прийнято, що..." [11,с.145].

Порядок та критерії оцінювання повідомлення

Порядок і процедура захисту повідомлення визначається викладачем – керівником курсу (під час семінарського заняття, на студентській конференції та ін.) за наступними критеріями:

· достатність списку літератури, необхідного для осмислення питання, зазначеного у якості теми;

· логічність побудови плану, його відповідність меті та завданням;

· якість аналізу матеріалу;

· відповідність повідомлення вимогам об’єктивності, коректності, грамотності, логічності, аргументованості, доведеності, зрозумілості стилю та чіткості викладу;

· узагальненість висновків, їх відповідність поставленим задачам;

· достатність методичного інструментарію;

· самостійність виконання роботи;

· відповідність усіх структурних елементів вимогам щодо оформлення.

додаток 1)