Морські крилаті коні – символи Миколаєва
Ю. В. Котляр
З обох боків «Брами Миколаївського адміралтейства» збереглися зображення міфологічних істот – коней з риб’ячими хвостами і крилами. Саме ці зображення можуть служити своєрідним ключем до розуміння сакральності цього місця. Коні часто ставали героями міфів і легенд різних народів світу. Це «єдиноріг», «пегас», «кентавр», «скіфос», і, звичайно – «гіппокамп» – у грецькій міфології морський кінь з риб’ячим хвостом. Виходячи із зазначених назв міфічних коней, найбільш близькими до миколаївських зображень є «гіппокампи». Зображення морських коней з є своєрідним символом міст – центрів суднобудування. Проте, миколаївські «гіппокампи», міститять в собі ще одну загадку.
Дореволюційні історики Брун і Браун вказували, що в ольвійські часи (2,5 тис. років тому) на території Миколаєва було поселення Ніоссон. Їх точка зору опосередковано підтверджується картографом XVI ст. А. Ортелієм, який вважав, що саме тут, в далекі античні часи стояло невідоме нині місто Ніоссон Птоломея [1]. Місцеві археологи вважають, що на території сучасної площі Комунарів знаходиться некрополь стародавнього античного міста. На наш погляд, більш ймовірним вдається розміщення на площі Комунарів некрополя міста Канкід, який простежується в джерелах, пов’язаних з Ольвією, а нами асоціюється з частково дослідженим І. Снитком поселенням Миколаїв – VI [2].
Сучасні археологічні знахідки довели, що на ділянці парку імені 61 Комунара розташоване стародавнє кладовище. Виявлені розпізнавальні знаки, надгробки та інвентар поховань, понад 400 артефактів (кераміка, залізні наконечники стріл, списів, намистинки). Більшість ґрунтових могил відзначені нагромадженням каменів. Такий спосіб поховань деякі дослідники вважають скіфським, хоча некрополь поза всяких сумнівів належить грецькому населенню [3].
Виходячи з гіпотези існування некрополя міста Канкід на площі Комунарів, повернемося до зображення морських коней. І уточнимо деякі моменти, пов’язані з сприйняттям коней у стародавніх віруваннях. Кінь – це мовчазний супутник покійного в княжих похованнях. Він зображувався як засіб пересування для езотеричних героїв. Кінь як міфічний символ в культурах, які зробили свій внесок у становлення середньовіччя, дволикий. Одна іпостась його героїчна, солярна. Інша – похоронна і хтонічна. В якості діючого персонажу міфів, його вигляд пов’язаний з пекельними силами, підземним царством. Кінь і супутник в мандрах героя, і його помічник під час випробувань, і порадник, що володіє даром мови, і тварина, яку необхідно пожертвувати покійному і використовувати як провідника душі у потойбічному світі [4].
У зв’язку із зазначеними міркуваннями, певні точки дотику можна знайти також у назві Південного Бугу. Цікаво, що в літописах річка Південний Буг, що впадає в Дніпро-Бузький лиман, на берегах якої стоїть Миколаїв, іменувалася «Богъ», «Бъоухгь», а деякі вчені вважають, що готи пов’язували річку Буг з підземним царством Нібелунгів [5, с. 57-58].
Таким чином, зображення морського коня біля «Брами Миколаївського адміралтейства» несе в собі глибокий сакральний символ. Перед нами зображення коня з крилами, який забирає душі померлих або є священним символом підземного царства мертвих. З іншого боку – миколаївські морські коні – символ Посейдону, якому приписують землетруси, шторми, урагани і зміни течій річок. У більш сучасній інтерпретації «гіппокампи» – символи суднобудування.
Джерела та література:
1. Бойчук С. В. К юбилею города. Николаев: некоторые аспекты истории и статистики времени (1784-1917 гг.). – Ч. I. Предисловие. – Режим доступа: http://www.familyface.org/article.php?id=1314
2. Снытко И. Поселение Николаева – VI, как северный форпост Ольвийского государства / И. Снытко // Південна Україна: проблеми історичних досліджень. Збірник наукових праць. – Ч. І. – Миколаїв: МДПІ, 1998. – С.25-29.
3. В парке имени 61 Коммунара николаевские археологи обнаружили некрополь IV века до нашей эры. – Режим доступа: http://www.niknews.mk.ua/2011/06/21/v-parke-imeni-61-kommunara-nikolaevskie-arxeologi-obnaruzhili-nekropol-iv-veka-do-nashej-ery/
4. Лошадь в мифах и легендах. – Режим доступа: http://www.tomichka.ru/forum/index.php?topic=547.0
5. Корчагин В. Николаевские подземелья: поиски призраков? / В. Корчагин // Вокруг света. – 1999. – № 1. – С.54-58.