Кількість «чужих» термінів в українській термінології

Маємо цілком чужу термінологію у фармацевтиці й напівчужу – в медицині, математиці, лінгвістиці, частково – у фізиці, хімії тощо. Не йдеться про те, що треба вилучати чужі терміни, а про те, щоб мати і засвоєний на український лад чужий термін, і власне український (народну назву) та застосовувати залежно від потреби. Найбільше зросійщено виробничо-технічну термінологію.

Донедавна бюлетенів Інституту українознавства ВУАН ніхто не бачив. Тепер ці матеріали відкрито для кожного, і важливо їх дослідити, щоб оцінити ситуацію в термінології, яка загалом набагато гірша, ніж у літературній мові.

Характерні ознаки української мови

Вимоги до слова

Із журналу “Мовознавство” № 2 за 1934 р. [3. Хроніка] дізнаємося, що “Націоналістичне шкідництво і перекручення в галузі українського мовознавства виявилося в усіх ділянках мови – в термінології, синтаксисі, правописі тощо”. Велася шалена боротьба за словоформи, характерні для російської мови, і проти обстоюваних націоналістами характерних ознак української мови, які відрізняли її від російської, а саме (у переліку “С” позначає вимоги до Слова):

С1. За прикметники на -ний і проти прикметників з суфіксами -овий.

С2. За іменники жін. роду на -ка, -ча зі значенням процесу.

С3. За іменники чол. роду з суфіксами -щик, -чик.

С4. За іншомовні слова на -оз, -із, -ез і проти слів на -иза, -іза, -еза.

С5. За слова з префіксами -обез і проти префіксів -зне.

С6. За іменники дієслівного походження на -ува`ння і лише зрідка за -о`вання.

С7. За відповідники на -подібний до російських прикметників зі складниками ‑образный, -видный і проти -уватий, -астий, -истий.

С8. За прикметники (чужомовні) з суфіксами -аль, -оз і проти їх обминання.

С9. За прикметники на -очний від іменників жіночого роду на -ка з попереднім приголосним і проти прикметників на -овий

С10. За іншомовні дієслова доконаного виду з префіксом -з і без нього (а не завжди з префіксом).

С11. За іменники на -альник і проти іменників на -івник, -ик.

С12. За прикметники на -увальний, -дчий, -ачий і проти прикметників на -івний.

Ще один пункт з “Резолюції Комісії НКО для перевірки роботи на мовному фронті в справі граматичній” [4]:

С13. За “творення прикметникових форм типу дієприкметників активних” (існу`ючий, пану`ючий, меншовику`ючий).

Вимоги до мови

У цьому ж документі [4. Резолюції] йдеться ще про інші стилістичні риси української мови, ніж це подають “націоналістичні рецепти” на підставі “шкідницької теорії й практики”, тобто йшла боротьба (у переліку “М” позначає вимоги до Мови):

М1. За орудний відмінок “дієвої особи при формах на -но, -то при пасивних присудках і атрибутах” (це зроблено мною; затверджено з’їздом).

М2. За конструкцію з родовим присвійним (лист вчителя) і проти конструкції з присвійним прикметником (вчителевий лист).

М3. За конструкцію з орудним присудковим (він є (був) ковалем) і “проти заступання її іншими конструкціями, особливо з “за”...”.

М4. За конструкцію “з віддієслівним іменником на -ння, -ття, в позиції родового відмінка, залежного від другого іменника” (спосіб збирання матеріалів) і проти “інфінітива замість нормального іменника” (спосіб збирати матеріали).

М5. За ступенювання прикметників за типом більш глибокий, найбільш глибокий і проти ступенювання лише за типом глибший, найглибший.

М6. За керування при ступеневих прикметниках родовим відмінком (стіна вища п’яти метрів) і проти конструкцій з “за” (стіна вища за п’ять метрів).

М7. За пасивні конструкції типу книжка друкується і проти їх безоглядного усування (книжку друкують).

М8. За природні конструкції з “по” (розподіл по групах) і проти конструкцій з орудним відмінком (розподіл групами).

М9. За вживання конструкцій типу: чим... тим; чим... то; (о)скільки... (о)стільки і проти їх безоглядного усування.

М10. Проти вживання сполучника “та” в невластивих йому функціях (туди та сюди; входити та виходити).

Розглянувши подані вище вимоги до словоформ (С1–С13) і мовного стилю (М1–М10) ще раз переконуємося, що кожна з цих вимог містить характерну рису російської мови і як наслідок наближає українську мову до російської. А виконання всіх вимог разом – це черговий за багатолітню історію етап знищування української мови, цього разу – уневажненням її характерних рис.