Об’єктивно-суб’єктивна сутність історичних термінів.

Словник історика надзвичайно багатий на поняття, які покликані закріпити результати аналізу, класифікації, інтерпретації і синтезу емпіричного матеріалу і відбити досягнуте розуміння сенсу явищ, що вивчаються.

Слова як такі рідко вигадуються заново. Частіше відбувається зміна сенсу вже існуючих понять, повністю або частково запозичених з вивчених джерел або мови пізнішого часу.

Прогрес науки обов’язково приводить або до уточнення сенсу цих категорій, або до нового їх розуміння. При цьому традиція утримує первинний сенс і значення термінів, що використовуються. У зв’язку з цим багато понять історичної науки практично завжди є дискусійними.Запал дискусії підігрівається ще й тим, що історики дотримуючись різних, іноді діаметрально протилежних поглядів, користуються єдиною термінологією. Проте відмінність висновків, оцінок, підходів за звичаєм не знищують поняття. Воно зберігається, проте кожного разу наповнюється новим змістом.

Загальновживаний термін феодалізммає не менше 12 різноманітних інтерпретацій.

Якщо розглянути термін цивілізація можна побачити не менш неоднозначну картину. У 1930 р. побачила світ праця французького історика Люсьєна Февра, присвячена вивченню еволюції цього поняття протягом ХVIII – ХІХ ст. В сьогоденні термін цивілізація у розумінні як характеристика історичного процесу не сходить з вуст істориків, які змушені визнавати, що серед спеціалістів відсутнє розуміння того, що саме треба мати на увазі під терміном цивілізація. Навіть якщо відкинути первинне буденне значення поняття, як синоніму вихованості, вміння невимушено тримати себе в суспільстві, залишається ціла низка тлумачень. Так «ЦИВІЛІЗАЦІЯ» це:

· стадія суспільного розвитку, що наступає за дикістю і варварством;

· стадія суспільного розвитку, що відкриває перехід до орного землеробства і завершується промисловим переворотом;

· стан суспільства, що визнає цінності світу, економічне процвітання, порядок і закон;

· сукупність унікальних виявів суспільних порядків, що відрізняють одну історичну спільноту від іншої;

· максимально широке поняття, що визначає всю сукупність проявів і передумов життя людського суспільства.

І це норма історичної термінології.

Що таке абсолютизм?

Що розуміти під промисловим переворотом?

Яке значення понять середні віки, Відродження, елінізм?

За кожним таким питанням про термін – проблема історичного пізнання, і не стільки термінологічна, скільки теоретична тобто проблема суті, сенсу, концепції.

Розмірковуючи над змістом того чи іншого поняття історичної науки історик опиняється перед необхідністю звернутися до категорій більш широким і абстрактним, загальних для всіх галузей соціально-гуманітарних знань. Проте тут виникає нова, не менш складна проблема.Як вже розглядалося вище, історик наповнює абстрактнотеоретичне поняття конкретним змістом.

Його цікавить не суспільство як таке, а, припустимо феодальне суспільство Речі Посполитої останньої третини ХVI – першої половини ХVII ст., або слов’янський світ VI VIІІ ст. в період розселення.

Він вивчає не державу взагалі, а механізми управління властиві для російського самодержавства Івана Грозного, або Гетьманату Скоропадського.

Історик знаходить свою нішу в системі соціальних наук і заповнює її, залежачі від того розуміння відповідних загальносоціологічних категорій, які він приймає або відкидає.

Розглядаючи конкретну державу, історик визначає яка з існуючих концепцій держави їм поділяється. Від цього залежить результат його власного історичного аналізу.

· Розуміння держави як сукупності людей, що живуть на певній території, що мають визнаний ними уряд і ті, що виступають у якості юридичної особи у відносинах з іншими народами, надають досліднику один напрямок.

· Погляд на державу як на систему організованого населення одного класу над іншими (формаційна теорія марксизму), зрозуміло примусить історика переглянути вихідні позиції, принципи вивчення конкретних державних форм, політики, що проводиться від імені держави.

· Бачення держави як певної цілісності тих хто управляє і тих ким управляють, що формує фіксовані форми взаємостосунків між людьми і підпорядковує суспільство певним нормам взаємодій одиниць, що його складають, поставить перед істориком інші орієнтири і пріоритети.

На цьому рівні вибір термінів і їх розуміння по суті визначається методологічними позиціями історика, його загально соціологічною і філософською концепцією.

Таким чином ми можемо ще раз констатувати, що історія не має суворої і точної термінології, а історичні поняття, досить часто, багатозначні, невизначені, відносні. Проте це «слабке місце історії» (М. Блок) визначено тим, що за історичними термінами і категоріями стоять певні речі і явища. Терміни і категорії не народжуються виключно свідомістю історика, вони відбивають реальність минулого на пізнання якого спрямовані зусилля дослідника. Відображаючи цю реальність у термінах, поняттях і категоріях, нехай неточних і багатозначних, історик робить вирішальний крок до її розуміння, інтерпретації і пояснення.