I.загальні відомості про хоровий твір

Едвард Бенджамін Бріттен, барон Бріттен ( англ. Edward Benjamin Britten; 22 листопада 1913 Лоустофт, графство Саффолк — 4 грудня 1976, Олдборо) — британський композитор, диригент та піаніст.

Бріттен народився в графстві Саффолк. Там він і отримав початкову музичну освіту. Пізніше він відправився навчатися у Королівський музичний коледж. Там його навчали такі музиканти, як Дж. Арлейнд — викладач композиції та А.Бенджамін — викладач фортепіано. Писати автор почав ще з восьми років. Першим твором Бріттена стала «Проста симфонія», яку він написав у дванадцятирічному віці. В ній поєднувалися юність композитораі його професійний талант. Він добре володів грою на фортепіано,що одночасно нагадувало всім, що він композитор. Ніколи Бріттен не ставив перед собою грандіозних цілей та задач. Перш за все, він довіряв інтуіції, фантазії та серцю.

Бріттен терпіти не міг авангардизм, В тридцяті роки він писав музику для театру, кіно та радіо. Бріттен зізнавався, що працював швидко, завжди за будь-яких обставин. Він написав близько двадцяти трьох музичних творів для фільмів. Ці твори мали визнання серед глядачів, а також були добре сприйняті критиками. Давало про себе знати і також те, що Бріттен сформувався як творець у Англії, тобто у національному серидовищі. Він написав пісенно-симфонічний цикл « Наші предки — мисливці». Його Бріттен написав в 1936 році. Композиція досі вважається гострою історичною сатирою на англійське дворянство.

Визнання всього світу Бенджаміну принесли «Варіації на тему Френка Бріджа». Композиція написана в 1937 році. Вона була присвячена першому вчителю Бріттена. Він ще написав декілька варіацій: «Адажіо», «Романс», «Марш», «Віденський вальс», «Фінал з фугою», «Італійська партія» та ін.

Окрім захоплення інструментальною музикою, Бріттен був добре відомий і з іншими жанрами. Він не однократно виступав на фестивалях сучасної музики в Італії, Швейцарії, Іспанії. Його гідно оцінювали як в цих країнах так і в інших.

З переїздом до Америки, Бріттен написав « Сім сонетів Мікеланджело» для фортепіано і вокалу. Бріттен не без складнощів знайшов виконавців для цього твору. Цією людиною був Пітер Пірс. Зустріч композитора і співака була початком творчої співпраці, яка була довгою і плідною. Завдяки Пірсу у Бріттена з’явилася цікавість до вокальної музики. Бріттен почав працювати з жанром опера. Перший твір називався « Пітер Граймс». Він був написаний за мотивами поеми «Містечко».

Оперу він закінчив у 1945 році. Саме вона принесла славу композитору і розкрила його талант як драматурга. Після прем’єри, оперу ставили у всіх відомих театрах. Вона навіть потрапила в СССР. Ще одна опера « Наруга Лукреції» буа написана в 1946 році. Античний сюжет був основою цього творіння. Третьою оперою Бріттена стала «Альберт Херрінг». Ця опера кардинально відрізнялася від двох попередніх. Опера була чимось схожа на італійські комічні опери. Бріттен проявив себе як письменник. Він видав книгу «Чудовий світ музики». Вона популяризувала оперну музику і була орієнтована на молодих читачів.

Бріттен широко відомий як музикант-просвітник. Подібний до С. Прокоф’єва, він створює багато музики для дітей та юнацтва. В його музичному спектаклі «Давайте творити оперу»(1948) глядачі безпосередньо беруть участь в процесі виконання. «Варіації і фуга на тему Перселла» написані як «путівник по оркестру для молоді», який ознайомлює слухачів з тембрами різноманітних інструментів.

Одна із головних тем творчості Бріттена — протест проти насилля, війни, твердження крихкого і незахищеного людського світу — отримала найвище вираження у «Війському реквіємі» (1961), де поряд із традиціїним текстом служби використані антивоєнні вірші У.Одена. Успіх був наскільки оглушливим, що реквієм розійшовся за пару місяців тиражем в 200 тисяч платівок. Його виконували майже у всіх країнах світу. Колеги із СССР присвятили Бріттену свою Чотирнадцяту симфонію. 1976 року композитора не стало.

Коротка меса в D. Op. 63 є встановленням меси, завершеної Бенджаміном Бріттеном на Трійцю 1959 року. Вона була вперше виконана у римсько-католицькому Вестмінстерському соборі у Лондоні 22 липня тогож року. Частина Kyrie написана для трьохголосного хору хлопчиків і органу. Бріттен склав Missa Brevis для Джорджа Малкольма як органіста і хормейстера в Вестмінстері, який мав виходити на пенсію. У друкованому вигляді посвяти так і написано « Для Джорджа Малкольма і хлопчиків Вестмінстерського архієрейського хору». Живий запис Малкольма від служби у соборі, триває десять хвилин.

Меса( італ. Messa, від лат. Missa) — основна літургійна служба в латинському обряді Католичної церкви. В класичній месі 5 номерів:

1 Kyrie («Господи,помилуй»)

2 Gloria («Слава»)

3 Credo («Вірую»)

4 Sanctus («Свят»)

5 Agnus Dei («Агнус Божий»)

А в месі Бріттена 4 номери: 1 Kyrie 2 Gloria 3 Sanctus-Benedictus 4 Agnus Dei.

Kýrie eléison (грецьк. Κύριε ελέησον — Киріє елейсон) — християнське молитовне звернення, що означає «Господи, помилуй» (також «Господи, спаси», «Спаси, Боже», звідки укр. спасибі). У Церквах західного обряду( зокрема Римо-католицькій церкві, а також лютеранській та англіканській). Киріє елейсон є літургічним пісне співом, що входить до ординарія меси і виконується перед Глорією. Хоча мовою богослужінь Західної церкви традиційно була латинська, «Киріє елейсон» не перекладався, а лише транслітерувався з грецької.

Саме такий образ і закладений в цьому хорі — стислий,смиренний і невинний.

· "A Missa Brevis By Benjamin Britten". Musical America 80, (Feb 1960), pp. 258.

· "Benjamin Britten's 'Missa Brevis'". Choral and Organ Guide 13 (June–Aug 1960), pp. 18.

· Britten, Benjamin. Missa Brevis in D. Op. 63. London: Boosey and Hawkes, 1959.

· Britten, Benjamin. Missa Brevis in D. Op. 63. London: Decca, 1959. Live recording by the Westminster Cathedral Choir and George Malcolm originally released as CEP 654.

· Mitchell, Donald. Ed. Letters from a Life: The selected Letters and Diaries of Benjamin Britten 1939–1976. Volume 2. Berkeley; University of California Press, 1991. ISBN 0-520-06520-4

· Peloquin, C. Alexander. "Missa Brevis in D". Caecilia 88, No. 3 (1961), pp. 131–133.

· Roseberry, Eric. "A Note on Britten's 'Missa Brevis'". Tempo No. 53/54 (Spring, 1960), pp. 11–16.