ІРраціонал – інтуїт – етик – інтраверт – РУССО - лірик
-43-
Тепер дуже вагомі зауваження:чи не більшістьдорослих , що пробують визначитися з відповіддями на запитання тестів - ПОМИЛЯЮТЬСЯ! Так звані правила співжиття людини в суспільстві деформують їхню природну сутність і люди відповідають: “у кожному тесті окреміпункти є мені властивими”. Це неправда!Тому треба конче визначитися- я екстраверт чи інтраверт, я сенсорик чи інтуїт, я логік чи етик, я раціонал чи ірраціонал. Щодо питання про сенсорику, маюпереконання: хто не здатний кожною рукою і ногами виконуватиіншірухи, не здатний водити машину - обов’язково є інтуїт, а не сенсорик.
І ось вирішальне запитання: нащо морочитися з такими складними тестами? Що дає знання свого типу? Ці питання, юні (і не юні) друзі, стоять біля основ життєвої програми людини. Саме тому окупанти наглухо замовчують соціоніку (а для себе, обраних, знання ці використовують).
Поверхово все пояснюю: є 16 типів людини - з окремими типами вам комфортно, з іншими ворожнеча без видимих причин. Тип людини, з якою у вас взаємини ідеальні, називається ДУАЛ. Такий тип ідеальних взаємин є лише один – для кожної людини інший. Найбільш ворожий тип для вас - найкращий дуал для іншого типу…
Важливо також знати, що усі 16 типів згруповані у т. зв. КВАДРИ – по 4 типи в кожній квадрі, а ще точніше – два дуальних партнери (по 2 особи в кожнім дуалі, природно). Кожна квадра має різне призначення: перша квадра продукує ідеї, чи будь-що взагалі, друга квадра критично це переглядає, третя - вибраковує недосконале, четверта запускає в ужиток те, що витримало усі випробування.
Це не канонічна характеристика, а моя суб’єктивна – вважаю, не дуже відмінна…І ще не менш вагоме: кожна квадра – зразок ідеально злагодженого організму. Четвірка таких вояків здатна змусити до втечі переважаючі сили ворожі, як це довів на прикладі славний Володимир Парасюк.
Поширеною є думка, що треба шукати дуала серед таких самих, як ти. Абсолютно помилкова думка: однаковою -44-
є приналежність лише в пункті “раціонал”, або “ірраціонал”. Всі інші показники мусять бути ПРОТИЛЕЖНІ! Це означає – усе, що тобі бракує, знайдеш лише в дуала. Балакун (екстраверт) знайде уважного слухача в інтроверта, керувати машиною інтуїта буде сенсорик, благородства у взаєминах логік почерпне в етика… Зазначу про найвагоміше – пара(він і вона). Скільки трагедій, розлучень можна було б уникнути, якби не лише в РАЦСах, а вже у школі усі хлопці і дівчата визначилися з типами…
Подаю список усіх квадр з дуалами в них:
1 квадра:
Дон-Кіхот, новатор - Дюма, художник - дуали
Гюго, популяризатор, Декарт, аналітик - = -
2квадра:
Гамлет, драматург – Мопасан, контролер - = -
Македонський, генерал - Руссо, лірик - = -
3 квадра:
Джек, підприємець – Драйзер, мораліст - - /= -
Цезар, покровитель – Бальзак, критик - = -
4 квадра:
Ш. Холмс, адміністратор – Д-р Ватсон, миротворець - = -
Гекслі, психолог – Габен, майстер - = -
Залишається пояснити, що псевдоніми типів особистості кожний дослідник подає свої. І я сам використав такі з них, що не були запозичені у москвинів. Головне тут – правильний перелік властивостей, а не штучні псевдоніми…
Ще важливішим є питання – як дізнатися, чи правдиво відповів на запитання тестів учень. Дорослим досить дати ознайомитися з текстом опису характеристики і кожна людина впізнає в харатеристиці себе. Якщо не помилилася. До того ж, мені відомий лише один дослідник соціоніки, що дав ідеально правдиві описи – Ігор Онуфрієнко. Його характеристики друкував ж. “Наука і суспільство” у 1991 році. Це великі описи, тут подаю лише початок хар-ки Дон
-45-
Кіхота (щоб мали уявлення):
“1. Людина, яка захоплюється і здатна захопити інших, уміє швидко проникати в суть речей, уникає «тиску» та всілякої суєти, прагне відійти від тиранії побуту та дріб'язкових турбот, займається тим, що цікаве, а не тим, що вигідне, вірить в інтуїцію і натхнення, тільки вони для нього — справжні цінності, чудово бачить перспективи, можливості; те, що зроблено, завжди здається йому незначним порівняно з перспективами, які відкриваються і від яких відмовитися немає змоги. 2. Здатна, ледь напружившись, створити на диво логічну картину, теорію, але логіка — не самоціль; одразу після цього може сказати: «або ні...» і створити так само логічний, але зовсім інший опис…” Таких 13 пунктів.
Своєрідним доповненням до теми характеристики типів людини є визначення вдачі людини за групою крові і за кольорами.
ЯКА ГРУПА КРОВІ КРАЩА
«Темперамент у мене в крові»,— часто чуємо від людей. В інших «у крові» працелюбність, сміливість, шляхетність, а також і негативні риси. Багато зарубіжних психологів дотримується думки, що група крові може бути ключем до людської особистості.
Вперше три групи крові виявив 1900 року австрійський лікар К. Ландштейнер. Незабаром виділили й четверту. 1907 року чеський учений Я.Янський позначив групи крові цифрами. 1928 року гігієнічна комісія Ліги націй затвердила буквенну номенклатуру груп крові (система АВО), яка вживається в усьому світі.
Найпоширенішою є група «А», за нею йде нульова. Групи крові не змінюються протягом життя, вони генетичнo зумовлені. Від групи крові певною мірою залежить стан здоров'я. «Немає сумніву, що при багатьох захворюваннях група крові переважає над іншими чинниками»,—стверджує професор Герхард Йоргенсен з Гетінгенського університету (Швеція). Носії групи «А» частіше потерпають від хвороб -46-
цивілізації: інфаркту міокарда, ревматизму, жовчнокам'яної хвороби, діабету. В нульовій групі частіше трапляється виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, рак шкіри. Люди з цією групою хворіють менше й живуть довше.
Г. Йоргенсен обчислив, що люди з нульовою групою доживають до 75 років у 60 процентах випадків частіше, ніж з групою «А».
Група «В» перебуває між групами «А» і «О», а «АВ» трапляється порівняно рідко, що утруднює її вивчення.
Досі ніхто не пояснив, чому люди нульової групи мають хороше здоров'я і живуть довше. «Те, що вони мають кращу фізичну форму, пояснюється більш сталою
психікою» — твердить західнонімецький психолог
Й. Вундерлайн. Він встановив, що серед представників
групи «О» дуже рідко трапляються неврози, які стають причиною інших захворювань.
Японці запевняють, що між групою крові і потаєминами людської душі існує певна залежність.
Французький психолог Жан-Батіст Делакур робить висновок: «Групи крові визначають основні риси характеру людини». І розкриває їх: людина з групою крові «А» — старанна, запопадлива. Ставить працю над усе. Додержує слова, завжди каже те, що думає. Якщо приятелює або любить когось, не зрадить за будь-яких обставин. Британські автори додають до цієї характеристики ще одну: люди з групою крові «А» інтелігентніші від інших.
Людина з групою «В» — чутлива, ніжна, спокійна, під маскою неприступності приховує м'яке серце. Та іноді виражає свої почуття бурхливо, особливо в коханні. Ревнива. Людина з групою «АВ» не володіє своїми почуттями, нерішуча. Мовчазна, ні з ким не обговорює проблем, що її хвилюють, воліє вирішувати їх самотужки. Самовіддана у дружбі, коханні, шлюбі.
Людина з нульовою групою крові завжди мобільна, -47-
сповнена енергії. Винахідлива, метка, має тверду волю, товариська.
Час од часу впадає у смуток і стає неконтактною. Потім — новий вибух пристрастей.
КОЛЬОРИ
ТЕСТ. На основі експериментів тест розробив швейцарський психолог М. Люшер. Він допомагає за сприйняттям кольорів визначити характер людини, її емоційний настрій.
Темно-синій. Якщо вам подобається цей колір, ви чуйні, емоційні, товариські, з повагою ставитеся до людей, намагаєтеся зрозуміти їхні проблеми. Ви також урівноважені, спостережливі, полюбляєте спокій;життя ваше духовно багате.
Не подобається цей колір людям непостійним, незадоволеним собою,оточенням, здебільшого з пригніченим настроєм.
Зелений. Людина, яка віддає йому перевагу, самовпевнена і
критична. В ній непостійність уживається з прагненням надійності, престижності і влади. Не полюбляють зеленого кольору люди з ураженим самолюбством, дуже впевнені у собі. Вони часто вважають, що їх недооцінюють.
Червоний. Його полюбляють ті, що прагнуть успіху, люди активні й енергійні, котрі не бояться фізичних перевантажень. Вони швидко приймають рішення, рішучі й готові до дії. Уникають червоного кольору люди стомлені, виснажені, які бояться хвилювань, переживань, навантажень.
Жовтий. Йому радіють оптимісти, емоційні особистості, які уникають усього банального, прагнуть змін, сповнені надій, вірять у свій талан. Жовтий колір не подобається людям недовірливим, тим, чиї надії не справдилися.
Ліловий. Полюбляють його за загадковість і таємничість. Люди, чий настрій мінливий, ті, хто більше довіряє передчуттям, аніж доказам розуму. Ліловий колір дратує людей раціональних, об'єктивних, реалістичних і критичних.
Брунатний. Якщо він впливає позитивно, це означає, що ви цінуєте життя, сімейний затишок, полюбляєте смачно попоїсти. Не подобається цей колір — отже, ви зверхні, уникаєте контактів.
-48-
Чорний. Він подобається людям несхибним, наполегливим, сміливим, здатним обстоювати свої принципи за будь-яких обставин. Цей колір є символом непримиренності. Негативна реакція на цей колір у максималістів.
Сірий. Якщо колір подобається, ви обачні й відлюдні. Уникаєте хвилювань, відповідальності, у вас дуже розвинутий самозахист. Сірому кольору не симпатизують люди метушливі.
Микола РУДЕНКО
АРХІТЕКТУРА ВСЕСВІТУ
(ред. Богдана Климчака – початкові фізичні характеристики адаптовані для подачі в інтернеті)
Беручись за справу популяризації найреволюційнішого відкриття в астрофізиці, яке зробив українець Микола Руденко, хочу насамперед зізнатися, що я не тільки не астрофізик, але й не фізик. Однак, природна інтуїція та чудовий виклад теми в книжці “Гносис і сучасність” М.Руденка, допомогли мені збагнути суть цього відкриття, тому хочу пояснити й іншим, “не фізикам”, про що йдеться. Прошу не дорікати й за примітивізм схематичного малюнку Всесвіту, бо я не художник. А втім, чи можливо взагалі намалювати безконечність(яким є Всесвіт)?
Спершу поясню основи відкриття своїми словами, а допоможуть мені в цьому кілька цитат вченого рецензента, проф. М.В.Курика. Ось що він писав у “Відкритому листі Міністрові освіти й науки України”: “Праця “Гносис і сучасність” – явище унікальне не лише для України, а й для цілого світу... Природна схильність до кругового руху, про яку говорив ще Г.Галілей, виразно виявляє себе в атомі, Сонячній системі, Галактиці . ... Ні, не Ейнштейн помилявся, а помилялися астрофізики, які підсунули йому фальшивий матеріял для створення космології. Сьогодні вони вже не помиляються, а свідомо відводять довірливих землян якомога далі від істини”. (Нагадаємо, що писав Г.Галілей: “Тіла у Всесвіті, після того, як їх було створено... були приведені на деякий час Творцем до прямолінійного руху, але потім, коли вони досягли призначених місць, були пущені одне за одним по колу і перейшли до руху кругового”).
-49-
Опираючись на таку цитату Галілея, Руденко дійшов слушного висновку, що за такої організації небесних тіл Центр Всесвіту є Творчою субстанцією і означив її як “Світова МОНАДА, котру можна назвати Сонцем Всесвіту.” (Тут я виправив термінологічну помилку Руденка – «Монада «вкорінюється» у центрі Всесвіту», адже не можна говорити про народження (вкорінення) ВІЧНОГО).
Тепер подам своє пояснення феномену з квазарами, про які свого часу писали у пресі (звичайно, з подачі прихильників ейнштейнівської школи).
“...Квазари – найдальші і найтаємничіші об′єкти Всесвіту, летять зі світловою швидкістю: одні з них, начебто, у напрямку до нашої Галактики, інші – протилежно...” Кардинальне питання: є цей рух справді різнонаправленим, як кажуть прибічники ізотропної будови Всесвіту (тобто однакової у всіх напрямках, без Центру), - чи довкола єдиного Центру? Всебічно обґрунтована праця Руденка сумніву не залишає: усі об′єкти Всесвіту – квазари, галактики тощо – обертаються навколо єдиного Центру, тобто Центральної МОНАДИ Всесвіту, за визначенням М.Руденка. Така модель, до речі, ідеально пояснює, зокрема, й рух квазарів: радіус Центральної МОНАДИ (умовно) рівнозначний діаметру усього Всесвіту, яким його уявляв Ейнштейн. Руденко дав математично обґрунтовану величину радіусу центр. Монади – це 10 з 28 нулями (см), уявити цю величину звичайній людині неможливо, тому я (далі) умовно називаю її розмір, як «половина діаметра Всесвіту».
Астрономи Землі бачать, що квазар “А” (див. мал.) летить у напрямку ДО Землі, інший квазар, “Е”, начебто віддаляється. Тим часом, насправді уся команда квазарів вервечкою рухається по колу ПЕРШОЇ, від Центр. МОНАДИ, орбіти. Я намалював квазари жовтими, як Ц. МОНАДУ,- вони
-50-
також суцільні МОНАДИ, бо складаються з самого світла. Речовини, в межах Монади, немає - ні атомів, ні електронів, бо на швидкості світла вони неможливі… Далі йдуть орбіти галактик відповідних модифікацій, блакитних гігантів тощо.
Як зазначено у цитованому вище “Відкритому листі Міністрові освіти...”, своє відкриття в астрофізиці Микола Руденко розробив “ще у 1976 році(на 80%) і яке відтак було конфісковане КГБ, де й пролежало двадцять років…” Проф..В.Курик написав свого “Відкритого листа...” у зв’язку з …неймовірним зволіканням (майже 1,5 року!) з відповіддю на звернення Миколи Руденка до Міністерства в науковій справі, й рецензуванням його наукової праці “Гносис і сучасність” тенденційно налаштованим анонімом”.
Далі він пояснює:
“Гносис і сучасність” є філософською працею, котра в своїй основі має розгалужений фізико-математичний апарат. Філософські й космологічні висновки тут народжуються із формул і рівнань. Анонім у своїй … рецензії навіть не торкається фізико-математичних аргументів - він не розглянув жодної формули… Анонімний рецензент ставить під сумнів мій (проф.Курика) професійний рівень. Цікаво, хто ж він сам? Якщо він такої високої думки про власний науковий рівень, то чому ж не спростував жодного з Руденкових рівнань?Чи не тому, що це йому не під силу? Певно, що так! Бо якби фізико-математичний апарат “Гносису” піддавався спростуванню, то відповідно налаштований рецензент розпочав би саме з цього.”
Як бачите з вищенаведеної арґументації, М.Руденко волею Всевишньої Сили зробив епохальне відкриття, яке можна порівняти з переходом людства від уявлення про “пласку Землю” до знання про її кулястість та обертання навколо Сонця. Однак, знахабнілі і зарозумілі сіоністські діячі при науці, які віддавна диктують свою волю світові та ось-ось утворять “єдіноє міровоє правітєльство”, різати ейнштейнівську гілляку, на якій сидять усі гамузом, не хочуть.
А різати доведеться. ...
Настав час перейти до прямих виписок з книги М.Руденка “Гносис і сучасність”, тож при цій нагоді прошу вас не лякатися обрідних формул, які я мусив де-не-де подати: обізнані у фізиці зможуть їх перевірити самі, а необізнані хай приймуть на віру та спробують збагнути хоч -51-
філософські висновки. Не зайвою буде інформація про саму книжку М.Руденка “Гносис і сучасність”. У Тернополі вид-во “Джура” 2001р. видавало її, були й нові видання.
У космологічній частині під заг. “Архітектура Всесвіту” М.Руденко пише: “Від електрона й до Всесвіту просторова тканина Світобудови складається з монад, що об’єднуються в атоми, планети й галактики. В центрі кожної з цих систем або окремих тіл стоїть Монада, яка несе в собі всю масу й енергію даної системи.
Так, скажімо, Монада електрона володіє радіусом (як я переконався, в інтернеті усі формули спотворюються, тому подаю їх описово) - 6 помножене на 10 у мінус 56 ступені - см, радіус Монади Земної кулі – 0,45 см, монади Сонця –1,5 помножене на 10 у п`ятій ступені см, Монади Галактики – 1,5 помножене на 10 у 16 ступені см. Світова Монада – 10 у 28 ступені (см).
Радіуси монад є не лише просторовими, але й енергетичними величинами. Отже, разом з енергією вони визначають також масу даної мікрочастки, тіла чи системи тіл – аж до Метагалактики.
У світі, за автором, є лише два види матерії – Світло і Світовий Простір (вакуум). Світло створює Монади, починаючи від електрона й вище – за ієрархічним законом. Матерію простору можна назвати так, як вона виглядає для ока: матерією Темряви – вона цілком витіснена назовні живим, одухотвореним Світлом. Отже, простір не є континуум (суцільний, неперервний – Ред.) - він усюди подірявлений більшими й меншими монадами. Фактично, окрім монад і вакууму, що нагадує бджолиний щільник з його сотами, у світі нічого немає. Роль бджіл у цих сотах виконують незліченні рої Монад. Роль матки завжди належить центральній Монаді.
(Далі вважаю доцільним переключитися на цитування з іншої стор. книги – Ред.):
Гравітація – це наслідок тиснення з боку світового простору (на монади – прим. моя - Ред). Складається враження, -52-
що земна куля, напр., не володіє ні масою, ні енергією - вся її маса зосереджена в земній Монаді, що не більша за виноградину. Зате галактична Монада має в діаметрі 300 мільярдів км. – в ній можна вмістити всю Сонячну систему. Густина тут мізерна. Всі фізичні дії відбуваються на швидкості світла. Це означає, що в межах галактичної
Монади немає ні атомів, ні електронів, бо на швидкості світла вони неможливі. А що ж є? Є Плазма, що Мислить, Живий Вогонь. Велетенський Мозок нашої Галактики”.
Правда ж, панове нефізики, цей абзац дещо краще пояснив сутність Монади - живого Світла? “Ми у Світлі і Світло в нас…”- каже і наш Духовний Учитель Лев Силенко. Отже, ми на правильному шляху.
Дійшовши висновку, що “Бог є світло”, М.Руденко, проте, не наважився зробити ще один крок до визнання вчення, яке дещо раніше розробив Лев Силенко. Чи не тому, що не мав надії на світове визнання цієї світлоносної теорії ідеологами юдохристиянізму? Саме так. У книжці зроблена недоладна прив’язка його блискучої ідеї до найпримітивнішого світогляду часів рабовласництва – християнізму. Але й такий “паровоз” визнанню не допоміг...
…“Тільки про монаду можна сказати: в її радіусі справді немає жодної темряви. Отже те, з чого складається Монада (менша, більша і найбільша) належить називати Духоматерією. То є субстанційна одиниця світового буття.
Справа не стільки в розмірах, скільки в якості
середовища,яке заслуговує того, щоб називати його Монадою. І це не тільки назва, а й глибинна сутність об’єкта, якого на вищих щаблях космічної ієрархії доречно величати Суб’єктом Творення, або просто Творцем…