Генетична класифікація вугленосних покладів (басейнів, родовищ).
| Діагностичні признаки | Основні типи | ||
| Геосинклінальний | Перехідний | Платформений | |
| Прзнаки, звязані з утворенням угленосних відкладень (сингенетичні) | |||
| Потужність вугленосних відкладень | Дуже елика(кілометри) | Велика(від декількох кілометрів до сотень метрів) | Мала(від сотень до десятків метрів) |
| Фінальний склад вугленосних відкладень по розрізу(під час) | Характерна частина зміна порід різного складлу | Меньш часта зміна пород(відкладення розпадаються на більш або меньш чіткі пісчані, глинисті і вапнякові товщі) | Спостерігається приуроченість грубоклатичного (піщаного або ін.) матеріала, головним чином к основанню вугленосної товщі, лежачої на розмитій поверхні підстилаючих порід. |
| Те ж, по площі(в просторі) | Відносно постійне на велкиких площах (можливе, на сотні кілометрів) | Меньш постійне (на десятки кілометрів) | Велика зміна на коротких відстанях (кілометри сотні кілометрів) |
| Характер вугленосності(кількість, потужність, форми залягання, розподілення їх по розрізу, типу вугілля) | Велика кількість (можливо сотні) переважно тонких і доволі стійких відкладень вугілля, більш або менш ріномірно розділених по усьому розрізу; вугілля гумусове | Меньша кількість (десятки, рідше сотні) більш потужних, але меньш стійких покладів вугілля, приурочених головним чином до глинистим частинам; вугілля переважно гумусове. | Мала кількість (одиниці, рідко десятки) нестійких, інколи більшої потужності залягання вугілля, приурочених майже завжди до нижньої частини вугленосної товщі; вугілля гумусове і сапропелеве. |
| Признаки, звязані від частини з виникненням (сингенетичними) і головним чином з послідовною зміною (епігенетичні) вугленосні відкладення. | |||
| Ступінь змінності(виключає виітрювання порід) вміщаючих порід | Сильно змінені, завжди і щільні і зцементовані, часто метаморфізовані | Меньш змінені, ущльнення і сцементування, рідше метаморфізоване. | Слабо або зовсім не змінені, рихлі, незцементовані, рідше ущільнення і зцементування. |
| Те ж, вугілля | Сильно змінені вугілля всіх стадій вуглефікації до антрацитів і графітів ключаючи; характерна чітка зональність в розподіленні їх по розрізу і по площі розповсюдження. | Меньш змінене вугілля, середніх степіней вуглефікації; зональність в розподіленні їх по розрізу і по площі розповсюдження меньш чітка. | Слабо або незмінне вугілля низької степені вуглефікації – бурі; зональність відсутня. |
| Характер складчатості і розривів | Чітко виражена лінійність в орієнтуванні складок; розриви різного характеру (типічні складчасті області) | Характерні брахискладки (мульди, купола і ін.) або мілка складчатость; розриви переважно рухомого характера (перехідні зони між складчатими і платформеними областями) | Характерно майже горизонтальні або дуже пологе залягання скидового характеру (типічні платформи) |
| Проявлення вулканізму | Може проявлятися дуже сильно | Проявлення зовсім нехарактерно | Проявлення загалі не характерне, як виключення можливе |
Основні властивості вугілля у пластах визначаються способом нагромадження, рослинним матеріалом, який утворює торф, умовами середовища відкладення (надходженням вихідних речовин, рН середовища, життєдіяльністю бактерій, надходженням сірки, температурою торфу й окиснювально-відновним потенціалом).
Торф, що сформувався з різного рослинного матеріалу, є причиною утворення різних літотипів і мікролітотипів вугілля, що мають різні фізичні, хімічні і технологічні властивості.
Утворення (діагенез) торфу відбувається під впливом мікробів і хімічних реакцій. Найбільш істотні зміни відбуваються при обмеженому доступі кисню на поверхні матеріалу, який розкладається, і в безпосередній близькості від неї в так званому торфогенному шарі, приблизно до глибини 0,5 м. У цій області активно діють аеробні бактерії, актиноміцени і нижчі гриби. Зі збільшенням глибини їх заміняють анаеробні бактерії, діяльність яких згасає на глибині до 10 м. Нижче відбуваються тільки хімічні зміни -- головним чином реакції відновлення, полімеризації і поліконденсації.
У верхньому шарі розрізу торфу вміст вуглецю зростає з 45-50 до 55-60 % і потім зі збільшенням глибини майже не змінюється. Вміст вологи з глибиною різко падає, характеризуючи ступінь діагенезу торфу. Кількість вільної (не змішаної з лігнітом) целюлози також є показником ступеня діагенезу торфу.
Технічні засоби розвідки