Оформлення курсової роботи

Курсова робота повинна бути стилістично, граматично, а та­кож технічно правильно й акуратно оформлена. Вона комплекту­ється в такій послідовності:

1) титульний лист;

2) зміст;

3) вступ;

4) основна частина (3 розділи, поділені на підрозділи);

5) висновки;

6) список використаних джерел;

7) додатки (в разі необхідності ).

Зразок титульного листа наведено в додатку А. Зміст офор­млюється у вигляді переліку назв розділів роботи, для кожного з яких вказується відповідний номер початкової сторінки тексту. Курсова робота має бути віддрукована на принтері чітко, охайно, без помарок та ви­правлень.

Текст має бути виконаний на комп’ютері. Сторінки мають бу­ти підшиті і пронумеровані. Текст роботи треба розміщувати тіль­ки з одного боку аркуша, на білому папері формату А4, залишаючи поля: зліва – не менше 25 мм, справа – не менше 15 мм, зверху та знизу – не менше 20 мм. Для цього зазвичай використовують шрифт Тіmеs Nеw Roman розміру 14 pt з міжрядковим інтервалом 1,5.

Заголовки структурних частин роботи «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголо­вок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці в підбір до тексту.

Відстань між заголовком (за виключенням заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 2-3 інтервали. Кожну структур­ну частину роботи потрібно розпочинати з нової сторінки. Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, малюнків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака «№».

Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який включа­ють до загальної нумерації сторінок. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставля­ють внизу сторінки по центру.

Такі структурні частини роботи, як зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел, не ма­ють порядкового номера. Звертаємо увагу на те, що всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини роботи, нумерують звичайним чином. Не нумерують лише їх заголовки, тобто не можна друкувати: «1. ВСТУП» або «Розділ 6. ВИСНОВКИ». Но­мер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер під­розділу складається з номера розділу і порядкового номера підроз­ділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу по­винна стояти крапка, наприклад: «3.2.». Потім у тому самому рядку йде заголовок підрозділу.

Крім того, в роботі обов’язково повинні бути посилання на ви­користану літературу, яка зазначається в списку літератури. Мі­німальна кількість посилань має відповідати кількості викори­станих джерел. Оформлення посилань в тексті повинно зазнача­тися таким чином: [5, 56] або, якщо використовується декілька джерел, то [5, 56; 7, 245], причому перша цифра – це номер дже­рела, а друга цифра – номер сторінки вказаного джерела посилан­ня.

Ілюстрації (схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно подавати в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації та таблиці, які розміщені на окремих сторінках роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю або схему, розміри яких більше формату А4, враховують як одну сторін­ку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або у додатках.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. В правому верхньому куті над відпо­відним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазна­ченням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крап­ка, наприклад: «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу).

Якщо в роботі одна таблиця, її нумерують за загальними пра­вилами.

При переносі частини таблиці на інший аркуш (сторінку) сло­во «Таблиця» і номер її вказують один раз справа над першою ча­стиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовження табл.» і вказують номер таблиці, наприклад: «Продовжен­ня табл. 1.2».

Примітки до тексту і таблиць, в яких вказують довідкові і по­яснювальні дані, нумерують послідовно в межах однієї сторінки. Якщо приміток на одному аркуші декілька, то після слова «При­мітки» ставлять двокрапку, наприклад:

Примітки:

1...

2…

Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова «При­мітка» ставлять крапку.

Якщо у курсовій роботі є цифровий матеріал, то він, як правило, повинен оформлятися у ви­гляді таблиць.

Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над та­блицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово «Та­блиця» починають з великої літери. Назву не підкреслюють.

Заголовок кожної графи в головці таблиці має бути по можли­вості коротким. Слід уникати повторів тематичного заголовка в заголовках граф, одиниці виміру зазначити у тематичному заго­ловку, виносити до узагальнюючих заголовків слова, що повторю­ються.

Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаго­ловки - з маленьких, якщо вони складають одне речення із заго­ловком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків по­винна бути не меншою 8 мм. Графу з порядковими номерами ряд­ків до таблиці включати не треба.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тек­сті таким чином, щоб її можна було читати без повороту перепле­теного блоку роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш. При перенесенні таблиці на інший аркуш (сторінку) назву вміщують тільки над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах одної сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її головку, в другому випад­ку - боковик.

На всі таблиці роботи повинні бути посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад: «в табл. 1.2». У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації тре­ба вказувати скорочено слово «дивись», наприклад: «див. табл. 1.3».

Для підтвердження власних аргументів посилання на автори­тетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкова­ного твору слід наводити цитати. Науковий етикет вимагає точ­но відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наве­деного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Загальні вимоги щодо цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові тер­міни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випад­ках використовується вираз «так званий»;

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тесту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, на кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторі своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів, і давати відповідні посилання на джерело).

Список використаних джерел– елемент бібліографічного апа­рату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків.

Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв і т. ін. Завдяки цьому можна уникнути повторних перевірок, вста­вок пропущених відомостей.

Як правило, перелік використаних джерел (список літерату­ри) укладають у встановленій послідовності:

1. Конституція України з позначенням офіційних джерел.

2. Закони України та підзаконні акти.

3. Пам’ятки права

4. Наукова, навчально-методична, спеціальна література, ви­дана українською, російською мовами.

5. Наукова, навчально-методична, спеціальна література, ви­дана іноземними мовами.

По кожному з перелічених підрозділів списку літератури пер­шоджерела вміщуються у перелік в алфавітному порядку (згідно з українським або латинським - для іншомовних видань - алфаві­том).

Набір елементів бібліографічного списку літературних джерел різних видів (закон України, підручник, навчальний посібник, мо­нографія, стаття, перекладене видання, статистичний щорічник, оригінальне зарубіжне видання), спосіб написання кожного еле­менту, використання розділових знаків тощо наведено у додатку В.

Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати відповідно до вимог державного стандарту з обов’язковим наве­денням назв праць.

Додатки оформлюють як продовження роботи на наступних її сторінках або у вигляді окремої частини (книги), розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті роботи.

Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках роботи, кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Дода­ток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посереди­ні рядка над заголовком малими літерами з першої великої друку­ється слово, наприклад «Додаток А».

При оформленні додатків окремою частиною (книгою) на ти­тульному аркуші під назвою роботи друкують великими літерами слово «ДОДАТКИ».

Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатку (літеру) і крапку, наприклад, А.2 - другий розділ додатка А; В.3.1 підрозділ 3.1 додатка В.

Крім того, при перевірці курсових робіт та в ході їх захисту здійснюється контроль знань студентів, виявляються ті з них, хто схильний до наукової роботи. Останні можуть залучатися за їх ба­жанням до науково-дослідної роботи, готуватися до вступу в аспірантуру.

Результати рецензування курсових робіт показують, що біль­шість студентів сумлінно відносяться до цього навчального зав­дання, дотримуються вказівок наукових керівників і рекомендацій, що мі­стяться в навчально-методичній літературі.