Розділові знаки при звертаннях

Якщо звертання вживається на початку речення і вимовляється без окличної інтонації, після нього ставиться кома	Доню, доню, як тяжко ти караєшся за зраду!.. (Л.Українка)
Якщо звертання, що вживається на початку речення, вимовляється з окличною інтонацією, після нього ставиться знак оклику, а наступне слово пишеться з великої літери	Лагідні весняні ночі зористі! Куди ви од нас полинули? Пісні соловейкові дзвінко-сріблисті! Невже ви замовкли, минули? (Л.Українка)
Якщо звертання вживається в кінці речення, то перед ним ставиться кома, а після нього – той знак, якого вимагає інтонація речення в цілому	Куди ти ділась, річенько? Воскресни! У берегів потріскались вуста (Л.Костенко).
Якщо звертання вживається в середині речення, воно з обох боків виділяється комами	Дяка щира тобі, ненько-чарівниченько, що закрила ти моє личенько! І вам, стежечки, що вели мене до березочки! Ой, сховай мене ти, сестриченько(Л.Українка).
Якщо перед звертанням стоять вигуки о, ой, які не відокремлюються паузами та інтонацією, то вони від звертання комами не відділяються Якщо вигуки відокремлюються паузою та інтонацією, то кома після них ставиться	О мій рідний безталанний краю! Чи побачу я тебе? Не знаю (Б.Лепкий). О, стріхи мої низькі, о, гори мої сині, як ви серцю близькі (Б.Лепкий).
Якщо звертання повторюються чи є однорідними, то вони розділяються знаком оклику (пишуться з великої літери) або комою	Україно моя, рідна мати моя невмируща, прославляю тебе, нині сущу й грядущу (В.Бровченко); Матусенько! Матінко! Мамочко! Мамо! Он сонце зайшло, як учора, так само. Матусенько! Ненько! Ріднесенька ма! Зійшло, а тебе вже під сонцем нема (В.Бровченко).

Послідовність синтаксичного розбору словосполучення

1.Будова словосполучення. Головне і залежне слово.

2.Тип словосполучення за структурою: просте, складне.

3.Тип словосполучення за морфологічним вираженням головного слова: іменне – субстантивне, ад’єктивне, нумеральне, прономінальне; дієслівне (вербальне); прислівникове (адвербіальне).

4.Смислові відношення між головним і залежним словом: атрибутивні, об’єктні, обставинні.

5.Тип граматичного зв’язку у словосполученні: узгодження – повне/часткове; керування – опосередковане/безпосереднє, сильне/слабке; прилягання.

Зразок синтаксичного розбору

Словосполучення

Піднімаєш торішнє висохле листя, і цей світ видається ще більшою недоречністю. Шляху назад немає. Повертаєшся додому і посміхаєшся... (І.Ципердюк) що?

Піднімаєш торішнє листя

Словосполучення складне, вербальне, смислові відношення між головним і залежним словом – об’єктні, тип граматичного зв’язку – керування сильне, безпосереднє. якого?

Шляху назад

Словосполучення просте, субстантивне, смислові відношення – означальні, тип граматичного зв’язку – прилягання.

куди?

Повертаєшся додому

Словосполучення просте, вербальне, смислові відношення – обставинні, тип граматичного зв’язку – прилягання.

Послідовність синтаксичного розбору

Простого речення

1.Вид речення за метою висловлювання: розповідне, питальне (власне питальне, питально-риторичне, питально-спонукальне), спонукальне.

2.Вид речення за комунікативним призначенням: стверджувальне, заперечне (загальнозаперечне, частковозаперечне).

3.Вид речення за емоційним забарвленням: окличне, неокличне.

4.Структурні особливості простого речення:

а) за складом граматичної основи: двоскладне чи односкладне (дієслівне: особове – означено-особове, узагальнено-особове, неозначено-особове, безособове, інфінітивне; номінативне (називне);

б) за наявністю/відсутністю другорядних членів речення: поширене, непоширене;

в) за наявністю структурно необхідних членів речення: повне, неповне – контекстуальне, ситуативне, еліптичне;

г) за наявністю чи відсутністю ускладнювальних засобів (однорідних членів речення, відокремлених членів речення, звертання, вставних і вставлених конструкцій): неускладнене, ускладнене (визначити, чим саме ускладнене).

5. Характеристика членів речення:

а) характеристика предикативного центру:

– підмет (на яке питання відповідає, простий, складений, морфологічний спосіб вираження);

– присудок (на яке питання відповідає, простий дієслівний, складений іменний/дієслівний, складний, морфологічний спосіб вираження);

– характер синтаксичного зв’язку між підметом і присудком: координація.

б) характеристика другорядних членів речення (спочатку групи підмета, потім групи присудка):

– означення (на яке питання відповідає, узгоджене, неузгоджене, прикладка, морфологічний спосіб вираження);

– додаток (на яке питання відповідає, прямий, непрямий, морфологічний спосіб вираження);

– обставина (на яке питання відповідає, вид обставини, морфологічний спосіб вираження);

Зверніть увагу!

Характеризуючи другорядний член речення, необхідно з’ясувати, від якого слова цей член речення залежить, і визначити тип підрядного зв’язку.

6. Пояснити розділові знаки у реченні.