Десь колись посеред дня Ждана, Злата з Икалом

До своєї хатки (Прізвище Іванка)

Збіглись різні імена – Прошукали всі гуртом

Хлопчики й дівчатка. Сонечко до ранку.

Тая хатка – рідний край, Ївга, Йоник і Климко,

Сонячні щедроти... Ще й метка Катруся Тільки спробуй розгадай Ті шукали і смерком, Дивні їх турботи! А знайшли... Чомуся.

Ось Андрійко-козачок Ну, чому? Чому? Чому?

І Богданко-отаманко, Сонечко сховалось?

Ще й Велесик-землячок - Ет, які! – сказав Чомусь,-

Ловлять сонечко на ґанку. Лесика злякалось.

А ясненьке – в чобіток -Та ж було, як не було!?- До маленької Ганнусі Міркував Микитка,- Потім раптом у куток, Може, спатоньки лягло Де сховалися Ґабрусі. Під сіреньку свитку.

Чи злякало, чи впекло – - А як сонечко зловив,- Дорця, бідна, плаче, - Журиться Надійка,- А воно, усім на зло, І на хмарі почепив По Емілі скаче. Якийсь парубійко!..

Євця хап за рушничок, - Може, вовчик його вкрав,-

Щоб його змахнути... Сплакнула Олюня,-

Сонце спритно на бочок – Бо воно (Сірко це знав),

Шусть під вовни жмутик. Отаке манюнє.

-Е, ніхто його не крав,- Може, масла захотів

Каже всім Олежик,- І поліз у ринку?..

-Залягло десь поміж трав, - Мо` Уласик його з`їв?-

Хай собі полежить. Запитав Устимко.

-86-

Та Олеся хлип та хлип: -Та ж ховатися не гріх,-

-Що робить теперки?. Розважає Фрося,-

-Щоб було, то вже знайшли б,- Любе сонечко на сміх

Міркує Оверко. Десь гуляє досі...

Тут за кісоньку Павлусь Стеле ліжечка в траві,

Смикнув Роксоланку: Трусить вишні в дзбанок,

-Може, з`їв його котусь Груші гнітить у листві,-

Замість миші зранку... Розважає Франик.

Де не взявсь жартун Чомусь, - Розкажіте ще комусь,

Показав всім пір`я: Не мені, цю казку,-

-Його з`їв цибатий гусь Намина хитрун Хомусь

В мене на подвір`ї. Пресмачну ковбаску.

Посмілішав і Сашко Вже із розшуків прийшли

На утіху нашу: Царко і Чеслава...

-Хтось змішав його з сніжком Скрізь шукали – не знайшли:

І жбурнув у хащі. На весь світ ослава.

Десь колись посеред дня Ждана, Злата з Икалом - student2.ru Або кинув в кислий квас, Де не взявся астроном Чи сховав в вареник... Штанько-Щупаченко: -Тільки де? – гукнув Тарас,- -Гляньте, друзі, за селом Де отой хваленик?! Сонце отакенЬке!!!