Буржуазні реформи 60-х – 70-х рр. XIX ст.

Основні питання

1. Поглиблення кризи кріпосного ладу наприкінці 50-х pp. XIX ст.

2. Підготовка селянської реформи і боротьба навколо неї.

3. Основні положення та зміст реформи 1861 p.

4. Буржуазні реформи 60-х – 70-х pp. XIX ст.

(земська, судова, міська, військова).

5. Значення буржуазних реформ 60-х – 70-х pp. XIX ст. в Росії.

Тематика доповідей

1. Селянське самоврядування і функції сільських установ.

2. Казенні, земські та мирські повинності селян.

3. Організація викупної операції.

Вивчення теми слід розпочати з того, що до середини XIX ст. в Росії швидко йшов процес розкладу феодально-кріпосницької системи, яка ставала гальмом суспільного прогресу. Капіталістичне виробництво, яке йшло на зміну феодалізму, потребувало негайної ліквідації кріпосницьких відносин. Ставлення царату до майбутньої реформи було викладене у виступі царя в березні 1856 р. перед представниками дворянства Московської губернії: краще ліквідувати кріпосне право зверху, ніж чекати, коли воно почне відмінятися знизу.

Необхідно підкреслити, що підготовка реформи викликала гостру соціально-політичну боротьбу навколо селянського питання. Думки землевласників були найрізноманітніші залежно від місцевих умов: родючості землі, особливостей клімату, наявності ринку тощо. Дворяни намагалися підготувати такі проекти реформи, які максимально зберегли б за поміщиками можливі права і привілеї, і разом з тим прагнули знайти ту "міру і форму поступок" селянству, яка запобігла б вибуху селянської революції. Безперечно, що з останнього питання єдності серед поміщиків не було.

Важливо знати, що селяни прагнули отримати "всю землю", "всю волю", тобто повністю визволитися від експлуатації і влади поміщиків. Виразниками інтересів, прагнень і сподівань селян виступали революційні демократи О.І. Герцен, М.О. Добролюбов, М.Г. Чернишевський. Незважаючи на жорстоку цензуру, у своїх публіцистичних виступах, листівках і прокламаціях М.Г. Чернишевський і його прихильники закликали до повної ліквідації кріпацтва та поміщицького землеволодіння, до передачі всієї землі селянам без будь-якого викупу.

Треба зазначити, що зміст і основні засади реформи викладені в Маніфесті та "Положеннях", що були підписані Олександром ІІ 19 лютого 1861 р. Основними положеннями реформи були питання: 1) про особисту свободу селян і право розпоряджатися своїм майном; 2) про земельні наділи й повинності звільнених селян; 3) про викуп земельних угідь селянами і 4) про організацію селянського управління.

Наприкінці треба зупинитися на аналізі буржуазних реформ 60-х – 70-х pp. XIX ст., особливо на судовій та земській. Аналізуючи основні положення реформи, студенти повинні зробити висновок, що за своїм змістом реформа була буржуазною, що мало велике значення для подальшого соціально-економічного розвитку Росії. У той же час залишались кріпосницькі пережитки і поміщицьке землеволодіння, царське самодержавство, національне гноблення та ін. Ці пережитки гальмували подальший поступ країни, розорювали селянське господарство, призводили до зубожіння селянства. Якщо до реформи 1861 р. середній селянський наділ дорівнював 4,4 десятини, то після реформи він скоротився до 3,6 десятини, а в 1900 р. селянський наділ був приблизно вдвічі меншим від пореформених розмірів – лише 2,0 десятини. На 1 січня 1907 p., коли вже держава перестала вираховувати викупні платежі, селяни сплатили поміщикам за свої земельні наділи 2 млрд 600 млн крб. Внаслідок викупної операції селяни сплатили за отриману землю майже в 5 разів дорожче, ніж вона коштувала. Реформа 1861 р. остаточно не вирішувала селянське питання.

Джерела

1. Крестьянская реформа в России 1861 г.: Сб. законодат. актов / Сост. К.А. Софроненко. – М.: Госюриздат, 1954. – С. 39 – 79; 91 – 130, 179 – 241.

2. Отмена крепостного права. Доклады министров внутренних дел о проведении крестьянской реформы. 1861 – 1862 / Отв. ред. С.Н. Валк. – М. – Л.: АН СССР, 1950. – 311 с.

3. Российское законодательство Х – ХХ вв.: В 9 т. / Под общ. ред. О.И. Чистякова. – М.: Юр. лит., 1984 – 1991. – Т. 7: Документы крестьянской реформы. – 1989. – 432 с; Т. 8: Судебная реформа. – 1991. – 496 с.

4. Хрестоматия по истории СССР. 1861 – 1917 / Сост. В.Ф. Антонов и др.; Под ред. В.Г. Тюкавкина. – М.: Просвещение, 1990. – С. 213 – 256.

Список рекомендованої літератури

1. Гармиза В.В. Подготовка земской реформы 1864 г. – М.: МГУ, 1957. – 258 с.

2. Дружинин Н.М. Русская деревня на переломе 1861 – 1880 гг. – М.: Наука, 1978. – 287 с.

3. Зайончковский П.А. Военные реформы 1860 – 1870 годов в России. – М.: МГУ, 1952. – 370 с.

4. Зайончковский П.А. Отмена крепостного права в России. – 3 изд. – М.: МГУ, 1968. – 368 с.

5. Зайончковский П.А. Проведение в жизнь крестьянской реформы 1861 г. – М.: МГУ, 1958. – 470 с.

6. Захарова Л.Г. Россия на переломе (Самодержавие и реформы 1861 – 1874 гг.) // История Отечества: люди, идеи, решения: Очерки истории России ІХ – начала ХХ вв. / Сост. С.В. Мироненко. – М.: Политиздат, 1991. – С. 293 – 325.

7. Захарова Л.Г. Самодержавие и отмена крепостного права в России. 1856 – 1861. – М.: МГУ, 1984. – 256 с.

8. История России: С начала XVIII до конца XIX вв. / Отв. ред. А.Н. Сахаров. – М.: ООО «Изд-во АСТ», 2001. – 544 с., ил.

9. Литвак Б.Г. Переворот 1861 г. в России: почему не реализовалась реформаторская альтернатива. – М.: Политиздат, 1991. – 302 с.

10. Маркс К. Замітки про реформу 1861 року: пореформений розвиток Росії // Маркс К., Енгельс Ф. Твори. – Т.19. – С. 406 – 424.

11. Нардова В.А. Городское самоуправление в России в 60-х – начале 90-х гг. XIX в. – М.: Наука, 1984. – 260 с.