Хлопці стають в півколо, один промовляє лічилку).

Хід свята

І Ведуча.

Доброго дня вчителі, учні, гості.

Приходить світле і радісне свято – Покрови Пресвятої Богородиці. Від часів Хрещення Київської Русі і до наших днів це свято духовно об’єднувало наш народ, живило його вірою у повсякчасне заступництво Божої Матері за людський рід, за мир і добро на нашій землі.

Особливо шанували на Україні Покрову запорозькі козаки. Вона була їхньою заступницею у далеких походах. Її зображення завжди було на хрестах, які носили козаки. Священною для кожного козака на Січі була Покровська церква, від порога якої січовики вирушали на захист рідної землі і куди з подякою за порятунок поверталися після походів.

Саме тому в Україні свято отримало другу назву Козацька Покрова і відзначається ще як день українського козацтва і День захисника України.

Сьогодні ми перенесемося в далеке минуле нашої України і помандруємо козацькими стежками.

Під звуки пісні «Ой на горі та женці жнуть» заходять діти в українських костюмах

1дитина . Ми прийшли до вас на свято

З запорізької землі

І принесли вам дарунок

краю рідного пісні.

Разом з вами веселитись, танцювати і співати,

Україну і козаків разом з вами прославляти

2 дитина . Гей, від Дніпра, з козацького краю

Вам принесли рушник з короваєм.

Край ваш величаємо

Землю прославляємо

В цім рушнику, та у цім короваї

Праця дзвінка із козацького краю.

Діти вручають коровай

1. Є багато країн на землі

В них озера, річки і долини

Є країни великі й малі

Та найкраща завжди-Батьківщина.

2. Є багато квіток запашних,

Кожна квітка красу свою має.

Та гарніші завжди поміж них

Ті, що квітнуть у рідному краї.

3. Є багато пташок голосних

Любі,милі нам співи пташині,

Та завжди наймиліші з них

Будуть ті, що у рідній країні.

4. Я - українка!
Горджуся й радію,
Що рідною мовою
Я володію,
Шевченковим словом
Умію писати
Слова мелодійні
І вірші складати.

5. Я - українка!
Живу в Україні,
На вільній, єдиній
Моїй Батьківщині,
Де все мені в радість:
Ліси і садки.
Озера й річки,
І глибокі ставки,
Лани неосяжні,
І гори, й долини,
Цвіт білосніжний
У лузі калини.
В душі моїй солодко
Грає сопілка,
Бо я з України,
Бо я - українка!

6. Квітуй, Україно, - прекрасна держава,

Багата і щедра святая земля.

Ми славу співаєм тобі, Батьківщино,

Народи якої – єдина сім’я.

7. Чимало загарбників злих і лукавих

Бороли тебе, Україно в війні.

Та кожного разу з пожарищ кривавих

Вставала ти знов, як життя на весні.

8. Україно – ти наш дім дитинства,

Вільна праця на ланах, в садах.

Україно – ти козацька слава,

Що незгасно житиме в віках

Звучить пісня про Україну

Учень К – Козак – герой народу України.
Козакувати – справа не проста.
Коли державу відбудуєм незалежну,
Красою слава запалає золота.

УченьО – Острів Хортиця – республіка козацька,
Ось де слава розквітла буйноцвіттям!
Ой, як боронили наші предки хвацько
Острів, Україну, наше довголіття!

Учень З – Запорожець завше знає,
Звідки ворог зазіхає,
Зможуть легко перемогти
Хлопчики: Клянемось козаками бути!

Учень А – А слово, школярики, все прочитайте,

А потім про славу козацьку згадайте,

Аби не забути історію роду,

Аби бути гідними дітьми народу.

Учень К – Козаки – це вільні люди!
Козаки – безстрашні люди!
Козаки – борці за волю,
За братів щасливу долю!

РазомОбіцяємо: край наш рідний
Над усе любити.
Рідний народ шанувати
І для нього жити.

(Хлопці, тримаючи в руках літери, утворили слово КОЗАК)

УченьЗа дніпровими порогами, за південними дорогами,

За степами, за широкими, наші прадіди жили.

Мали Січ козацьку сильную, цінували волю вільную.

Україну свою рідну як зіницю берегли.

УченьТо хто ж вони - козаки? Це вільні люди. І постає в уяві образ сильних, мужніх і сміливих героїв, захисників рідної землі, православної віри.

Учень Деякі вчені вважають, що слово «козак» походить від слова «коза». Козаки були спритні, витривалі, вдягалися в козячі кожухи, говорили гучним голосом.

Учень А ще кажуть, що слово «козак» походить від слова «коса». Люди, які йшли у бій з татарами, були озброєні косами, серпами.

УченьІснує думка, що козак утворилося від татарського слова «кайзак», що означає «вільний чоловік». А що козаки жили за порогами Дніпра, то їх названо також запорожцями.

УченьКозакам були властиві добродушність, безкорисливість, щедрість, схильність до щирої дружби. Особливо цінували вони особисту свободу. Козаки відзначалися гостинністю, привітністю і винятковою чесністю. Можна було залишати на вулиці гроші і не боятись, що їх украдуть.

УченьЯ – маленький козак!
Я не знаю, що це страх.
В мене серце, як кришталь,
Дух у мене, немов сталь.
Я не вступлюся й не віддам,
Землі своїм ворогам.

УченьМи – козаки, ми – вільні люди,
Хоробрі і відважні всюди.
Ми козаки, борці за волю,
За народу щастя й долю.

Пісня

Учениця.Жили козаки куренями (як ми у школі, класами). Йдучи у бій, кожен курінь найкмітливішого і найхоробрішого козака вибирав собі за наказного курінного отамана.

Хлопчик То ж, хлопці, давайте радитись, хто курінним отаманом буде у нашому курені.

Хлопці стають в півколо, один промовляє лічилку).

Пугу! Пугу! Пугу! Пу-гу!
Повернувсь козак із лугу!

А хто буде курінним

Між братами стане в кругу.

(В центр кола виходять курінний).

УченьЗа славу і за волю

Боролися віками

Хоробрі і відважні,

Що звались козаками!

УченьПо світу гучна слава

Про козаків лунала,

Воїнів таких відважних

Ще земля не знала!

УченьВ похід ішли сміливо

На бій із ворогами

Відважні і хоробрі,

Що звались козаками!

УченьЖиття віддать за волю

Й боротись до загину -

Ось так потрібно, браття,

Любити Україну!

ПРИСЯГА ДРУЖНІХ КОЗАЧАТ
Бути чесним і сміливим! Присягаємось!
Боронити справедливість! Присягаємось!
Шанувати всі народи! Присягаємось!
До освіти прагнуть завжди! Присягаємось!
І плекати рідну мову! Присягаємось!
Не порушувати клятву! Присягаємось!
Щоб козацькому роду не було переводу!

УченицяДля того, щоб бути сильними і відважними, козаки кожен день вправлялися. Часто робили це під музику. Це були спеціальні акробатичні вправи, які допомагали козаку навіть у бою. З того часу і живуть у нашому народі завзяті українські танці.

Хлопчики виконують танець

Учень.Гей, козак – козаченько,
Тай хоробре серденько,
Ой, міцні в нього руки –
Ворогам для науки!

Учень.Як козак засміється –
Ворог з страху трясеться,
Як козак заспіває –
Той чимдуж утікає!

Учень.Як козак затанцює –
Увесь світ його чує,
Зелен-дубе розвивайся,
Гей душа, розкриляйся!

Учень.А душі тільки й треба –
Степ широкий та небо,
Під сідлом коник чалий,
Побратим не лукавий.

Учень.Гей, гуляти-воювати
Знов поїдемо брате,
Не топтали щоб чужинці
Наші землі українські!

Учень.Там чи смерть, чи життя -
Нам не буде забуття!
Якщо голови складемо –
У піснях доживемо!

- Ну хлопці, пора й за тренування взятись! Скоро в бій вирушати!

- Ану, хто з нас сильніший. Позмагаємось.

- Давай позмагаємось!

Я козак і ти козак,
Я вояк і ти вояк,
Щоб в бою стояти мужньо
Ми повинні бути дужі.
Ми хоробрі вояки –
Побратими-козаки.

- Ану, хлопці, беріться за гарбузи, які ми на городі виростили та будемо силою мірятися, бо й таке вміння в бою знадобиться.

(козаки піднімають гарбузи)

- Раз – і – взяли!

І – ще – раз – взяли!

- Молодці! Справжню силу й спритність показати, так як це в козаків ведеться.

- Хлопці! Гарний вечір сьогодні випав. Давайте до дівчат гайнемо. В Глибоку Балку.

- Давайте! Поїхали!

(Козаки виходять, заходять дівчата)

1 дів.:Не дивися, ненько, що я ще маленька,

Пройде час швиденько – підросту, як слід.

По своєму роду я – козачка зроду –

Хай гордиться мною весь козацький рід.

2 дів.:Заплету в косичку я червону стрічку,

Одягну віночок – буде добрий знак, –

Вишиту сорочку, плахту на шнурочку,

Та й почну веселий запальний гопак.

3 дів.:Я – козачка мала, україночка,

Мені татко учора казав,

Що дідусь мій на острові Хортиця

Був у війську хоробрий козак.

- Ось, дівчата, я вже свій рушник дошила. Принесла вам показати.

- І я…

- Як гарно!

Дівчинка

Мій народ якось вигадав
Український рушник.
Щоб і хата була - красивішою,
Щоб і доля була — прихильнішою,
Щоб весілля було — та й клечальнішим,

Учениця

Рушник... Як багато промовляє це слово! Український рушник! На ньому вишита доля мого народу. На ньому переплелися і радість, і біль, і щастя, і горе

Учениця

Підростала дитина, а мамині руки вишивали їй рушник-утирач. На ньому квіти, дерево з пташками і слова "Доброго ранку" або "Доброго здоров'я". Цей рушник висів на кілочку біля дверей. Подавала мати рушник і промовляла : "Утирайся, мій синочок, в рушничок біленький, та будь же з ним щодниноньки, добрий, веселенький".

Учениця

Стверджують, що саме слово "рушник" походить від слова "рушати".
Мати, проводжаючи сина в дорогу, на війну, замотувала хлібину у рушник, промовляла : "Рушай щасливо, хай благословить тебе Бог!" Той рушник, вишитий руками матері, оберігав сина від зла, від нещастя, нагадував про тепло рідної домівки, кликав з далеких доріг до отчого порогу.

Мама:

Ой прийми, синочку, рушничок від мене
Від зла, від спокуси, най береже тебе,
Його вишивала різними нитками,
Стиха поливала дрібними сльозами.
У цій вишиванці всі мої старання,
На тебе мій сину усі сподівання,
Ой іди, синочку, та скоро вертайся,
Дарунка від мами, сину, не цурайся.

Пісня : " Рушник - рушничок "

Танець дівчат

Входять козаки

- Доброго вечора вам, дівчата! (вклоняються)

- І вам вечора доброго! (вклоняються)

- Чи приймаєте нас до свого гурту?

- Аякже, приймаємо, приймаємо!

- Дівчата, а чи вмієте ви вареники ліпити, бо щось їсти хочеться.

- Отакої! За вареники заплатити треба!

- Та чим?

- Розкажіть щось веселе

Гумореска

- А куди ти, синку, йдеш?

- На війну, татусю.

- Нащо ж ти дрючок береш?

- Бо гусей боюся.

- Нащо ж хліба стільки взяв?

- То для пса чужого, щоб мене

він не займав, як піду повз нього.

- А мотузку нащо взяв?

- Прив’язать гармату,

щоб, бува, де не згубив,

як почнуть стріляти.

Іду через міст, бачу козак стоїть, хліб жує і дивиться у воду. Підійшов до нього, запитую:

- Що робиш?

- Їм хліб з рибою…

- А риба де?

- Та у воді.

ХЛОПЕЦЬ:
Ой-ти, дівко семилітко,
Одгадаєш сім загадок.
Одгадаєш - моя будеш,
Не вгадаєш - чужа будеш!
А що грає - голос має?
А що біжить без пригону?
А що плаче - сліз не має?
А що світить в ясну пору?
А що в'ється круг деревця?
А що горить без полум'я?
А що росте без кореня?

ДІВЧИНА
Хіба я не дівчина, щоб я того не вгадала?
Скрипка грає - голос має,
Сокіл плаче - сліз не має,
Вода біжить без пригону.
Місяць світить в ясну пору,
А хміль в'ється круг деревця.
Сонце горить без полум'я.
Камінь росте без кореня.

- Молодці дівчатка, нічого не бояться.

- А скільки знають! Я б не відгадав таких складних загадок.

- Та на голодну голову і загадки не відгадуються.

- Ну що ж. Хоча й дорожчі вам вареники за дівчат та вже пригостимо.

- Оксано, неси-но вареники!

(Дівчина несе миску з варениками)

- Е ні, хлопці, я більше зголоднів, більше й з’їм.

(тягне макітру до себе)

- Е ні, я більше з’їм.

(тягне до себе)

- От і позмагаємось, хто більше з’їсть.

(2-й козак заглядає в макітру)

- Та годі вже, годі. Ось доваримо вареничків, то всім вистачить.

- А як же вам віддячити?

- А піснею!

- То заспіваймо разом!

Пісня

I ведучий: Ось і закінчилася наша уявна подорож в минуле України. Кожен з нас, здається, якоюсь найціннішою стрункою душі і серця доторкнувся до мелодії нашого прекрасного козацького минулого. Нехай дійде до ваших душ шелест козацьких знамен, брязкіт їхньої зброї, стогін української землі від копит навальних ординців, як межа між минулим і майбутнім нашого народу.

Пам’ятаймо, що ми є нащадками славних українських козаків. Тож любіть Україну, шануйте її народ. Хай кожен з вас своїми вчинками і добрими справами доведе, що козацькому роду нема переводу.

1. Батьківщина-сонечко, рідний край!

Тут топчу я стежку з краю в карай!

Тут я народилася тут росту

І тягнусь, мов квіточка, в висоту.

2. Соловїну, барвінкову,

Колосисту - навіки

Українську рідну мову

В дар мені дали батьки

3.Єдина родина моя Україна,

Дружна і добра сім’я

Всі разом,всі вкупі, як гроно калини

Мій батько, матуся і я.