ТЕМА: № 9 Правопис прислівників.

ПЛАН

1. Літери и, і в кінці прислівників.

2. Правопис вищого і найвищого ступенів порівняння прислівників.

Інформаційний банк даних

1. У кінці прислівників після г, к, X, а також у кінці прислівників з префіксом но- пишеться літера и: навкруги, пішки, верхи, по-заячи, по-ведмежи.

У кінці прислівників: восени, безвисти, теж пишиться и.

2. Прислівники вищого ступеня порівняння утворюються від прислівників на -о, -е за допомогою суфіксів -ш(е), іш(е) ясно-ясніше, тепло-тепліше.

Суфікси —К-, -ок- при цьому випадають: рідко - рідше, широко - ширше.

Звуки [г], [ж], [з] при сполученні з суфіксом -ш- змінюються на [жя]: дорого-дорожче, важко-важче, низько-нижче.

Складена форма вищого ступеня порівняння прислівників утворюється додаванням до прислівника слів більш або менш: більш широко, менш глибоко.

Прислівники найвищого ступеня порівняння утворюються від прислівників вищого ступеня додаванням префікса -най -наймудріше, найсильніше. Для підсилення додаються префікси як-, що- якнайвірніше, щонайповніше.

Складена форма найвищого ступеня порівняння утворюється додаванням до прислівника слів найбільш або найменш: найбільш вірно, найменш повно.

Завдання.

1. Переписати, вставляючи на місці крапок пропущені букви и або і: мовчк..., по-сороч..., по-панськ..., навік..., по-вовч..., безвіст..., позаоч...

2. Прислівники з и та і вкінці записати в дві колонки: навік..., опівноч..., трич..., верх..., насторож,.., взнак..., опівдн..., напогоїов..., трішк..., увечер..., уранц..., трох..., нарешт..., навкидьк...

3. Від поданих прислівників утворити прислівники вищого і найвищого ступенів порівняння.

Впевнено, природно, чітко, рішуче, гарно.

Поміркуй і перевір себе.

1. Охарактеризуйте правопис прислівників.

2. Поясніть правопис вищого і найвищого ступенів порівняння прислівників.

Література

1. Глазова О.П. Українська орофографія: навч. Посібник -X.: Веста: Вид-во "Ранок", 2009 - З 84 с.

2. Український правопис у таблицях і схемах: навч. вид. - Київ. 2008 -

ТЕМА: № 10 Складні випадки правопису різних частин мови.

План.

1. Правопис закінчень в родовому відмінку однини іменників 2-ї відміни чоловічого роду.

2. Закінчення кличного відмінка.

3. Іменники на –ар, -яр, ир.

4. Відмінювання числівників.

Інформаційний банк даних.

У родовому відмінку однини іменники 2-ї відміни мають закінчення –а, -я

1. Назви осіб, власні імена та прізвища, персоніфіковані предмети та явища: робітника, учителя, Семена, діда Мороза.

2. Назви тварин і дерев: вовка, ведмедя, дуба, граба.

3. Назви предметів: малюнка, олівця, ножа.

4. Назви населених пунктів: Києва, Святошина, Млинова.

Увага! Закінчення –у, -ю вживаються у складених назвах, другою частиною яких є іменник, що в родовому відмінку звичайно має закінчення –у,-ю: Кривого Рогу, Зеленого Гаю.

5. Інші географічні назви із суфіксами присвійності –ов, -ев (-єв), -ин, (-їн) та з наголосом у родовому відмінку на кінцевому складі: Пирятина, Тетерева, Дінця, Дніпра, Псла.

6. Назви мір довжини, ваги, часу: метра, кілограма, тижня.

7. Назви місяців і днів тижня: вівторка, листопада (але листопаду, якщо це назва процесу).

8. Назви грошових знаків: гроша, карбованця, долара.

9. Числові назви: десятка, мільйона.

10. Терміни іншомовного походження, геометричні фігури та їх частини: атома, радіуса, ромба, а також українські за походженням слова-терміни: відмінка, іменника, числівника, але виду, роду, складу і синтаксису.

Закінчення –у ( у твердій і мішаній груп і), -ю (у м’якій групі) мають:

1. Назви речовин, матеріалів: азоту, гіпсу, кисню, піску.

2. Збірні поняття: ансамблю, саду, очерету.

3. Назви будівель, споруд, приміщень: заводу, вокзалу, каналу, але (переважно з наголосом на закінченні): гаража, млина, хліва.

4. Назви установ, закладів, організацій: комітету, клубу, штабу.

5. Переважна кількість слів із зазначенням місця, простору: краю, лиману, яру, але горба, хутора, ліска, ставка, ярка (із суфіксом –к).

6. Явища природи: вихору, вогню, інею, морозу.

7. Назви процесів, станів, властивостей, ознак, явищ суспільного життя: екзамену, грипу, достатку, експорту, конфлікту.

8. Терміни іншомовного походження: синтезу, епосу, стилю, сюжету.

9. Назви ігор і танців, хвроб: вальсу, футболу, хокею.

10. Назви Річок, озер, гір, островів: Дунаю, Дону, Уралу, Байкалу.

Кл. в. -у чол. р. (тверда, мішана), іншомовні на г. к. х.	Фрідріху, погоничу, діду, сину, тату, дядьку, котику, товаришу, слухачу.
-ю м'яка	Андрію, лікарю, ясеню, місяцю, краю, бійцю, знавцю, мудрецю.
-е Єна -ець") та деякі інші	Друже, Петре, чумаче, женче, хлопче.
загальна назва + загальна Кл.в. + Кл.в. або Кл.в. + Н.в.)	Пане офіцере , добродію.
загальна назва + ім'я (Кл..в. + Кл.в.)	опоненте і добродію опоненте, друже Максиме, колего Степане, пані Маріє. брате Василю.
загальна назва + прізвиш;е (Кл.в+ Н.в.)	Колего Іванченко, добродію Береза, прокуроре Мащенко.
ім'я та по батькові (Кл..в. + Кл.в.)	Людмило Миколаївно, Валентино Прокопівно, Максиме Андрійовичу

Належність іменників на –ар (-яр), -ир до певної групи слід визначати за такими ознаками:

до твердої групи належить більшість іменників на –р:

двір, жир, столяр, сир. Всі іменники іншомовного походження на –ер, -ір, -ор, -ур, -юр і з постійно наголошеними –ар, -яр, -ир: шофер, ювіляр, базар, гектар, комісар, бригадир.

До м’якої групи належать іменники із суфіксами –ар, -ир, які в однині мають наголос на корені: лікар (лікаря), писар (писаря), а також іменники, в яких наголос при відмінюванні переходить із суфікса на закінчення: буквар (букваря), календар (календаря).

До мішаної групи належать іменники на –яр (назви людей за діяльністю), каменяр (каменяра), тесляр (тесляра), школяр (школяра).

Числівники один, одна, одне, одно відмінюються за відмінками і родами в однині: одного, однієї, (на) одному. Числівник одні вживається лише з іменниками, що мають тільки форму множини: одні ворота, одні двері.

Як 5 або 6 відмінюються числівники 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19,20, 30.

У складних числівниках на позначення десятків 50, 60, 70, 80 відмінюється тільки друга частина: п’ятдесяти, п’ятдесятьох, сімдесяти, сімдесятьом, на вісімдесяти, вісімдесятьох. У складних числівниках на позначення сотень відмінюються обидві частини: п’ятисот, шістьмастамиЧислівники 40, 90, 100 в усіх відмінках крім називного і знахідного мають закінчення –а: сорока, ста, дев’яноста.

У складених кількісних числівниках відмінюються всі складові частини: двадцяти п’яти, сорока сімом.

Числівники тисяча, мільйон, мільярд відмінюються як іменники (тисяча – як іменник 1відміни мішаної групи, мільйон і мільярд – як іменники 2 відміни твердої групи).

Порядкові числівники відмінюються як прикметники твердої групи (змінюються за родами й числами): шостого, шостому, шостим.

Порядковий числівник третій відмінюється як прикметник м’якої групи: третього, третьому, третім.

У складених порядкових числівників відмінюється тільки останнє слово: тридцять сьомий, тисяча дев’ятсот п’ятдесят сьомому.

Неозначені займенники з компонентами будь-, небудь-, казна-, хтозна- пишуться через дефіс: будь-хто, казна-що.

Якщо між займенником і компонентом стоїть прийменник, усі три слова пишуться окремо: хтозна з ким, казна до чого.

У сучасній українській мові дієслова бути, дати, їсти і дієслова з основою –вісти (доповісти, розповісти) у теперішньому і майбутньому часі відрізняються своїми формами від інших дієслів. Це пояснюється тим, що вони зберігають риси давньої (так званої архаїчної) системи закінчень. Отже, запам’ятайте: їси, даси, розповіси!

Поміркуй і перевір себе.

1. Поясніть правопис відмінкових закінчень в Р.в. однини іменників 2-ї відміни чоловічого роду.

2. Охарактеризуйте закінчення кличного відмінка.

3. Поясніть належність іменників на –ар, -яр,- ир до певної групи.

4. Поясніть відмінювання числівників.

Завдання.

1. Випишіть у одну колонку слова, що мають у Р.в. однини закінчення –а,-я, у другу –у,-ю

Предмет, процес, паспорт, берег, вуз, азимут, банк, патент, статут, оператор, палац, вокзал, спорт, телефон, волейбол, генезис, балет, тролейбус, інститут, хор, фільм, диплом.

2. Запишіть подані іменники у формі родового та орудного відмінків однини.

Пісняр, каменяр, ковзаняр, інвентар, лікар, кобзар, рицар, тесляр, інженер, командир, снігур, звір

.

3. Від поданих слів утворіть форми кличного відмінка.

Батько, мати, юнак, колега, добродій,громадянин, пані, пан, директор, водій, друг, продавець, лікар, брат, Іван, пані, Ольга, Світлана Павлівна, пан лейтенант.

4. Запишіть займенники разом,окремо, через дефіс.

Хто..небудь, де..який, де..з..ким, аби..кому, кому..небудь, будь..кого, аби..на..кому, ким..небудь, хто..сь, чиїм..сь.

5. Запишіть цифри словами у відповідній формі.

До 554 додати 15, від 1486 відняти 76, сума чисел дорівнює 614.

Тема 11: Пунктограми при цитатах.

Завдання.

Прочитати тексти. Обгрунтувати розділові знаки при цитатах.

Дібрати цитати для висвітлення однієї з тем: «Чужинці про Україну», «Краса української землі», «Незабутні подвиги наших предків».

Пісня мого народу.

Тисячі літ живе народ наш на плодючій, прекрасній землі. Розметаний по широких степах, між велетенськими ріками й лісами, поздираний нападниками й загарбниками без міри, без пуття, але єдиний, дужий і добрий до всього живого, ростучого й текучого, до сонця, зірок, вітрів і роси. Скільки було заздрісних, охочих, ворожих, які хотіли зіпхнути народ цей з його землі, погнобити, знищити, пустити в непам’ять. Здавався він усім чужинцям таким добрим, лагідним і безпомічним, що сам упаде в руки, як перестиглий плід. А він стояв уперто, непохитно, вороги ж гинули безслідно, та над їхніми могилами лунали не прокляття, бо народ наш не вмів ненавидіти, не молитви, бо не переймалися тут надмірною вірою в богів, а в жито- пшеницю, в мед і бджолу, - линула до самого неба пісня «Дунаю, Дунаю чому смутен течеш?», «Ой не шуми, луже, зелений байраче».

Веснянки й колядки, пісні купальські й русальні, балади, могутні думи про боротьбу із загарбниками, пісні побутові – вся історія народу в цьому безмежному материкові високої поезії, історія, як казав Гоголь, «жива, яскрава, сповнена фарб, істини». В піснях своїх народ не тільки виспівував, виливав душу і свій геній, алей оберігав і зберігав цю душу.

Україна в очах визначного українця.

Загальний культурний рівень України в 17столітті був доволі високий. Свідчення про це лишив нам відомий мандрівник з Сирії Павло Алепський. «По всій козацькій землі, - пише він, - ми помітили прегарну рису, що нас дуже дивувала: всі вони, за малим винятком, навіть їхні жінки та дочки вміють читати та знають порядок богослужень і церковний спів». По селах він бачив, що священики «вчать сиріт і не дозволяють їм залишатися невігласами». Його захоплення викликали «великі, прегарні, чудові церкви» у багатьох містах. Про іконостас святої Софії каже, що він «чудовий і величавий, і глядач з дива не сходить, дивлячись на нього».

.
.

.
				..........