Українці та національні меншини
Національний склад народу України
Україна є багатонаціональною країною. На її території проживають представники понад 130 національностей, народностей та етнічних спільнот. Корінне населення - українці - складає 77,8% (понад 37 млн. осіб).
Формування національного складу
Корінне населення України не залишало свою землю від часу переходу до осілого способу життя. Предками українців були трипільці, що населяли територію в межиріччі Дністра, Південного Бугу та Дніпра 3,5-2 тисяч років до н.е., і ранні слов'яни, які жили на цих територіях та пізніше у Передкарпатті. Слов'янські племена (дуліби, поляни, древляни, сіверяни, тиверці, уличі) склали основу українського народу. Протягом сторіч, незважаючи на постійні нашестя кочівників та запозичення окремих рис інших культур, українці зберегли самобутність. Вона виявляється в мові, ментальності, поведінці, матеріальній та духовній культурі.
Одночасно, внаслідок потужних міграційних рухів на території сучасної України осідали великі та малі народи. Значна частина території України була заселена під час так званої „переселенської колонізації” у XVІ–XІХ ст. У ній брали участь не тільки етнічні українці, а й росіяни, німці, вірмени, євреї, греки, болгари та ін. Значний вплив на формування поліетнічності сучасної України справила також польська, частково румунська й угорська „колонізація” українських земель. Отже, практично всі етнічні групи України закономірно вважають регіон проживання своєю батьківщиною.
Чисельність українців в Україні постійно змінювалась не тільки під впливом природних чинників, але й національної політики, яка проводилася протягом тривалого часу спочатку царським урядом, а потім радянською владою, і проявлялась у цілеспрямованому обмеженні соціального та культурного розвитку українського народу. Також в результаті міграційної політики різко збільшилися кількість та частка росіян у національному складі населення. За радянських часів у період індустріалізації України, а особливо в післявоєнні десятиріччя їх чисельність зросла майже втричі.
Після здобуття Україною незалежності відбулися зміни в національному складі її населення. Внаслідок рееміграції українців з країн колишнього СРСР, повернення кримських татар і німців, депортованих у роки війни, збільшується їхня кількість та частка у складі населення. Натомість зменшилася чисельність євреїв, які виїхали в Ізраїль, країни Європи та США.
Українці та національні меншини
Дані Всеукраїнського перепису населення 2001 р. свідчать про поліетнічність України. У національному складі населення України переважають українці. Їхня чисельність становить 37541,7 тис. осіб, або 77,8% від загальної кількості населення. За роки, що минули від перепису населення 1989 р., кількість українців зросла на 0,3%, а їх питома вага серед жителів України — на 5,1%.
Найбільша етнічна меншина в Україні - росіяни. Їхня кількість порівняно з переписом 1989 р. зменшилася на 26,6 % і становила на час проведення перепису 2001 р. 8334,1 тисяч осіб. Питома вага росіян у загальній кількості населення зменшилася на 4,8 % і склала 17,3 %.
Кожна з інших етнічних меншин становить менше 1% від загальної кількості населення, серед них виділяються білоруси (0,6%), молдавани (0,5%), кримські татари (0,5%), болгари (0,4%), угорці (0,3%), румуни (0,3%), поляки (0,3%), євреї (0,2%), вірмени (0,2%), греки (0,2%), роми (0,1%), грузини (01,%) та ін.
В Україні розселення етносів має виразну регіональну визначеність. Центральна й Північно-Західна Україна є історично основними регіонами розселення українського етносу, який найменше «розбавлений» іншими етносами. Найбільша частка українців у населенні Тернопільської (96,8%) та Волинської (94,6%) областей, найнижча - в АР Крим (25,8%), Луганській (51,9%), Донецькій (50,9%), Одеській (54,6%) областях.
Найбільше росіян проживає в Донецькій, Луганській, Харківській областях та на Півдні України. Крім того, вони становлять абсолютну більшість у Криму.
Практично всі кримські татари-репатріанти поселилися у Криму на своїй історичній батьківщині. Причому зростання чисельності кримських татар в Україні супроводжується збільшенням чисельності інших тюркомовних народів.