Про внесення змін до Положення про Музейний фонд України
про Музейний фонд України
Загальна частина
1. Це Положення визначає порядок формування Музейного фонду
України, порядок обліку музейних предметів, музейних колекцій,
музейних зібрань, забезпечення їх охорони, збереження і
використання.
2. Дія цього Положення поширюється на всі види музеїв,
передбачені статтею 6 Закону України "Про музеї та музейну справу"
( 249/95-ВР ), і заповідники (далі - музеї), у яких зберігаються
музейні предмети та музейні колекції Музейного фонду України
(далі - музейні предмети).
Основний музейний фонд становлять оригінальні пам'ятки історії, природи, матеріальної і духовної культури людства. Це - найбільш важливі та цінні колекції будь-якого музею незалежно від його профілю. Матеріали основного фонду насамперед систематизують в історико-хронологічному порядку з дотримання географічних зон. Наприклад, історичні музеї мають в основних фондах відділи: палеоліту, неоліту, бронзи, залізного віку. У межах історико-хронологічних і географічних груп пам'ятки зберігаються ще за матеріалами: скло, кераміка, метал та ін. Іноді в музеях використовують ще тематичну систему зберігання, відповідно до якої пам'ятки розміщують у фондах за тематикою, пов'язаною з профілем музею, його структурою або експозицією.
2.
Музейні зібрання усіх музеїв складаються з основного та науково-допоміжного фондів. У науково-природничих музеях, відділах природи краєзнавчих музеїв та відповідних музеях навчальних закладів, крім основного та науково-допоміжного, є фонд сировинних матеріалів.
Склад Музейного фонду України 5. Формування Музейного фонду України здійснюється відповідно
до Закону України "Про музеї та музейну справу" ( 249/95-ВР ).
6. Музейний фонд України складається з державної і
недержавної частини.
До державної частини Музейного фонду України належать музейні
предмети, музейні зібрання, що є державною власністю, зберігаються
у державних музеях, у тому числі такі предмети і зібрання, що
зберігаються в музеях, які належать до сфери управління місцевих
органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а
також у музеях, створених при установах, організаціях,
підприємствах і навчальних закладах державної та комунальної форми
власності чи у їх складі. До державної частини Музейного фонду
України належать також предмети музейного значення, що підлягають
внесенню до державної частини Музейного фонду України, музейні
колекції, музейні зібрання, що зберігаються на підприємствах, в
установах та організаціях державної і комунальної форми власності.
До недержавної частини Музейного фонду України належать
музейні предмети, музейні зібрання, що зберігаються в музеях
приватної форми власності, музеях підприємств, установ,
організацій приватної форми власності та не віднесені або не
підлягають віднесенню до державної частини Музейного фонду
України, зокрема предмети музейного значення, що підлягають
внесенню до недержавної частини Музейного фонду України та є
власністю релігійних організацій, громадян та об'єднань громадян.
7. Музейне зібрання поділяється на основний і
науково-допоміжний фонди.
У науково-допоміжному фонді можуть бути виділені фонд
сировинних матеріалів та експериментальний фонд.
3.
Структура музейних фондів – система організації музейного зібрання, яка залишається незмінною при можливих змінах складу фондів.
Структура музейних фондів включає три основні складові:
§ основний фонд - частина музейного зібрання, яка складається з музейних предметів різних типів.
У складі фонду музейні предмети об’єднують в окремі колекції. Предмети, які мають найбільшу музейну цінність і представлені в одному примірнику, складають особливо цінну частину основного фонду. ,
§ науково-допоміжний - – частина музейного зібрання, що складається з різних науково-допоміжних матеріалів, зібраних або створених музеєм для постійної експозиції, або різних виставок.
Структура фонду визначається музеєм, залежно від складу фондового зібрання. ,
§ фонд тимчасового зберігання – збереження музейних предметів або науково-допоміжних матеріалів, отриманих на обмежений термін для використання в експозиції або для наукової обробки. ,
§ фонд сировинних матеріалів (науково-природничі музеї, відділи природи краєзнавчих музеїв та відповідних музеях навчальних закладів.
Як основний так і науково-допоміжний фонд можуть поділятися на профільний, непрофільний та дублетний фонди.
З основного та науково-допоміжного фондів може бути виділений обмінний фонд, який складається із музейних предметів, що не відповідають профілю музею, а також із зайвих дублетних екземплярів (понад п’ять).
Обмінний фонд як самостійна облікова структура не існує.
Музейні предмети з обмінного фонду можуть передаватися на постійне зберіганням іншим музеям в порядку обміну або для тимчасового користування.
Музейні предмети з обмінного фонду при надходженні до музею реєструються як предмети основного фонду, а їх належність до обмінного фонду фіксується в картотеці чи в графі “Примітка” книги обліку.
Основний музейний фонд
У науково-природничих музеях (відділах природи краєзнавчих музеїв) – музейні предмети, які відображають розвиток природи та історію розвитку природничих дисциплін, а саме:
§ зразки природи, оброблені і законсервовані для тривалого зберігання
§ предмети і колекції археології, геології, палеонтології, мінералогії, ґрунтознавства, ботаніки, антропології, зоології та інші природничі матеріали
§ унікальні об'єкти живої та неживої природи, рідкісні види тварин і рослин, метеорити, кристали незвичайної форми тощо
§ колекції, зібрані видатними природознавцями, та мають наукове або меморіальне значення
§ зразки техніки препарування та наукової таксидермії
§ біогрупи і ландшафтні діорами, що науково з точністю відтворюють вигляд природничих ділянок і засновані на оригінальних, науково оброблених матеріалах
§ писемні, образотворчі, речові, кіно-, відео-, фото-, фонопам'ятки, що відтворюють історію природничих наук та характеризують природні умови
§ матеріали, пов'язані з перетворенням природи людиною, збагаченням флори і фауни, виведенням нових культур, сортів рослин, порід тварин тощо.
У музеях/відділах історичного профілю – музейні предмети, які документують історію і розвиток людського суспільства.
У музеях театрального, музичного та кіномистецтва та їх відділах – музейні предмети, які документують розвиток театрального та кіномистецтва, музичної культури.
У літературних музеях – музейні предмети, які характеризують розвиток літератури.
У меморіальних музеях – меморіальні предмети, які належали видатній особі, її оточенню, а також ті, що відтворюють епоху, у якій жила і творила ця особа.
У технічних музеях – музейні предмети, що відображають історію розвитку техніки. У їх числі:
У художніх музеях та картинних галереях – твори усіх видів образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва.
4.
Комплектування музейних фондів здійснює колектив наукових співробітників музеїв із залученням різних фахівців, широкої громадськості.
Слід відзначити достатньо широкий діапазон музейних форм і методів виявлення та збирання експонатів. Найбільш поширеними серед них є наукові експедиції (тематичні й комплексні), оперативні виїзди на місця подій, одержання пам'яток з виставок, від організацій і окремих громадян тощо. Значна кількість археологічних розкопок та етнографічних обстежень місцевості проводиться працівниками музеїв спільно з науковцями інститутів і вузів.
Всі пам'ятки музейного значення надходять до музею відповідно до Акту прийняття. Потім їх записують у Книгу надходжень, де фіксують короткі відомості про пам'ятку: час і спосіб надходження, назву і опис предмету, матеріал і техніку його виготовлення, ступінь неушкодженості, вартість та до якого відділу він надходить. У музеях, крім того, є ще книги тимчасових надходжень, куди записують предмети, передані музею на певний період.
Потім іде атрибуція (інвентаризація) - всебічне вивчення експоната, розкриття різноманітних аспектів матеріалізованої в ньому інформації, у тому числі й історико-краєзнавчої. Вона передбачає проведення кваліфікованого наукового опису пам'яток, встановлення їх авторської належності, місця й часу створення, соціального й етнічного середовища побутування, історичного й меморіального значення, даних про публікації, бібліографію, експонування на виставках, аналогії, в інших музейних зібраннях, відомостей про розміри, матеріал і техніку виготовлення, стан збереження тощо.
На основі даних, отриманих в ході наукової обробки експонатів, створюються каталоги музейних колекцій, наукові праці, комплектуються експозиції й виставки, проводяться екскурсії, лекції, масові заходи.
Завдяки науковій обробці експонатів музейних фондів та різноманітним видам музейних досліджень і публікацій величезна кількість пам'яток матеріальної та духовної культури нашого народу вводиться в науковий обіг, збагачуючи історичну науку, конкретне життя своєрідністю локальних процесів.