Глава I. Вуличні музиканти як один з предметів дослідження документальної фотографії

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

Факультет кіно і телебачення

Кафедра операторської майстерності

Творча майстерня Ю.Т. Гармаша

Дипломна робота

Тема:

«EvanDen's»

студента ІV курсу

денної форми навчання

групи ТБФ 71к

Лихолат Павла

науковий керівник:

Гармаш Ю. Т.

Київ 2015

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………3

Розділ І. Вуличні музиканти як один з предметів дослідження документальної фотографії………..…………………………...…………………5 1.1. Документальна фотографія……………………………………...…….....… 6

1. 2. Історія документальної фотографії.……………………………………...….8

1.3. Соціальна тематика в документальній

фотографії……………………………………………………..………………… 15

Розділ ІІ. Вуличні музиканти………………………...….…………………...…21

1.1 Історія виникнення вуличних музикантів………………………………………………………………………..22

1.2 Гурт EvanDen's …………………………….………………………………...25

Розділ ІІІ.Опис практичної частини…………………………………..........….29

Висновки……………………………………………...…………………….…...33

Перелік використаних джерел………………………….…………………… 34

Вступ

Актуальність теми:Зйомка вуличних музикантів відноситься до документальної, зокрема, до соціальної фотографії. Ця зйомка актуальна, тому що вуличні музиканти є частиною міського життя, при цьому вони намагаються виглядати екстраординарними і незвичайними, а отже, зберігають прикмети часу. Крім того, це досить великий соціальний пласт, своєрідна каста, зі своїми правилами, засадами і ієрархією.

Об’єкт дослідження:Музика на вулиці для оточуючих.

Предмет дослідження:Гурт вуличних музикантів на вулицях і підземних переходах міста Києва.

Мета дослідження:Метою даної дипломної роботи є дослідження такого явища, як вуличні музиканти, «зсередини», аналіз влаштування їх світу, класифікація і вироблення основних правил фотозйомки цієї соціальної групи. Метою роботи також є вивчення документальної фотографії та соціальної фотографії як одного з її підвидів.

Завдання дослідження:

Проаналізувати літературу та матеріали, які стосуються теми дослідження.

Ознайомитись з історією документальної фотографії.

Ознайомитись з історією виникнення на вулицях музикантів.

Систематизувати отриману інформацію.

Визначитись з концепцією фото проекту.

Продумати місця і точки зйомок.

Провести фотозйомки в різний час доби та з різним освітленням.

Відібрати, обробити, віддрукувати та оформити отриманий фотоматеріал.

Методи дослідження:

теоретичний – проаналізувати факти, пов’язані зі становленням музикантів на вулицях та їх розвитку;

історичний – документальна фотографія, її історія та соціальна зйомка як підвид документальної;

практичний – застосування отриманого матеріалу у вигляді ілюстрацій до тематичних статей, оглядів та відгуків.

Практичне значення:Даний фотоматеріал може бути використаний у вигляді ілюстрацій на сайтах, у книгах, журналах та газетах чи експонуватися у вигляді тематичної фотовиставки.

Глава I. Вуличні музиканти як один з предметів дослідження документальної фотографії

У XIX столітті була поширена думка, що фотографічне зображення документально за своєю природою. «Британський журнал фотографії», наприклад, закликає створити архів фотографій, які буде служити документами для майбутніх поколінь.

Фотографія повинна виражати головне, саму сутність, якусь квінтесенцію, сюжет. Фотографія зупиняє поточну подію. Це - найважливіша її функція.

Документальна фотографія - візуальне свідчення очевидця, те, що навіть через багато років, залишиться затребуваним, як пам'ять про минуле, яка не може збрехати, або винесена на обговорення проблемна тематика.

Фотографія, володіючи документальної природою, зберігає прикмети явищ і часу.

Спочатку, в момент своєї появи, фотографія не сприймалася як принципово новий спосіб фіксування дійсності. Фотографію називали термінами, що використовуються в середовищі образотворчого мистецтва, а фотографів - художниками. Так, імовірно, тривало протягом сімнадцяти років після отримання Нісефором Ньепсом першого фотознімку - до тих пір, поки в 1839 році два астронома, яких звали Джон Гершель і Йоганн фон Медлер незалежно один від одного не запропонували термін «фотографія».

До винаходу фотографії візуальну реальність у своїх картинах зображували художники. Новий, механічний спосіб фіксації реальності, який з'явився з винаходом фотографії, давав можливість без зусиль отримати результати, що викликали заздрість художників. Однак фотографія не була в змозі відразу розробити ієрархію жанрів, власний стиль і закони композиції. Все це вона запозичила у живопису, що має вже підготовлені традицією відповіді на поставлені новим видом мистецтва запитання.

Фотографія більшою мірою, ніж інші мистецтва, залежить від реальності, що аж ніяк не применшує роль людини, автора. Його творчість реалізується по-іншому, інакше, ніж в класичному мистецтві.

Мистецтво фотографії існує тому, що сама реальність спонтанно створює якісь моменти істини і краси. Завдання фотографа - інтуїтивно відгукнутися і відобразити такий унікальний момент.

Документальна фотографія

До недавнього часу термін «документальна фотографія» в професійній мові відсутній. Сьогодні він позначає жанр, що зображує явища і події за допомогою занурення в тему, зазвичай соціального характеру. Цей жанр поєднує завдання фотомистецтва і фотожурналістики. Нерідко документальну фотографію відносять до жанрів фотожурналістики.

Виділяють кілька ключових елементів, характерних для документального фото:

По-перше, це власне його документальність. Під цим розуміють вроджена властивість знімків, їх безпосередній взаємозв'язок з конкретно взятої життєвою ситуацією. Ця ознака є головним, що відрізняє мистецтво фотографії від живопису, малюнка, графіки та інших.

Фіксація єдиною і неповторною ситуації - ось головне завдання документального фотографа. При цьому за подібною подією необов'язково їхати в гущу великих суспільно значущих заходів. Події можуть бути і дрібномасштабними, значущими, припустимо, лише для вашого міста.

Документальною фотографією називають один з жанрів фотографії звернений до реальних подій. До завдань документальної фотографії можна віднести створення фотографічного документа, що є свідченням реальних подій, документом епохи, а так само зверненням або попередженням.

Термін «документ» походить від латинського documentum - повчання, приклад, зразок.

«Документальна фотографія - це, як правило, серія знімків на певну тему, виконаних в хронологічному порядку. Важко пригадати хоча б одну документальну роботу, що складається з одиничною фотографією. Жанр характерний також наявністю тексту, що описує предмет зображення, місце і час. Текст може бути як мінімальним, так і розгорнутим і належить зазвичай руці самого фотографа».

Як правило, документальній фотографії притаманна максимальна об'єктивність, фіксація подій, яка виконується без втручання фотографа в сюжет. Ключові елементи документальної фотографії: опис соціальних негараздів, естетичність, але разом з цим природність і реальність.

«Спочатку, документальна фотографія виконувала, в першу чергу, інформаційну та або репрезентаційну функцію. Їх основна мета - інформувати, або, буквально, наділяти в форму те, що, по суті, являє собою сумбурно, неструктуровану, неоформленну реальність; бажання «уявити свідомості в ясній і чіткій формі» події, що відбуваються - ось як можна визначити репрезентаційну функцію фотографії ».

Дана форма не передбачає ніякого обмеження за часом; робота над деякими документальними проектами може йти протягом досить тривалого часу (наприклад, серію «Люди і Риби» В. Ю. Вяткін знімав протягом декількох років, а Юджин Сміт витратив роки на нариси про екологічні проблеми японського острова Мінімата роки). Саме через необмеженість у часі фотограф може вдосконалювати свій твір, аналізувати його і, в разі потреби, перезняти.

Так само вона не має на увазі жорсткого обмеження обсягу робіт, оскільки головним засобом презентації документальної фотографії є ​​книги та виставки. Останнім часом все більш популярними стають аудіо- і відеопрезентації. Життєздатність тим робіт та їх актуальність необмежена, це - «вічні» теми.

На рубежі XIX-XX ст. вважалося, що фотографія за своєю природою документальна. Затвердження вірне, але кілька неповне: у фотографії дотримується дуалізм документального та художнього, і співвідношення суб'єктивного і об'єктивного змінюється від жанру фотографії. Догляд в крайність для фотографічного жанру - досить специфічне явище, і до самої фотографії відноситься лише умовно. Так, наприклад, повністю документальної можна назвати оперативну зйомку на місці події (як елемент крайності, при таких зйомках досі використовують плівкові фотоапарати), а повністю художньої можна назвати студійну постановочну зйомку для подальшої обробки в графічних редакторах.

Ми спостерігаємо деформацію терміна з всеосяжного в вузькоспеціалізований: сьогодні, говорячи про документальної фотографії, в основному мають на увазі соціальну фотографію, а говорячи про соціальної фотографії, мають на увазі і стріт-фото, і суто репортажні зйомки, і навіть деякі студійні (як, наприклад, що перемогла на World Press Photo серію портретів афганських рекрутів поліції за авторством фотографа Тона Коена).

Деформація терміна трапилася не відразу - до XX в. будь-яка фотографія вважалася документальної у значенні «достовірний», будь то зйомка откриточних видів, сніжинок під збільшенням або студійна портретна зйомка при магнієвому світлі або без нього. Достовірність фіксованою дійсності забезпечували складності при зйомці, проявленні і друку.