До 150 річчя Михайла Сергійовича Грушевського.
До 1917 року більша частина українських земель перебувала у складі Російської імперії і такої держави як Україна не існувало. Протягом 19 та початку 20 століття багато представників українського народу вели боротьбу за її незалежність. І ось такий момент настав, коли в Росії у 1917 році цар Микола II відрікається від престолу і починаються демократичні перетворення. Лідери українського руху вирішили, скориставшись ситуацією, проголосити створення власної держави. Так почалася українська революція і довга боротьба за незалежність, що тривала з 1917 до 1921 року. Для керівництва революцією був створений орган під назвою Центральна Рада, який очолив Михайло Сергійович Грушевський, відомий на той час історик, обгрунтувавший теорію існування української держави, яку тепер треба було втілити в життя. Ким же був Михайло Грушевський, який його життєвий шлях, чому жодного разу навіть не виникло питання про його переобрання на посаді Центральної Ради?
Досить широкою була географія проживання та діяльності М.Грушевського. Народився М.Грушевський у Холмі на Волині, дитинство провів на Кавказі, вищу освіту здобув у Києві, довгі роки викладав у Львові, виїжджаючи часто до міст Західної Європи та Росії, заслання відбував на Волзі та в Москві, на еміграції жив у Відні й Празі, помер у Кисловодську.
Михайло Грушевський походив з родини Грушів- Грушевських, що проживала в чигиринському повіті на Київщині. Батько Михайла, Сергій Грушевський, був визначним педагогом, склав зразковий підручник церковно – слов’янської мови для школи.
Народився Михайло Грушевський 29 вересня 1866р. у місті Холмі. Через три роки батько пересилився на Кавказ, жив то у Ставрополі, то на Владикавказі та займався там організацією шкільництва. Батько залюбки оповідав дітям про Україну, про українські звичаї, учив їх українських пісень, приказок, розказував їм українські казки. Малий Михайло, хоч і не бачив рідної землі, вже з дитинства вчився її любити й шанувати. Ті зацікавлення надзвичайно посилилися внаслідок трьох поїздок в Україну за дитячого віку в село Сестринівка.
“Українське село, ліси, води, український народ, українська мова, все це ввірвалося в мою душу як якийсь інший, кращий світ, до котрого я міг тільки душею і мрією тягнутися, відраховуючи місяць за місяцем ті три роки, коли батьки мої могли повторити сю подорож” (М.Грушевський)
В гімназії Грушевський навчався в 1880-1886 роках у місті Тифлісі на Закавказзі. Належав до найкращих учнів і свого класу, і цілої гімназії. Наука не завдавала йому великого труда, він мав багато вільного часу читати й над прочитаним роздумувати. Як сам каже, „плавав у книжному морі та впивався ним”.
Скінчивши гімназію, Михайло вступив до університету св. Володимира в Києві на історико – філософський факультет. В університеті його керівником був славний український історик Володимир Антонович, під його доглядом вийшли і його перші праці з історії України. В 1887 році написав Грушевський працю про українські замки в XVI столітті, в 1890році вийшла велика книга „Історія Київської землі від смерті Ярослава до кінця XIV в.” – і за неї дістав золоту медаль та стипендію для подальших історичних досліджень.
В 1893 році Грушевський отримав науковий ступінь магістра історії, став визначним ученим – істориком. Після закінчення університету, Грушевському запропонували викладати українську історію у Львівському університеті.
З того часу Грушевський цілих 20 років, аж до вибуху світової війни, викладав історію України. Починав він її від найдавніших часів, від початку історичного життя на наших землях, і доводив до останніх століть. Українська молодь уперше могла почути наукові лекції, на яких учений, професор детально пояснював минуле рідної землі.
Того ж часу він почав писати свій визначний твір „Історію України – Руси”. Це була перша національна історія України. Працював Грушевський над нею ціле своє життя, але таки не зміг її закінчити. Останній, десятий том „Історії України” вийшов у світ 1936 року, вже після смерті автора.
З початком I світової війни видано таємний наказ обшукати Грушевського і без огляду на результати обшуку зіслати до Сибіру.
Волю дала Лютнева революція. Пробудилася до самостійного життя й Україна. У Києві утворюється ”Українська Центральна Рада”. Грушевський обраний головою Центральної Ради. Під його проводом Центральна Рада перетворилася в перший парламент України, а він став першим президентом Української Народної Республіки.
22 січня 1918 року Центральна Рада IV Універсалом проголосила самостійність України, бо більшовики, які захопили владу у ході революції не хотіли ставити питання про незалежність. Розпочалися бойові дії і більшовики спрямували свою артилерію на дім Грушевського. Згоріла тоді дорогоцінна бібліотека Грушевського, згоріла його велика збірка мистецьких творів і найцінніше з усього – невидані його рукописи. У цей же час Центральна Рада приймає Конституцію УНР і проголошує Грушевського президентом України, Але на Україну ввійшли німецькі військ, які ліквідували Центральну Раду, а Грушевський був змушений виїхати за кордон.
На чужині він не міг розгорнути такої широкої діяльності, до якої звик був на Україні. Він затужив за рідною землею, що для її добра поклав стільки зусиль. Грушевський уважно приглядався до будівництва Української Радянської Республіки, і в 1924 році, одержавши дозвіл на повернення, виїхав до Києва.
У своєму улюбленому Києві він розвинув знову широку наукову працю. Став членом Всеукраїнської Академії Наук, випустив 50 томів різних дуже вартих праць і видань.