Синтаксис.
Словосполучення. Просте речення
мова».
Протокол № 8 від 14.03.12.
С И Н Т А К С И С
| Синтаксична одиниця, що утворюється поєднанням в одне ціле низки речень і характеризується відносною завершеністю теми, єдністю думки й тісною структурною пов’язаністю усіх компонентів |
| Основна, граматично оформлена за законами певної мови, інтонаційно завершена комунікативно-мовна одиниця, що є засобом вираження думок, емоцій, почуттів та ставлення до висловлюваної думки |
| Синтаксична одиниця, що утворюється поєднанням двох або більше повнозначних слів на основі підрядного зв’язку |
| Мінімальна синтаксична одиниця, яка бере участь у формуванні словосполучення і речення. Морфологічні видозміни змінюваного слова обумовлені функціями в синтаксичних побудовах: словоформа виконує роль члена речення (іменник у Н.в. – підмет, у непрямих відмінках – додаток, обставина, неузгоджене означення тощо). Незмінювані слова та словоформи змінюваних слів поєднуються в словосполученнях і реченнях синтаксичними зв’язками, що виражають відповідні синтаксичні відношення між компонентами синтаксичних конструкцій. Кількість словоформ і слів у реченні не завжди збігається, оскільки службові слова об’єднуються із самостійними для виконання певної синтаксичної ролі. Крім того, у функції одного члена речення може виступати ціле словосполучення: І допоки життя горітиме в нас, доти звучатиме «Ой зійди, зійди, ясен місяцю…» (М.Сингаївський) |
| Синтаксис складного синтаксичного цілого |
| Синтаксис словосполучення |
| Синтаксис (від грецькогоsyntaxis –складання, впорядкування) –це розділ граматики, у якому вивчають особливості будови, семантики й функціонування синтаксичних одиниць |
С Л О В О С П О Л У Ч Е Н Н Я
| Словосполучення– це мінімальна непредикативна одиниця синтаксису, утворена за нормами і правилами національної мови з двох чи більше лексично повнозначних слів на основі підрядного зв’язку |
| називає предмети, дії та їх ознаки |
| виступає елементом структури речення |
| Конструктивна (будівельна) |
| виконують номінативну функцію |
| будівельний матеріал для речення |
| словосполучення має складнішу від слова будову |
| словосполучення, на відміну від слова, дає розгорнуте найменування предмета |
| Словосполучення і речення |
| характеризуються граматичною організованістю за наявними у мові схемами-моделями |
| словосполучення, на відміну від речення, належить до некомунікативних одиниць |
| словосполучення не має таких ознак речення, як предикативність, модальність, інтонаційна та смислова завершеність |
| § аналітична форма дієслова, прикметника або прислівника: буду навчатись мови; більш вагомий результат; співати більш гучно; § нерозкладне словосполучення: дівчиназ карими очима; писати з великої літери; § фразеологізм: щоденно бити байдики; укласти угоду із совістю; нас круг пальця не обведеш |
| Підручник з історії, чиста криниця |
| Це словосполучення, які складаються зі слів, кожне з яких є окремим членом речення. У реченні Густі сутінки оповивали землю можна виділити такі синтаксично вільні словосполучення: сутінки (які?) густі, оповивали (що?) землю. Кожен компонент цих словосполучень виконує окрему синтаксичну функцію: сутінки – підмет, густі – означення, оповивали – присудок, землю – додаток. У синтаксично вільних словосполученнях можлива заміна одного з компонентів іншим словом: написати книгу; написати листа; прочитати книгу; отримати листа. |
| Складаються з двох повнозначних слів |
| Складаються з трьох і більше повнозначних слів Утворюються шляхом поширення компонента простого словосполучення залежними від нього словами: Навчальний заклад – загальноосвітній навчальний заклад; міжнародний турнір – міжнародний шаховий турнір; незрадлива любов – незрадлива любов до дитини |
| За ступенем семантичного злиття компонентів словосполучення |
| Синтаксично вільні словосполучення |
| та багатослівні, одним із компонентів яких є |
| До словосполучень не належать |
| Це словосполучення, що становлять граматичну єдність: складаються зі слів синтаксично несамостійних і виконують роль одного з членів речення: Ліс – це частина природи; Кожен із нас і на роботі, і вдома змушений обговорювати різноманітні справи; Багато хто не знає правил обговорення справ і через те витрачає на це надтобагато часу. Синтаксично нечленовані словосполучення можуть складатися: а) з числівника й залежної від нього форми іменника: семеро козенят, троє дітей, п’ятнадцять кроків; б) з неозначено кількісного числівника або прислівника з кількісним значенням і залежною від них формою іменника: декілька студентів, чимало часу; в) з іменника в називному відмінку, що набуває значення міри, й іменника в родовому відмінку: склянка кави, кілограм пшениці, більшість дітей; г) з іменника, що має значення сукупності з іменником у родовому відмінку: зграя птахів, гурт хлопців, група туристів; ґ) з іменника, числівника або займенника в називному відмінку та іменника або займенника в родовому відмінку з прийменником: хтось із нас, перший з групи, дехто з них, кімната для гостей; д) складні присудки: Той не сміє називатися людиною, хто не любить рідної матері (В.Сухомлинський) |
| Синтаксично нечленовані словосполучення |
| Підмет і присудок (головні члени речення, що становлять предикативний центр) |
| Сполучення іменних частин мови з дієсловами-зв’язками |
| Сполучення повнозначних слів зі службовими |
| Кучеряве світло весняного вечора кинулось йому в очі (М.Хвильовий) |
| Вулиці були змиті, але з дерев уже встигло нападати листя (В.Шевчук) |
| Вчора над містом летіли гуси (Є.Плужник) |
| Люб’язні вороги ще більш ворожі (А.Листопад); Буду я навчатись мови золотої… (А.Малишко) |
| Низькі двері хатини були розчинені (В.Малик) |
| З прислівником у ролі головного слова, який сполучається: а) з іменником (високо в небі, далеко від міста); б) з прислівником (пізно ввечері, не зовсім вчасно) |
| Із займенником у ролі головного слова, який сполучається: а) з іменником у непрямих відмінках (дехто з учнів); б) з прикметником (хтось веселий); в) із займенником (щось інше, кожен із нас) |
| З числівником у ролі головного слова, який сполучається: а) з іменником у непрямих відмінках ( двоє хлопців, кільканадцять учнів); б) з числівником (троє з восьми, п’ятий серед шести) |
| З прикметником у ролі головного слова, який сполучається: а) з іменником у непрямих відмінках без прийменника і з прийменником (потрібний учням, вдячний за допомогу); б) з прислівником (дуже веселий, надзвичайно вагомий); в) із займенником без прийменника та з прийменником (потрібний усім, вдячний мені, залежний від тебе); г) з інфінітивом (неспроможний вивчити, готовий допомогти) |
| У ролі головного слова у такому словосполученні можуть бути особові форми дієслова, інфінітив, дієприкметник і дієприслівник, які поєднуються: а) з іменником у непрямому відмінку без прийменника та з прийменником (виконати завдання, підійти до будинку, посивілий від горя); б) з інфінітивом (учитися малювати, просити допомогти); в) з прислівником (бігти швидко, прийти вчасно, відповідати впевнено); г) із займенником з прийменником або без нього (зустрітися з ним, згадати про нас) |
| З іменником у ролі головного слова, який сполучається: а) з прикметником (літній день, приємна зустріч, мамині очі); б) з іменником у непрямих відмінках без прийменника та з прийменником (підручник з літератури, кроки дитини); в) із займенником (це питання, все життя); г) з дієприкметником (залишені справи, посивілий чоловік, непрочитана книга); ґ) з прислівником (читання мовчки, сорочка навипуск); д) з інфінітивом (завдання прочитати, уміння говорити) |
| За морфологічним вираженням головного слова словосполучення бувають |
| Іменникові (субстантивні) |
| Прикметникові (ад’єктивні) |
| Числівникові (нумеральні) |
| Займенникові (прономінальні) |
| Прислівникові (адвербіальні) |
| Іменник, займенник, числівник, прислівник, дієприслівник, інфінітив |
| Дієслово, прикметник, прислівник та слова категорії стану |
| Словосполучення, у яких головне слово позначає дію, стан чи якість, а залежне – різні обставини, за яких реалізується дія, чи ступінь вияву ознаки або стану: різко повернутися, закохатися до нестями, опинитися між Сциллою та Харибдою, йти лісом, дуже впевнений |
| Іменник у непрямих відмінках або будь-яка субстантивована частина мови |
| Іменник, прикметник, дієслівні форми |
| У реченні виконує функцію означення |
| Іменник, займенник або будь-яка субстантивована частина мови |
| Компоненти словосполучення можуть називати: дію та об’єкт, на який дія спрямована (виховувати дошкільників); дію та адресата дії (присвята Батьківщині); дію та знаряддя дії (написаний пензлем) |
| Словосполучення, у яких називається предмет і його постійна чи змінна ознака: ширококрилий птах, материнська пісня, батькова хата, мрії подорожувати, шлях уперед, дівчина з карими очима |
| Типи словосполучень за смисловими відношеннями між головним і залежним словом |
| Компоненти словосполучення можуть називати: предмет та його ознаку (тихий вечір); назву предмета і назву особи, якій належить предмет (щоденник поета); назву частини предмета та цілий предмет (крихти хліба); опредмечену дію та діяча (виступи спортсменів); опредмечену ознаку та предмет, якому властива ця ознака (блакить неба) |
| Словосполучення, у яких головне слово позначає дію (також опредмечену), а залежне – об’єкт, на який спрямована ця дія: зателефонувати друзям, згадати про море, присвячений матері, любов до природи |
| Типи граматичного зв’язку у словосполученні |
| Залежне слово узгоджується з головним тільки в деяких формах: чоловік-енциклопедія (узгодження в числі та відмінку); обидві руки (узгодження в роді); місто Черкаси (узгодження у відмінку) |
| Всі форми залежного слова відповідають формам головного слова: літня спека (узгодження в роді, числі і відмінку); місячними ночами (узгодження в числі та відмінку) |
| Тип підрядного зв’язку між компонентами словосполучення, коли форми залежного слова узгоджуються з формами головного слова: чарівний куточок, чарівна посмішка, чарівне слово, чарівні очі |
| Прикметник (мудрий чоловік, весела вдача, охочий до розмов юнак); займенник (усі подорожі, моє благословення, такі новини); порядковий і кількісний числівник (перша людина планети, із трьох джерел), дієприкметник (потерпілі народи, пожовкле листя), іменник-прикладка (дівчина-красуня, місто Глухів) |
| Іменник або будь-яка субстантивована частина мови: відповідальний черговий,перші квіти |
| Залежно від того, повністю чи частково узгоджується залежне слово із головним |
| Тип підрядного зв’язку, коли залежне слово є невідмінюваним і залежить від головного тільки за змістом |
| Прислівник (неусипно пильнують, особливо яскраво); дієприслівник (іти не поспішаючи, мовчати посміхаючись); неозначена форма дієслова (не люблять зупинятисянадосягнутому, зібралися прогулятися, завдання навчитися читати) |
| Будь-яка частина мови: жити чесно, читання вголос, дуже весело,раптовозупинившись |
| а) коли позначає частину від цілого:випити води; б) у заперечних конструкціях із часткоюне: не прочитав книги; в) коли літературними є паралельні форми родового та знахідного відмінка: співав пісні - співав пісень |
| Граматичний зв’язок виражається не тільки відмінковим закінченням залежного компонента, а й прийменником: вивчаємо з користю для себе; з роками тягне у село; Крізь будні, свята, ювілеї, дати аж мерехтять літа… (І.Савич) |
| Засобом граматичного зв’язку у словосполученні є закінчення залежного слова: підставити вітрила вітрові; розмовляти його мовою; символ правосуддя, дослідження мови, час цвітіння, келих мудрості. |
| Тип підрядного зв’язку між компонентами словосполучення, коли головне слово вимагає від залежного слова певної відмінкової форми : зустрів (кого?) друга, посперечався (з ким?) з другом, надіюся (на кого?) на друга |
| Іменник: переправа через Дніпро, ставлення до навчання; займенник: поклич мене, його товариш, прийду до нього; субстантивований прикметник: зціляти недужих, довіряти підлеглим; субстантивований дієприкметник: зустріти відпочиваючих. |
| Дієслово, дієприкметник, дієприслівник, дієслівні форми на -но, -то, іменник, прикметник: отримати листа, змарнілийвід роботи, працюючи над темою, занесено до протоколу, повага до старших, хворийна серце |
| За семантикою головного слова |
| Семантико-граматичні особливості головного слова вимагають обов’язкової появи залежного слова у певній відмінковій формі: - у формі знахідного відмінка без прийменника: знайти (кого?) друга; відвідати (що?) виставку - у формі родового відмінка - у формі орудного відмінка на позначення знаряддя праці: писати (чим?) олівцем; різати (чим?) ножем. |
| Семантико-граматичні особливості головного слова не потребують обов’язкової появи залежного слова у певній відмінковій формі: завітати до друзів, завітати з друзями, жити надією, жити в розлуці. |
Наши рекомендации
