Надії Савченко присвячується

Посадили бідну Надю москалі за грати,

Покарання у тюрязі мусить відбувати.

Налякались москалики нашої дівчини,

Посадили сердешну за чужі провини.

Ніби Надя убивала москалів, мов мухи.

Посадили у темницю на пекельні муки.

Не п`є, не їсть Надя, каже: «Не продамся.

Я борюсь за Україну, москалям не здамся».

Туже тяжко за ріднею та не піддається,

Ворогам її зломити ніяк не вдається.

Хоч сидить вона без сала і без варениці,

І води вже не нап’ється з своєї криниці.

Та ми тілом й духом з нею, не дамо в образу.

Тільки разом ми поборем ворожу заразу.

Ти тримайся, дорогенька, свобода вже близько.

Твоїй стійкості вклоняюсь додолу я низько.

25.06.2015р.

Ворон

Як ніч, чорний ворон, в блакитному небі

Кружляв понад степом безкраїм.

Від крику його у душі похололо,

Але треба йти вже до бою.

І гуркіт гармат, і свист куль в голові

Моїй, наче мухи дзижчання,

І тупіт копит, і стогін землі,

І тиха хвилина мовчання.

Сурма загула, йти до бою пора.

І військо козацьке вперед!

Хтось ранений впав, хтось навіки заснув,

Але треба йти уперед!

Напоєна кров’ю земля.

І військо в бою – чорна хмара, орда

Розтала й затліла, як ранній туман,

І люльку задув отаман.

Розбита ворожа душа татарви.

Усі вороги полягли.

І тихо так стало в степу. Навкруги

Лиш ворона крик з далини.

17.02.2013р.

Слуги Народу

Слуги народу призвані служити.

Так вони служать, та лише не тим.

Їм з совістю своєю доведеться жити.

Та совість в них розвіялась, мов дим.

Лиш звикли мірятись, у кого

Є важча у пальті кишеня.

А нам лишається лиш тішитись, що скоро

Нам кинуть крихти із чиєїсь жмені.

Промчать кортежі вулицями стрімко.

Ми поглядом проведемо їх в даль.

Як людям бідним тут живеться гірко,

І доки в них прийде терпцю той край?

Майдан підняти тут уже замало.

Їх просто всіх потрібно розстріляти,

Бо скільки їм не дай, їм все замало.

І далі до кишень добро будуть складати.

Навіщо вам стільки земель й багатства?

В кінці лиш два на два шматочка досить,

А ви лиш зводите абатства.

Почуйте, що народ вас просить.

28.11.2015р.

*****

Вже брат на брата йде, діставши зброю.

Не знаю я, куди впаде цей світ.

Людей серця наповнені журбою,

Немилий буде їм й калини цвіт.

Коли поринуть люті ріки крові,

І трупами покриється земля,

То буде вже тобі не до любові,

Й не сіятимеш в землю ти зерня.

Так страшно є, коли йде брат на брата.

Рука з мечем від страху затремтить.

Уб’єш рукою тою злого ката

І кров у серці жадно закипить.

Не хочу бути я лихим солдатом

І забирати в молодих дітей життя.

Та доведеться рідну землю захищати,

Аби її не зжерло чорне вороння.

Бо то моя земля, моя країна,

Яку нікому в руки не віддам.

Я краще згину і умиюсь в крові,

Та душу українську не продам!

Бо це мої степи, луги і ріки,

Я народився вільним і помру.

І в пам’яті моїй залишиться навіки,

Як розбивали ми не раз орду.

Тож слався рідний краю вічно.

В бою ми станемо за рідний край.

І пам’ятати будуть наші діти вічно,

Як боронили ми свій рідний небокрай.

20.03.2014р.

****

Повертайся живий, повертайся, синочку.

Ти такий молодий, не зростив сина й дочку.

За країну свою ти пішов воювати,

Та у дома чекають на тебе твої мама і тато.

Лютий ворон кров проллє: таку юну, таку молоду.

Соколів молодих покладе в домовину.

Проклинаю тебе, лютий ворогу мій,

За безчинство твоє й за дитячі могили.

У країну мою ти прийшов воювати,

Убивати дітей, мою землю топтати.

Ти воюєш за що? За ідею? Свободу?

Тебе цар твій прислав на погибель народу.

14.11.2014р.

*****

Як важко стало жити на в країні,

Коли крокує по моїй землі війна.

Ми й так жили усі, немов в руїні,

А тут ще й піді кралася біда.

І топче мій народ вороже військо:

Безжальне, безпощадне, мов німе.

Й, здається, що кінець так близько,

Та ранішній туман сльозу зітре.

Безстрашні воїни тримають оборону.

В ворожі лапи край свій не дадуть.

Зірвуть із супостата ту корону

Й назад без перемоги не підуть!

Я вірю в це, у свій народ безстрашний,

Бо славних козаків ми доньки і сини.

І край мій рідний і прекрасний

Запам’ятають ті собаки навіки.

22.01.2015р.

*****

Брудна політика, нікчемна,

Несправедлива і лукава.

У кабінетах сидять морди

І грають в шахи всіма нами.

Для них життя вагою пилу,

Для них закон, їм все під владу.

Втопити їм тебе під силу,

Коли говориш людям правду.

І не існує нічого святого,

Хоча і ходять у свята до церкви.

Вони тебе похоронять живого,

Як пляму брудну за секунду лиш стерти.

Мерзенні собаки, тупі егоїсти.

Їм завжди замало, усіх хочуть з’їсти.

Бездарні нікчеми, народу убивці.

Коли наїстеся, брудні кровопивці?

08.02.2015р.

Відплата

Коли в руці стискаєш меч за рукоятку,

Готуючись іти на вірну смерть,

Коню шепнув на вухо: «Все в порядку»,

А під ногами відчуваєш рідну твердь.

Коли земля твоя, вона цінніша.

І ти за неї йтимеш до кінця.

Вдихається і грудями вільніше.

В кулак міцніш стиснеш ремінця.

За неї ти готовий кров пролити,

Порвавши ворога, неначе чорний ворон,

Чекаючи нещадної розплати,

Ворожу плоть покласти поміж борон.

Безстрашно, безжалісно, люто рвати,

Коли воюєш з честю за своє.

Шукаючи для ворога відплати,

Бо те, що за плечима – то твоє….

20.12.2015р.

Невидима війна

Ті, які клялись на крові вірності країні,

За неї кров’ю заплатили.

А ті, котрих влаштовують руїни,

Між тих руїн і далі тихо жили.

Щодень солдати голови ложили

На тій війні, яку ніхто не бачив.

За ними вдови лиш тужили

І юний син, що тата не побачив.

Сірі руїни, привиди похмурі,

Колись прекрасні і живі міста.

У них блукають люди у зажурі,

Душа тепер у них пуста.

На мир надію розтоптали,

Довкола сіючи нещадно смерть і хаос.

Від кого ви народ наш захищали

Між обстрілів і життєдайних пауз?

І хто поверне мамі сина?

Живого, а не у мішку?

Яка ж розпочала це все скотина?

Що розривала мою землю по шматку?…

17.12.2015р.

Поснуло все

Малесеньке дитя

Протре заплакані ті оченята.

Йому так боляче….

Довкола зла війна.

Десь мати та

За сином туже, плаче

В його очах

Лиш темнота….

Поснуло все.

Палає дім,

Чи хто живий

Ще в домі тім?

Люта війна.

Довкола смерть.

Така страшна

Та круговерть.

Поснуло все.

У пилі ночі,

Мов сон страшний

Тебе лоскоче….

28.01.2015р.

Батьку – Отамане

Ой не хочу в чужім краю жити.

Ой не хочу за Вкраїною тужити.

Чорний ворон душу рве під небокраєм.

У сирих окопах за країну помираєм.

Розірвали мою бідну Україну.

Ті собаки зроблять з неї лиш руїну.

Де ж ти, батьку? Де ж ти, пане отамане?

Причаївся десь у синьому тумані.

Ворог всюди. Той, хто був ще вчора братом

Відцурався. Для своїх тепер він катом.

Де ж ти, батьку? Де ж ти, пане отамане?

Повернися! Ворог став, немов туманом.

Синє небо від біди вже почорніло.

Синє небо у вогні воно згоріло.

Скільки крові. Соколів ви загубили,

Мов тополі при дорозі положили.

Де ж ти, батьку? Де ж ти, пане отамане?

Піднімися ти із синього туману.

Поверни, поверни людям надію.

Хай вітри ту біду у даль розвіють.

15.01.2016р.

Зміст

Слово від меценатів …………………………...
Вступ……………………. ……………………...
Червоні сльози України ………………………...
Поезія………………………….. ……………..
Мільйони сердець…..…………………………...
На Грушевського ………………………………
Вогонь посеред вулиць………………………….
Білі ангели …………………………………….
Героям Майдану присвячується…….…………..
«Нас б’ють, ламають руки, ноги…» ….………..
«О, люде мій, за що ти землю кров’ю кропиш?»..
Сльози України………………………………..
«Герої не вічні, вони все ж вмирають» ……….
Я- українець ………………………………….
Казки ……...... ………………………………...
«Від Донбасу до Говерли» ……………………..
Руїни …………….. ……………………………..
«Навіщо, люди, ви вбиваєте себе?» …..…………
Кляті «Гради» ….. …………………………….
«Москалики» ……………….. ………………
Домівка. …………………………………….....
«Я знаю, дощ не може бути вічним» ……………
«Хвилина тої лиш свободи» …..………………..
«Ой, друженьки, братчики» …..………………...
«Мов віск той плавиться зоря» …..…………….
Фільму «Поводир» присвячується ….…………	Кіборгам

«Кіборгам» присвячується …….. ……………...
«Я дихаю вільно і вільно живу» ……………......
«Бздумні душі брякнуть під дощем» …………...
Твоєю любов’ю……………….. ……………..
Послання сепаратисту…….…………………......
Кольорові сни ………………………………
Останній подих………………………………….
«Пройшли добрі дні»………….…………………
«Україну рвуть на шматки москалі прокляті»…...
Надії Савченко просвячується ………….………..
Ворон ……………………………………………...
Слуги народу……………………………………
«Вже брат на брата йде, діставши зброю» ……...
«Повертайся живий, повертайся, синочку» ….….
«Як важко стало жити на вкраїні»………………..
«Брудна політика, нікчемна» ….………………..
Відплата …….. …………………………………
Невидима війна ……………………. …..…………
Поснуло все …. ….. …………………………….
Батьку – Отамане………….. ………………

Літературно-художнє видання