Правила є уніфікованими для оформлення курсової, дипломної та магістерської робіт

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ЗАКЛАД

ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА»

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ДО НАПИСАННЯ КУРСОВИХ, ДИПЛОМНИХ І МАГІСТЕРСЬКИХ РОБІТ

Методичні рекомендації до написання курсових, дипломних і магістерських робіт для студентів, які навчаються за спеціальностями

«Історія» і «Країнознавство»

Луганськ − 2011

ЗМІСТ

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .С. 4

РОЗДІЛ І. УНІФІКОВА СТРУКТУРА КУРСОВОЇ, ДИПЛОМНОЇ ТА МАГІСТЕРСЬКОЇ РОБІТ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .С. 5

РОЗДІЛ ІІ. ПОРЯДОК І МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ РОБОТИ . . . . . . . . . . . . . . . .С. 9

РОЗДІЛ ІІІ. УНІФІКОВАНІ ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ РОБОТИ. . . . . . . . . . .С. 11

ДОДАТКИ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .С. 14

ОРІЄНТОВНА ТЕМАТИКА КУРСОВИХ, ДИПЛОМНИХ І МАГІСТЕРСЬКИХ РОБІТ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .С. 31

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Здавна у всіх народів вміння письма вважалося особливим мистецтвом, граничним з талантом і тяжкою працею митця самовдосконалюватися. Невипадково протягом багатьох тисячоліть поняття писемність залишається тотожним освіченості і − обдарованості. Здатність без помилок, чітко і ясно висловлювати свої думки у письмовій формі, не повторюючи самого себе і не копіюючи нікого завжди вирізняла творчу людину від інших − здатних читати, але не писати. Писати в тому розумінні, щоб слово із звичайного набору умовних позначень перетворювалося на зброю для військового і дипломата, інструмент праці для вчителя і науковця, ставало віддушиною письменнику та поету і засобом виробництва законодавцю. Словом можна поранити чи навіть вбити людину, як і навпаки − зцілити. Тому словом треба вміти правильно та обережно користуватися.

Серед усіх творчих професій професії вчителя історії і дипломата від інших відрізняють (і водночас об’єднують між собою) особлива вибагливість і вимогливість до мистецтва володіння усною та письмовою мовами. Причиною багатьох особистих невдач, кар’єрних поразок є саме нездатність чи невміння писати. Для вчителя і дипломата не тільки кожне слово, а й іноді одна єдина буква в слові (поставлена чи навпаки − пропущена) повинна мати і має значення. Адже тільки словом можна навчити та привіти тягу до знань, так само як розпочати або зупинити війну.

Навчання в університеті − це чудовий шанс опанувати мистецтво письма та збагатитися знаннями одночасно. Гармонійне поєднання науково-дослідної та учбової роботи під час написання курсових, дипломних і магістерських робіт є запорукою висококваліфікованого фахівця, здатного постійно самовдосконалюватись і самостійно поглиблювати отримані в університеті знання і оформлювати свої думки у письмовій формі.

Таким чином, інтегрування навчальної і наукової діяльності у процесі послідовної підготовки курсових і кваліфікаційних робіт забезпечує:

− вміння грамотно та лаконічно висловлювати свої думки;

− формування науково-професійного світогляду та неповторності стилю;

− оволодіння ме­тодологією та методами наукового дослідження;

− більш глибоке розуміння обраної специфіки спеціальності;

− розвиток ерудиції та творчого мислення;

− виявлення індивідуальних здібностей;

− формування неординарності підходу при вирішенні будь-якого завдання.

Отже, мета представлених увазі читача методичних рекомендацій полягає в тому, щоб простою мовою та на прикладах роз’яснити студентам порядок і особливості написання курсових, дипломних і магістерських робіт. Для цього лаконічно та зрозуміло роз’яснюється зміст основних термінів і понять, чітко і ясно визначено уніфіковану структуру всіх типів робіт; наведені приклади оформлення титульної сторінки роботи і додатків, джерел і літератури; складання плану (змісту); написання вступу та висновків.

РОЗДІЛ І. УНІФІКОВА СТРУКТУРА КУРСОВОЇ, ДИПЛОМНОЇ ТА МАГІСТЕРСЬКОЇ РОБІТ

Традиційно склалася певна композиція курсових, дипломних та магістерських робіт, яка базується (з деякими відмінностями) на вимогах Вищої атестаційної України до кандидатських і докторських дисертацій і містить такі основні елементи, як:

1) титул;

2) зміст;

3) перелік умовних позначень (при необхідності);

4) вступ;

5) основна частина;

6) висновки;

7) список використаних джерел і літератури;

8) додатки (при необхідності).

Перелік умовних позначень скорочень подаються окремим списком перед змістом.

Змістобов’язково складається з розділів та може містити підрозділи, пункти та підпункти.

Вступмає наступні елементи:

− актуальність обраної теми;

− аналіз історіографії;

− характеристика джерел;

− мета і завдання дослідження;

− об'єкт і предмет;

− хронологічні рамки;

− географічні межи (якщо потрібно);

− методи та методологію;

− наукова новизна (якщо є);

− практичну значущість роботи (якщо є);

− апробація результатів дослідження (якщо є);

− публікації;

− структура роботи.

Спочатку в актуальності до роботи обґрунтовується вибір теми та напряму дослідження; формулюється проблема в загальному вигляді та показується важливість її розв’язання. Загалом актуальність повинна зайняти 1−1,5 сторінки роботи.

Потім подається аналіз історіографії, де відображається стан і ступінь розробки проблеми у науковій літературі (2−2,5 сторінки). При цьому бажано наводити огляд найновітніших праць, якщо, звісно, такі взагалі є. Далі цілком логічно навести характеристику джерел, які, на думку, автора дозволять йому провести дослідження актуальної проблеми та виконати всі поставлені завдання (2−3 сторінки). Разом аналіз історіографії та характеристика джерел мають бути розписаніна 5−6 сторінках.

Після цього потрібно одним реченням, чітко і ясно сформулювати мету дослідження та поставити завдання (3−6 позицій).

За цим слід так само лаконічно визначити об’єкт (процес, явище, які існують незалежно від суб’єкта пізнання та на які звернена увага дослідника) і предмет (властивість, аспект об’єкта, які підлягають глибокому спеціальному вивченню, та відносно яких дослідник зобов’язаний отримати нове знання). Треба зажди пам’ятати, що об’єкт і предмет співвідносяться між собою як загальне і часткове. Предмет завжди міститься в межах об’єкта.

Наступним кроком є визначення хронологічних рамок (обґрунтування нижньої та верхньої рамок − 2−4 речення) і географічних меж (окреслення території дослідження − 1−2 речення).

Надалі автор роботи декількома реченнями (5−7) наводить методи та методологію, що були використані ним під час дослідження проблеми.

Потім дослідник наводить наукову новизну (якщо є) своєї роботи − кількома реченнями (2−4) описує, що ним зроблено вперше в історіографії, чи то українській або навіть всесвітній.

У практичній значущості (якщо є), треба також лаконічно пояснити чим саме цінна робота.

Якщо у процесі підготовки роботи студент приймав участь у конференціях, семінарах, симпозіумах, «круглих столах», де оприлюднював і виносив на публічний захист і обговорення свої гіпотези, доробки та здобуті результати − це має бути зазначено в апробації результатів дослідження.

У разі, якщо основні положення роботи були опубліковані у періодичних і неперіодичних наукових виданнях (журнали, збірки тощо) в інтересах самого студента це зазначити як публікації (навести кількість статей, зазначивши скільки з них фахових і не фахових, і скільки у співавторстві).

Наявність апробації та публікацій хоча і не є обов’язковою умовою для успішного захисту курсової, дипломної та магістерської роботи, але значним чином підвищують рівень її науковості.

У структурі роботи необхідно зазначити з яких структурних частин складається робота (скільки розділів і підрозділів, пунктів і підпунктів, чи є додатки), який обсяг роботи (без списку джерел і літератури, додатків), кількість позицій у списку джерел і літератури.

Основна частина роботи− це текст, у якому розкривається сутність досліджуваної проблеми та вирішуються всі поставленні питання. Весь текст компонується в логічно пов’язані між собою розділи і підрозділи, пункти і підпункти, що мають лаконічні інформативні за­головки. Назва розділі пишеться великими літерами. Кожен розділ починається з нової сторінки.

Текст будь-якої роботи студента (курсової чи кваліфікаційної) повинен бути ре­зультатом самостійно проведеного аналізу, синтезу та узагальнення інформації з опрацьованих джерел і літератури.

Текст має бути чітко підпорядкований досягненню мети та вирішенню всіх завдань дослідження і доповнений коментарями, міркуваннями, оцінками самого автора роботи. При цьому, необхідно дотримуватись наукової об’єктивності: не спотворювати факти задля надуманої ідеї.

Глибина авторського аналізу використаних у роботі джерел і літератури є головним показником якості проведеного студентом дослідження. Кожен розділ повинен закінчуватись стислими висновками щодо розглянутих питань і відображати думку перш за все самого автора.

Обсяг основної частини курсової роботи становить 24−26 сторінок, дипломної на 4-му курсі − 40−45, дипломної на 5-му курсі − 50−55, магістерської − 65−70 сторінок.

Висновки − це заключна частина роботи, її підсумок. У висновках стисло, але змістовно підбивається підсумок проведеного дослідження, чітко і ясно визначаються результати, до яких прийшов автор на основі аналізу джерел і літератури.

Висновки повинні бути узгодженими з метою та завданнями, які ставились на початку дослідження і знайшли відображення у вступі, і пов'язаними з розкриттям теми в основній частині та положеннями, що виносяться на захист. Також у заключній частині можуть бути буквально 1−2 реченнями відображені подальші перспективи дослідження теми.

Обсяг висновків для всіх видів робіт дорівнює 2−4 сторінкам.

Список використаних джерел і літературискладається з усіх використаних автором джерел (архівні матеріали, опубліковані документи, спогади та щоденники учасників і сучасників досліджуваних подій і явищ, газети тощо) і літератури (монографії, статті, автореферати та дисертації, депоновані рукописи та інше).

Опис джерел і літератури здійснюється згідно з вимогами Державного стандарту та Вищої атестаційної комісії України мовою оригіналу публікації.

Послідовність позицій у списку використаних джерел і літератури визначається в алфавітному порядку (спочатку «кирилиця», потім − «латиниця») за наскрізною нумерацією.

Усі джерела вказуються тією мовою, якою вони видані.

Доцільно список поділити на дві рубрики − джерела і література, у якихвідповідним чином розмістити використані в роботі джерела і літературу.

Додатки вміщують різноманітні копії документи, які аналізуються і на які посилається автор роботи, а також авторські та запозичені карти, схеми, таблиці тощо. Якщо в роботі більше одного додатку, то вони позначаються літерами за алфавітом (А, Б, В і так далі). Додатки впорядковуються заголовками.

РОЗДІЛ ІІ. ПОРЯДОК І МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ РОБОТИ

Проведення дослідження завжди підпорядковується певним закономірностям і може бути представлене такою схемою:

− вибір та обґрунтування актуальності теми;

− визначення й постановка мети і конкретних завдань дослідження;

− визначення предмета вивчення та окремих його сторін і аспектів;

− вибір методики проведення дослідження;

− опис процесу дослідження;

− формування висновків та підсумків і оцінка одержаних результатів;

− обговорення результатів дослідження під час попереднього захисту та захисту роботи.

Всі ці етапи супроводжуються й підтверджуються аналізом джерел і літератури. Правильний, добре продуманий, вибір теми є однією з головних умов успішного написання роботи. Помилка у визначенні теми призводить до непотрібних і надмірних зусиль.

Обрана для дослідження тема повинна враховувати зацікавлення самого студента та реальні можливості забезпечення кваліфікованого керівництва з боку кафедри. Дослідженням керують викладачі кафедри. Студенти повністю самостійні у виборі тематики, але її формулювання відбувається спільно з науковим керівником.

У процесі дослідження тема може зазнавати змін і уточнень. Тому тема на початковому етапі формулюється як робоча, яка розроблюється і уточнюється впродовж роботи над темою.

Для правильного вибору теми необхідно вивчити новітні джерела та літературу і виявити таким чином недостатньо досліджений чи недосліджений взагалі аспект. На основі вивчення обраних питань окреслюється коло необхідних для дослідження проблем, а також складається робочий план.

Визначення мети, конкретних дослідницьких завдань, предмета дослідження значною мірою визначає й обґрунтовує структуру роботи, а також згрупування зібраного матеріалу. Мета визначає головний напрям та орієнтацію дослідження. Завдання є конкретними питаннями, котрі деталізують, розкладають на складники загальну тему, вони безпосередньо визначають конкретні аспекти проблеми та напрями її розв’язання.

Ці елементи схеми дослідження знаходять відображення у вступній частині роботи; решта розташовується в основній та заключній частинах.

Методика проведення дослідження формується й визначається з урахуванням типологічної належності залучених джерел і літератури.

Робочий план є обов'язковим елементом наукового дослідження. Це − своєрідна схема дослідження. Він не повинен розглядатись як застигла догматична структура, а може змінюватись, коригуватись, уточнюватись у ході опрацювання теми. План повинен бути рухливим і гнучким, логічно послідовним.

У складанні робочого плану повинні брати участь разом студент і науковий керівник.

Вибір теми засновується на повному загальному знайомстві з літературою. Але виявлення, відбір і опрацювання літератури як дослідницька операція починається після обрання й затвердження теми.

Найбільш трудомістким і творчим є − пошук необхідних джерел і літератури, і триває практично весь час дослідження і написання роботи. Під час відбору фактів потрібна їхня повна фіксація. Вся сукупність виявлених фактів не обов'язково використовується в самій роботі. Відбір необхідних для використання фактів здійснюється при підготовці до написання роботи, відібрані факти повинні відповідати, наскільки це можливо, таким критеріям:

а) точність;

б) об'єктивність;

в) репрезентативність.

У ході опрацювання джерел літератури для виявлення необхідного матеріалу їх конспектують. Правильно складений конспект повинен коротко, стисло, але точно й повно, відображати концепцію автора, його систему аргументування, джерельну та історіографічну базу, структуру та висновки. У самому тексті роботи відібраний матеріал може бути представлений у вигляді тези, переказу змісту (непряме цитування), цитатою (пряме цитування). При використанні будь-якої з цих форм вони не повинні ускладнювати авторський текст, кількість цитат визначається, в першу чергу, потребами розкриття теми.

При роботі із науковими джерелами слід пам’ятати, що власне дослідження передбачає передусім критичний аналіз цих джерел, а не механічне переписування чужих думок без відповідних посилань. Саме критичний аналіз наукової літератури дає можливість визначити ще невивчені сторони наукової проблеми і точно окреслити завдання своєї роботи.

Автор роботи повинен вміти викласти свій погляд на шляхи вирішення обраної проблеми. При цьому він має показати вміння оперувати науковою термінологією, осмислювати ті наукові визначення, які найбільш точно характеризують проблему дослідження.

Підсумком дослідження є складання бібліографічного списку, тобто списку використаних джерел і літератури, та оформлення додатків.

РОЗДІЛ ІІІ. УНІФІКОВАНІ ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ РОБОТИ

Правила є уніфікованими для оформлення курсової, дипломної та магістерської робіт.

Роботу друкують на комп’ютері з одного боку аркуша білого паперу формату А4 (210×297 мм) з полуторним міжрядковим інтервалом.

Робота має бути чітко структурованою з виділенням окремих її частин, абзаців, з нумерацією сторінок, правильним оформленням посилань, виносок, цитат, списку використаних джерел.

Орієнтовний обсяг курсової роботи становить 30 сторінок, дипломної 45−50 і 55−60 для студентів відповідно 4 і 5 курсів. Приблизний обсяг магістерської роботи дорівнює 70−75 сторінкам. Обсяги робіт подані без урахування списку використаних джерел і літератури та додатків.

Текст роботи необхідно друкувати, залишаючи поля: вгорі, внизу – 20 мм, з лівого боку – 30 мм, з правого боку – 15 мм. Абзац – 1,25.

Шрифт – Times New Roman, кегль – 14. Шрифт друку повинен бути чітким, чорного кольору, середньої жирності.

Заголовкиструктурних частин роботи (ЗМІСТ, ВСТУП, НАЗВИ РОЗДІЛІВ, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ, ДОДАТКИ) друкують великими жирними літерамисиметрично до тексту.

Заголовки підрозділів (пунктів і підпунктів)друкують з абзацу маленькими літерами(крім першої літери, яка друкується великою). Крапка в кінці заголовків не ставиться. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапками.

Відстань між заголовком структурних частин, підрозділів (пунктів і підпунктів) та текстом повинна дорівнювати 2 інтервалам.

Кожну структурну частину роботи слід починати з нової сторінки.

Нумерація сторінок, розділів, підрозділів (пунктів і підпунктів) − подається арабськими цифрами.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу й порядкового номера параграфа, між якими ставиться крапка. Після номера підрозділу теж ставиться крапка (1.1.) і далі, в цьому ж рядку, йде заголовок підрозділу. Пункти нумерують у межах кожного підрозділу (1.1.1.).

Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який включається до загальної нумерації сторінок, але номер сторінки не ставиться.На наступних сторінках номер ставиться у правому верхньому куті сторінки без крапки.

Вступ, висновки, список використаних джерел і літератури, додатки − не нумерують.

Якщо в тексті роботи використовуються ілюстрації (малюнки, графіки, схеми) і таблиці, то вони подаються безпосередньо після тексту, у якому вони згадуються вперше. Якщо ілюстрація чи таблиця мають розмір більший за формат А4, то її можна розмістити в додатках.

Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу (за винятком ілюстрацій, поданих у додатках). Номер ілюстрації складається із номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: «Рис. 1.2» (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальний підпис розміщується безпосередньо під ілюстрацією.

Таблиці нумеруються послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) у межах розділу. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщується напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка. Наприклад: «Таблиця 2.3» (третя таблиця другого розділу).

У процесі написання наукової роботи студент повинен обов’язково посилатися на авторів і джерела, з яких запозичив матеріали або окремі результати. Посилання бажано робити на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли праці, в яких міститься необхідний матеріал, не перевидавалися.

Для підтвердження власних аргументів посиланнями на авторитетне джерело або для критичного аналізу друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет потребує точного відтворення цитованого тексту, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором. Використовувати цитати в тексті роботи доцільно тоді, коли є потреба порівняти погляди різних авторів з приводу одного й того ж питання. Текст, який цитується, береться в лапки та супроводжує посиланням на джерела. Посилання роблять і тоді, коли думка автора переказується.

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається та закінчується лапками та наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз «так званий»;

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту та без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту та позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, наприкінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;

г) у разі непрямого цитування (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело;

д) якщо необхідно виявити ставлення автора наукової праці до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання;

е) коли автор наукової праці, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, то робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки. Варіантами таких застережень є: (курсив наш. − Д.Л.), (підкреслено мною. − Д.Л.), (розбивка моя. − Д.Л.).

Якщо використовуються матеріали з монографій, збірників статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні треба точно вказати номери сторінок з джерела, на яке дано посилання в науковій роботі.

Посилання в тексті роботи на джерела слід зазначати у квадратних дужках порядковим номером цього джерела за списком використаних джерел і літератури і відповідною сторінкою, наприклад: [11, с. 102]. Цей запис означає, що науковець посилається на роботу, яка значиться у списку джерел і літератури під номером 11, а матеріал взято зі сторінки 102.

Переказ думок ряду авторів оформлюється зазначенням у квадратних дужках номерів їх праць у списку використаних джерел і літератури через крапку з комою. Наприклад, запис [3; 10; 17; 31] означає посилання на під номера 3, 10, 17, 31 у списку джерел і літератури.

ДОДАТКИ

Додаток А

Приклад оформлення титулу курсової роботи

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка

Кафедра всесвітньої історії та міжнародних відносин

КУРСОВА РОБОТА

АНГЛО-РОСІЙСЬКЕ СУПЕРНИЦТВО В ПЕРСІЇ: