Скіфи на території України. Скіфо – перські війни.

План

1. Походження скіфів.

2. Скіфська експансія в Україну.

3. Скіфські походи до Передньої Азії та на Балкани. Скіфо-перська війна.

4. Військово-політична історія Великої Скіфії V - IV ст. до н.е.

5. Причини занепаду Великої Скіфії.

Теми рефератів

1. Скіфська еліта за даними археології та писемними джерелами.

2. Скіфський звіриний стиль: походження та семантика.

3. Мала Скіфія в Добруджі.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ.

Серед давньогрецьких авторів, які залишили докладні відомості про скіфів, виділяється Геродот, автор «Історії греко-перських воєн», або, як ще називають цю працю, просто «Історія». Це єдиний автор, який стосовно свого часу подав комплексну картину природи,

населення, господарства, побуту і культури Північного Причорномор'я від Істру (Дунаю) на заході до Танаїса (Дону) на сході.

Джерелом до історії, історичної географії та етнографії Північного Причорномор'я є книга четверта «Історії» Геродота - «Мельпомена».

В інших античних авторів (Гіппократ, Діодор Сицилійський, Страбон, Пліній Старший, Птолемей) знаходимо або описи подій, або ж окремих аспектів життя племен, розселених на території сучасної України і суміжних земель. Відомості античних авторів, зрозуміло, не відтворюють неперервності історичного процесу на наших землях і можуть служити лише певним орієнтиром того процесу. Тільки разом з речовими пам'ятками, відкритими внаслідок археологічних досліджень, у комплексі з епіграфічними, лінгвістичними, етнографічними та іншими джерелами сучасний історик має змогу реконструювати давнє минуле.

У VI ст. до н. є. до Скіфії входило три царства, кожне мало свого царя, але одне царство зі своїм царем було головним над усіма трьома. Цар мав необмежену владу. Життя скіфського суспільства ґрунтувалось на військових законах, бо головним джерелом збагачення для скіфів були військові походи.

Скіфське суспільство поділялося на три касти - воїнів, жерців, рядових общинників (землеробів і пастухів). Серед них існувало помітне соціально-економічне розшарування, про що свідчать поховання.

Військо очолював сам цар. Найважливіші справи обговорювалися на народних зборах усіх воїнів. Це був найвищий демократичний орган, на засіданнях якого могла вирішуватися навіть доля царів. У скіфському суспільстві були бідніші і багатші люди. До знаті належали військові вожді, царські дружинники. У скіфів були раби, до яких вони були дуже жорстокі. Решту дорослого населення складали воїни і землероби та скотарі. Це були рядові общинники. Скіфський воїн обов'язково мав свого коня, його захищав панцир або звичайна шкіряна куртка. На голові воїни носили бронзовий шолом, основною зброєю скіфа був великий складний лук зі стрілами і для захисту щит. Воїни користувалися списами, дротиками, сокирами, кинджалами і короткими мечами. Збереглося свідчення, що стріла, випущена зі скіфського лука, пролетіла 521 м.

Рекомендована література

1. Алексеев А.Ю. Скифская хроника (Скифы в VII-IV вв. до н.э.: историко- археологческий очерк). - СПб, 1992.

2. Андрух В.Ю. Нижнедунайская Скифия в VI - нач. I в. до н.э. (этнополитический аспект). - Запорожье, 1995.

3. Андрух С.И. Военно-политиеская история Скифии //Международные отношения и проблемы государственного строительства в странах Европы и Америки. Межвуз. сб. трудов. - Бердянск - Запорожье, 1996. -С. 5-21.

4. Археология СССР: В 20 т. - М., 1982-84.

5. Археология Украинской ССР. Т. 1-3. -К., 1985-1986.

6. Бонгард-Леин Г.М. История скифских племен. — М., 1973.

7. Бунатян К.П. Давне населення України. - К., 2003.

8. Василенко Г.В. Велика Скіфія. - К., 1991.

9. Высотская Т.Н.Скифские городища. - Симферополь, 1989.

10. Давня історія України: В 2 т. /За ред. П.П.Толочка. - К., 1994 - 1995.

11. Давня історія України: В 3 т. /За ред. П.П.Толочка. - К., 1997.

12. Залізняк Л.Л. Найдавніше минуле України. -К., 1997.

13. Залізняк Л.Л. Первісна історія України. - К., 1999.

14. Чмихов М.О. Давня культура. - К., 1994.

15. Алексеев Ю. М. Історія України: навчальний посібник для вузів. -К.,2004