Розставте розділові знаки у складнопідрядних реченнях.

Практичне заняття 5

Пунктуація. Розділові знаки в складному реченні

Розставте розділові знаки у складносурядних реченнях.

1. Ще не сходило сонце, але вже рожевіла зоря вітаючи народження погідного дня 2. Голубувату просторінь осіннього степу, насичено було здоровим, бадьорим по­вітрям і дихати було на подив легко й вільно. 3. Усе море чорніло ,ніби по­оране поле, і тільки блищало широким кружалом ясне плесо проти самого місяця. 4. Відберіть у народу все - і він усе може повернути; але відберіть мову і він ніколи більше вже не створить її. 5. Йдемо серед урочистої ночі і груди п'ють солодке повітря, і мозок хоче запам'ятати на все життя зоряне небо, торкання трави об ноги, краплі роси. 6. Сірий осінній ранок куривсь дрібною мжичкою ,а в ній пливли наче напівзабута казка дере­ва, поле, оселі. 7. Прозориться душа і кольориться врода, і поглядом весни затаєна природа охоплює твій шал і серця буйний біг, даруючи чуття мандрівок і доріг. 8. Довгі сиві вуса спускались вниз а голова біліла наче вишневий цвіт. 9. Небесні води густо злетіли на ниви в тінях сизої хмари ,але сонце зараз, десь близько, засвітило веселку і дощ перестав. 10. Небо високе і чисте ,просівало зорі крізь невидиме решето і вони мерехтіли падаючи. 11. Сонце стоїть над головою і його зо­лоте проміння, наче дороге каміння, горить, відбиваєть­ся на зеленій траві. 12. На передньому плані ,попід плавнями ,спокійно сяяла річка ,а вподовж неї табунилось білими хатками село. 13. Із його очей проглядали і настороженість, і обережність, і лукавство ,а з-поміж них прокльовувався і знову десь причаювався розум.

Розставте розділові знаки у складнопідрядних реченнях.

1. День кінчався уступаючи дорогу вечорові що вже ховався у довгих тінях дубів серед кущів ліщини наче соромлячись сонця. 2. І стежечка де ти ходила колючим терном поросла. 3. І сил таких і нема й не було щоб мужність правдиву збороли. 3. Довго стояли мовчки вдивляючись у чарівне сріблясте озеро що вже починало вкриватися серпанком сивого туману. 4. І несуть мене по полю де здобув я нашу волю коні вороні. 5. Хто любить той уподобитись може до любого і тілом і душею. 6. Із голубого неба долітав повний жалю журавлиний трубний клич який то гучнів то зав­мирав танучи в голубій безвісті. 7. В ті давні часи коли-йде наше оповідання долина не була поросла лісом. 7. Жалюгідний той хто схиляючись перед чужим забуває духовні скарби свого народу нехтує рідним словом зне­важає або ігнорує вітчизняну історію. 8. А я не раб не хитрий служка чия натура як подушка податлива й м'яка! 9. Якби ти знав як много важить слово одно сердечне теплеє слівце! 10. Та неоднаково мені як Україну злії люди при­сплять лукаві і в огні її окраденую збудять...

3. Розставте розділові знаки у складних реченнях з кількома підрядними.

1. Я готовий повірити в царство небесне бо не хочу щоб в землю ішли без сліда безіменні святі незрівнянно чудесні горді діти землі вірні діти труда. 2. Я ще не знаю яка на смак Підлість якого кольо­ру Заздрість якого виміру Смута яка засолона Туга яка незглибима Любов. 3. А тільки ти жеб­рацькі шати скинути не хочеш бо ти забула що ніяка туга краси перемагати не повинна. 4. Скільки б не судилося страждати все одно благо­словлю завжди день коли мене родила мати для життя для щастя для біди. 5. Я чую жаль що стільки мрій прекрас­них я поховав у собі за життя бо не знаходив у серцях сучасних ні розуміння ані співчуття. 6. І стоїть той тихий осінній сум що буває на одиноко­му ставку коли не листя а золотий дощ злітає з пе­чальної білоногої берези коли глибокою пустелею відходить голубе небо у невідомий дальній димок. 7. Не може при добрі той жить хто хоче злу й добру служить бо хтівши догодить обом він швидко стане зла рабом. 8. Хіба не бачите що небо голубіє що сонце ранками всміхається ніжніш що вся земля в якімсь чеканні дивнім мліє і легше дихає і дивиться ясніш. 9. Пове­ди мене в простори сніговії де метелиця розгониста гуля і смерком дрімає й леденіє під пухнастими замета­ми рілля. 10. Загинув би напевно люд нещасний якби погасла та маленька іскра любові братньої що поміж людьми у деяких серцях горіла тихо. 11. Коли дерева одцвітають вони скидають лист щоб знову зацвісти новими свіжими квітками. 12. Ті що знають мову квітів кажуть що місячними ночами можна почути як вони шепочуться між собою. 13. Вона дивилася на моторні човни що бадьоро стукотіли по річці на човни звичайні де напівголі спортсмени вправляли свої м'язи й весело хитались на хвилі що гнав паро­плав. 14. Земле моя всеплодющая мати сили що в твоїй живе глибині краплю щоб в бою сміліше сто­яти дай і мені.