Концепція поділу методів документологічних досліджень Кушнаренко
І. Загально-наукові:
- термінологічний;
- історико-генетичний;
- модельний;
- аксіологічний;
- пізнавальний;
- системний;
- синергетичний (саморозпізнавальний);
- інформаційний;
- діяльнісний;
- комунікативний.
ІІ. Часткові:
- текстологічний;
- аналіз документних потоків.
За Кулешовим
І. Загальнонаукові:
1) аналіз/синтез;
2) індукція/дедукція;
3) порівняння (порівняльний аналіз);
4) описанні та вимірювання – досліджує якісні та кількісні характеристики;
5) історичний – для дослідження змін у об’єкті:
- історико-генетичний;
- хронологічний;
- проблемно-тематичний;
- порівняльно-історичний;
- періодизації;
- історико-системний;
- історико-класифікаційний;
6) логічний – розкриття сутностей і характеристик об’єкта як елемента певного простору:
- класифікаційний – групування частин об’єкта дослідження на основі подібностей чи відмінностей як елемента чи системи, структури чи складових;
- моделювання – моделювання характеристик і врахування особливостей об’єкта під час розроблення різних моделей об’єкта дослідження;
- понятійний (категоріальний) – досліджує постійну базу науки, дисципліни;
- системного аналізу:
а) системно-структурний метод – передбачає вивчення документа як системи та групи документів, що об’єднуються за ознаками;
б) системно-офіціональний метод – вивчає системні об’єкти та їх офіціональне спрямування, подає загальну характеристику документа.
ІІ. Спеціальні методи притаманні лише наукам документаційного циклу (можна вважати різновидом загальнонаукових методів, хоча мають свою специфіку й унікальність):
- метод визначеності інформативності документа;
- контент аналіз – спрямований на кількісне вивчення документа. Підраховується кількість слів, термінів і ці результати обробляються);
- дослідження документних потоків – вивчає документні потоки, їх закономірності, різновиди тощо;
- датування документної атрибуції, документних пам’яток, їхньої критики як історичного джерела;
- математичні або кількісні дослідження об’єктів – використовують математичне моделювання, математичну статистику;
- статистичний – отримання даних динаміки показників, характеристики об’єкта дослідження. Сприяє оптимізації документообігу, регулюванню, комплектуванню документних фондів;
- історичного дослідження:
а) історично-порівняльний (досліджує еволюцію);
б) історично-класифікаційний (досліджує еволюцію);
в) герменевтичний (досліджує давні рукописи);
г) діахронний аналіз (виявляє сутнісно-часові зміни характеру документа);
д) історико-генетичний;
е) шрифіологічний (які шрифти, на якому етапі);
є) виявлення почерків;
- джерелознавчі:
а) виявлення і відбір джерел (текстологічного й герменевтичного джерел);
б) спонукання мотивів створення джерел;
в) класифікація джерел.
Концепція Швецової-Водки
І рівень:
- загально-філософські або діалектично-матеріалістичні, які позначають філософські категорії пізнання світу;
- аналіз/синтез;
- дедукція/індукція;
- порівняння/узагальнення;
- сходження від абстрактного до конкретного;
- метод пізнання процесу, згідно з яким мислення сходить від конкретного у дійсності до абстрактного у мисленні, а від нього до конкретного у мисленні.
ІІ рівень:
1) емпіричні – фіксують існуючий стан дійсності:
- опис;
- спостереження;
- експеримент;
- моделювання;
2) теоретичні – пов’язані з узагальненням емпіричних даних, проникнення у сутність явищ, що вивчаються:
- системний;
- діяльнісний – виявлення компонентів людської діяльності;
- функціональний;
- типологічний.
ІІІ рівень:
спеціально-наукові (спеціальні) методи, розроблені в окремих наукових дисциплінах, але такі, що стали самі загальнонауковими:
- логічні;
- соціологічні;
- психологічні;
- математичні;
- історичного підходу;
- бібліографічні (виявлення та складання бібліографічних характеристик документа);
- бібліометричний (різновид науково-метричного).
ІV рівень:
методи специфічні для низки споріднених наукових дисциплін, що вивчають спільний об’єкт. Специфічні для книгознавства:
- книгознавчо-функціональний;
- аналітико-тематичний;
- структурно-типологічний;
- типографічний.
V рівень:
конкретні методи, що їх застосовують у документознавчих, документологічних дослідженнях. Рівень, на якому усі перелічені вище методи застосовуються для пізнання конкретних явищ документної діяльності.