Додаткові методи дослідження

Класичні правила додаткового дослідження за І.А. Кассирським:

1. Інструментальне дослідження не повинно бути небезпечніше за хворобу.

2. Якщо небезпечне дослідження можна замінити менш небезпечним або цілком безпечним без шкоди для результативності, треба зробити це.

3. Слід пам'ятати про протипоказання до тих або інших небезпечних інструмен­тальних досліджень.

Залежно від характеру захворювання і тяжкості стану хворого обстеження

може проводитись у терміновому і плановому порядку.

Потреба у додаткових методах дослідження може виникнути у будь-який час доби, тому більшість основних допоміжних служб у хірургічному стаціонарі працює і цілодобово (лабораторія, рентгенівський кабінет, ендоскопічний кабінет, кабінет ультразвукової діагностики). Через обмеженість часу, відведеного на діагностику, в таких випадках виконують лише основні додаткові методи, без яких неможливо визначити лікувальну тактику.

Планове обстеження не обмежене у часі. Тут можуть бути застосовані всі існуючі спеціальні методи, результати яких допоможуть уточнити стан хворого, з'ясувати особливості локалізації, стадії або форми патологічного процесу.

Застосовуючи спеціальні методи, слід чітко дотримуватись принципу: від простого— до складного, від неінвазивних методів — до інвазивних.

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Існує величезна кількість додаткових методів дослідження. Особливості їх засто­сування, технічні аспекти роботи з апаратурою настільки складні, що потребують особливої підготовки медперсоналу.

Розрізняють:

1. Лабораторні методи:

- клінічні аналізи — загальний аналіз крові, сечі;

- біохімічні аналізи — дослідження вмісту хімічних речовин: білка, креатиніну, білірубіну тощо;

- цитологічне дослідження— визначення наявності, кількості і виду певних клітин;

- гістологічне дослідження — морфлогічне дослідження біоптату; дає мож­ливість точно визначити характер патологічного процесу;

- бактеріологічне дослідження — визначення в надісланому матеріалі наяв­ності і виду патогенних мікроорганізмів;

- серологічні й імунологічні методи — проведення реакцій, в основі яких взає­модія комплексу антиген — антитіло.

2. Рентгенологічні методи. За допомогою рентгену можна отримати зображення структури і форми практично всіх органів. Цей метод високоефективний при до­слідженні кісток, легень, серця, виявлення рідини і скупчення газу:

- рентгенографія;

- рентгеноскопія;

- рентгенологічне дослідження з уведенням контрастної речовини;

- оглядова рентгенографія органів черевної порожнини та ін.;

- комп'ютерна томографія.

3. Ультразвукове дослідження (УЗД). Проводиться за допомогою спеціальних апаратів — ехоскопів, які випромінюють і одночасно вловлюють ультразвукові хвилі.

4. Ендоскопічні дослідження. Застосовуються для огляду внутрішньої поверхні порожнистих органів, зовнішньої поверхні органів і тканин, розташованих у порожнинах і клітинних просторах (наприклад, лапароскопія).

5. Електрофізіологічні методи. Ґрунтуються на реєстрації імпульсів від внутріш­ніх органів:

- електрокардіографія (ЕКГ);

- фонокардіографія (ФКГ);

- реографія (РГ);

- електроенцефалографія (ЕЕГ).

6. Радіоізотопні дослідження. Ґрунтуються на вибірковому поглинанні радіоак­тивних речовин певними тканинами:

- сцинтиграфія, або сканування, — в основі лежить просторовий розподіл радіо­активних ізотопів в органі;

- ядерно-магнітний резонанс — реєстрація електромагнітних хвиль ядер клітин.

ІНШІ РОЗДІЛИ ІСТОРІЇ ХВОРОБИ

Додаткові розділи історії хвороби включають передопераційний епікриз та прото­кол операції.

ПРОТОКОЛ ОПЕРАЦІЇ

Докладно описується хід операції.

ЩОДЕННИКИ СПОСТЕРЕЖЕНЬ

Складаються щодня; при цьому описують всі патологічні симптоми і перев'язки.

ЕПІКРИЗ

Стисло описуються історія хвороби, результати проведеного обстеження і лікування, даються рекомендації щодо подальшого лікування і прогноз перебігу захворювання.

Література

1.Тарасюк В.С., Новицький А.О., Новицька А.А. Клінічне медсестринство в хірургії. – К.: Медицина, 2006. – С. 13 – 25.

2. Губенко І.Я., Шевченко О.Т., Бразалій Л.П. Медсестринський процес. – К.: Здоров’я, 2001. – С. 63 – 78.

3. Усенко О.Ю., Білоус Г.В., Путинцева Г.Й.. Хірургія.- К.: ВСВ, Медицина, 2010.

4. Шегедин М.Б., Шустакович С.Ф., Журомський В.С. Медсестринство в хірургії. – К.: Медицина, 2008. – С. 7 - 9.