| характер прикладки | дефіс | приклад |
| видова назва | не ставиться | місто Глухів, трава звіробій |
| родова назва | ставиться | звіробій-трава, Москва-ріка |
| узгоджуваний іменник, що має атрибутивне значення, виступає в ролі прикладки в постпозиції | ставиться | дівчина-красуня, хлопець-богатир |
| якщо такий іменник виступає в препозиції до означуваного слова | не ставиться | богатир хлопець, красуня дівчина |
| пояснювальний іменник і прикладка можуть мінятися місцями | ставиться | учитель-фізик, художник-пейзажист |
| прикладки входять до складу термінів | ставиться | гриб-паразит, льон-довгунець |
| У лапках пишуться поширені і непоширені прикладки, назви газет, журналів, фільмів тощо: журнал «Українська мова та література в школі», газета «Слово». |
| Д о д а т о к - другорядний член речення, що означає об’єкт, на який спрямована чи поширюється дія або ознака, знаряддя дії. Відповідає на запитання непрямих відмінків. |
| виражає об’єктні семантико-синтаксичні відношення |
| виражається найчастіше іменниками в непрямих відмінках або їх еквівалентами |
| стоїть після опорного слова |
| поєднується з опорним словом підрядним зв’язком керування, рідше - прилягання |
| суб’єкт дії: збудований робітниками,обмитий дощем |
| об’єкт, що є результатом дії: збудували дім, написав листа |
| об’єкт, на який спрямована дія: садимо дерева, мріємо про майбутнє |
| знаряддя чи засіб дії: зробити своїми руками,скріпити нитками |
| предмет порівняння з чимось або ознакою:вищий за вас, гірший за інших, кращий від мене |
| об’єкт виміру: відро води, чашка кави |
| дієприкметників та слів категорії стану: занурений у роботу, приємно батькам |
| дієслова: Я до тебе прийду через гори і доли (М.Петренко) |
| віддієслівного іменника:виховувати любов до природи |
| Вітряки намотують на крилабабине літо |
| Закупитипальне, запросититретього |
| Чекавна мене, прийшов разомз нами |
| Наказавзупинитися,запропонуваливідпочити |
| Читатикнигу,подорожуватиз другом |
| Іменником у непрямому відмінку |
| Субстантивованою частиною мови |
| Синтаксично нерозкладним словосполученням |
| означає предмет, на який безпосередньо спрямована дія і охоплює його повністю |
| означає побічний об’єкт дії (стану чи ознаки) |
| 1) формою знахідного відмінка без прийменника: І я згадав своє село (Т.Шевченко); 2) формою родового відмінка: - коли позначає частину від цілого: витяг з торбинки хліба - у заперечних конструкціях із часткоюне: не прочитав книги - у сполученні зі словами жаль, шкода: шкода часу, жаль втрачених днів; - коли літературними є паралельні форми родового та знахідного відмінка: співав пісні - співав пісень |
| іменниками чи іншими субстантивованими словами у формі знахідного відмінка з прийменником або у формах інших непрямих відмінків як з прийменниками, так і без них: Не говори Про кольори, Про тони і півтони(В.Мордань) |
| О б с т а в и н а - це другорядний член речення, що характеризує дію або ознаку з точки зору їх якості, кількості, інтенсивності, місця, часу, мети й причини. Далекий острів заліг хмарою в небі (М.Коцюбинський). |
| ОБСТАВИНА МАЄ ТАКІ ДИФЕРЕНЦІЙНІ ОЗНАКИ |
| ОБСТАВИНИ МОЖУТЬ ВИРАЖАТИСЯ |
| · є другорядним членом речення; · виражає обставинні семантико-синтаксичні відношення; · виражається прислівниками, дієприслівниками, прийменниково-іменниковими формами та інфінітивом; · у реченні може займати різну позицію, найчастіше – постпозицію; · пов’язується з головним словом підрядним зв’язком прилягання або керування; · залежить найчастіше від дієслова, а також прикметника і предикативного прислівника (слова категорії стану). |
| · прислівниками: Степами гомін ходить уночі (М.Рильський). · дієприслівниками: Сипав сніг, закриваючи білою сіткою далечінь (М.Коцюбинський). · іменниками: Над озером пливла м’яка й тендітна тиша (М.Хвильовий). · інфінітивами: підуучитися, сів їсти,лігпоспати · фразеологізмами й синтаксично нерозкладними словосполученнями: працюватизасукавши рукава,зробитияк кіт наплакав |
| Відповідають на запитання всупереч чому? Означають обставину, усупереч якій відбувається дія. Незважаючи на всі розказані Іваном страхи, Соломії трохи розвиднілось (М.Коцюбинський). |
| Відповідають на запитання за якої умови? Не знайшовши броду, не лізь у воду (Н. тв.) |
| Відповідають на запитання чому? з якої причини? Означають причину настання дії чи ознаки: 3кохання плакав я, ридав (П. Тичина). |
| Відповідають на питання доки? допоки?До самогоранку горів у нас вогонь на курені над Десною (О. Довженко). |
| Відповідають на питання коли?Я завтра вранці за кордоном буду (В.Ткаченко). |
| Відповідають на питання куди? звідки? Мені в дорогу вирушать пора (В.Ткаченко) |
| Відповідають на питання де? Життя кругом, як поле, розляглося (В.Сосюра) |
| Відповідають на запитання для чого? з якою метою? Вказують на мету виконання дії: Для радості, для щастя – ось для чого приходить людина в життя, ось для чого тільки й варто народжувати її на світ (О.Гончар). |
| Відповідають на запитання наскільки?, як?, якою мірою? Характеризують дію чи ознаку за ступенем і мірою їх вияву. У ролі обставин цієї групи виступають слова на зразок: дуже,трохи, ледве, надзвичайно, вщерть, вволю, дотла, догола, до нитки, разів шість, тричі, цілий тиждень тощо: Сповнилось серце ущерть (Леся Українка) |
| Відповідають на запитання як? Означають якість дії, стану, ознаки та спосіб їх вияву: Я іду, і в’ються спогади незримо(В.Сосюра) |
| Час, у який відбувається дія |
| Вихідний або кінцевий момент виконання дії |
| В и р а ж е н і і м е н н и к о м |
| Передає просторове, часове чи інше обставиннезначення |
| Іменник передає значення об’єкта, на який спрямована дія |
| Він. сидів на березі (де?) - обставина; 3 кохання плакав я, ридав (з якої причини?) - обставина; Він повернувся до Києва (куди?) - обставина. |
| Він сидів на стільці (на чому?) - додаток; Усі сміялися з його кохання (з чого?) - додаток; Він звик до Києва (до чого?) - додаток. |
| Іменники втрачають значення предметності і можуть виражати: а) належність: подарунок сестри, тобто сестрин; б) ознаку за матеріалом: квіти з паперу, тобто паперові; в) ознаку за призначенням: приладдя для письма, тобто письмові; г) ознаку за місцем розташування: табір на морі, тобто морський; ґ) ознаку за напрямом: двері до кімнати, тобто кімнатні; д) зовнішню чи внутрішню ознаку: дівчина з карими очима, тобто кароока. |
| Відноситься до іменника, що має віддієслівне походження: будувати будинок - будівництво будинку, бажати перемоги - бажання перемоги, обороняти Київ - оборона Києва. Відносяться до іменника, який означає керівника, власника, виконавця, автора: директор заводу, автор книги, власник машини (у словосполученнях же робітник заводу, книга автора, машина власника залежні слова розцінюються як означення). |
| У реченні можуть виступати як означенням, так і додатком прийменникові словосполучення на зразок: пісняпро море, спогадипро дитинство, упевненістьв успіхові, дружба з Петром, відроз водою. |
ОДНОСКЛАДНІ РЕЧЕННЯ
| ОДНОСКЛАДНИМИ називаються такі речення, у яких суб’єкт і предикат думки виражаються одним головним членом речення, співвідносним із підметом чи присудком двоскладного речення. |
| Двоскладні речення із займенниковими підметами менш експресивні: Я пригорнусь до тебе піснею і яворами (Д.Павличко) |
| В односкладних реченнях вся увага зосереджується на дії, на виділенні дієслова, що надає висловленню виразності, динамічності. Такі речення, як правило, експресивні, емоційно забарвлені: Любіть життя, шануйте кожен день (П.Воронько) |
| Позначають дію, яка виконується конкретною особою – мовцем або його співбесідником |
| Означено-особові односкладні речення |
| Дієсловом 1-ї чи 2-ї особи однини чи множини дійсного способу: Живу без слів (В.Крищенко); О, друзі, розкриємо книги – життя невгасимого твір (П.Усенко). |
| Головний член виражається лише особовими формами дієслова |
| Дієсловом 2-ї особи однини чи 1-ї та 2-ї особи множини наказового способу: Не бійсядосвітньої мли (Л.Українка); Не забувайте незабутнє, воно вже інеєм взялось (Л.Костенко). |
| Означено-особові речення синонімічні із двоскладними |
| Позначають дію, яка виконується неозначеною особою |
| Неозначено-особові односкладні речення |
| Дієсловом 3-ї особи множини теперішнього часу дійсного способу: Їх (квіти) дарують друзям в урочисті дні (з газ.) |
| Головний член виражається такими формами дієслова |
| Дієсловом у формі множини минулого часу дійсного способу: Бо мене хоч били, добре били, а багато дечому навчили (Т.Шевченко). |
| Неозначено-особові речення синонімічні із двоскладними |
| Двоскладні речення означають дію і конкретного її виконавця: Унизу по яру розкотилисьбіленькі хатинки (В.Винниченко) |
| У неозначено-особових реченнях головну увагу зосереджено на самій дії, а не на дійовій особі. Їх використовують тоді, коли дія стосується багатьох осіб, перелік яких зайвий або неможливий, або коли особа невідома: Мене любили, я любив – і це найбільше в світі щастя (Я.Стельмах). |
| І тип Прислів’я, крилаті вислови повчального характеру та викривального змісту: Удосвіта встанеш – більше діла зробиш (Н. тв.) |
| ІІ тип Передають дію або стан самого мовця: В ці дні бажаєш світ щасливий черпнути відрами до дна і сміло сіяти на ниві багатство ярого зерна (Я.Стельмах). |
| Позначають дію, яка стосується узагальненої особи, будь-кого |
| Узагальнено-особові односкладні речення |
| Дієсловом 2-їособи однини, рідше – множини дійсного та наказового способу: Радій хлібові не в полі, а в стодолі. Спите, а хліб цвіте. (Н.тв.) |
| Головний член виражається такими формами дієслова |
| Дієсловом 1-ї особи множини: Як дбаємо, так і маємо. (Н.тв.) |
| За ступенем узагальнення поділяються на 2 типи |
| Дієсловом у формі чоловічого роду минулого часу: Молотив цілий день, а віяти нічого (Н.тв.) |
| Дієсловом 3-ї особи однини і множини: Решетом воду не носять (Н.тв.) |
| Позначають дію або стан, що мислиться незалежно від активного діяча чи носія стану |
| Безособові односкладні речення |
| Безособовими дієсловами, що означають: · природні явища : Мжичило й мжичило(Є.Гуцало); · фізичні і психічні стани людини: Рана гоїлася, і Петралихоманило(М.Іщенко); · наявність чи відсутність чогось: Бракує впевненості; · дії невизначених сил чи обставин: Йому щастить. Мені поталанило. |
| Головний член виражається |
| Особовим дієсловом, ужитим у безособовому значенні на означення станів природи, людини, процесів сприймання, мислення, мовлення: Пахло талою землею (А.Головко); Потемніло, завітрило, закрутила курява (С.Васильченко). |
| Безособовими формами на -но, -то: Вже пройдено стільки, а пісні немає (Л.Талалай) Із можливого в чудесне перекинутомости (М.Рильський) |
| Словом категорії стану(предикативним прислівником) Страшно і радісно йому Предикативні прислівники часто сполучаються з дієсловом-зв’язкою чи інфінітивом: Дітям спочатку булодужечудно (М.Коцюбинський). Йому було приємно відчувати, що тут покладено силу його турбот… (І.Микитенко). |
| Предикативними словами іменникового походження (кількість таких слів незначна: страх, жаль, сором, шкода, гріх, охота, час, пора тощо): Шкода згаяного часу. Мені тебежаль. |
| Предикативним словом типу треба, потрібно, можна, необхідно, доцільно: Для мене багато не треба, щоб ласку і добрість пізнати... (Д. Луценко). |
| Дієсловом Є (було, буде): І на оновленій землі врага не будесупостата (Т.Шевченко) |
| Заперечним предикативним словом нема:Буря, пітьма, стежки нема(Л.Забашта) Повторювальним сполучником ні-ні (його можна замінити словом нема): Ні хліба, ні води в цьому домі. |
| Однак специфіка інфінітивних речень полягає в тому, що можливість синоніміки мовцями використовується рідко: інфінітивні речення здебільшого функціонують з афористичним змістом, набирають значення закличності, спонукальності й цим поповнюють арсенал фразеологізмів як образних й експресивних засобів стилістичного синтаксису. |
| - неможливість дії. Головний член завжди виступає з часткою не: Не закувати в кайдани ідею (Л.Забашта); - неминучість дії або стану (це стверджувальні або заперечні речення): Бійцям не забути ті довгі роки. - категоричний наказ: Мечем до нього прорубатипуть; - побажання: Учитися вдихати шум віків! |
| - бажанудля того, хто говорить, дію: Відпочити б з дороги, пообідати б смачно. - пораду або бажанняперебувати в якомусь стані, доцільність певної дії: Твоїми б, Якиме, устами та мед пити. |
| Вказують на можливу або неможливу, необхідну або неминучу дію |
| Інфінітивні односкладні речення |
| Незалежним інфінітивом без частки би (б) або з часткою би(б) А слова дружнього за гроші не купити (М.Рильський); Запросити б друзів до хліба-солі – і живих, і мертвих у далекім полі (А.Малишко). |
| Головний член виражається |
| Інфінітивні речення без частки би (б) виражають |
| Інфінітивні речення з часткою би (б) виражають |
| Не слід плутати з інфінітивними реченнями безособові з безособово-предикативним словом і залежним від нього інфінітивом: Мені треба їхати на вокзал (безособове) – Їхати на вокзал (інфінітивне) |
| Інфінітивні речення можуть виступати синонімами як з односкладними: Погасити вогні – Погасіть вогні; так і з двоскладними реченнями: Його «Кобзар» нікому не спалить (М.Рильський) - Його «Кобзар» ніхто не спалить. |
| Називаючи предмет, вони стверджують факт його існування: Ущелина. Потік. Тропа. Граніт. Безодня. Високості. І тьма – твій кінь – і тьма сліпа (Л.Первомайський). |
| Значення буття доповнюється вказівкою на предмети і явища, що передається частками ось, он, от: Ось ваш тихий порт (П.Тичина). |
| Стверджують наявність існування явищ, подій або предметів |
| Номінативні односкладні речення |
| Іменником І згадується Дорошеві… Ніч. Мороз. Сніг… (Г.Тютюнник) |
| Головний член співвідносний з підметом двоскладних речень і може виражатися |
| Буттєві власне номінативні екзистенційні |
| Номінативні речення бувають поширеними: Білий сніг. Криштальні дзвони. Хуртовини сміх (А.Листопад) і непоширеними: Ніч. Номінативне речення не може поширюватися обставинами, оскільки обставина передбачає наявність дієслова-присудка. Через це речення типу Під горою село; День надворі є неповними двоскладними з пропущеним дієслівним присудком. Номінативне речення, поширене означенням, треба відрізняти від двоскладного. Темна ніч – номінативне. Ніч темна – двоскладне, де темна є іменною частиною складеного присудка. Розрізняти номінативні й двоскладні речення допомагає порядок слів (у номінативному прикметник стоїть перед іменником, у двоскладному прикметник - після іменника). |
| Займенником Зимовий вечір. Тиша.Ми...(П.Тичина) |
| Субстантивованою частиною мови Ніч… Дорога… Двоє… |
| Словосполученням Довгождана пилюка квітневих доріг (О.Гончар) |
| Ствердження наявності предметів або явищ поєднується з їх емоційною оцінкою: Літо. Сад. Яка спекота! (М.Подолян) |
Наши рекомендации
