Історія музичної журналістики та друкованих музичних видань молодіжного спрямування

Вступ

Актуальність даної роботи обумовлена відсутністю цілісного дослідження музичного напряму в журналістиці і зниженням якості матеріалів в цій області. Кількість власне музичних ЗМІ дуже малочисленна, на 2012 рік у Донецьку існує лише одне друковане музичне видання, якість котрого в усіх аспектах залишає бажати кращого. За майже 20 років існування таких видань, ще жодному з них не вдалось створити дійсно якісний продукт, котрий був би цікавим для відповідної аудиторії. Це зумовлено, на сам перед, відсутністю висококваліфікованих кадрів, котрі могли би займатися літературним та художнім наповненням, адже це повинна бути людина, котра добре розуміється не лише на журналістиці, а і на музиці. Саме це визначає актуальність і новизну даної роботи.

Мета дослідження - короткий розгляд історії музичних видань в Донецькій області в цілому, а так само аналіз тих музичних видань, котрі вдалося нам знайти.

Об'єктом дослідження є історія і сучасний стан музичної журналістики в Донецькій області.

Предмет роботи – проблема існування музичної журналістики в цілому.

Для досягнення мети поставлені наступні завдання:

1) простежити розвиток музичної преси в Донецькій області;

2) виявити і проаналізувати сучасний стан музичної журналістики на регіональному рівні

3) провести аналіз місцевих музичних газет й журналів

4) з’ясувати причини відсутності попиту серед споживачів

музичних видань та взагалі музичної преси

В даній роботі використані такі методи, як описовий і аналітичний.
Структура цієї роботи: складається зі вступу, двох голів (теоретичної і практичної), висновків, списку використаних джерел і додатків.

Музична журналістика - професійна оціночна діяльність, спрямована на музичну творчість, яка реалізується в спеціальних вузьконаправлених текстах (письмові або усні), а також всі праці, створені в цьому жанрі. Це, насамперед, аналітика й критика, так званий провідник у світ мистецтва, а не світська хроніка та огляди новинок.

Музична журналістика - провідник у світ духовної краси. І мало хто може грамотно працювати в цій області. Як жанр цей напрямок журналістики поступово деградує. Потенційному читачу дуже складно зробити вибір з той вкрай невеликої кількості музичних видань, які представлені зараз на сучасному ринку. У жодному з журналів або газет, котрі коли-небудь видавалась у Донецькому регіоні, немає цікавих матеріалів про музику. Якщо і є, то це публікації в яких акцентується увага на особистому житті, чутках і приватних історіях з життя музикантів, що само по собі є сумним підтвердженням факту масового "пожовтіння" журналістики в даний час.

Що стосується спеціалізованих музичних газет та журналів,тут ситуація де що інша. Головною темою таких видань є – освітлення місцевих музичних подій, а частіше всього взагалі лише надання інформації стосовно якогось місцевого маловідомого й не завжди цікавого та талановитого виконавця чи гурту. Зважаючи на це стає зрозумілим скрутне положення місцевої музичної преси, тому дуже цікаво зрозуміти, яку роль грає музична журналістика в житті суспільства і чому так мало видань спеціалізується в цій галузі у нашому краю.

У першій частині цієї роботи ми коротко розглянемо історію розвитку і сучасний стан музичної журналістики у світі та Україні окремо, порівняємо етапи розвитку цього напряму.

У другій частині ми детально зосередимося на друкованих музичних виданнях молодіжного спрямування в Донецькій області за період: 1993-2011 рр. Наша мета – проаналізувати структуру і специфіку цих видань, дослідити їх історію та розвиток, зробити системний аналіз та з’ясувати причини їх невдач. Дуже важливо розібратися чи потрібен саме зараз цей напрям в журналістиці, оскільки в наш час дуже бракує якісних видань у Донецькій області.

Складність роботи полягає в тому, що цей розділ ніхто ніколи детально не вивчав, в цьому полягає актуальність та новизна обраної теми, практично немає наукової літератури та яких-небудь навчальних посібників з музичної журналістики. Єдине, що нам вдалось знайти це підручник Т.А. Куришевой, заслуженого діяча мистецтв Російської Федерації, «Музыкальная журналистика и музыкальная критика», тому усі наші висновки будемо робити аргументуючись саме на цю працю.

РОЗДІЛ 1

Історія музичної журналістики та друкованих музичних видань молодіжного спрямування

Музична журналістика з'явилася на базі періодичної преси, тобто вже існуючої платформи масово орієнтованого друкованого слова. До появи періодичної преси музично-критична думка була представлена в філософських трактатах і естетичних висловлюваннях. І тільки в XVIII столітті музична критика перетворилася в окрему самостійну сферу діяльності, коли виник новий канал виходу музично-критичної думки - журналістика.

Журналістика – це одна з форм виходу як музичної критики, так і музичного просвіти, популяризації, пропаганди - різних видів ознайомленя товариства з музикою. Тобто музична журналістика у своїй діяльності звернена до усіх - до музикантів і не музикантів. Її основні функції - інформувати і оцінювати, а через них - просвіщати.

Головний постулат журналістики - спрямованість на «сьогодні», на «даний момент». Її увагу звернено на культурну ситуацію сьогоднішнього дня. Предметом освітлення, аналізу, оцінки можуть бути тільки процеси культурного життя, актуальні для даного часу. Журналістика оперативна у своїй діяльності. Вона не передбачає невизначений час, її вплив короткий. Чим швидше реакція журналістики на те, що відбувається, тим цінніше це для суспільства. Але здійснивши свою пряму функцію, журналістика згодом перероджується в інше явище культури - документ поглядів свого часу. І саме в такому значенні вона здатна увійти в історію культури.
Письмова журналістика стала «панувати умами» задовго до появи усної (теле-радіожурналістики). І сьогодні критична діяльність здійснюється, в першу чергу, саме за допомогою періодичної преси (телебачення і радіо в першу чергу спрямовані на інформування, а не на аналіз і критику).

У різні періоди історії музичної журналістики як самостійної сфери діяльності функцію музичного критика здійснювали професіонали в музиці і освічені дилетанти. Слово про музику, в якому все більше потребувала суспільна свідомість, міг вимовити той, хто це вмів зробити професійно.

Перші зразки музичної журналістики з'явилися в XVIII ст. в західно- європейськіх країнах. Видання їх було викликано розвитком національної художньої культури, зростаючим інтересом до музики та колом професійних музикантів.

Перший музичний журнал зустрічається у Німеччині (видання. Томазиуса у Галлі у 1791 р.). До цього у Німеччині випускалися окремі видання, які не позиціонували себе як музичний журнал чи газета, але за характером змісту мали дуже велику схожість: "Музична критика" ("Critica musica"), видавалися І. Маттезоном (1722-1723 і 1725 рр.), і його ж "Музичний патріот" ("Der Musikalische Patriot", 1728 рр.). За ними аналогічні видання випускали Л. К. Міцлер, Ф. В. Марпург та ін. Видання ці виходили нерегулярно, у вигляді об'ємних томів, зазвичай книжкового формату.

З середини XVIII ст. подібні видання починають виходити в інших західно-європейськіх країнах: у Франції - "Розуміння шанувальником музики різних музичних творів" ("Sentiment d'un harmoniphile sur diffirents ouvrages de Musique" 1756 р.), в Англії - "Огляд нових музичних видань" ("The Review of New Musical Publications", 1784 р.). До цього часу новини музичного життя, нотні програми, статті про музику публікувалися в загальних журналах, газетах або друкувалися в якості літературних додатків до нотних журналів, які періодично випускали видавництва: «Юберті» (Париж) та «Бремнер» (Лондон).

З кінця XVIII початку XIX ст., з розвитком суспільного музичного життя, значення музичної преси зростає. Видання починають робити все більший вплив на формування суспільства, думки в області музичного мистецтва, впливають на поширення музичної літератури та книг з музики. Перше таке видання: "Загальна музична газета" ("Allgemeine musikalische Zeitung", з 1798 р., ред. І. Ф. Рохліц) видавався фірмою «Брейткопф і Хертель» у м. Лейпцінг. Цей журнал є також першим періодичним виданням, яке регулярно публікувало огляди своїх зарубіжних кореспондентів про музичне життя іноземних країн.

У Франції з 1827 виходив журнал "Музичний огляд" ("Revue musicale", ред. P. Ж. Фетис), з 1835, під назвою "Музичний огляд і Паризька музична газета" ("Revue et Gazette musicale de Paris"), видавався музичною фірмою M. Шлезінгера. У Німеччині друковані музичні виданя починають видавати різні хорові об'єднання, з'являються музичні журнали з питань музичних інструментів, церковної музики та ін.

Розвиток музичної історичної науки викликало появу в середині XIX ст., особливо в Німеччині, наукових музикознавчих журналів. Першими з них були "Щомісячні зошити з історії музики" ("Monatshefte fur Musikgeschichte", 1869-1908 рр., ред. Р. Эйтнер) і "Квартальник музичної науки" ("Vierteljahrsschrift fur Musikwissenschaft", 1885-1908 рр.) - один з кращих музикознавчих журналів, видавалися Ф. Кризандером, Ф. Шпиттой і Р. Адлером. Подальшому виданню спецыалызованих музикознавчих журналів сприяло підстава в 1899 р. "Міжнародного музичного товариства" - об'єднання музикознавців. Воно публікувало звіти своїх музичних конгресів ("Berichte"), випускало журнали "Zeitschrift der IMG", "Sammelbдnde IMG" та інші. Національні секції цього товариства, організовані в різних країнах (Франції, Італії та ін.), видавали власні журнали. Серед сучасних музикознавчих журналів: у Німечині були: "Документи музикознавства" ("Acta musicologica"), "Дослідження музики" ("Die Musikforschung"), "Архів музичної науки" ("Archiv fur Musikwissenschaft"), у Франції - "Огляд музичної науки" ("Revue de Musicologie"), у США - Журнал американського музыковедческого товариства" ("Journal of the American Musicological Society"), в НДР - "Звіти музичної науки" ("Berichte zur Musikwissenschaft") і ін. У сучасній музичній періодиці виявляється тенденція до більш вузької спеціалізації. Видаються музичні журнали присвячені старовинной музиці ("Journal of Renaissance and Baroque Music"), питанням бібліотекознавства ("Fontes artis musicae"), музичної бібліографії ("Notes"), музиці в школі ("Musik in der Schule"), оперному мистецтву ("Opera", "Opernwelt"), окремих інструментів ("Harmonica revue"), джазової музики ("Jazz News and Review") і ін. Музичну періодику, що пропогандує сучасну музику, видавало Міжнародне товариство сучасної музики (засноване у 1922 р, м. Зальцбург) і його національні секції ("Melos" та ін.).

З розвитком грамофонній промисловості отримали велике поширення музичні журнали присвячені дискографії: в Англії - "Грамофон" ("Gramophon"), у Франції - "Платівки" ("Disques"), в США - "Висока якість" ("High Fidelity") і інші. Ряд періодики видається по лінії ЮНЕСКО: "Міжнародна рада з музичного фольклору" ("International Folk Musik council") і ін.