Місц.особливості розвитку антропосфери та виникнення цивілізацій
В основі виникнення цивілізацій-криза плейстоценового мислив.го-ва. Шляхи подолання:перехід до інтенсивного риболовства, перехід до відтв.го-ва(неоліт.революція). більш ефект. Форм.цивілізації від генофонду тварин і рослин і конкр.особл.і трад.розвитку сусп.. на конкрет. терит.
| Найважливішим рубежем у розвитку антропосфери був перехід від привласнювального до відтворювального господарства, який підготував умови для появи цивілізації. Цей перехід стався в різних регіонах (Середземномор'я, Південносхідна Азія, Мезоамерика) в різний час. У цих регіонах виникли умови до самостійного розвитку цивілізації, отже, антропосфера розвивалася в різних регіонах відокремлено, самостійно. В історичній перспективі здійснюється формування єдиної антропосфери людства. Розвиток людства в різних центрах антропосфери свідчить про спільність основних законів розвитку суспільства — всі цивілізації пройшли етап переходу від первісного до класового суспільства з певними особливостями цього процесу в різних регіонах. Як одну з періодизацій для середземноморського блоку антропосфери можна розглядати періодизацію розвитку суспільства у формі суспільноекономічних формацій. |
Подальший розвиток людини і суспільства зумовив перехід від присвоєння готових продуктів природи до виробництва їх завдяки землеробству і скотарству. Це означало вступ суспільства в другий, техногенний період взаємодії з природою. Відбувалося докорінна зміна характеру впливу людей на природу. Людина виділилася з біосфери в її специфічну частину. Перехід від господарства, що грунтувалося на присвоєнні, до господарства, яке грунтується на виробництві, у десятки разів підвищив продуктивність праці людини. Це був революційний переворот у способі одержання засобів існування. За даними вітчизняних і зарубіжних дослідників, поява господарства, що грунтується на виробництві, відноситься до 6-7 тисячоліть до нашої ери. Проведені археологами і антропологами розкопки на Близькому Сході і в Туреччині підтверджують такі висновки.
Землеробство, на відміну від полювання та збирання плодів, вимагало порівняно більшої робочої сили, вдосконалення засобів виробництва, сприяючи тим самим зростанню населення і виникненню найпростіших форм суспільно-політичної організації.
Поступово кам'яні знаряддя праці замінялися металевими. Проводилась селекція домашніх тварин і культурних рослин. Дослідження останніх років свідчать про високий рівень землеробства Трипільської культури, що розвинулася у долинах Дністра, Бугу і Пруту, сягнувши згодом Дніпра. У період свого розквіту між 3500 та 2700 років до н.е. трипільці жили великими селами по 600-700 чоловік, жили в довгих та вузьких спільних оселях, де кожна сім'я займала власне приміщення з окремою глинобитною піччю. Поряд з гончарним мистецтвом трипільці вже використовували свердло для пророблювання отворів у камені та дереві, дерев'яний плуг, вироби із першого металу - міді.
На початку III ст. до н.е. на території сучасного Єгипту культивувалася сірійська пшениця, в Італію було завезено з Індії високоврожайний сорт проса чорного кольору. Культивувалися рис, ячмінь, овес, кукурудза. Римські садоводи виводили нові сорти плодових дерев.
Землеробство перетворилося в основне заняття людини. Впроваджується нова для того часу техніка, в першу чергу знаряддя обробітку грунту і збирання врожаю. Люди почали здійснювати цілеспрямований вплив на природне середовище.
Впровадження більш досконалих знарядь праці значно підвищило її продуктивність. З'являється додатковий продукт, а потім і приватна власність на засоби виробництва. Відбувається диференціація суспільства на різні групи за майновим статусом. Техногенна
революція в способі виробництва призводить до виникнення класового суспільства.
Необхідно виділяти два етапи техногенного періоду. Перший аграрний, оскільки основну роль у ньому грав сільськогосподарська праця і відповідні їй знаряддя. Цей етап характеризується розширенням масштабів впливу суспільства на природу і зростанням негативних наслідків цього процесу. Прагнення до збагачення найбільш енергійних та підприємливих верств населення призвело до хижацького використання природи і стало однією з причин наростаючого конфлікту між суспільством і природою. Значної шкоди природі завдавав стихійний беззастережний характер використання земних благ.
Людям, які в Месопотамії, Греції, Малій Азії та в інших місцях викорчовували ліси, щоб отримати таким чином орну землю, і не снилось, що вони цим поклали початок теперішньому спустошенню цих країн, позбавивши їх, разом з лісами, центрів нагромадження й зберігання вологи .