У справі про відшкодування моральної шкоди і ухвалення нового рішення

„___” ____________ 200 __ р. ____________

Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду ___________ області в складі: головуючого – судді Гапоненка І.Д., суддів – Орлова О.Д., Панченко Л.Д., при секретарі Міщенко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Рідченка Василя Кириловича на рішення __________ районного суду _________ області від „___” ________ 200 __ р. по цивільній справі за позовом Самсонова Віктора Петровича до Рідченка Василя Кириловича про відшкодування моральної шкоди,

встановила:

У липні 200 __ р. Самсонов В.П. звернувся до суду зі вказаною позовною заявою. У обґрунтування своїх вимог він посилався на те, що відповідач „___” __________ 200 __ р. звернувся до ___________ райвідділу міліції _________ області з безпідставною заявою, у якій звинуватив Рідченка В.К. у спричиненні йому тілесних ушкоджень, яких той, як з’ясувалось, йому не спричиняв. У результаті розгляду цієї заяви у порушенні кримінальної справи проти нього було відмовлено, бо посилання відповідача нічим не були підтверджені. Вказав, що зазначеними діями відповідач завдав йому моральної шкоди, викликавши неприємні відчуття: він переживав, нервувався, приходилось працівникам міліції давати пояснення, витрачати свій час.

З урахуванням наведеного позивач просив стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі ____ грн.

У судовому засіданні суду першої інстанції позивач позовні вимоги підтримав, відповідач позов не визнав, пояснивши, що моральної шкоди Самсонову В.П. не спричиняв, бо, навпаки, насправді той його побив, а постанова органів міліції, куди він на законних підставах звернувся за розслідуванням події, є незаконною, яку він оскаржив.

Рішенням ___________ районного суду __________ області від „___” _________ 200__ р. позов задоволений частково. Суд стягнув на користь Самсонова В.П. з Рідченка В.К. ____ грн для відшкодування моральної шкоди і ____ грн витрат, пов’язаних зі сплатою судового збору.

У апеляційній скарзі Рідченко В.К. просить рішення суду скасувати і провадження у справі закрити, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального і процесуального права та суд неповно з’ясував обставини, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.

При цьому вказується, що суд не звернув уваги на те, що він на законних підставах звернувся до органів міліції для розслідування складу злочину, який, на його думку, вчинив саме позивач, і він мав на це право, передбачене нормами КПК України. Позивач не довів факту завдання йому моральної шкоди його діями і її розмір, суд же стягненої моральної шкоди не мотивував; вважає, що суд не розібрався у правовідносинах, що виникли, оскільки захист честі, гідності регулюється ст. 297 ЦК України, на що фактично направлений позов, а не ст. 1167 ЦК України; вважає, що рішення суду не мотивоване, неповне, неясне і нечітке.

У своїх запереченнях на скаргу позивач її доводи не визнав, вказавши на їх безпідставність і на законність та обґрунтованість рішення суду.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін по справі, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню частково.

Задовольняючи частково позов Самсонова В.П., районний суд виходив з того, що відповідач безпідставно звернувся до райвідділу міліції з заявою про притягнення позивача до відповідальності за його побиття; оскільки в порушенні кримінальної справи було відмовлено, відповідач не довів суду факт його побиття позивачем. З огляду на це, суд вважав, що відповідач спричинив позивачеві моральну шкоду в розмірі ____ грн, бо вимушений був давати пояснення в міліції, хвилювався, йому було неприємно, безпідставно витрачав свій час.

Однак погодитись з таким висновком районного суду не можна, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального закону.

Судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі пп. 3 і 4 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовує, ухвалює нове рішення із наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, сторони по справі цього не заперечують, що між ними наявні складні стосунки. „___” _________ 200 __ р. Рідченко В.К. звернувся до __________ РВ УМВС України в ________ області з заявою про те, що Самсонов В.П. напередодні завдав йому тілесних ушкоджень.

Постановою органу дізнання від „___” _________ 200__ р. за фактом конфлікту між сторонами у порушенні кримінальної справи було відмовлено згідно з п. 2 ст. 6 КПК України (а.с.5). На даний час постанова є чинною, у ній зазначено, що факт спричинення тілесних ушкоджень відповідачу Самсоновим В.П. нічим не підтверджений.

Матеріали справи також містять заяву Рідченко В.К. від „___” _______ 200 __ р. до цього ж районного суду про скасування зазначеної вище постанови (а.с.7), а також акт судово-медичного дослідження № 5 від „___” _________ 200 __ р. (а.с. 88). В акті зазначається, що Рідченку В.К. у зв’язку з подіями, що мали місце „___” _________ 200 __ р., за поясненнями самого заявника та з дослідження медичної документації йому спричинені легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров’я.

Таким чином, судова колегія вважає, що наявні матеріали справи свідчать про те, що відповідач Рідченко В.К. мав законне право на звернення до органів міліції із заявою про розслідування злочину. Як вважає відповідач, тілесні пошкодження йому завдав саме позивач, але вони не знайшли свого підтвердження в ході проведеного дізнання.

Відповідач звернувся до органу, який за своїми функціональними обов’язками вправі проводити дізнання, тобто відповідач скористався своїм суб’єктивним правом, передбаченим нормами КПК України, про що також зазначено в Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням гр. Сердюка В.А. про офіційне тлумачення положення ч. 1 ст. 7 ЦК України (в редакції 1963 р.) від 10.04.2003 р. у справі № 1-9/2003.

Позивач на заявляв вимог про захист честі, гідності, тому посилання апеляційної скарги про те, що суд не застосував положення ст. 297 ЦК України є безпідставним, оскільки позовні вимоги стосувалися відшкодування моральної шкоди, а ці правовідносини регулюються ст. 1167 зазначеного Кодексу.

Крім того, судова колегія вважає, що підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні.

При з’ясуванні фактів, з якими закон пов’язує відшкодування моральної шкоди, слід виходити з вимог ст. 1167 ЦК України, яка визначає підстави покладання обов’язку по відшкодуванню такої шкоди та обставини, які мають враховуватися при визначенні розміру відшкодування.

Відповідно до роз’яснень, даних в п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, обов’язковому з’ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Зокрема, суд повинен з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому.

Позивач Самсонов В.П. не довів свого позову, що є його обов’язком відповідно до засад змагальності процесу за ст. 10 ЦПК України. При цьому суд створив всі умови для змагального процесу, роз’яснював позивачеві його права та обов’язки.

Судова колегія вважає, що в діях відповідача Рідченка В.К. відсутні протиправність дій, вина та причинний зв’язок з можливим спричиненням моральної шкоди позивачеві, про що зазначено вище. Крім того, позивач не довів, що відповідач, звертаючись до органів міліції, оговорив його або мав такий намір, оскільки наявна у справі відповідна розписка про зазначене за „___” _______ 200 __ р. Рідченком В.К. не підписана, до того ж він її не писав – вона написана самим позивачем, що ним не заперечується, бо, як він сподівався, розписка Рідченком буде підписана.

Судова колегія враховує і той факт, що Рідченко В.К. за неправдивий донос до відповідальності не притягався.

Правових підстав для закриття провадження у цивільній справі, як того просить Рідченко В.К., судова колегія не вбачає.

Керуючись статтями 301, 303, 304, п. 2 ст. 307, пп. 3 і 4 ст. 309, статтями 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Рідченка Василя Кириловича задовольнити частково.

Рішення __________ районного суду ___________ області від „___” _________ 200 __ р. скасувати.

У задоволенні позовної заяви Самсонова Віктора Петровича до Рідченка Василя Кириловича про відшкодування моральної шкоди в розмірі ____ грн відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя (підпис)

Судді колегії (підписи)

Додаток 16

Справа № 6-123 кс/200 __ р.

У Х В А Л А

про відкриття касаційного провадження у справі,